Рішення № 119092739, 17.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 рокуСправа №160/6840/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром при встановленні підвищень та індексацій пенсії ОСОБА_1 із розрахунку всіх її складових;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без будь-яких обмежень з 17.08.2022 із розрахунку всіх її складових з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких осіб (далі - Закон №2262-ХІІ). До основного розміру пенсії позивача було встановлено підвищення пенсії на 25% з 17.08.2022. Проте відповідач, посилаючись на обмеження, вказані у статті 43 Закону №2262-ХІІ, виплачував позивачу пенсію з обмеженням в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (з 01.09.2022 - 20270,00 грн., з 01.12.2022 - 20930,00 грн.). З 01.09.2022 позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено підвищення до основного розміру пенсії у розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у сумі 810,80 грн. (2027,00 грн. х 40%) та щомісячну цільову грошову допомогу відповідно до Закону України від 16.03.2004 №1603-IV «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» у розмірі 50 грн. Проте, позивач зазначає, що розмір його пенсійної виплати відповідач не змінив, посилаючись на обмеження, передбачене статтею 43 Закону №2262-ХІІ. 29.01.2024 позивачу звернувся до відповідача та отримав «Протокол» за пенсійною справою станом на січень 2024, де вказано, що основний розмір пенсії, з урахуванням підвищень, надбавок та індексацій складає 24220,61 грн., але виплачується в розмірі 20930,00 грн. 05.02.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про неправомірність його дій та з вимогою про виплату пенсії в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром, адже норма про обмеження пенсій військовослужбовцям десятьма прожитковими мінімумами визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016. Листом від 08.03.2024 №14423-7115/4-01/8-0400/24 відповідач послався на те, що розмір пенсії позивача під час перерахунків він обмежує на підставі норм статті 43 Закону №2262-ХІІ. 11.03.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримав «Протокол» за пенсійною справою станом на березень 2024, де вказано, що основний розмір пенсії позивача, з урахуванням підвищень, надбавок та індексацій складає 25961,81 грн., але відповідач виплачує її в розмірі 23610,00 грн. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

09.04.2024 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України від 02.12.2021 за № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2022 встановлено на рівні 2027,00 грн, з 01.12.2022 2093,00 грн. Також відповідач зазначив, що до основного розміру пенсії позивача з 17.08.2022 встановлено підвищення пенсії на 25%. Розмір пенсійної виплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ, та розмір пенсії з 01.09.2022 склав 20270,00 грн, з 01.12.2022 20930,00 грн. Згідно з наданою заявою від 07.08.2023 та копією посвідчення «Особи з інвалідністю внаслідок війни» від 25.08.2022 серії НОМЕР_1 до основного розміру пенсії позивача з 01.09.2022 встановлено підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у сумі 810,80 грн (2027,00 грн х 40%) та щомісячну цільову грошову допомогу відповідно до Законом України від 16.03.2004 № 1603-IV «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» у розмірі 50 грн. Розмір пенсійної виплати обчислений з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ, не змінився та склав 20270,00 грн. З 01.03.2023 розмір пенсії позивача проіндексовано, але перерахунок не призвів до збільшення розміру пенсійної виплати. З 01.03.2024 розмір пенсії позивача проіндексовано у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом та він складає 23610,00 грн.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років у відповідності до вимог Закону №2262-ХІІ у розмірі 70% грошового забезпечення.

До матеріалів справи долучено копію протоколу за пенсійною справою позивача від 29.01.2024, з якої випливає, що позивачу призначена пенсія у розмірі 24 200,61 грн, проте фактично нарахована та виплачена пенсія у сумі 20 930,00 грн.

05.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплачувати йому пенсію у повному розмірі 24 220,61 грн без обмеження максимального розміру пенсії.

Листом №14423-7115/Ч-01/8-0400/24 від 08.03.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. До основного розміру пенсії позивача з 17.08.2022 встановлено підвищення пенсії на 25%. Розмір пенсійної виплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ, та розмір пенсії з 01.09.2022 склав 20270,00 грн, з 01.12.2022 20930,00 грн. Згідно з наданою заявою від 07.08.2023 та копією посвідчення «Особи з інвалідністю внаслідок війни» від 25.08.2022 серії НОМЕР_1 до основного розміру пенсії позивача з 01.09.2022 встановлено підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у сумі 810,80 грн (2027,00 грн х 40%) та щомісячну цільову грошову допомогу відповідно до Законом України від 16.03.2004 № 1603-IV «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» у розмірі 50 грн. Розмір пенсійної виплати обчислений з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону №2262-ХІІ, не змінився та склав 20270,00 грн. З 01.03.2023 розмір пенсії позивача проіндексовано, але перерахунок не призвів до збільшення розміру пенсійної виплати. З 01.03.2024 розмір пенсії позивача проіндексовано у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом та він складає 23610,00 грн.

З долученої до матеріалів справи копії протоколу за пенсійною справою позивача від 11.03.2024 вбачається, що позивачу призначена пенсія у розмірі 25 961,81 грн, проте фактично нарахована та виплачена пенсія у сумі 23 610,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії без обмеження граничного розміру, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон №2262-ХІІ.

Закон №2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 (далі Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

На підставі пункту 2 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

За наведених обставин, станом на час розгляду цієї справи обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років, призначеної за нормами Закону № 2262-ХІІ не застосовуються.

Таким чином, відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 без обмеження граничного розміру, що викладена в листі №14423-7115/Ч-01/8-0400/24 від 08.03.2024 є протиправною, а порушене право позивача має бути поновлено шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимального розміру пенсії з 17.08.2022, із розрахунку всіх її складових, з урахуванням раніше проведених виплат.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром при встановленні підвищень та індексацій пенсії із розрахунку всіх її складових.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром із розрахунку всіх її складових з 17.08.2022, з урахуванням раніше проведених виплат.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар