Рішення № 119085136, 13.05.2024, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/421/24

Провадження № 2/135/185/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

13.05.2024 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні ум. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства зобмеженою відповідальністю«Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ«Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 01.04.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22034000502021, згідно умов якого надано кредит в сумі 13600 грн строком на 12 місяців, із сплатою процентів у розмірі 0,001% річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних за прострочену заборгованість; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 01.04.2021 по 31.07.2021 в розмірі 9% від суми кредиту, з 01.08.2021 по 31.10.2021 7% від суми кредиту; з 01.11.2021 по 31.01.2022 5% від суми кредиту; з 01.02.2022 по 01.04.2022 2,95% від суми кредиту.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 12.07.2023 у нього перед банком виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 23368,49 грн, яка складається з: - 13596,75 грн - залишок простроченого кредиту; 0,14 грн - залишок прострочених відсотків; 9771,60 грн - залишок прострочених комісій.

12.07.2023 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 12/07/23, за умовами якого АТ «Банк Кредит Дніпро» передало (відступило) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача, заборгованість за яким становила 23368,49 грн.

Крім того 06.03.2024 між ТОВ «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 06/03/24, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, заборгованість за яким становила 23368,49 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені строки грошові кошти та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув.

За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 23368,49 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про день, час та місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання, однак в судове засідання не з`явився. Клопотання про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи за наявності поважних причин до суду не направив.Відзиву на позов суду не подав.

За таких обставин судом, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, було ухвалено розглядати справу заочно на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Відповідно до ст.13ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що 01.04.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22034000502021, який підписано відповідачем.

Згідно з умовами договору банк надав відповідачу грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісії, що передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору банк надав відповідачу грошові кошти на споживчі потреби в сумі 13600 грн, на строк 12 місяців, кінцева дата повернення кредиту 01.04.2022 із сплатою процентів у розмірі 0,001% річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних за прострочену заборгованість; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 01.04.2021 по 31.07.2021 в розмірі 9% від суми кредиту, з 01.08.2021 по 31.10.2021 7% від суми кредиту; з 01.11.2021 по 31.01.2022 5% від суми кредиту; з 01.02.2022 по 01.04.2022 2,95% від суми кредиту.

Вказаним пунктом договору передбачено, що за обслуговування кредиту відповідач зобов`язався сплачувати банку процентну ставку за користування кредитом в розмірі 0,001 % річних нарахованих на строкову заборгованість та 56,0 % річних нарахованих на прострочену заборгованість.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.

Дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в Графіку платежів (п. 2.2 та Розділ 4 Договору).

Пунктом 4. Договору встановлено графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором де в графі 7 зазначено суму заборгованості за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 9771,60 грн.

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту (Кредит готівкою), яким передбачено суму кредиту в розмірі 13 600 грн, розмір процентної ставки (0,001 % річних та 56%, яка нараховується на суму простроченої заборгованості у разі порушення оплати згідно графіку платежів), порядок повернення кредиту (12 платежів, щомісячно в розрахункову дату у сумі не менше 1948,88 грн).

З Паспорту споживчого кредиту «Кредит готівкою Мікро (3-13) вбачається, що відповідачу було надано споживчий кредит на споживчі потреби.

Дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в кредитному договорі №22034000502021.

Факт перерахування суми кредиту в розмірі 13600 грн на рахунок відповідача підтверджується випискоюАТ «БанкКредит Дніпро»по особовомурахунку відповідачаза періодз 01.104.2021по 23.11.2023.З вказаноївиписки такожвбачається,що відповідачемвносились кошти в рахунок погашення суми кредиту, відсотків та комісії.

Також, судом встановлено, що 12.07.2023 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 12/07/23.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору факторингу Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1.

Згідно п. 6.2.2 Договору факторингу № 12/07/23 права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3 до Договору факторингу), після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно з витягом із Реєстру Боржників до Договору факторингу № 12/07/23 від 12.07.2023 від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23368,49 грн.

На виконання даних умов договору, сторонами підписано Акт приймання-передачі прав вимоги та акт приймання-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № 12/07/23 від 12.07.2023 р., згідно яких від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором на загальну суму 23368,49 грн.

Також судом встановлено, що 06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №06/03/24, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача за Кредитним договором.

Пунктом 1.1 Договору факторингу встановлено, що перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024.

Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу №06/03/24 підтверджує факт переходу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до відповідача за кредитним договором №22034000502021 від 01.04.2021.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 р. у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 ..

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами. Проте, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору №22034000502021від 01.04.2021 на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно з даної вимоги ТОВ «Юніт Капітал» вимагало терміново виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором.

Відповідач у встановлений строк зобов`язання за кредитним договором не виконав.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки розрахунку заборгованості позивач вказує, що у відповідача станом на 12.07.2023 виникла заборгованість у сумі 23368,49 грн, яка складається з: - 13596,75 грн - залишок простроченого кредиту; 0,14 грн - залишок прострочених відсотків; 9771,60 грн - залишок прострочених комісій.

Вказана позивачемсума боргупо тілукредиту тапроцентах єобґрунтованою,та окрімрозрахунку заборгованостіпідтверджується також і випискою по особовому рахунку за період з 01.04.2021 по 11.07.2023.

Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по комісіям суд виходить з такого

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятоюстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1 та 2ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :«згідно з частиною п`ятою статті 12ЗаконуУкраїни«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд звертаєувагу,що вкредитному договоріне зазначеноконкретного перелікудодаткових тасупутніх банківськихпослуг кредитодавця,які пов`язаніз обслуговуваннямкредиту,що надаютьсявідповідачу таза яківстановлена щомісячнакомісія,позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням наведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме - нарахована сума простроченої плати за обслуговування кредиту (залишок прострочених комісій) у розмірі 9771,60 грн не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13596,89 грн.(13596,75 грн залишок простроченого кредиту; 0,14 грн залишок прострочених відсотків).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати мають бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивачем подано позов в електронному вигляді з використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн

Позивач пред`явивпозов назагальну суму 23368,49 грн. Позов задоволенона суму13596,89 грн.. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме 1409,47 грн. сплаченого судового збору.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати з надання правової допомоги в розмірі 4500 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу заявлених позивачем в сумі 4500 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 06032024 від 06.03.2024 та Додаткової Угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги № 06032024 від 06.03.2024 ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатське бюро «Тараненко та партнери» домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити гонорар у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Згідно п. 3.1 отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Згідно з Протоколом погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги від 06.03.2024 сторони погодили, що адвокатське бюро надало послуги з правничої допомоги з визначенням годин та вартості.

Судом встановлено, що по даній справі адвокатським бюро було реально надано такі послуги, які зазначені в протоколі погодження вартості послуг, а саме: консультація 500 грн та складання позовної заяви - 2000 грн. Відтак, суд вважає доведеною вартість послуг наданих адвокатом у розмірі 2500 грн., що відповідає принципам справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи.

Враховуючи частковезадоволення позову,слід стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1454,62 грн.

Таким чином, загальний розмір судових, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 2864,09 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №22034000502021 від 01.04.2021 у розмірі 13 596 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн. 89 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2864,09 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя