Рішення № 119077954, 30.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 рокуСправа №160/5064/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення їй виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.09.2023 року;

- зобов`язати відповідача поновити їй виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з 01.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є внутрішньо переміщеною особою, яка внаслідок військової агресії російської федерації проти України була змушена покинути разом з чоловіком і донькою місце постійного проживання (смт.Розівка Пологівського району Запорізької області) та у вересні 2022 року переїхати до міста Дніпро. Відповідачем вона, її чоловік та донька були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб. Одночасно з поданням заяв про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб вона та члени її сім`ї подали заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. З вересня 2022 року по вересень 2023 року вона та члени її сім`ї отримували допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі та порядку, визначеному постановою КМУ від 20.03.2022 р. № 332. Так, 31.10.2023 року вона звернулася до відповідача із письмовою заявою про відновлення їй та її доньці виплати допомоги на проживання. Однак, листом від 03.11.2023 р. відповідач повідомив, що з 01.09.2023 року ним призупинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб за результатами проведення верифікації Міністерством фінансів України та у зв`язку з тим, що вона має у власності житлове приміщення, що розташовано на території, не включеній до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Позивач не згодна з такою позицією відповідача та зазначає, що житлова площа придбаного будинку становить лише 24 кв.м., отже, площа на одного члена сім`ї становить менше ніж 13,65 кв.м., а тому дії відповідача з приводу призупинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам є протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 02.04.2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач разом із донькою, відповідно до п.2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 509, з 28.09.2022 року перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб та відповідно з 01.09.2022 року отримувала допомогу внутрішньо переміщеним особам на проживання. 31.10.2023 року позивачем надано договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5 кв.м., житловою площею 24 кв.м., тобто останній належить житлове приміщення площею більше 13,65 кв.м. Враховуючи вищезазначене, право на отримання допомоги з 01.09.2023 року позивачем втрачено, виплата допомоги з 01.10.2023 року припинена.

Відповідач також зазначає, що фактично за вересень 2023 року позивачем отримана допомога у розмірі 5 000 грн. Оскільки право на отримання допомоги з 01.09.2023 року залишилось у доньки позивача, допомогу перераховано на ОСОБА_2 , визначено суму надміру сплачених коштів за вересень 2023 року в сумі 2 000 грн. та продовжено виплату з 01.10.2023 року її дитині в розмірі 3 000 грн. щомісячно. Підсумовуючи вищевикладене, вважає, що позивачем з 01.09.2023 року втрачено право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з наявністю у володінні житлового приміщення розташованого на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації та у зв`язку з тим, що нею придбане житлове приміщення, яке має площу більше 13,65 кв.м. Таким чином, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 28.09.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, про що отримала довідку №21205-5002181143. Фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 .

Крім того, чоловік позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до довідки №1205-5002195633, 30.09.2022 року був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 . Їх донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 28.09.2022 року була також взята на облік як внутрішньо переміщена особа, про що отримала довідку №1205-500218213, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2 .

Позивач з вересня 2022 року була отримувачем допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та на доньку - ОСОБА_2 .

З 01.09.2023 року ОСОБА_1 припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

31.10.2023 року позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою про відновлення виплати допомоги на проживання.

Листом від 03.11.2023 за вих.№Д-58/0-1/09-23 відповідач повідомив, що позивачу з 01.09.2023 року було призупинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщених осіб, оскільки 31.10.2023 року нею надано договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5 кв.м., тобто їй належить житлове приміщення площею більше 13,65 кв.м. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року №309 (зі змінами), Черкаська область в переліку відсутня. Враховуючу наведене відповідач повідомив, що право на отримання допомоги у позивача відсутнє.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Право на отримання допомоги на проживання мають внутрішньо переміщені особи відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022 року № 332 (далі - Порядок № 332).

Пунктами 2, 3 Порядку №332, в редакції на час отримання позивачем спірної допомоги, було передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.

Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Преамбулою Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат" від 03.12.2019 року № 324-IX (далі - Закон № 324-IX) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.

Відповідно до статті 1 Закону № 324-IX, в контексті цього закону:

- верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;

- державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування;

- моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації;

- органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати;

- реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат;

- рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат.

Статтею 4 Закону № 324-IX визначено, що одним із завдань органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є здійснення верифікації достовірності інформації, поданої реципієнтами під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, що впливає на визначення права на отримання та розмір державних виплат.

За правилами статті 16 Закону № 324-ІХ за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

За приписами статті 9 Закону № 324-IX верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб`єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних. Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 18.02.2016 року № 136 Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат був затверджений Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат (далі - Порядок № 136).

Відповідно до Порядку № 136, за результатами поточної та ретроспективної верифікації Мінфін щомісяця до 25 числа надає органам, що здійснюють державні виплати, рекомендації щодо:

1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;

2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Рекомендація щодо кожного реципієнта формується на підставі однієї або декількох виявлених невідповідностей.

Про надані рекомендації Мінфін інформує щокварталу Кабінет Міністрів України.

Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.

За результатами опрацювання наданих Мінфіном рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;

4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає Мінфіну інформацію про прийняті рішення протягом п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" (далі - постанова КМУ № 709).

Положеннями пункту 2 постанови КМУ № 709 визначено підстави припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Так, підпунктом 5 пункту 2 постанови № 709, встановлено, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка була вимушена покинути своє постійне місце проживання смт.Розівка Пологівський район Запорізької області та переїхати до міста Дніпро. З 28.09.2022 року позивач була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 1205-5002181143, та отримувала державну допомогу на проживання.

Відповідно до листа відповідача позивачу з 01.09.2023 року було призупинено виплату допомоги на проживання з підстав виявлення у її власності житла, що розташоване на територіях де не ведуться активні (можливі) бойові дії або які не є окупованими, та таке житло має площу понад 13,65 кв.м.

Так, дійсно 09.06.2023 року позивачем укладено договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 36,5 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав, станом на 09.06.2023 року, позивачу на праві приватної власності належать житловий будинок загальною площею 36,5 кв.м., житлова площа 24 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 01.09.2023 року с.Райгородок Черкаського району Черкаської області до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року № 309 (із змінами відповідно наказу №318 від 21.11.2023 року), не входило.

Як вже було встановлено сім`ю позивача складають три особи: чоловік - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_2 та вона.

Відповідно до статті 47 ЖК України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.

Тобто, за приписами підпункту 5 пункту 2 постанови КМУ № 709 від 11.07.2023 року "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" держава визначила підстави припинення виплат допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Разом з тим, підстава, за якої допомога на проживання продовжує виплачуватися, відповідно до постанови №709, зокрема, якщо внутрішньо переміщена особа має житлове приміщення (частину житлового приміщення площею менш як 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї).

Як видно з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу на праві приватної власності належить, житловий будинок загальною площею 36,5 кв.м., житловою площею 24 кв.м.

Враховуючи, що склад родини позивача становить 3 особи, тому розрахунок житлової площі квартири на одного члена сім`ї є - 8 кв.м., тобто менше, ніж передбачено діючим законодавством (24 кв.м. (житлова) : 3 (особи) = 8 кв.м. (на одну особу)).

Отже, враховуючи приписи постанови КМУ № 709, позивач не втратила право на отримання допомоги на проживання як внутрішньо переміщена особа, оскільки має частину житлового приміщення площею менш як 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї.

Таким чином, суд, з метою відновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне позов задовольнити та визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.09.2023 року та зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з 01.09.2023 року.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1211,20 грн.

Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мала сплатити 968,96 грн. судового збору.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду підлягає поверненню позивачу у розмірі 968,96 грн.

При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн., згідно із положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо припинення ОСОБА_4 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.09.2023 року.

Зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради поновити ОСОБА_4 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.09.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (пр.Слобожанський, буд.8, м.Дніпро, 49081, код ЄДРПОУ 42788389) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма