Рішення № 119098218, 16.05.2024, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2024 Справа №905/527/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Сушина Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

до Державного підприємства «Добропіллявугілля - Видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок №2; код ЄДРПОУ 43895975)

про стягнення 144 269,91 гривень, -

С У Т Ь С П О Р У

Фізична особа-підприємець Сушин Сергій Володимирович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Добропіллявугілля - Видобуток» про стягнення 144 269,91 гривень, з яких: 172,26 гривень пеня, 24 453,06 гривень 3% річних, 119 644,59 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №1118-21 ШУД - ШУН про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-0728-005601-b від 02.09.2021 в частині оплати за отриманий товар, заборгованість за яким стягнута рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2022 у справі 905/81/22.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного).

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.04.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору та доказів.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, в інший спосіб своєї позиції на довів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Від позивача 16.05.2024 отримано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В

02.09.2021 між Державним підприємством "Добропіллявугілля-Видобуток" (далі покупець) та Фізичною особою-підприємцем Сушиним Сергієм Володимировичем (далі постачальник) укладено договір №1118-21 ШУД-ШУН про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-0728-005601-b (далі - договір), згідно з п.1.1. якого, в порядку і на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК 021:2015-42130000-9 "Арматура трубопроводна: крани, вентелі, клапани та подібні пристрої" в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і в специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

Згідно з п.5.3 договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 60 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Цей договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.06.2022, а в частині проведення розрахунків, до повного виконання сторонами грошових зобов`язань. (п.8.1 договору).

До договору про закупівлю товару №1118-21 ШУД - ШУН від 02.09.2021 сторонами складена та підписана специфікація.

Відповідно до п.2 специфікації, строк поставки не пізніше 30.09.2021.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2022 у справі №905/81/22 стягнуто з Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" на користь Фізичної особи-підприємця Сушина Сергія Володимировича 344 041,46 гривень заборгованості за поставлений товар.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, рішення господарського суду від 18.08.2022 у справі №905/81/22 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують, тобто наявність у Державного підприємства "Добропіллявугілля-Видобуток" перед Фізичною особою-підприємцем Сушиним Сергієм Володимировичем заборгованості за договором про закупівлю товару №1118-21 ШУД - ШУН від 02.09.2021 у розмірі 344 041,46 гривень.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов`язки сторін, господарський суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов`язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов`язаннями.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується підписаними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а відповідач порушив умови Договору та не здійснив своєчасну оплату вартості отриманого товару, допустивши порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого на виконання умов договору №1118-21 ШУД-ШУН від 02.09.2021 товару, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача 144 269,91 гривень з яких: 172,26 гривень пеня, 24 453,06 гривень 3% річних, 119 644,59 гривень інфляційні втрати.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Так, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 172,26 гривень за період з 29.09.2023 по 29.03.2024.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов`язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У пункті 6.7 Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати продукції Покупець на письмову вимогу Потачальника сплачує неустойку у формі пені у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу та не більше 5% від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.08.2022 у справі №905/81/22 встановлено, що на виконання умов договору №1118-21 ШУД-ШУН від 02.09.2021, позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 344 041,46 гривень, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними№1509/1 від 15.09.2021 на суму 106 381,72 гривень, №1509/2 від 15.09.2021 на суму 2 308,90 гривень, №1509/3 від 15.09.2021 на суму 61 564,09 гривень, №1509/4 від 15.09.2021 на суму 173 786,75 гривень.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.3 договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 60 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору.

Отже оплата прийнятого відповідачем товару мала бути проведена до 15.11.2021.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, тобто з 16.11.2021.

Позивачем заявлено здійснено розрахунок пені за період з 29.09.2023 по 29.03.2024, тобто довільно визначено шестимісячний строк в межах часу існування заборгованості, а не від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Отже, нарахування пені навіть з урахуванням даних положень після 30.06.2023 є безпідставним.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлені до стягнення 3% річних за період з 16.11.2021 по 29.03.2014 в розмірі 24 453,06 гривень та інфляційні втрати в розмірі 119 644,59 гривень за той самий період.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Перевіривши заявлену позивачем до стягнення суму 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично неправильним.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», розмір 3% річних за порушення строків оплати поставленого товару за період з 16.11.2021 по 29.03.2014 становить 24 481,31 гривень, розмір інфляційних втрат -125 690,94 гривень.

Частиною другою статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а отже, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом в заявленому розмірі 24 453,06 гривень 3% річних та 119 644,59 гривень інфляційних втрат.

Щодо розподілу судових витрат.

У п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у позовній заяві міститься орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з:

4 000,00 гривень гонорар адвоката за підготовку позовної заяви;

5% від ціни позову за досягнення позитивного рішення на користь клієнта-позивача («гонорар успіху»);

2 422,40 гривень судового збору.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 ГПК України.

Так, відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності) (частини третя статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, відшкодування судових витрат сторони забезпечує можливість ефективно захищати свої права в суді, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження понесених (мають бути понесені) витрат на правничу допомогу, що надавалися адвокатом до суду надано Договір №11/2024 про надання правової допомоги від 04.01.2024, Додаток №1 Прайс-лист до вказаного договору, ордер №1274443 про надання правничої (правової) допомоги ФОП Сушину Сергію Володимировичу адвокатом Кобеляцьким Дмитром Миколайовичем, Акт про надання правової допомоги від 29.03.2024, Довідку про отримання коштів.

Так, згідно п.1.1. Договору, укладеного між Адвокатським об`єднанням Легал Партнерс Юкрейн та фізичною особою-підприємцем Сушиним Сергієм Володимировичем, в межах цього договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, протягом 2024 року, а Клієнт - прийняти і оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору Адвокатське об`єднання, на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги у тому числі:

- представляти у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, в тому числі апеляційних судах. Верховному суді, Конституційному суді, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (п.1.2.4.).

- підготовки документів правового характеру: договорів, листів, претензій, заяв, скарг, актів, наказів та інших документів правового характеру в усіх галузях права (п.1.2.10.).

За приписами п.1.4.Договору для надання правової допомоги Клієнту, Адвокатське об`єднання призначає:

1)Шашликова Дениса Геннадійовича, адвоката, керуючого партнера, який є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайнята адвокатською діяльністю серії ДП №3661 від 12 березня 2018 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області №90 від 06.03.2018 року;

2)Кобеляцького Дмитра Миколайовича, адвоката, старшого партнера, який є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4250 від 22 квітня 2019 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області №114 від 19.04.2019 року.

Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку (п.4.1. Договору).

Згідно з п.п.4.2.-4.3. Договору правову допомогу, що надасться Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, на підставі рахунку, за вартістю, вказаною в прайс- листі Адвокатського об`єднання. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту факсимільним зв`язком/електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу Клієнта, Адвокатське об`єднання може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2024 року та набирає чинності з моменту його підписання (п.7.1. Договору).

У Додатку №1 до Договору №11/2024 про надання правової допомоги від 04.01.2024 під найменуванням Прайс-лист визначено вартість послуг, які можуть надаватись Адвокатським об`єднанням.

Так, відповідно до п.6.2. Додатку підготовка позовної заяви (до 5 годин) у справах господарського судочинства - 4 000,00 гривень; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) - 5% від задоволених позовних вимог (п.6.10. Додатку).

Актом про надання правової допомоги від 29.03.2024 сторони засвідчили надання Адвокатським об`єднанням послуг з підготовки позовної заяви, що є предметом розгляду у цій справі - 4 000,00 гривень, а також визначено розмір гонорару у разі прийняття рішення на користь клієнта-позивача (5% від розміру задоволених вимог) - 7 213,50 гривень.

Акт підписано сторонами без зауважень.

Також, Адвокатським об`єднанням надано Довідку в підтвердження отримання гонорару за складання позовної заяви в розмірі 4 000,00 гривень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши перелік наданих адвокатом послуг, їх кількість та вартість суд вважає, що надані адвокатом послуги є необхідними, а розмір витрат є співмірними зі складністю справи, ціною позову та часом, необхідним для надання адвокатом відповідних послуг.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесу кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сушина Сергія Володимировича до Державного підприємства «Добропіллявугілля - Видобуток» про стягнення 144 269,91 гривень, з яких: 172,26 гривень пеня, 24 453,06 гривень 3% річних, 119 644,59 гривень інфляційні втрати - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля - Видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок №2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Фізичної особи-підприємця Сушина Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) 24 453,06 гривень 3% річних, 119 644,59 гривень інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 гривень, 11 204,89 гривень витрат на правничу допомогу.

В частині стягнення 172,26 гривень пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 16.05.2024.

Позивач: Фізична особа-підприємець Сушин Сергій Володимирович ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач: Державне підприємство «Добропіллявугілля - Видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок №2; код ЄДРПОУ 43895975)

Суддя С.М. Фурсова