Вирок № 119081937, 17.05.2024, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4218/24

Провадження № 1-кп/161/601/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 17 травня 2024 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у Луцькому міськрайонному суді Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12023030580004015 від 28.12.2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у селі Липне Ківерцівського району Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює оператором установки для зневоднення мулу у КП «Луцькводоканал»,

раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 року, близько 07 години 30 хвилин, в селі Жидичин Луцького району, ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «CEVROLET LACETTI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись ним у напрямку до м. Луцька автодорогою вулиці Данила Галицького, яка має по одній смузі руху у кожному напрямку, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, проявив безпечність, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, неподалік будинку № 69 виконуючи обгін кількох транспортних засобів, які рухалися попереду у попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, при цьому не переконався, що вона вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному напрямку до с.Жидичин Луцького району.

Унаслідок порушення Правил дорожнього руху водій ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого наколінника із задовільним стоянням відламків, гемартрозу (крововиливу в порожнину суглоба), садна лобної та скроневої ділянки голови справа, верхньої третини правої гомілки, крововиливу під білкову оболонку правого ока, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для загоєння перелому необхідний час більше 21 доби.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме:

п. 2.3. б) Для забезпечення дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 14.2. в) Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Таким чином, своїми необережними дiями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину визнав повністю та погодився зі всім викладеними в обвинувальному акті обставинами. Позови по відшкодуванню шкоди визнає у повному обсязі. Позов по відшкодуванню моральної шкоди визнає частково, вважає його занадто великим.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 погодився з усіма обставинами викладеними в обвинувальному акті. Заявляє позови по відшкодуванню шкоди 158427,60 грн шкоди завданої пошкодженням транспортного засобу, 8772,38 грн витрати на лікування, 100000 грн моральної шкоди, 6500 грн товарознавча експертиза, 8000 грн правнича допомога. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України в судовому засіданні, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувались докази щодо фактичних обставин кримінального провадження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо особи обвинуваченого, суд вважає, що подія злочину мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_6 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані як вчинив своїми своїми необережними дiями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно витягу з кримінального провадження, вказане правопорушення внесені до ЄРДР за №12023030580004015 від 28.12.2023 року.

Враховуючи досудову доповідь ДУ «Центр Пробації» ФДУ «Центр Пробації» у Волинській області, щодо ОСОБА_6 беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливо та не становить небезпеки для суспільства, в т.ч. для окремих осіб.

У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язки, відповідно до ч.3 ст.76 КК України.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, що скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 (із подальшими змінами), при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, не одружений, працює, в установах міста на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання суд не встановив.

Отже, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд керується приписами ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину визнав, у вчиненому розкаявся, працює, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_6 винуватим, вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції його від суспільства та що йому слід призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст.75,76 КК України, з позбавленням права керування транспортним засобом.

Що стосується цивільних позовів потерпілого по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди суд приходить до наступного.

Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У відповідності до ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суда за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завданая майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі» особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженнями здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Таким чином, суд приходить до висновку стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 158427,60 грн шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, 8772,38 грн-витрат на лікування, 6500 грн-витрати на проведення експертизи.

Відповідно достатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ізстаттею 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором.

Відповідно до ч. 2ст.1187ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно дост.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідност.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

У відповідності до Постанова Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 27 Конституції України гарантує, що кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння, суд вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

До витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати: на професійну правничу допомогу;

Згідно положень ст.137 ЦПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Правова допомога може складатися у тому числі з надання консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, підготовки процесуальних документів.

Згідно положеньстатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги між позивачкою та адвокатом, ордер, свідоцтво, квитанцію, розрахунок вартості правової допомоги.

Таким чином, суд вважає доведеними вимоги потерпілого про стягнення процесуальних витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 у розмірі 8000 грн.

Речові докази: автомобіль марки «CEVROLET LACETTI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 повернути власнику, автомобіль марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 вважати повернутим власнику.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду від 03.01.2024 року.

Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування основного покарання з іспитовим строком на один рік, якщо він під час цього строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на засудженого наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто т тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 процесуальні витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч грн).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду завдану пошкодженням транспортного засобу у розмірі 158427 (сто п`ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять сім) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 витрати на лікування у розмірі 8772 (вісім тисяч сімсот сімдесят дві грн) 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 процесуальні витрати за проведення експертизи у розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот грн).

Речові докази: автомобіль марки «CEVROLET LACETTI» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 повернути власнику, автомобіль марки «FIAT DOBLO» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 вважати повернутим власнику.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою Луцького міськрайонного суду від 03.01.2024 року.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя:

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчий кімнаті.

Суддя: