Рішення № 119092492, 30.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 рокуСправа №160/5111/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.11.2023 року № 046450012729, прийняте Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Хмельницькій області щодо не зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 11.04.1985 року по 26.10.1992 року, з 01.03.1994 року по 25.02.1996 року та у повному обсязі періоду роботи з 01.03.1996 року по 30.12.2003 року;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 11.04.1985 року по 26.10.1992 року, з 01.03.1994 року по 25.02.1996 року та у повному обсязі період роботи з 01.03.1996 року по 30.12.2003 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 06.11.2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 10.11.2023 року № 046450012729 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Позивач зазначає, що вказане рішення є необґрунтованим та таким, що позбавляє його права на пенсійне забезпечення, оскільки ним надано достатньо підтверджуючих документів про наявний трудовий стаж у спірний період. Також зазначає, що працівник не може нести відповідальність за неправильність внесення записів до трудової книжки, а отже спірні періоди мають бути враховані пенсійним органом до страхового стажу, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 25.04.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 06.11.2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області № 046450012729 від 10.11.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи 30 років, передбаченого ст.26 Закону № 1058-IV. Вік позивача на день звернення становив 60 років. Страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії становив 23 роки 11 місяців 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано, згідно із трудовою книжкою від 28.10.1981 р. серія НОМЕР_1 , період роботи з 11.04.1985 р. по 26.10.1992 р. в зв`язку з наявністю в запису № 6 про прийняття на роботу виправлення в даті наказу про прийняття на роботу всупереч вимогам Інструкції № 162. Також період роботи у колгоспі з 01.03.1994 р. по 25.02.1996 р. в зв`язку з відсутністю відомостей про час роботи за фактичною тривалістю (встановлений мінімум і кількість відпрацьованих вихододнів). Період роботи з 01.07.2000 р. по 30.12.2003 р., оскільки записи в трудовій книжці не підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків). Так, період роботи з 01.03.1996 р. по 30.06.2000 р. до страхового стажу зараховано.

Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано періоди зайняття підприємницької діяльності з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р., з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р., з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р., оскільки за зазначений період відсутня сплата страхових внесків згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивачем до заяви від 06.11.2023 року не додавалась довідка № 01-31/630 від 27.11.2023 р., видана Державним архівом Донецької області, довідка №02/141 від 15.01.2024 р., видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідки №Б-861, Б-862 від 21.11.2023 р., видані КУ "Новомосковський районний трудовий архів", а тому при визначенні права на пенсію за віком розглянуті не були. Інших документів на підтвердження спірних періодів роботи, що передбачено Порядком 637, позивачем надано не було, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції по цій справі.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача у справі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 06.11.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області та прийнято рішення від 10.11.2023 року № 046450012729 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Спірним рішення встановлено, що страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії становив 23 роки 11 місяців 26 днів.

За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано згідно із трудовою книжкою від 28.10.1981 р. серії НОМЕР_1 :

- період роботи з 11.04.1985 року по 26.10.1992 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу;

- період роботи у колгоспі з 01.03.1994 р. по 25.02.1996 р., оскільки відсутні відомості про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні);

- період роботи з 01.03.1996 р. по 30.12.2003 р., оскільки записи в трудовій книжці не підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків), період з 01.03.1996 р. по 30.06.2000 р. зараховано до страхового стажу;

- періоди підприємницької діяльності з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р., з 01.01.2013 р. по 31.03.2013 р., з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р., оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

В силу статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ № 637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Так, з трудової книжки позивача від 28.10.1981 року серії НОМЕР_2 встановлено, що в ній містяться записи на підтвердження спірних періодів, а саме:

- запис № 6 - 11.04.1985 року прийнятий шофером 3 класу. Наказ № 24-к від 11.04.1985 р.;

- запис № 7 - 26.10.1992 року звільнений з зайнятої посади за власним бажанням. Наказ № 72 від 26.10.1992 р.;

- запис № 12 - 01.03.1994 року прийнятий В АКО "Мир" Новомосковського району водієм. Наказ № 3 від 01.03.1994 р.;

- запис № 13 - 25.02.1996 року звільнений за власним бажанням. Наказ № 2 від 25.02.1996 р.;

- запис № 14 - 01.03.1996 року прийнятий на роботу на посаду водія 2 класу. Наказ №3 від 01.03.1996 р.;

- запис № 15 - 30.12.2003 року звільнений за власним бажанням. Наказ № 1 від 30.12.2003 р.

Відповідачем не зараховано період роботи з 11.04.1985 року по 26.10.1992 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, період роботи з 01.03.1994 р. по 25.02.1996 р., оскільки відсутні відомості про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) та період роботи з 01.03.1996 р. по 30.12.2003 року, оскільки записи в трудовій книжці не підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків), в свою чергу вказує, що період з 01.03.1996 р. по 30.06.2000 р. зараховано до страхового стажу.

Так, вимоги щодо ведення трудової книжки та оформлення записів в ній, визначені в Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затвердженою постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 (далі - Інструкція №58).

Згідно із п.1.1 розділу І Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до абз.3 п.п.2.4 розділу 2 Інструкції № 58, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд звертає увагу, що на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала позивач у той чи інший період її роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для не включення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.

Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

Щодо відсутності відомостей про час роботи за фактичною тривалістю (відпрацьовані трудодні) за період роботи з 01.03.1994 р. по 25.02.1996 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи архівної довідки КУ "Новомосковський районний трудовий архів" від 21.11.2023 року №Б-861, ОСОБА_1 у 1994 році відпрацьовано 249 вихододня, у 1995 році - 289 вихододня, у 1996 року 178 вихододня. Довідка видана на підставі: ф.114, оп.1-Л, спр. без №, арк.38, спр.58, арк.26, спр.72, арк.26.

Згідно із ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, за змістом п.4.2 розділу IV Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Отже, перед тим, як прийняти рішення за результатами розгляду заяви, працівник структурного підрозділу, який здійснював прийом та обслуговування осіб, в силу вимог п.4.2 розділу IV Порядку № 22-1, мав би повідомити позивача про необхідність надання додаткових документів. Втім, вказаного порядку відповідачем дотримано не було. Та лише у спірному рішенні повідомлено про можливість надання уточнюючих довідок.

Як вже зазначалось, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, записами під №12 та №13 підтверджується спірний період роботи, крім того, надана до суду архівна довідка КУ "Новомосковський районний трудовий архів" від 21.11.2023 року №Б-861 також є належним доказом для зарахуванням спірного періоду до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування періоду роботи з 01.03.1996 р. по 30.12.2003 року, з підстав відсутності інформації про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

З 01.01.2004 року набрали чинності положення Закону № 1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

За приписами частин четвертої - шостої, дев`ятої статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що з 01.01.2004 р. до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

Отже, органи Пенсійного фонду обов`язково використовують дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страховий внесків саме з 01.01.2004 року.

Відтак відсутність відомостей про сплату страхових внесків за застраховану особу у період з 01.03.1996 р. по 30.12.2003 р. у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування не впливає на підтвердження страхового стажу.

Тому, період з 01.03.1996 р. по 30.12.2003 р. підлягає зарахуванню в повному обсязі відповідно до відомостей трудової книжки позивача.

Також суд зазначає, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірних періодів.

Так, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Як вже було встановлено, рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 10.11.2023 року № 046450012729 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу, та спірним рішенням не зараховано до стажу позивача періоди роботи з 11.04.1985 року по 26.10.1992 року, з 01.03.1994 року по 25.02.1996 року та з 01.03.1996 року по 30.12.2003 року.

Аналізуючи вищевикладене суд доходить висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки відповідачем (дією) у вигляді прийнятого рішення, відмовлено у призначенні йому пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 10.11.2023 року № 046450012729.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тому суд вважає, що для належного захисту порушених прав позивача, похідна позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 06.11.2023 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 11.04.1985 року по 26.10.1992 року, з 01.03.1994 року по 25.02.1996 року, з 01.03.1996 року по 30.12.2003 року, та з урахуванням висновків суду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.11.2023 року № 046450012729 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2023 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 11.04.1985 року по 26.10.1992 року, з 01.03.1994 року по 25.02.1996 року, з 01.03.1996 року по 30.12.2003 року, та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул.Гната Чекірди, буд.10, м.Хмельницький, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма