Рішення № 119092723, 17.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 рокуСправа №160/5929/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та скасування рішення,

установив:

04 березня 2024 року позивачка звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047150023213 від 10 січня 2024 року, яким відмовлено у призначенні позивачці пенсії за віком за Списком №2 згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії №28 від 04.01.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: з 04 січня 2024 року призначити позивачці пенсію за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», 3 урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, на підставі заяви про призначення пенсії №28 від 04.01.2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії на підставі п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування обґрунтовуючи тим, що право на пільгову пенсію з урахуванням відпрацьованого стажу по списку №2 вона набуде при досягненні 55 років. На думку позивачки, такі дії відповідача є протиправними, оскільки ним не враховано рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 р. у справі №1-р/2020, ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VІІІ. Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27 березня 2024 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили, що відповідно до п.2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. На момент звернення позивачці виповнилось 50 років, страховий стаж складає - 31 рік 07 місяців 21 день, з них стаж за Списком № 2 20 років 00 місяців 18 днів. Рішенням про відмову в призначенні пенсії від 10.01.2024 за № 047150023213 орган Пенсійного фонду повідомив Позивачку про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 станом на дату звернення, оскільки заявниця не досягла пенсійного віку 55 років.

Крім того, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 04.01.2024 р. представник позивачки звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 10.01.2024 р. №047150023213 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із недосягненням пенсійного віку.

У вказаному рішенні зазначено, що позивачка не досягла пенсійного віку для призначення пенсії за Списком №2. Загальний страховий стаж позивачки складає 31 рік 7 місяців 21 день. Пільговий стаж за Списком 2 складає 20 років 0 місяців 18 днів.

При цьому, з рішення вбачається, що позичка має достатній пільговий та страховий стаж.

Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою пунктом 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV.

Відтак, суд доходить висновку, що відмова Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 07 місяців 21 день, пільговий стаж 20 років 0 місяців 18 днів, з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

А тому, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що позивачка набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-ХІІ, а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у справі №360/3611/20.

Отже, позивачка, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 50-річного віку, мала необхідний стаж роботи.

Таким чином, рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 10.01.2024 р. №047150023213 про відмову в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 належить скасувати.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Так, позивачка просить призначити їй пенсію, з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 04.01.2024 р.

Оскільки позивачка досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (50 років), 13.06.2023 р., а із заявою про призначення пенсії звернулася 04.01.2024 р., то пенсія має бути призначена їй з дати звернення до пенсійного фонду 04.01.2024 р.

При цьому, суд зазначає, що повноваження Пенсійного фонду щодо призначення пенсії не є дискреційними, з огляду на таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд, за загальним правилом, не завжди може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки, як правило, який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій призначити пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у відповідача у спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (призначити пенсію) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.

Умовами для призначення пенсії законодавство визначає цілком визначені матеріально-правові факти, а не бажання на вільний розсуд (дискрецію) пенсійного органу.

В іншому випадку законодавець формулював би відповідні положення закону із застосуванням формулювань на зразок пенсійний орган може призначити пенсію чи пенсійний орган має право призначити пенсію тощо, щоб вказувало на те, що це залежить виключно від його розсуду, а не від виконання платником передбачених законом умов.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.01.2024 р. №047150023213.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 04.01.2024 р. відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко