Ухвала суду № 119080733, 16.05.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 464/2631/24

Номер провадження 2-з/462/25/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

16 травня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Галайко Н. М., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали письмової заяви позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі - ТОВ «Дебт Форс»), ЄДРПОУ: 43577608, місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 201/203-А, офіс 602, електронна пошта: info@debt-force.com.ua, третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (далі - приватний нотаріус Горай О. С.), місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 35, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Рух справи.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вовчак А. В. (а.с. 7), 15.04.2024 року (вх. № 8896) звернувся у Сихівський районний суд м. Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» 15.04.2024 року) з позовною заявою до ТОВ «Дебт Форс», третя особа: приватний нотаріус Горай О. С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якій просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 20488, вчинений 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 2097714 від 02.03.2020 року у розмірі 10 215 грн. 96 коп. (а.с. 1-6).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сихівського районного суду м. Львова від 15.04.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Шашуріну Г. О. (а.с. 45).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16.04.2024 року постановлено передати справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дебт Форс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню передано за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова (а.с. 50-51).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.

Також, уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вовчак А. В., 15.04.2024 року (вх. № 8972) звернувся у Сихівський районний суд м. Львова (документ сформований у системі «Електронний суд» 15.04.2024 року) із письмовою заявою про забезпечення позову, у якій просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вказаного виконавчого напису (а.с. 19-26).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2024 року заяву про забезпечення позову передано судді Сихівського районного суду м. Львова - Шашуріній Г. О. (а.с. 46).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16.04.2024 року постановлено передати заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова (а.с. 52-53).

Згідно супровідного листа Сихівського районного суду м. Львова № 464/2631/24/8829/24-Вих/2/464/1089/24 від 02.05.2024 року стверджується, що матеріали справи надійшли у Залізничний районний суд м. Львова 13.05.2024 року (вх. № 11552).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2024 року заяву про забезпечення позову передано судді Залізничного районного суду м. Львова - Галайко Н. М.

Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 595813 від 16.05.2024 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - позивача у справі.

Щодо заяви про забезпечення позову.

13.05.2024 року (вх. № 11552) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вовчака А. В. (документ сформований у системі «Електронний суд» 15.04.2024 року) у Залізничний районний суд м. Львова надійшла письмова заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову у формі зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 20488, вчиненого (виданого) 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів у розмірі 10 215 грн. 96 коп., який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельника Ю. А. (ВП № 64563116) (а.с. 19-26).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, зокрема, вказано, що відповідний захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів позивача та усуне перешкоди у користуванні майном. Враховуючи наведене заявник просить відповідну заяву задовольнити.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї зави та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім цього, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Так, за змістом п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18 зазначено, що: «застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису…, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 року у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) касаційний суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку.

Також, у цій постанові зазначено, що: «При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову».

У постанові Верховного Суду від 15.08.2018 року у справі № 922/4587/13 викладено правову позицію згідно з якою: «достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви».

Окрім цього, суд приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707 св 19) за змістом якої: «Приймаючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору у справі, що переглядається, є вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника для задоволення вимог … за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі оспорюваного напису нотаріуса, призведе до утруднення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, у випадку задоволення позову. Разом з тим, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 2 ст. 44 ЦПК України). Погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви … про забезпечення позову у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи… щодо неодноразового звернення… до суду з аналогічними позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у справах …, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо наявності у зв`язку із цим в діях позивача ознак зловживань процесуальними правами, визначених п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, від встановлення наявності або відсутності яких залежить правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову».

За результатами вивчення внутрішньої бази даних суду та аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень, інформації щодо звернення ОСОБА_1 до суду з аналогічними заявами про зупинення стягнення на підставі відповідного виконавчого напису, не виявлено, відповідно факту зловживання ним процесуальними правами не встановлено. Відповідна заява подається вперше.

Так, згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - ЗУ «Про нотаріат») для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Вбачається, що виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Фактично законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Вирішуючи подану заяву суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з пред`явлених у цій справі позовних вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній цивільній справі є оскарження виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, як такого, що вчинений з порушенням норм матеріального права.

Оскільки, такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами позивача, а також враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку, заява про вжиття заходів забезпечення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно буде докласти значних зусиль.

При цьому суд також враховує, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Тобто, у таких немайнових спорах має досліджуватися, зокрема, чи зможе позивач ефективно захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 року у справі № 910/11857/20.

Щодо зустрічного забезпечення.

Разом з тим, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 року у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Окрім цього, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення надавши докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс, третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 20488, вчиненого 03.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів у розмірі 10 215 грн. 96 коп. (ВП № 64563116).

Відомості щодо учасників справи:

Стягувач (заявник): ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (ЄДРПОУ: 43577608, місцезнаходження: 02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, буд. 201/203-А, офіс 602, електронна пошта: info@debt-force.com.ua);

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 35, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Текст ухвали складено 16.05.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко