Рішення № 119092845, 17.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року Справа № 160/7134/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7134/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, у якому позивачі просять суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26 січня 2024 року № 2/в, в частині відмови ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 ;

-зобов`язати Міністерство оборони України потворно розглянути заяви (з доданими документами) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 , з врахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 22.03.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 22.03.2024 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, а саме:

- рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26 січня 2024 року № 2/в, в частині відмови ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 ;

- всі матеріали службового розслідування здійсненого в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 ;

- підстави, що послугували відмовою позивачам для призначення спірної грошової допомоги;

- всі наявні докази щодо суті спору.

08.04.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

11.04.2024 року позивачем подана письмова відповідь на відзив відповідача.

12.04.2024 року відповідачем подані письмові заперечення на відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 17.05.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА 1,2

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що відповідач протиправно відмовив їй у виплаті одноразової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка/батька їх доньки, військовослужбовця Збройних Сил України, зіславшись на те, що він на момент смерті перебував у алкогольному сп`янінні.

На переконання позивачів сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного / наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

У такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відзив аргументовано тим, що відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 року №2/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині та дочці померлого 13.09.2022 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, сержанта ОСОБА_3 , оскільки на час смерті ОСОБА_3 виконував обов`язки військової служби (перебував на позиції) у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено листом №02-06/50 від 17.01.2023 року Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи (Дергачівське відділення).

Вказують, що згідно висновку експерта від 23.09.2022 року в крові померлого виявлено етиловий спирт у концентрації 2.54 %.

Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Тобто, зазначають, що відмовляючи у призначенні спірної допомоги, Міністерство оборони України, як зазначено вище, виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та дій у стані алкогольного сп`яніння, посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому, враховуючи наведені обставини, позивачам було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства.

Також, відповідач зазначає, що обґрунтовуючи позов позивачі зазначають, що підставою для відмови може бути лише перебування особи в стані сп`яніння, що супроводжується діями, які призвели до смерті. Проте, ні результатами службового розслідування, ні судово-медичним експертом не було підтверджено перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння на момент смерті. Крім того відсутні будь - які докази, що б підтверджували причинно - наслідковий зв`язок настання смерті ОСОБА_3 , внаслідок вчинення ним дій в стані алкогольного сп`яніння, які б призвели до його смерті. Наголошено, що судово-медичним експертом не визначено, що причина смерті, є наслідком вживання алкоголю. При цьому позивачі посилаються на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі №826/6570/17, від 13.06.2019 у справі №802/1513/18-а, 13.05.2020 у справі №489/4898/16-а, де суд дійшов висновку, що допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї. Таким чином, в спірних правовідносинах підлягає встановленню обставина чи є причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Однак, відповідач зазначає, що згідно лікарського свідоцтва про смерть №12-17/203-Дт/22 від 13.09.2022 року ОСОБА_3 хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті «Гостре порушення кровообігу, І42.6 кардіоміопатія».

Класифікація кардіоміопатій: I. Етіологічна характеристика: ДКМП I42.0. ГКМП (обструктивна I42.1, необструктивна I42.2). Рестриктивна кардіоміопатія I42.35. Алкогольна кардіоміопатія I42.6. Кардіоміопатія, зумовлена впливом лікарських засобів та інших зовнішніх факторів, I42.7. Аритмогенна кардіоміопатія ПШ I42.8. Кардіоміопатії при хворобах, класифікованих в інших рубриках1, I43 (системні захворювання, м`язові дистрофії, нейром`язові порушення, перипартальні). Кардіоміопатія при інфекційних і паразитарних хворобах, у тому числі дифтерії - I43.0. Метаболічна кардіоміопатія2 I43.1, I43.2, I43.8.

Таким чином, вважають, що причина смерті ОСОБА_3 відповідно до Коду причин смерті за МКХ-10 «І42.6» - це алкогольна кардіоміопатія.

Алкогольна кардіоміопатія це захворювання серця, спричинене хронічним вживанням алкоголю. Патологія зазвичай розвивається внаслідок тривалого зловживання алкоголем. Характеризується розширенням шлуночків та порушенням функції серця.

Згідно відповіді Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 17.01.2023 року №02-06/50 зазначено, 13.09.2022 року судово-медична експертиза трупа гр-на ОСОБА_3 , 1971 року народження, проводилася у Дергачівському відділенні КЗОЗ ХОБСМЕ на підставі постанови слідчого СВ ВП №3 ХРУП №3 (раніше Дергачівський ВП) ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 .

За результатами проведення розтину трупа гр.-на ОСОБА_3 був встановлений діагноз: Гостре порушення кровообігу. Кардіоміопатія. ІІ Алкогольне сп`яніння (лікарське свідоцтво про смерть №12-17/203-Дт/22 від 13.09.2022 року).

При проведенні судово-токсикологічної експертизи в крові від трупу гр.- на ОСОБА_3 був виявлений алкоголь у кількості 2,54 ‰ («Висновок експерта» №16/7470-Дм/22 від 23.09.2022 року).

Згідно витягу з протоколу засідання Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.12.2022 року року№3348, захворювання сержанта ОСОБА_3 «Гостре порушення кровообігу. Кардіоміопатія (13.09.2022 року), що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 23.09.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть №12-17/203 від 13.09.2022 захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби.

Вважають, що вказаний факт, є обґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті членам сім`ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю.

Виходячи з вищенаведеного, вважають, що у цьому випадку, смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а відтак, відповідач правомірно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого виконкомом Вузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 12.02.2003 року.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 було призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України, згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 року №69/2022.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_6 № 72 від 28.03.2022 року (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_3 було зараховано до списків військової частини НОМЕР_6 та на всі види забезпечення та призначено на посаду командира відділення збору та обробки даних розвідки пункту управління артилерійською розвідкою батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_6 .

Згідно бойового наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 18.02.2022 року №301/130/т на застосування особового складу підрозділів частини, солдат ОСОБА_3 виконував бойове завдання у складі свого підрозділу, пов`язаного з захистом Батьківщини.

Під час проходження військової служби в АДРЕСА_1 військовослужбовець ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/203-ДТ/22 від 13.09.2022 року, виданого Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_3 настала в результаті гострого порушення кровообігу, кардіоміпатія.

Наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 13.09.2022 року №2302 «Про призначення службового розслідування», з метою уточнення причин та обставин смерті сержанта ОСОБА_3 , було призначено службове розслідування.

Згідно Акту службового розслідування від 14.10.2022 року, яке було проведено у відповідності до вищезазначеного наказу, комісією встановлено причини та обставини смерті військовослужбовця ОСОБА_3 та серед іншого вказано:

«Смерть сержанта ОСОБА_3 настала під час проходження військової служби.

Смерть сержанта ОСОБА_3 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Причиною смерті є гостре порушення кровообігу, кардіміпатія.

Посадових осіб підрозділу, дії чи бездіяльність, яких сприяли б смерті сержанта ОСОБА_3 , службовим розслідуванням не встановлено.

Встановлені обставини справи підтверджуються рапортом капітана ОСОБА_5 , поясненнями старшого солдата ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 , старшого сержанта ОСОБА_8 та старшого лейтенанта ОСОБА_9 , лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/203-Дт/22 від 13.09.2022 року, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 23.09 222 року.

Таким чином, смерть сержанта ОСОБА_3 не пов`язана з вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, ушкодження не спричинено собі навмисно».

Висновки службового розслідування причин та обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , викладені в Акті службового розслідування від 14.10.2023 року, були підтверджені при винесенні Наказу командира військової частини НОМЕР_6 № 1823 від 14.10.2022 року «Про результати службового розслідування», за результатами якого наказано службове розслідування за фактом загибелі військовослужбовця військової служби за призовом, командира відділення збору та обробки даних розвідки пункту управління артилерійською розвідкою батареї управління та артилерійської розвідки сержанта ОСОБА_3 вважати закінченим ; та виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 та Збройних Сил України у зв`язку зі смертю.

Висновками 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України захворювання сержанта ОСОБА_3 «Гостре порушення кровообігу. Кардіоміпатія», яке призвело до його смерті визначено таким, що пов`язане з проходженням військової служби.

Вказані обставини також підтверджені витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3348 від 24 грудня 2022 року.

Після загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 , звернулися до Міністерства оборони України, із заявами про призначення їм одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

06 лютого 2024 року, за вихідним № 7/12066/14 на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено повідомлення, де зазначено про таке:

«Міністерством оборони України затверджені протоколи засідання Комісії Міністерства оборони України стосовно призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, розглянувши подані документи, Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 сержанта ОСОБА_3 (протокол №2/в від 26.01.2024року)….».

До вказаного повідомлення було додано витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 26.01.2024 року № 2/в.

Так, згідно змісту витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.01.2024 року №2/в, вказано про таке:

«Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначення одноразової грошової допомоги:

Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975:

3. Дружині та дочці померлого 13.09.2022 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), оскільки на час смерті ОСОБА_3 виконував обов`язки військової служби (перебував на позиції) у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено листом № 02-06/50 від 17.01 2023 року Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи (Дергачівське відділення).

Відповідно до висновку експерта від 23.09.2022 року в крові померлого виявлено етиловий спирт в концентрації 2,54%.

Статтею 172-20 Кодексу україни про адміністративне правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.

Згідно зі статтею 16-4 Закону України «про І соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння».

Позивачі вважають, що такі висновки відповідача неналежними та такими, що не відповідають дійсним обставин справи, а їх дії є протиправними та такими що порушують їх права на отримання одноразової грошової допомоги як членів сім`ї загиблого військовослужбовця, її чоловіка/батька ОСОБА_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини з огляду на те, що на її думку загибель військовослужбовця сержанта ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Отже, вважаючи, що відповідач протиправно відмовив їм у виплаті відповідної одноразової грошової допомоги, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом першим статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, дружина і неповнолітні діти мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

Відповідно до статті 164Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця внаслідок вчинення ним дій, що передбачені статтею 164Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», така одноразова допомога не призначається і не виплачується, зокрема у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного / наркотичного сп`яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 813/4502/17, від 12.11.2020 року у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 року у справі № 640/6477/19 тощо.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши докази по справі, судом встановлено, такі обставини, зокрема ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 було призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України, згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 25.02.2022 року №69/2022.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_6 № 72 від 28.03.2022 року (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_3 було зараховано до списків військової частини НОМЕР_6 та на всі види забезпечення та призначено на посаду командира відділення збору та обробки даних розвідки пункту управління артилерійською розвідкою батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_6 .

Згідно бойового наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 18.02.2022 року №301/130/т на застосування особового складу підрозділів частини, солдат ОСОБА_3 виконував бойове завдання у складі свого підрозділу, пов`язаного з захистом Батьківщини.

Під час проходження військової служби в смт. Черкаська Лозова Харківської області військовослужбовець ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Отже, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та відповідно не спростовано відповідачем, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службових обов`язків в якості військовослужбовця Збройних сил України.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 12-17/203-ДТ/22 від 13.09.2022 року, виданого Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_3 настала в результаті гострого порушення кровообігу, кардіоміпатія.

Наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 13.09.2022 року №2302 «Про призначення службового розслідування», з метою уточнення причин та обставин смерті сержанта ОСОБА_3 , було призначено службове розслідування.

Згідно Акту службового розслідування від 14.10.2022 року, яке було проведено у відповідності до вищезазначеного наказу, комісією встановлено причини та обставини смерті військовослужбовця ОСОБА_3 та серед іншого вказано:

«Смерть сержанта ОСОБА_3 настала під час проходження військової служби.

Смерть сержанта ОСОБА_3 не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Причиною смерті є гостре порушення кровообігу, кардіміпатія.

Посадових осіб підрозділу, дії чи бездіяльність яких сприяли б смерті сержанта ОСОБА_3 , службовим розслідуванням не встановлено.

Встановлені обставини справи підтверджуються також рапортом капітана ОСОБА_5 , поясненнями старшого солдата ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 , старшого сержанта ОСОБА_8 та старшого лейтенанта ОСОБА_9 , лікарським свідоцтвом про смерть № 12-17/203-Дт/22 від 13.09.2022 року, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 23.09.2022 року.

Таким чином, смерть сержанта ОСОБА_3 не пов`язана з вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, ушкодження не спричинено собі навмисно».

Висновки службового розслідування причин та обставин смерті військовослужбовця ОСОБА_3 , викладені в Акті службового розслідування від 14.10.2023 року, були підтверджені при винесенні Наказу командира військової частини НОМЕР_6 № 1823 від 14.10.2022 року «Про результати службового розслідування», за результатами якого наказано службове розслідування за фактом загибелі військовослужбовця військової служби за призовом, командира відділення збору та обробки даних розвідки пункту управління артилерійською розвідкою батареї управління та артилерійської розвідки сержанта ОСОБА_3 вважати закінченим ; та виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини НОМЕР_6 та Збройних Сил України у зв`язку зі смертю.

Висновками 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України захворювання сержанта ОСОБА_3 «Гостре порушення кровообігу. Кардіоміпатія», яке призвело до його смерті визначено таким, що пов`язане з проходженням військової служби.

Вказані обставини, також підтверджені витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3348 від 24 грудня 2022 року.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції вказує про те, що згідно лікарського свідоцтва про смерть №12-17/203-Дт/22 від 13.09.2022 року ОСОБА_3 хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті «Гостре порушення кровообігу, І42.6 кардіоміопатія».

Класифікація кардіоміопатій: I. Етіологічна характеристика: ДКМП I42.0. ГКМП (обструктивна I42.1, необструктивна I42.2). Рестриктивна кардіоміопатія I42.35. Алкогольна кардіоміопатія I42.6. Кардіоміопатія, зумовлена впливом лікарських засобів та інших зовнішніх факторів, I42.7. Аритмогенна кардіоміопатія ПШ I42.8. Кардіоміопатії при хворобах, класифікованих в інших рубриках1, I43 (системні захворювання, м`язові дистрофії, нейром`язові порушення, перипартальні). Кардіоміопатія при інфекційних і паразитарних хворобах, у тому числі дифтерії - I43.0. Метаболічна кардіоміопатія2 I43.1, I43.2, I43.8.

Таким чином, вважають, що причина смерті ОСОБА_3 відповідно до Коду причин смерті за МКХ-10 «І42.6» - це алкогольна кардіоміопатія.

Алкогольна кардіоміопатія це захворювання серця, спричинене хронічним вживанням алкоголю. Патологія зазвичай розвивається внаслідок тривалого зловживання алкоголем. Характеризується розширенням шлуночків та порушенням функції серця.

Згідно відповіді Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 17.01.2023 року №02-06/50 зазначено, 13.09.2022 року судово-медична експертиза трупа гр-на ОСОБА_3 , 1971 року народження, проводилася у Дергачівському відділенні КЗОЗ ХОБСМЕ на підставі постанови слідчого СВ ВП №3 ХРУП №3 (раніше Дергачівський ВП) ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 .

За результатами проведення розтину трупа гр.-на ОСОБА_3 був встановлений діагноз: Гостре порушення кровообігу. Кардіоміопатія. ІІ Алкогольне сп`яніння (лікарське свідоцтво про смерть №12-17/203-Дт/22 від 13.09.2022 року).

При проведенні судово-токсикологічної експертизи в крові від трупу гр.- на ОСОБА_3 був виявлений алкоголь у кількості 2,54 % («Висновок експерта» №16/7470-Дм/22 від 23.09.2022 року).

Згідно витягу з протоколу засідання Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 24.12.2022 року року№3348, захворювання сержанта ОСОБА_3 «Гостре порушення кровообігу. Кардіоміопатія (13.09.2022 року), що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 23.09.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть №12-17/203 від 13.09.2022 захворювання, яке призвело до смерті, так, пов`язане з проходженням військової служби.

Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що вказаний факт, є обґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті членам сім`ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю.

Виходячи з вищенаведеного, вважають, що у цьому випадку, смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а відтак, відповідач правомірно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, досліджуючи долучені до матеріалів справи докази, слід вказати про те, що дослідження причин смерті ОСОБА_3 проводилося в Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи, шляхом розтину трупа та подальшого досліджень біологічного матеріалу.

Як вже зазначалось вище, 13.09.2022 року судово-медичним експертом було видано лікарське свідоцтво про смерть № 12-17/203-Дт/22, з зазначенням причин смерті.

Лікарське свідоцтво про смерть № 12-17/203-Дт/22 від 13.09.2022 року, видане КЗОЗ «Харківським обласним бюро СМЕ», є попереднім, про що відповідно свідчить відмітка в тексті лікарського свідоцтва, у вигляді підкреслення слова «попереднє».

Отже, враховуючи наведені обставини, слід дійти висновку, що оскільки лікарське свідоцтво про смерть № 12-17/203-Дт/22 від 13.09.2022 року є попереднім, відповідно не є остаточним, а отже остаточно та достеменно не було встановлювало остаточної причини смерті ОСОБА_3 .

Вказані обставини також підтверджуються тим, що безпосередньо висновки судово-медичної експертизи, щодо причин смерті ОСОБА_3 не містять діагнозу захворювання «алкогольна кардіоміпатія».

Таким чином, перебування сержанта ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння саме в момент та на час настання його смерті, саме 13.09.2022 року відповідачем доведена не була.

Так, згідно з витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 3348 від 24 грудня 2022 року вбачається, що захворювання сержанта ОСОБА_3 1971 р.н. «Гостре порушення кровообігу. Кардіоміопатія (13.09.2022 року)», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами,

свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 23.09.2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть№12-17\203 від 13.09.2022 року - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, висновки, здійснені у наказі Міністерством оборони України є передчасними.

Слід вказати, що в матеріалах справи, також відсутні будь-які докази, службовим розслідуванням не встановлено факту саме вживання сержантом ОСОБА_3 13.09.2022 року алкогольних напоїв.

Відповідачем такі докази суду не надані.

Отже, враховуючи наведене, слід здійснити висновки про те, що загибель військовослужбовця сержанта ОСОБА_3 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення та відповідно вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Тобто, матеріалами справи не підтверджується факт, що перебування батька позивача 1/чоловіка позивача 2 у стані алкогольного сп`яніння, а отже і смерть батька/чоловіка позивача 1,2 , була спричинена тим, що він перебував у стані такого сп`яніння.

Відповідно до абзаців першого і другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідач не надав суду достатніх доказів, які свідчили б про те, що смерть батька/чоловіка позивача 1,2 була спричинена саме внаслідок алкогольного отруєння з розвитком інтоксикації організму, суд прийшов до висновку про передчасність таких доводів та висновків відповідача.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що чоловік/батько позивача 1,2 загинув (помер), зокрема саме внаслідок алкогольного сп`яніння.

До матеріалів справи було залучено характеристики відносно ОСОБА_3 , за місцем його проживання та місцем його роботи, перед призовом на військову службу, які ж виключно є позитивними.

Згідно наданих характеристик, вбачається про відсутність у ОСОБА_3 схильності до алкоголізму.

Згідно листа КНП «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» МСР Дніпропетровської області» від 10.04.2024 року вказано, що ОСОБА_3 за життя хронічними захворюваннями, в тому числі, пов`язаними зі зловживанням спиртними напоями чи хронічним алкоголізмом, не страждав, на диспансерному обліку у спеціалістів не перебував.

Також позивачем до матеріалів справи були долучені висновки військово-лікарської комісії, які були зроблені при зарахування ОСОБА_10 на військову службу.

Так, згідно довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2022 року ОСОБА_3 був визнаний повністю здоровим та придатним до військової служби.

З вищевикладеного слідує, що наразі відсутні підстави, які встановлені статтею 16-4Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для відмови позивачу 1,2 у призначені та виплаті їм одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю (смертю) їх чоловіка/батька.

Тобто позивач 1, як донька померлого ОСОБА_3 , позивач 2 як дружина померлого ОСОБА_3 мають право на отримання відповідної грошової допомоги.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (частина третя статті16-2Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній з 24.02.2022 року по 29.09.2022 року) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку № 975 визначено, що він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов' язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі Порядок № 975), члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі уповноважений орган).

Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Силу України в період дії воєнного стану визначений Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25.01.2023 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 176/39232 (далі Порядок № 45).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 45 члени сім`ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.

Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням (абзац перший пункту 4.2 Порядку № 45).

Згідно з абзацом третім пункту 4.3 Порядку № 45 результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через Управління соціальної підтримки).

Відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4.4 Порядку № 45 після тримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану Департамент соціального забезпечення доводить до обласних (Київського міського) ТЦКСП результати попереднього опрацювання документів для їх перевірки щодо відповідності чинному законодавству та впродовж 3-х робочих днів опрацьовує отримані від них пропозиції.

У подальшому документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони.

Згідно з пунктом 4.5 Порядку № 45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення, готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.

Виплата ОГД здійснюється обласним (Київським міським) ТЦКСП на підставі наказу (додаток 7) не пізніше 5 робочих днів з дня відкриття асигнувань шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві (пункт 4.8 Порядку № 45).

Таким чином, до повноважень, у тому числі:

Міністерства оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів, належить прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26 січня 2024 року № 2/в, в частині відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 та зобов`язати Міністерство оборони України потворно розглянути заяви (з доданими документами) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 , з врахуванням висновків суду.

Таким чином, враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача 1,2, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1,2 сплачений ними судовий збір у розмірі по 2422,40 гривень для кожного позивача, окремо.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26 січня 2024 року № 2/в, в частині відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви (з доданими документами) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.02.2023 року про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_3 , з врахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

Позивач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 17.05.2024 року.

Суддя В.В. Ільков