Вирок № 119089780, 14.05.2024, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1636/20

Провадження № 1-кп/359/70/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14травня 2024року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайоннийсуд Київськоїобласті у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисників адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_13 , та його представника ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , експертів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12019110100001765, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1

по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачене ч.2 ст.286 КК України, за наступних обставин.

Так, 26.10.2019 року, приблизно о 19 год. 00 хв., водій ОСОБА_10 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі вулиці Івана Сулими, с. Кучаків, Бориспільського району, Київської області в напрямку м. Бориспіль.

Під час руху по зазначеній автодорозі, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, біля будинку №44, водій ОСОБА_10 , проявляючи злочинну недбалість, порушуючи п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 року (далі ПДР), не був уважним, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із зустрічним мотоциклом «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_13 , який рухався в напрямку смт. Баришівка.

В результаті ДТП водій мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого III ст. багато уламкового перелому ДЕМ лівої стегнової кістки, лівого наколінника. ПЕМ обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків та дефектом м`яких тканин і кісткової тканини. Відкритого III ст. багато уламкового перелому ДЕМ обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків та дефектом м`яких тканин і кісткової тканини. Відкритого ІІ-III ст. уламкового перелому середньої фаланги 1-у пальця лівої кисті зі зміщенням уламків.

Згідно висновку експерта №172Д від 30.12.2019 року, виявлені у ОСОБА_13 тілесні у своїй сукупності, враховуючи їх механізм утворення, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_10 , який порушив правила дорожнього руху України, а саме: п. 2.3 ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 2.9 ПДР, згідно якого водієві забороняється: «а» керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; п. 10.1 ПДР, згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 11.3 ПДР, згідно якого на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

Порушення ОСОБА_10 п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої ОСОБА_13 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_10 вчинив дії, як виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений не визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 показав, що26.10.2019 року в нічний час близько 19 год. 00 хв. він їхав на автомобілі «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , в межах населеного пункту с. Кучаків, зі швидкістю 50 км/год., із ввімкненим ближнім світлом фар. Опадів не було. Під час руху, несподівано, йому на зустріч виїхав мотоцикл, який ударив дзеркало, внаслідок чого посипалось скло та дзеркало розбилося, а мотоцикліст впав. Після контакту він не застосовував гальмування, а відбулося вільне котіння. Дорога була прямою та сухою, розмітки не було. На дорозі були ями. Однак, на ділянці дороги, де сталося ДТП, не було таких вибоїн, які необхідно було б об`їжджати. Він рухаючи по своїй смузі руху ніяких маневрів не робив. По напрямку руху мотоцикліста світили два ліхтарі та йшло двоє людей. В мотоцикліста щось було із світлом. Зіткнення відбулося на його смузі руху. Після зіткнення він проїхав 70 м., оскільки відбувся осип скла і він не бачив куди їде. Після того як зупинився, він вийшов із автомобіля та підійшов до мотоцикліста, де йому вже надавали допомогу. Він запитав чи визвали поліцію та швидку медичну допомогу. В автомобілі було пошкоджено: ліве дзеркало, ліве скло водійських дверей та ліве крило. Передня фара автомобіля була не пошкоджена. Скло посипалося йому в обличчя, кровотечі та подряпин в нього не було. В середині автомобіля перебували троє пасажирів. На його думку, мотоцикліст пізно побачив пішоходів на дорозі і замість того, щоб скинути швидкість та пропустити його, останній почав виконувати різкий маневр повороту ліворуч. Коли мотоцикліст їхав йому на зустріч, то він його не бачив, а побачив його лише тоді коли осипалося скло. Він не порушував правила дорожнього руху. Він не виїжджав на зустрічну смугу руху. У нього є безперервний стаж водія з 1981 року. По цьому маршруту він їздить один раз в тиждень. Слідчий не об`єктивно провів досудове розслідування, так як не проводився слідчий експеримент за його участю, а також не знайдені всі свідки події. Також, він власноручні показання надав слідчому, які не були враховані. Його клопотання слідчим та судом залишені без відповідного реагування та без розгляду. Він не мав можливості своїми діями уникнути цього зіткнення. Також, він самостійно розмістив оголошення в газеті з метою пошуку свідків події, але результати пошуку відсутні. Постановою суду він був позбавлений прав керування в 2017 році. Під час ДТП посвідчення водія та технічний паспорт в нього були при собі. Схема ДТП складалася в його присутності, в ній заначено все правильно. Однак, в схемі ДТП не вірно зазначено місце зіткнення, так як воно відбулося на 30 м раніше. Крім того, в схемі ДТП не зазначено місце контакту. Також, невідомі особи перемістили мотоцикл на обочину. На момент ДТП він був тверезий. З результатом дослідження крові знайомий, але з ним не згодний, бо він помилковий. Під час керування транспортним засобом він відразу відчув зіткнення і його дії, як водія полягали в тому, щоб зупинитися в тому напрямку руху по якому він рухався. Він просто переїхав на обочину, а сліди на асфальті сфотографували. Його точка зору підтверджується його власними показами. Відеозапис, переглянутий в судовому засіданні нічого не підтверджує. В слідчого відеозапис бачив інший, там був інший автомобіль. Він не визнає жодної обставини, зазначеної в обвинувальному акту.

Заперечення обвинуваченого його вини у вчиненні ДТП та порушенні Правил дорожнього руху, суд до уваги не приймає та розцінює як спосіб захисту для уникнення від відповідальності за вчинене.

Не зважаючи на те, що обвинувачений не визнає себе винуватим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 показав, що26.10.2019 року він їхав на мотоциклі «Suzuki SV650», д.н.з. НОМЕР_3 , зі швидкістю 50 км/год. з м. Бориспіль до смт. Баришівка. В с. Кучаків проїзна частина дорога була в сухому стані, температура повітря 12-15 градусів. Опадів не було. Автомобілів на його смузі руху майже не було, дорога була пустою. Освітлення було штучне, горіли ліхтарі. Дорога має дві смуги руху та розділювальну смугу, яка знаходиться посередині дороги. На його напрямку руху дорога була рівною та без вибоїн, а на стороні по якій рухався автомобіль є вибоїни, тому часто водії транспортних засобів на цій ділянці дороги виїжджають на зустрічну смугу руху, по якій в той момент рухався він, щоб їх оминути. Однак, вибоїни, що знаходяться саме на цій ділянці дороги на зустрічній смузі руху не критичні, бо їх можна проїхати на невеликій швидкості. Він бачив, що на зустріч йому їхав автомобіль, яким керував ОСОБА_10 , який на вище вказаній ділянці дороги різко виїхав на його смугу руху, де він їхав посередині дороги та здійснив зіткнення з його мотоциклом. Удар відбувся у лівий бік, він злетів з мотоцикла та впав. Ліве крило автомобіля в`їхало йому прямо в ногу. Він лежав на обочині майже з відірваною ногою, приїхала швидка медична допомога і його забрали. В нього не було часу застосувати гальмування, бо водій автомобіля в`їхав в нього. В момент ДТП на ньому був шолом з відеореєстратором, який дивився вгору, бо він ще не навчився правильно його кріпити, оскільки недавно його поставив. На відеозаписі видно, що саме він їхав по своїй смузі руху. Фари на мотоциклі вмикаються автоматично при включенні запалення і їх фізично виключити не можливо. Він відчував себе нормально, як сідав за кермо. Фізична форма підтримана, втоми не було. Зовнішні фактори не впливали на його поведінку та керування транспортним засобом. Він не користувався телефоном чи гарнітурою під час керування мотоциклом. Мотоцикл був технічно справний. Пам`ятає, що зупинився автомобіль, йому наклали джгут і позначили час коли його знімати. Під час та після ДТП він не втрачав свідомості, тому обставини ДТП бачив особисто. Під час ДТП ОСОБА_10 до нього не підходив, а також не надавав першу медичну допомогу, а також допомогу на відшкодування лікування не пропонував. Мотоцикл придбаний за 6 місяців до ДТП, але офіційно належить іншій особі. Його стаж водія складає більше 10 років. Дефектів органів слуху і зору у нього немає. Він їздить кожну неділю в протезний, який знаходиться в м. Києві, для настроювання протезу. В той день він в алкогольному, наркотичному чи іншому сп`янінні не перебував, що підтверджується результатом відібраної крові. Страховка в нього наявна. На мотоциклі вантажу не було. Він побачив хлопця і дівчину, як вже лежав на обочині. Також зазначив, що він кожного дня їздить цим маршрутом. Він дотримувався вимог ПДР України. Під час слідчих дій він ставив свої підписи, а також згоден з схемою ДТП, яка була складена слідчим. З показами ОСОБА_10 не погоджується. ДТП сталося з вини ОСОБА_10 .

Суд, оцінює показання потерпілого ОСОБА_13 , як належні та достовірні, у розумінні ст. ст. 94-96 КПК України, тому не має підстав ставити їх під сумнів або ж не брати як доказ.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що ОСОБА_10 раніше їй невідомий. Потерпілий ОСОБА_13 наглядно знайомий. 25 чи 26 жовтня 2019 року близько 19 год. 00 хв. вона разом з ОСОБА_16 стояла на зупинці громадського транспорту в с. Кучаків, яка знаходиться по напрямку руху в сторону смт. Баришівка. Обвинувачений їхав на автомобілі «Ланос», зі сторони ОСОБА_19 в напрямку м. Бориспіль, а на зустрічній смузі руху їхав потерпілий ОСОБА_13 на мотоциклі, з м. Борисполя до смт. Баришівки. Вона побачила, як автомобіль обвинуваченого виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося ДТП. У потерпілого були включені фари. Зіткнення відбулося до зупинки громадського транспортного. Після зіткнення вони надали першу допомогу, наклавши джгут з одягу, і викликали поліцію та швидку медичну допомогу. Водій з автомобіля не виходив. З місця ДТП нічого не брали і не торкалися. Спільних друзів з потерпілим немає і вони не є сусідами. ДТП сталося недалеко від будинку АДРЕСА_3 , але відстань не пам`ятає. Було 2 чи 3 ліхтарі в робочому стані, не дуже темно і не дуже світло. Вона особисто бачила світло фар мотоцикліста і виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху, де їхав мотоцикл та зіткнення. Після зіткнення автомобіль не зупинився, а поїхав далі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що ОСОБА_13 знає з моменту ДТП, якому надав першу медичну допомогу. 26.10.2019 року приблизно о 19 год. 00 хв. в с. Кучаків, біля зупинки громадського транспорту, автомобіль обвинуваченого рухався з смт. Баришівка в напрямку м. Бориспіль. Потерпілий рухався з м. Бориспіль в смт. Баришівку. Автомобіль обвинуваченого їхав ближче до центру дороги. Він побачив, як автомобіль обвинуваченого звернув на зустрічну смугу руху. Мотоцикліст, щоб уникнути зіткнутися повернув в бік зустрічної смуги руху, але в цей момент відбулося зіткнення. Після ДТП водій автомобіля від`їхав від місця ДТП на 200-300 метрів та припаркував автомобіль на узбіччі. Після зіткнення мотоцикл знаходився на узбіччі дороги по якій рухався потерпілий. Потерпілий лежав на своїй смузі руху та ближче до центру дороги. Він добіг до мотоцикліста за 5 секунд та наложив йому джгут в області коліна, щоб зупинити кровотечу. Подія відбулася орієнтовно 75-100 метрів від них. Він разом з дівчиною протягом 2 годин був на місці ДТП. Обвинувачений не намагався надати допомогу потерпілому. Він бачив на шоломі відеокамеру, але вони її не брали. Від місця ДТП і до місця де вони знаходилися відстань складає 150 метрів. Це був темний час доби. Опадів не було. Горіли ліхтарі. Штучне освітлення працювало, транспортний засіб було видно. Дорожніх знаків не було. Дорога ближче до центру в обох напрямках була з вибоїнами. Фактично зіткнення відбулося посередині дороги. Під час слідчого експерименту кожен з них ознайомлювався із своїм протоколом. Під час слідчого експерименту відстань вимірювали рулеткою (метрометром). На узбіччі мотоцикл знаходився із включеним світлом фар. Однак, він не звертав уваги на світло фар мотоцикліста до моменту зіткнення і в момент зіткнення. Він не бачив дівчини і хлопця, які рухалися по напрямку мотоцикліста. ДТП відбулося на смузі руху мотоцикліста.

Зазначені покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , потерпілого та обвинуваченого судом оцінені у відповідності до вимог КПК України щодо їх очевидності, допустимості та достатності, з урахуванням інших досліджених судом доказів сторони обвинувачення.

Вказаними показаннями свідків, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінніст. 84 КПК України, підтверджується обставини регламентованіст. 91 КПК України.

Показання свідків суд вважає цілком обґрунтованими, від самого початку провадження вони є незмінними, повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, а тому суд приймає їх до уваги.

При цьому, під час дослідження матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпілий та свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому судом показання вказаних потерпілих та свідків обґрунтовано визнано правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Даних, передбачених ч. 2ст. 96 КПК України,стороною захисту відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, суду надано не було.

З цих підстав суд відхиляє доводи захисника про сумнівність показань, допитаних в судовому засіданні свідків.

Крім показаньпотерпілого тасвідків винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами:

-протоколом оглядумісця дорожньо-транспортноїпригоди від26.10.2019року зфототаблицями таплан-схемою,згідно зякими огляд місцярозпочато о20год.20хв.та закінченоо 22год.00хв.У ходіогляду зафіксованодорожню обстановкуна місціпригоди,місце розташуваннятранспортного засобута мотоцикла.Огляд здійснювавсяв темнийчас доби,без опадів,при температурі+10градусів,в напрямкувід м.Бориспіль досмт.Баришівка.Вид пригоди:зіткнення. Елементи дороги: автодорога в населеному пункті. Вид покриття: асфальтобетонне. Стан покриття: сухе. Дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 5,3 м., число смуг для руху в напрямку огляду 1, число смуг для руху назустріч напрямку руху 1. На проїжджій частині розмітка відсутня. До проїжджої частини примикають: праворуч- узбіччя, ліворуч узбіччя. Ділянка дороги в момент огляду освітлена: ліхтарі електроосвітлення. Загальний стан видимості дороги більше 100 м., зона видимості елементів проїжджої частини з робочого місця водія більше 100 м., із ввімкненим світлом фар: дальнім більше 100 м., ближнім більше 100 м. Положення транспортних засобів на місці пригоди: автомобіль «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 (деформація передньої лівої частини), мотоцикл Suzuki SV650», д.н.з. НОМЕР_3 (деформація лівої частини). Сліди шин: сліди юзу мотоцикла на проїздній частині, габарити та розташування згідно схеми ДТП. Інші сліди і негативні обставини: подряпина на асфальті. Габарити та розташування згідно схеми ДТП. З місця пригоди вилучені автомобіль «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , мотоцикл Suzuki SV650», д.н.з. НОМЕР_3 , флеш-накопичувач з відеореєстратора мотоцикла «TG micro SD 32 GB» запакований до спецпакету. Застосування науково-технічних засобів: цифровий фотоапарат «Sony». Заяви та зауваження осіб, в тому числі водіїв, які брали участь в огляді з питань огляду, складання протоколу та схеми, а також несправностей транспортного засобі не надходили (том 1 а.с.191-197);

- актом судово-токсикологічного дослідження №831 від 30.10.2019 року, з якого вбачається, що при судово-токсикологічному дослідженні крові гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено етиловий спирт 0,55‰. Метиловий спирт, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені (том 1 а.с.200);

- постановою старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_20 від 27.10.2019 року, якою вилучені в ході огляду місця ДТП заступником начальника 1-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_21 26.10.2019 року флеш-накопичувач «TG micro SD 32 GB» з відеореєстратора мотоцикліста, автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 та мотоцикл «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_4 визнано речовими доказами в кримінальному провадженні- № 12019110100001765 від 27.10.2019. Речові докази, а саме автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 та мотоцикл «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зберігаються на спеціальному майданчику зберігання транспортних засобів, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; Речові докази, а саме флеш-накопичувач «TG micro SD 32 GB» з відеореєстратора мотоцикліста, зберігається в матеріалах кримінально провадження (том 1 а.с.201);

- висновком експерта №12-1/2665 від 02.12.2019 року, з якого вбачається, що система робочого гальма автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_5 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_5 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_5 на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено (том 1 а.с.203-206);

- висновком експерта №12-1/2667 від 02.12.2019 року, з якого вбачається, що в момент первинного контакту мотоцикл «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 контактував своєю лівою передньою частиною із передньою лівою частиною автомобіля «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_5 . Встановити експертним шляхом розташування місця зіткнення автомобіля «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_5 та мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , тим більше розташування місця їх зіткнення відносно елементів дороги, не надається можливим, в зв`язку з відсутністю в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного для цього комплексу слідової інформації. В момент первинного контакту направляючі повздовжніх вісей автомобіля «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_5 з наданим на дослідження мотоциклом «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 були розташовані приблизно паралельно при зустрічних напрямках руху (том 1 а.с.208-214);

- висновком експерта №12-1/2662 від 02.12.2019 року, з якого вбачається, що система гальма переднього та заднього коліс мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, які могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи гальма переднього та заднього коліс перед пригодою, не виявлено. Рульове керування мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено (том 1 а.с.216-218);

- постановою старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_20 від 04.11.2019 року про призначення судової транспортно-трасологічної експертизи (том 1 а.с.219-220);

- висновком експерта №12-1/3057 від 23.12.2019 року, з якого вбачається, що в заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1., п. 11.3. та п. 12.2. Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх обставин, технічна можливість попередження зіткнення з мотоциклом «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 водієм автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 полягала у виконанні п.10.1 та 11.3. Правил дорожнього руху України. Тобто, при виконанні вимог п. 10.1. та п. 11.3. Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при заданому комплексі вихідних даних, мав технічну можливість попередити зіткнення з мотоциклом «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , нащо у нього не було перешкод технічного характеру. В заданій дорожній ситуації, невідповідностей в діях водія автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 вимогам п. 12.2. Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, не вбачається. За даних дорожніх обставин, в діях водія автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1. та п. 11.3. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх обставин, водій мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , при заданому комплексі вихідних даних, не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом застосування екстреного гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху. В заданій дорожній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , невідповідностей вимогам п. 12.2. та п. 12.3. Правил дорожнього руху України, які б могли знаходитись в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається (том 1 а.с.226-230).

Будучи допитанимза клопотаннямсторони захисту експерт відділу автотехнічних досліджень лабораторії автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Київського НДЕКЦ МВС ОСОБА_17 , в порядку ст. 356 КПК України, для роз`яснення наданих ним висновків, показав, що проводив у цьому кримінальному провадженні експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів: автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_4 ; транспортно-трасологічну експертизу обставин дорожньої пригоди, а також судово-автотехнічну експертизу. Зазначені висновки експерт підтримав в повному обсязі. Вихідні дані йому надавав слідчий у постанові про призначення експертизи та ним було встановлено достатність даних для надання відповідей. В ході проведення ним експертних досліджень щодо технічного стан транспортних засобів жодних несправностей у транспортних засобах виявлено не було. Вказав, що під час проведення транспортно-трасологічної експертизи встановити експертним шляхом місце зіткнення транспортних засобів не надалось можливим, у зв`язку з відсутністю в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного для цього комплексу слідової інформації. Водночас під проведення цього експертного дослідження, на штрафмайданчику, шляхом натурного моделювання, при суміщенні автомобіля «Daewoo Lanos» та мотоцикла «Suzuki», встановлено, що в момент первинного контакту направляючі повздовжніх вісей автомобіля та мотоцикла, були розташовані приблизно паралельно при зустрічних напрямках руху, що чітко зафіксовано на зображення № НОМЕР_6 , 14 у висновку експерта № 12-1/2667 від 02.12.2019 року (т.1 а.с.211 на звороті). Також встановлено, що контактування між цими транспортними засобами було дотичним і відбулося між лівою передньою частиною мотоцикла та передньою лівою частиною автомобіля. При цьому водій мотоцикла не міг перший допустити зіткнення, оскільки це було спільне контактування транспортних засобів, та механічні пошкодження на автомобілі розпочинаються на лівому крайньому куті, і продовжуються далі по стороні лівого переднього крила. Також зазначив, що водій автомобіля «Daewoo Lanos» мав технічну можливість попередити зіткнення з мотоциклом шляхом виконання ним вимог п. 10.1 та 11.3 ПДР, на що в нього не було перешкод технічного характеру. В свою чергу водій мотоцикла не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем;

- висновком експерта №172д від 30.12.2019 року, з якого вбачається, що з представленої медичної документації відомо, що у гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мались такі тілесні ушкодження: Відкритий ІІІ ст. багато уламковий перелом ДЕМ лівої стегнової кістки, лівого надколінника. ПЕМ обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків та дефектом м`яких тканин і кісткової тканини. Відкритий ІІІ ст. багато уламковий перелом ДЕМ обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків та дефектом м`яких тканин і кісткової тканини. Відкритий ІІ-ІІІ ст. уламковий перелом середньої фаланги ІУ пальця лівої кисті зі зміщенням уламків. Всі виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого(тупих) предмету(предметів) та могли утворитись за обставин, на які вказано в описовій частині постанови слідчого, а саме: «могли виникнути 26.10.2019 року при обставинах, зазначених в постанові про призначення судово-медичної експертизи - внаслідок ДТП, як у водія мотоцикла». Виявлені у гр. гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесні ушкодження у своїй сукупності, враховуючи їх механізм утворення, за критерієм небезпеки для життя в момент спричинення відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (том 1 а.с.221-224).

Будучи допитаним за клопотанням сторони захисту судово-медичний експерт ОСОБА_18 , в порядку ст. 356 КПК України, для роз`яснення наданого ним висновку пояснив,що ним був складений висновок № 172д від 30.12.2019 року. Цей висновок він підтримує в повному обсязі. Вказаний висновок був складений на підставі медичної документації, а саме медичної карти стаціонарного хворого № 20755/1252, яка була прошита та пронумерована, без огляду потерпілого, на підставі постанови слідчого. Для проведення експертизи та надання висновку було достатньо вихідних даних. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження відносились до тяжких тілесних ушкоджень, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень». Під час проведення цієї експертизи при оцінюванні загрозидля життя таких ушкоджень, не враховується надана медична допомога потерпілому, оскільки це не є критерієм визначення ступеня тяжкості тілесного ушкодження. Тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого, могли утворитися внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

-даними,що містятьсяу протоколіпроведення слідчогоексперименту від21.01.2020року тафототаблицями даноїслідчої діїза участюдвох понятихта потерпілого ОСОБА_13 ,який намісці ДТПрозповів прообставини тапродемонстрував механізмдорожньо-транспортноїпригоди,що сталася26.10.2019року,які детальновикладені упротоколі,та, які повністю узгоджуються із його показаннями, наданими у судовому засіданні. Також зі змісту вказаного протоколу вбачається, що слідчий експеримент проведений в темну пору доби, а саме в період часу із 20:45 по 21:45 год., при сухому покритті, що в повній мірі відповідає даним, зафіксованим в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, щодо умов, при яких відбулась ця ДТП (том 2 а.с.231-237);

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.01.2020 року та фототаблицями даної слідчої дії за участю двох понятих, соціального педагога та свідка ОСОБА_15 , під час якого остання на місці події відтворила обставини ДТП, очевидцем якої вона була, яка сталася 26.10.2019, на ділянці дороги по АДРЕСА_2 , в напрямку м. Бориспіль, неподалік будинку № 44, які детально викладені у змісті протоколу (том 2 а.с.238-244) та, які аналогічні повідомленим під час допиту в судовому засіданні як свідка;

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.01.2020 року та фототаблицями даної слідчої дії за участю двох понятих та свідка ОСОБА_16 , під час якого останній на місці події відтворив відомі йому обставини ДТП, очевидцем якої він був, яка сталася 26.10.2019, на ділянці дороги по АДРЕСА_2 , в напрямку м. Бориспіль, неподалік будинку № 44, які детально викладені у змісті протоколу (том 2 а.с.1-7), та які аналогічні повідомленим під час допиту в судовому засіданні як свідка;

- постановою старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_20 від 04.11.2019 року про призначення судової автотехнічної експертизи (том 2 а.с.8-9);

- протоколом огляду предмета від 27.10.2019 року (том 2 а.с.10-11), з якого вбачається, що під час огляду предметів виявлено: флеш накопичував «TG micro SD 32 GB» з адаптером. При запуску даного флеш-накопичувана виявлено папку з назвою «DCIM», при відкриття якої виявлено дві папки з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та «Movie». Відкривши папку «Movie» встановлено, що в ній наявні відеофали з відео реєстратора мотоцикліста, та папка з назвою «RО». При відкриття папки з назвою «RO», в ній виявлено відеофали з відео реєстратора мотоцикліста, в ході перегляду яких виявлено відеозапис з назвою «2019_0402_140003_056», на якому зафіксована дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 26.10.2019 близько 19:00 год. по АДРЕСА_2 . При перегляді відеозапису з назвою « НОМЕР_7 _056» встановлено тривалість відеозапису - 02 хвилини 00 секунд. У нижньому правому кутку міститься дата та час відеозапису. Відеозапис розпочинається 04.02.2019 о 14:00:00 год. На відеозаписі розташована ділянка автодороги по АДРЕСА_3 . При огляді виявлено що на момент відеозапису темний час доби, проїзна частина суха. Вказана ділянка дороги пряма без заокруглень, видимість добра, проїжджа частина вказаної ділянки дороги має асфальтобетонне покриття, по одній смузі руху в кожному напрямку. На 27 секунді вказаного відеозапису, на проїжджій частині автодороги по АДРЕСА_2 , видніється світло фар зустрічного транспортного засобу, з яким в подальшому відбувається зіткнення мотоцикла. На 00 хвилині 38 секунді відеозапису видно задню частину зустрічного автомобіля, яка знаходиться на відстані близько 1,5 метра від правого краю проїзної частини автодороги по АДРЕСА_2 , по ходу руху мотоцикліста. На 02 хвилині 00 секунді відеозапис закінчується. Після огляду флеш-накопичувач «TG micro SD 32 GB» з адаптером поміщено до паперового конверту, на який наноситься пояснювальний напис та підпис слідчого. Огляд проводився: в приміщенні кабінету № 226 Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області. Протокол прочитаний, записано в точній відповідності до проведених дій та отриманих результатів.

- даними відеозапису, що зафіксовані на флеш-накопичувачі «TG micro SD 32 GB» з відеореєстратора мотоцикліста (том 2 а.с.12), переглянутого в судовому засіданні.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, що не заперечувалось ними в судовому засіданні.

Крім того, відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Оголошені вище судом протоколи слідчих дій, що покладені в основу вироку, відповідають вимогам Кодексу в частині питання їх оформлення. Порушень вимог ст.ст.104-106,223КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено.

Як наслідок, цими процесуальними джерелами доказів, у розумінніст.84 КПК України, підтверджуються обставини, регламентованіст.91 КПК України.

Таким чином, зазначені вище письмові докази (документи) підтверджуютьіснуваннята перебіг самої події кримінального правопорушення, його місце, спосіб та інші істотні обставини вчинення злочину, а також наявність в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

Так, допитані свідки достовірно підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України ОСОБА_10 .

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що допитані у справі свідки давали правдиві показання, які відповідають встановленим судом фактичними обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються дослідженими у справі письмовими доказами Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

В свою чергу,згідно положеньст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно дост. 26 КПК Українисторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Так, в ході судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання про виклик та допит як свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які приймали участь як поняті під час проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні, а також ОСОБА_21 , який керував СОГ під час оформлення цієї ДТП, склав та підписав протокол огляду місця події та схему ДТП, та старшого слідчого Бориспільського РУП ОСОБА_20 , який проводив досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду вищезазначені особи, яких сторона захисту просила допитати як свідків, під час проведення досудового розслідування не допитувались.

У відповідності з ч. 11 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. 12 ст. 290 КПК України).

Водночас, заявляючи вищезазначене клопотання, стороною захисту не було надано доказів того,що пояснення осіб, яких сторона захисту просить допитати в ході судового розгляду як свідків, відкривались стороні захисту та потерпілій стороні в порядку ч. 11 ст. 290 КПК.

В свою чергу судом було відмовлено у задоволенні цього клопотання та роз`яснено стороні захисту вимоги КПК щодо забезпечення подання всіх доказів сторони захисту, лише після відкриття їх сторонам кримінального провадження в порядку, визначеному ст. 290 КПК України.

В подальшому стороною захисту було повторно заявлено аналогічне клопотання про допит як свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , і знову без надання доказів відкриття цих доказів сторонам кримінального провадження в порядку, визначеному ст. 290 КПК.

З огляду на вищевикладене, судом двічі було відмовлено у задоволення клопотання сторони захисту про виклик та допит як свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , оскільки сторона захисту не виконала вимоги ст. 290 КПК України, а тому суд, виходячи із ч. 12 ст. 290 КПК, не міг би взяти до уваги, надані цими особами показання.

Також стороною захисту було заявлено клопотання про допит як свідків лікаря КНП «ББЛІЛ» ОСОБА_26 та медичну сестру ОСОБА_27 , які виконали забір крові на алкоголь у ОСОБА_10 , яке було задоволено судом, та суд сприяв у забезпеченні їх явки шляхом здійснення судових викликів. Водночас вказані свідки до суду не з`явились, оскільки останні звільнились із КНП «ББЛІЛ», а місце їх проживання суду було невідоме. Тому суд вважав вичерпаними всі можливості отримання доказів по кримінальному провадженню, оскільки заходи прийняті судом щодо виклику та допиту в якості свідків захисту ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які було здійснено за клопотанням сторони захисту, не дали можливим це здійснити.

За таких обставин, з врахуванням принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, виходячи із вимог ч. 2 ст. 327 КПК (прибуття всуд свідказабезпечується стороноюкримінального провадження,яка заявилаклопотання пройого виклик), для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку, суд вважав за доцільне встановити стороні захисту строк для подання до суду доказів у цьому кримінальному провадженні, а саме: забезпечити присутність свідків захисту ОСОБА_26 та ОСОБА_27 для їх безпосереднього допиту в судовому засіданні, до 13 травня 2024 року.

Однак присутність свідків захисту ОСОБА_26 та ОСОБА_27 під час судового розгляду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 327 КПК України, стороною захисту забезпечена не була. Таким чином, навіть не зважаючи на вжиті судом заходи для виклику вказаних свідків захисту в судове засідання, останні так і не з`явилися. У зв`язку з не виконанням стороною захисту вимог КПК щодо забезпечення явки свідків захисту, а також зважаючи на закінчення установленого судом граничного строку для забезпечення прибуття цих свідків для проведення їх допиту, суд не знайшов підстав відступати у цій справі від правила дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, та вважає, що вищезазначені обставини, не перешкоджають завершенню судового розгляду в кримінальному провадженні.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту надано не було. При цьому, сторони кримінального провадження були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбаченихКПК України, враховуючи також, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 щодо відсутності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд вважає безпідставними та такими, що повністю спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинених протиправних дій обвинуваченим ОСОБА_10 , суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, доводять винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Мотиви суду щодо доводів сторони захисту.

Розглядаючи доводи сторони захисту щодо недопустимими доказами постанови старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_20 про призначення судової автотехнічної експертизи від 06.12.2019 року та судово-автотехнічної експертизи №12-1/3057 від 23.12.2019 року, суд виходить з висновків ВС, наведених у постанові від 06.07.2021 (справа №720/49/19), положення ч. 1 ст. 87 КПК можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи. Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими.

Так, постановою старшого слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_20 від 06.12.2019 року було призначено судову автотехнічну експертизу.

Згідност.110 КПК Українипроцесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Рішення слідчого, прокурора приймається у форміпостанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Вказаний нормативний припис свідчить про те, що законодавець не може передбачити всі можливі ситуації під час розслідування кримінального провадження та затвердити вичерпний перелік постанов, які може виносити слідчий, а тому в такий спосіб наділяє слідчого правом виносити необхідні постанови на їхній розсуд з метою виконання завдань кримінального провадження.

Винесена постанова старшим слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_20 відповідає вимогам законності, обґрунтованості, вмотивованості та справедливості.

Порушення вимогКПК України,які булидопущені слідчимна досудовомуслідстві тана якихнаголошувала стороназахисту,на думкусуду,не єсуттєвими,і неможуть бутипідставою длявизнання відповідноїпостанови слідчогонедопустимим доказом.

За вищевказаних обставин, суд визнає постанову про призначення судової автотехнічної експертизи від 06.12.2019 року, винесену старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_20 допустимим доказом.

Висновок експерта № 12-1/3057 від 23.12.2019 року не викликає сумнівів щодо достовірності його результатів, тому суд визнає його належним і допустимим доказом, оскільки останній відповідає вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87,101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено. Під час проведення експертизи були додержані всі вимоги закону, дотримані права учасників процесу, а висновок експерта достатньо мотивований. Експерт, який проводив дану експертизи, є кваліфікованим експертами із відповідною освітою та стажем роботи, згідно вимог Закону України «Про судову експертизу», був попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

Верховний суд у Постанові від 18.10.2023 у справі № 128/3780/16-к вказав, що юридичний аналіз причинно-наслідкового зв`язку виходить за рамки дослідження технічної причинності між діями учасника дорожнього руху і виникненням ДТП, яку за встановленими методиками досліджують відповідні автотехнічні експерти. Вирішення питання про те, діяння якого учасника ДТП є головною умовою заподіяння наслідків, належить до компетенції суду, адже за приписами кримінального процесуального закону висновки експертів не є обов`язковими для органу, який здійснює провадження (ч. 10 ст. 101 КПК) і вони підлягають оцінці у сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами.

Ураховуючи складність визначення універсального алгоритму встановлення причинного зв`язку між порушенням нормативних вимог та настанням шкідливих наслідків, позаяк в кожному конкретному випадку цей зв`язок ускладняється і зумовлюється значною кількістю різноманітних чинників (зміст, комбінації та послідовність виникнення яких майже завжди є унікальною), оцінці в кримінальному провадженні підлягають найбільш значущі особливості, на які потрібно зважити для встановлення необхідного причинного зв`язку як складової підстави кримінальної відповідальності. Суд з`ясовує характер порушень, які допустив кожен із учасників ДТП, на підставі чого доходить висновку про те, чиї дії є причиною заподіяних наслідків. Діяння винуватого є головною і визначальною умовою настання суспільно небезпечного наслідку.

За наведеного, суд враховує, що згідно висновку експерта судової автотехнічної експертизи № 12-1/3057 від 23.12.2019 року при заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору є та обставина, що водій ОСОБА_10 , керуючи автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху мотоцикліста, який не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем.

Крім того, суд враховує, що при призначенні даної експертизи задані об`єктивні та достовірні вихідні дані, які отримані практично відразу після ДТП. Отже, суд вважає, що висновок експерта №12-1/3057 від 23.12.2019 року є належним доказом вини ОСОБА_10 і не протирічить іншим доказам у справі, в їх сукупності.

Проаналізувавши зміст висновку експерта та співставивши його із фактичними даними, що містяться в інших доказах, суд дійшов обґрунтованого висновку про його належність і допустимість та достовірність його результатів.

В судовому засіданні встановлено, що висновок експерта № 172д від 30.12.2019 року був отриманий в порядку встановленому КПК України. У суду немає підстав сумніватися в достовірності висновку експерта. Він проведений з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентною особою, яка володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ним питань і має тривалий стаж експертної роботи. За таких обставин, суд, оцінивши експертний висновок, вважає його обґрунтованим і визнає його достовірним.

Доводи сторони захисту у клопотанні про те, що протокол огляду місця події зі схемою до нього є недопустимим доказом, оскільки оформлений з порушенням вимог КПК України та містить неповну і суперечливу інформацію, є неприйнятними.

Так, огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Суперечливою є позиція сторони захисту стосовно місця зіткнення транспортних засобів, яка категорично заперечила зіткнення транспортних засобів на смузі руху мотоцикліста, ствердивши, що на стадії досудового розслідування не встановлено місце зіткнення транспортних засобів. Після чого, зазначила, що не встановлено, який вплив на обставини ДТП мали «навколишнє середовище»

Так, згідно даних, які містяться у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (місця ДТП) та схеми і фототаблиці до нього, які складено 26.10.2019 року, 20:20-22:00 заступником начальника 1-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_21 за участі ОСОБА_10 , понятих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (том 1 а.с.191-197), було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі АДРЕСА_2 , яка сталася за участі автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_13 .

Встановлено, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.10.2019 року та схема до протоколу, які складені заступником начальника 1-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_21 , є повними та інформативними, зокрема на план-схемі графічно зображено та зафіксовано такі об`єкти, як ділянка дорога, де сталася ДТП, координати транспортних засобів мотоцикла та автомобіля, зазначено сліди, що стосуються пригоди.

Як вбачається зі змісту протоколу, в учасників кримінального провадження не було зауважень щодо недотримання заступником начальника 1-го відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_21 форми протоколу та доданої до нього схеми.

Встановлено, що огляд місця події, за наслідками якого складено відповідний протокол від 26.10.2019 року, був проведений у відповідності до вимог ст. 237 КПК України, зокрема у той же день, коли відбулася сама подія, та протокол огляду і схема до нього були складені слідчим за участю двох понятих та ОСОБА_10 , які жодних зауважень до цих документів не мали. Підстав вважати, що протокол огляду, виходячи з положень п. 1 ч. 3ст. 87КПК України, є недопустимим доказом у суду не має.

З огляду на наведене суд вважає, що протокол огляду місця ДТП від 26.10.2019 року є допустимим доказом та обґрунтовано використаний у числі доказової бази, представленої стороною обвинувачення.

Твердження захисника про порушення водієм ОСОБА_13 Правил дорожнього руху України суд вважає неспроможними, оскільки обвинувачення ОСОБА_13 органами досудового розслідування не висувалося, його вина у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди судом не встановлена, відповідно його дії не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди

Доводи сторони захисту стосовно місця зіткнення транспортних засобів на смузі руху мотоцикла, спростовуються показаннями потерпілого і свідків, які були безпосередніми очевидцями даної дорожньо-транспортної пригоди, які ствердили що обвинувачений на своєму автомобілі виїхав на зустрічну смугу руху. Також дана обставина підтверджується відеозаписом з відеореєстратора, переглянутий в судовому засіданні.

В клопотанні стороною захисту про визнання доказів неналежними та незаконними порушено питання про доручення органу досудового розслідування проведення слідчої дії - слідчого експерименту та в подальшому призначення комплексної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертиз, фототехнічної та експертизи відео, звукозапису, з метою перевірки показів ОСОБА_10 , одержаних під час судового розгляду та відтворення слідчого експерименту з обов`язковою участю безпосередніх учасників цієї ДТП, суд до уваги не приймає, оскільки розцінює дане клопотання, як намагання затягнути судове слідство.

Суд вважає, що підставою заявленого захисником клопотання та надання судового доручення для проведення слідчого експерименту є фактично бажання провести новий слідчий експеримент через незгоду з поясненнями свідків, а також заявлення ним про недопустимість як доказів висновку експерта № 12-1/3057 від 23.12.2019 року.

Окрім того, показання обвинуваченого, дані ним в судовому засіданні, суперечать численним показанням свідка та потерпілого, іншим доказам, дослідженим у судовому засіданні, які є послідовними, логічними, не виключають одне одного і не суперечать один одному, а відтак суд повинен критично оцінювати покази обвинуваченого, оскільки він безпосередньо заінтересований в результатах розгляду даного провадження, пояснення дає не під присягою на відміну від свідків та потерпілого.

З огляду на наведене суд не може покласти в основу необхідності та доцільності проведення такої слідчої дії як слідчий експеримент виключно показання обвинуваченого, ігноруючи усі інші наявні докази у справі, які суперечать поясненням обвинуваченого.

Крім того, слідчий експеримент проведено з метою відтворення обставин ДТП, а неодержання від свідків викривальних показань.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий експеримент було проведено відповідно до положень ст. 240 КПК України. Хід і результати проведення слідчого експерименту фіксувалися, про що вказано у протоколі, який після ознайомлення з його змістом підписали всі особи, які брали участь у слідчій дії.

Таким чином, не підлягають визнанню недопустимим доказом фактичні дані, процесуальним джерелом отримання яких є протоколи проведення слідчого експерименту за участю потерпілого та свідків, оскільки дані слідчі дії були проведені у відповідності з вимогами КПК України.

Суд не може погодитися з поясненнями обвинуваченого, що він на момент події був тверезий, та вважає за обраний ним спосіб захисту з метою пом`якшення кримінальної відповідальності - відсутності обтяжуючої обставини.

Так, перебування у стані алкогольного сп`яніння (0,55 % проміле ) було достеменно встановлено у судовому засіданні, шляхом дослідженняакту судово-токсикологічного дослідження № 831 від 30.10.2019 року. При аналізі цього доказу, суд встановив, що судовий експерт Київського обласного бюро СМЕ провів дослідження крові ОСОБА_10 з метою виявлення вмісту спиртів та визначення концентрації етилового спирту. Дата і час забору крові 26.10.2019 року о 22 год. 05 хв.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015№1452/735 у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я (п.8, розділу І).

Тому, враховуючи наведене, за сукупністю зібраних доказів у судовому засіданні було доведено перебування обвинуваченого на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння.

Твердження сторони захисту щодо можливого здійснення технічного втручання та редагування запису з відеореєстратора мотоцикліста, не спираються на будь-які об`єктивні дані щодо таких припущень. Аудіо-, відеограми не містять ознак фальшування (підробки), які б сприймались органами слуху та зору. Ознаки монтажу не підтверджені будь-якими іншими доказами у судовому провадженні, не обґрунтовуються відповідними технічними висновками спеціалістів. Об`єктивних даних про такі факти судом не встановлено.

Щодо інших доводів захисника в цій частині, то суд їх відхиляє, оскільки вони побудовані на припущеннях, тобто на судженнях, для яких не має на разі доведення. Оскільки припущення не може вважатися правовим аргументом на підтвердження доводів, якими мотивує захисник, тому суд залишає їх поза увагою.

Отже, захисником не наведено, внаслідок якого саме істотного порушення прав та свобод людини отримані докази, про недопустимість яких він заявляє.

Тому підстав для визнання указаних вище доказів недопустимими в порядкуст. 89 КПК Українисудом не встановлено.

Також суд відхиляє доводи захисника щодо недоведеності вини обвинуваченого через не встановлення під час досудового розслідування дійсних обставин ДТП, у зв`язку з тим, що органом досудового слідства не вчинено слідчих дій, які б доводили або спростовували вину другого учасника ДТП ОСОБА_13 , оскільки відповідно до ст. 22, 26КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів, є вільними у використанні своїх прав, в тому числі і при наданні доказів до суду, а сторона захисту відповідно до ст.24КПК України наділена правом оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення, проте під час досудового розслідування вказаним правом сторона захисту не скористалася.

У зв`язку з вищевикладеним, суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на факт порушення потерпілим ОСОБА_13 ПДР України, що на думку захисника також призвело до настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вважає що таке посилання жодним чином не впливає на доведеність вини обвинуваченого у скоєнні необережного злочину за обставинами, викладеними в обвинувальному акті та не впливає на кваліфікацію його дій.

Посилання сторони захисту на те, що обвинуваченим ОСОБА_10 не скоєно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та недійсності окремих доказів судом відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів. При цьому, сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст.94КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину.

Дії обвинуваченого кваліфіковані:

- за ч. 2ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_10 суд вважає правильною.

Так, об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, включає такі обов`язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягаєу порушенніправил безпекидорожнього рухуабо експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною формою вини.

Так, обвинувачений під час керування транспортним засобом не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, допустив неуважність, яка полягає у тому, що він проявив злочинну недбалість, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння був не уважним, не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху де зіткнувся із зустрічним мотоциклом «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_13 .

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого III ст. багато уламкового перелому ДЕМ лівої стегнової кістки, лівого наколінника. ПЕМ обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків та дефектом м`яких тканин і кісткової тканини. Відкритого III ст. багато уламкового перелому ДЕМ обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків та дефектом м`яких тканин і кісткової тканини. Відкритого ІІ-III ст. уламкового перелому середньої фаланги 1-у пальця лівої кисті зі зміщенням уламків.

Грубе порушення водієм ОСОБА_10 вимог пунктів 2.3 б), 2.9 а), 10.1 та 11.3ПДРУкраїни, затвердженихпостановою КМУ №1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настання наслідків у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_13 . Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Тому між діяннями ОСОБА_10 та цими наслідками існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Кримінальне правопорушення є закінченим. Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.6постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки передбачені різними частинамист. 286 КК України, слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки. При цьому у вироку необхідно зазначити всі кваліфікуючі ознаки злочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_10 повинен бути засуджений: за ч. 2ст. 286 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що останній вчинив кримінальне правопорушення злочин з необережності, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень.

Також, судом враховується що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, хоча і відноситься до злочинів вчинених з необережності, однак належить до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, полягає в тому, що вчинюється джерелом підвищеної небезпеки, а саме транспортним засобом і в даному випадку призвів до непоправних наслідків у виді ампутації нижньої кінцівки потерпілого; грубому порушенню ПДР, які водій повинен неухильно виконувати, оскільки його право на керування транспортним засобом з іншого боку покладає обов`язок користуватися вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України, не виявлено.

Обставина, яка обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10 вказує на те, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має місце реєстрації та місце постійного проживання, має певні соціальні зв`язки, досяг пенсійного, суспільно корисною працею не займається, має проблеми зі здоров`ям, відповідно до медичних документів встановлений основний діагноз: G40.0 локалізована ідіоматична епілепсія та епілептичні синдроми з судомними нападами локалізованого початку, без згадки про фармакорезистентну епілепсію.

Обвинувачений не є інвалідом та не є військовослужбовцем.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року ОСОБА_10 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік. Станом на 28.05.2020 року посвідчення водія гр. ОСОБА_10 не вилучалося.

Також під час судового розгляду цієї справи обвинувачений допускав неодноразові неявки до суду під час розгляду даної справи без поважних причин, тобто ухилявся від суду, у зв`язку з чим оголошувався в розшук. Крім того суд враховує позицію обвинуваченого під час судового розгляду, повне не визнання вини та цивільного позову, зі спробою перекласти свою вину на потерпілого.

Згідно відомостей, які були встановлені в ході судового розгляду, обвинувачений не відшкодував завдану потерпілому ОСОБА_28 матеріальну та моральну шкоду.

Суд звертає увагу на посткримінальну поведінку обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, котрий відразу після ДТП, навіть не викликав швидку допомогу, до приїзду швидкої медичної допомоги не надав необхідні медичні рекомендації, зі слів потерпілого обвинувачений не допомагав йому проходити реабілітацію, пов`язану з отриманими травмами внаслідок ДТП, тобто вбачається не розуміння обвинуваченим суті скоєного та наслідків як для нього, так і для потерпілої особи.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства. Підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відсутні.

З урахуванням конкретних обставин, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, характер допущених обвинуваченим порушень Правил безпеки дорожнього руху, свідоме нехтування обвинуваченим правил безпеки та правил дорожнього руху України, що спричинило непоправні наслідки для потерпілого, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку останнього під час вчинення кримінального правопорушення, та характеризують поведінку після його вчинення, відсутності пом`якшуючих обставин, та наявність обтяжуючої обставини, а також даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, але не на максимальний строк.

Також з огляду на обставини вчиненого злочину, нехтування обвинуваченим вимог Правил дорожнього руху, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, враховуючи наслідки, які настали в результаті скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення - заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, внаслідок чого останній втратив нижню кінцівку, ставши інвалідом, судом окремо зазначається про наявність достатніх підстав для застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, передбаченого санкцією частини 2 статті 286 КК України, на максимальний строк.

Так, ПДР регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, а тому не призначення обвинуваченому додаткового покарання за обставин даного кримінального провадження у справедливому розмірі негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що обраний обвинуваченому ОСОБА_10 такий вид покарання у виді реального позбавлення волі, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання, оскільки вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння не може знижувати ступінь суспільної небезпеки особи винуватого, який грубо порушивПравила дорожнього рухуУкраїни, дозволив собі вживати спиртні напої, керувати транспортним засобом і наражати на небезпеку оточуючих осіб, в тому числі учасників дорожнього руху, спричинивши своїми такими діями ДТП, внаслідок якої настали непоправні наслідки для потерпілого, а застосоване додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання в подальшомуПравил дорожнього руху України.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Вирішуючи питаннящодо цивільного позовупотерпілого суд виходить з такого.

В ході розгляду кримінального провадження представник потерпілого ОСОБА_14 , який діє в інтересах ОСОБА_13 , пред`явила до обвинуваченого ОСОБА_10 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Просить суд стягнути на користь ОСОБА_28 з ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 425070 гривень 00 коп., вартість проведення соціально-психологічного дослідження в розмірі 4173 грн. 00 коп. та витрати понесені на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року визнано потерпілим ОСОБА_13 , а його представника адвоката ОСОБА_14 - представником цивільного позивача, а також визнано обвинуваченого ОСОБА_10 цивільним відповідачем, а його захисника адвоката ОСОБА_11 представником цивільного відповідача.

Згідно вимог цивільного позову, який був поданий до суду 21.07.2020 року, до початку підготовчого судового засідання, вимоги були пред`явлені лише до обвинуваченого ОСОБА_10 . У ході судового розгляду кримінального провадження 08.05.2023 року представником потерпілого адвокатом ОСОБА_14 було подано заяву про залучення співвідповідачем Моторного (транспортного) страхового бюро України у цивільному позові. Вимоги мотивовані виключно тим, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами щодо мотоцикла «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував під час ДТП потерпілий ОСОБА_13 була застрахована згідно договору обов`язкового страхування № АО/3117945, укладеного з ПрАТ "АСК "Інго Україна". Про вказані обставини представнику позивача було відомо і на момент подачі цивільного позову 21.07.2020 року, однак звертаючись із цивільним позовом до суду представник потерпілого не зазначила відповідачем Моторно (транспортне) страхове бюро України, та просила стягнути шкоду, заподіяну внаслідок злочину, виключно із обвинуваченого ОСОБА_10 . При цьому, заявляючи клопотання про залучення як співвідповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України, представник потерпілого позовні вимоги не уточнила, позовні вимоги про стягнення із Моторно (транспортного) страхового бюро України шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у цивільному позові відсутні. Також до клопотання про залучення співвідповідача позивач не додала копії позову та доданих до нього документів.Крім того, суд зауважує, що та обставина, що цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована жодним чином не вливає на розгляд, пред`явленого цивільного позову. З огляду на це суд вважає, що вказане клопотання представника потерпілого є не обґрунтованим, оскільки представником потерпілого не доведено необхідність залучення співвідповідачем Моторного (транспортного) страхового бюро України. Тому відсутні об`єктивні підстави для залучення співвідповідачем Моторного (транспортного) страхового бюро України. У зв`язку з цим Моторно (транспортно) страховому бюро України копія цивільного позову не направлялась, та представник до суду не викликався.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 даний цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, з викладених у ньому підстав.

Обвинувачений цивільний позов пред`явлений потерпілим не визнав в повному обсязі, в добровільному порядку заподіяної шкоди не відшкодував.

Цивільний позов ОСОБА_13 до ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ст. 13 ЦПК)

Відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2ст.1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд у своїй постанові від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у п. 6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповіднопункту 2.2 Правил дорожнього рухуУкраїни власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Згідност.1188 ЦК України- шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Щодо вимоги потерпілого ОСОБА_28 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_29 , суд вважає, що вона підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3ст. 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, пунктом 9Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року(зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди чітко передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положеньст. 458 КПК Українитаст. 3607 ЦПК Українивисновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.

Суд виходить з характеру та тривалості фізичних і моральних страждань потерпілого, його стану здоров`я на момент розгляду кримінального провадження, що потерпілий із фізично здорового чоловіка після злочинних дій ОСОБА_10 став інвалідом, морально-психологічного стану після ДТП та отриманих пошкоджень і їх наслідків. Так, наслідком завдання моральних травм є порушення актуальних життєвих планів, він постійно переносить душевну і фізичну біль, обмеження фізичної активності по життєво та тривале лікування, в тому числі перенесення складного оперативного втручання, що вплинули на фізичні здібності потерпілого, повністю позбавили його душевного спокою. Потерпілий внаслідок протиправних дій з боку обвинуваченого ОСОБА_10 , які спричинили тяжке тілесне ушкодження, ампутація ноги, пережив глибокі фізичні та душевні страждання, зокрема ОСОБА_13 вже не може повноцінно функціонувати, йому доводиться заново вчитися ходити, повністю змінити свій стиль життя, турбує сильний біль, втрата ноги та наявність протезу, який в нього вже по-життєво буде стояти, викликають сильні незручності. Також звертає увагу на те, що навіть після пережитої операцій потерпілий потребує подальшого постійного обстеження у зв`язку із встановленим йому протезом, що також додає додаткових душевних страждань. Сам зовнішній вигляд потерпілого завдає йому пригніченого самопочуття, та душевних страждань кожного дня. Крім того суд враховує, що потерпілий після такої серйозної травми, не зможе жити тим повноцінним життям, яке було у нього до ДТП, і все своє життя він вимушений буде терпіти душевні страждання та фізичний біль.

Як вбачається із пред`явленого позову розмір своїх душевних переживань потерпілим оцінюється у сумі 425 070 грн. З метою встановлення розміру шкоди лабораторією оперативної психодіагностики та експертизи моральної шкоди було проведено відповідне експертне дослідження. Із висновку соціально-психологічного дослідження № 08-05-20 від 08.05.2020 року слідує, що потерпілому завдано моральних страждань, рекомендований розмір відшкодування шкоди з психологічної точки зору становить 425 070 грн.

Виходячи зі ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому ОСОБА_13 , їх наслідків, у результаті яких останньому ампутували ногу та він став інвалідом, глибини і тривалості фізичних, душевних та психічних страждань, завданих потерпілому, які він зазнали у зв`язку з отриманою травмою, враховуючи принципи розумності та справедливості, а також те, що моральна шкода не є способом збагачення, зважаючи на висновки експерта, на переконання суду не є співмірним тим фізичним та душевним стражданням, які переніс потерпілий внаслідок вчинення щодо нього злочину.

Отже, виходячи із засад розумності, виваженості, співмірності та справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних страждань, а також і те, що моральну шкоду не можливо відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, незважаючи на експертні висновки, суд вважає, що позов потерпілого ОСОБА_13 про стягнення моральної шкоди є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає за необхідне визначити заподіяну потерпілому моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. Саме так сума на думку суду є справедливою по відношенню до потерпілого ОСОБА_13 , та надасть йому можливість відновити своє здоров`я на скільки це можливо, відновити психічний стан та повернути душевний спокій.

При цьому суд також виходить із загальних засад кримінального провадження - принципів верховенства права, рівності перед законом і судом, принципу поваги до людської гідності, змагальності та доведеності перед судом переконливості поданих доказів. Суд приходить до твердого переконання, що визначений розмір завданої моральної шкоди є достатнім і співмірним.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Такі витрати складаються, у тому числі, із витрат на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі 607/4341/20).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (висновок ВП ВС, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року, справа № 755/9215/15-ц).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, з метою захисту своїх прав потерпілим ОСОБА_13 було укладено договір про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_14 . Зі змісту позовної заяви слідує, що адвокатом ОСОБА_14 в рамках цього кримінального провадження, в інтересах потерпілого ОСОБА_13 , було виконано робіт на загальну суму 6000 грн. Ці витрати включають в себе: надання юридичних консультацій, аналіз документів, застосування законодавства та судової практики за подібних обставин, підготовку та складання низки документів, ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, участь у слідчих діях у кримінальному провадженні.

Таким чином, суд вважає доведеними вимоги потерпілого ОСОБА_13 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу і вважає за необхідне стягнути на користь потерпілого з обвинуваченого ОСОБА_10 6 000 грн. 00 коп.

Крім того, позовні вимоги позивача про стягнення вартості проведення соціально-психологічного дослідження у розмірі 4173 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 187/291/17, відповідно до якого при вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у ст.ст. 2, 7, 9 КПК України завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, ст.ст. 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених указаним Кодексом.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 7536 грн. 48 коп.

Відповідно до ч. 4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд, одночасно із ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Встановлено,що зарахунок транспортногозасобу -«DaewooLanos»,д.н.з. НОМЕР_2 неможливозабезпечити виконаннясудового рішення,в частинівідшкодування потерпіломушкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,оскільки транспортнийзасіб неналежить направі власностівідповідачу ОСОБА_10 ,а власникмайна всилу ст.96ЦК Українине відповідаєза зобов`язаннями ОСОБА_10 . З огляду на це, арешт накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2019 року підлягає скасуванню. Також підлягає скасуванню арешт накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2019 року.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили, суд вважає за необхідне продовжити у виді домашнього арешту за місцем проживання ( АДРЕСА_2 ) з визначенням відповідних обов`язків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 128, 174, 318, 322, 342-353, 358,363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-67 , ч. 2 ст. 286 КК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_10 визнативинним у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортирними засобами строком на 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання даного вироку суду.

До набрання вироком суду законної сили продовжити ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з визначенням відповідних обов`язків, а саме:не залишати місяця фактичного проживання ( АДРЕСА_2 ), в період часу з 20.00 год. до 07.00 год. наступного дня без дозволу суду та органів національної поліції; не залишати регіон проживання (Київська область, Броварський район) без відповідного дозволу суду; з`являтися на виклики до суду; завчасно повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання; повідомити суд про засоби зв`язку; в разі наявності здати на зберігання до органів ДМС документи, що дають право виїзду за кордон.

Після набрання вироком суду законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2019 року на майно, вилучене в ході огляду місця ДТП 26.10.2019 року на автодорозі по вулиці Івана Сулими Бориспільського району Київської області неподалік будинку №44: мотоцикл «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням якого перебував ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ; флеш-накопичувач «TG micro SD 32 GB» з відео реєстратора мотоцикліста ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2019 року на автомобіль марки «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_30 .

Речовий доказ в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: транспортний засіб - «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , - повернути власнику або уповноваженим ним особам.

Речовий доказ в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: мотоцикл «Suzuki SV650», реєстраційний номер НОМЕР_3 , - повернути власнику ОСОБА_28 або уповноваженим ним особам.

Речовий доказ в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: флеш-накопичувач «TG micro SD 32 GB» з відео реєстратора мотоцикліста ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - зберігати в матеріалах судового провадження.

Стягнути з ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), - на користь Держави України (отримувач коштів: ГУК у Київській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; код класифікації доходів: 24060300); назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженню №12019110100001765), - 7536 (сім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 48 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 (двісті тисяч) грн. 00 коп., завданої моральної шкоди, та 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) грн. витрат за проведену соціально-психологічну експертизу, 6000 (шість тисяч) грн. витрат на правову допомогу, а всього 210173 (двісті десять тисяч сто сімдесят три) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_13 відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.

Суддя ОСОБА_1