Рішення № 119073817, 15.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 рокусправа № 380/2824/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), у якому згідно з уточненими позовними вимогами просить суд:

-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про відмову у звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , з військової служби відповідно до вимог абзацу 6 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 в редакції Закону № 2995-ІХ від 21.03.2023 року, як військовослужбовця строкової військової служби, у якого виникла необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи - брата ОСОБА_2 .

Ухвалою від 12.02.2024 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Ухвалою від 08.02.2024 суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою від 16.02.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_5 прикордонному загоні ДПС України, а з 07.11.2023 - у НОМЕР_6 прикордонному загоні ДПС України як інспектор прикордонної служби 2-ї категорії - водій першого вогневого відділення другої мінометної прикордонної застави четвертого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки. ОСОБА_1 14.01.2024 звернувся із рапортом до керівництва четвертого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки НОМЕР_1 -го прикордонного загону щодо звільнення в запас ЗСУ через сімейні обставини у зв`язку із необхідністю здійснення догляду за братом - інвалідом 1-ї групи відповідно до вимог абзацу 6 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 в редакції Закочу № 2995-ІХ від 21.03.2023 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). 18.01.2024 ОСОБА_1 отримав відмову за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із тим, що відсутні документи, які б підтверджували, що відсутні інші особи, які б могли здійснювати такий догляд.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 26.02.2024 (вх. 14895), у якому зазначає, що саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок звільнення військовослужбовців з військової служби. З моменту введення воєнного стану до військовослужбовців, які проходять військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З вказаною нормою закону кореспондується і підпункт 1 пункт 307 Положення №1115/2009, який зазначає, що військовослужбовці Держприкордонслужби від час дії воєнного стану звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". На момент подання рапорту позивачем не було надано документів, які свідчать про наявність у позивача юридичного факту щодо здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 - особою з інвалідністю І групи, або інших документів, які покладають на нього такий обов`язок. Іншими словами, позивач ніяк не підтвердив своє твердження що саме він і ніхто інший здійснює сторонній догляд за ОСОБА_2 . Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив від 08.03.2024 (вх. 18329), у якому зазначає, що відповідач проігнорував подані з заявою документи та зазначив про їх відсутність, у той час коли вони вказані у додатку до рапорта ОСОБА_1 від 14.01.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Наказом від 17.11.2023 № 609-ОС начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 старший солдат ОСОБА_1 ( НОМЕР_7 ), призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_8 прикордонного загону зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_3 , з 17 листопада 2023 року. Підстава: наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.11.2023 № 1605-ОС, припис від 15.11.2023 №12/1407.

Позивач подав рапорт від 14.01.2024 начальнику четвертого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки капітану ОСОБА_3 , у якому просив клопотати перед керівництвом загону про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до абзацу 6 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв`язку з наявністю у брата ОСОБА_2 І групи інвалідності та з необхідністю здійснення постійного догляду у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Просив не направляти на ВЛК. При звільненні в запас просив направити до взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До рапорту позивач подав: Звернення ОСОБА_2 ; копію паспорта ОСОБА_2 ; копію з єдиного державного демографічного реєстру; копію довідки МСЕК ОСОБА_2 № НОМЕР_9 , серія 12ААГ; копію посвідчення інваліда І групи ОСОБА_2 ; копію медичного висновка ЛКК; копію індивідуальної програми ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію паспорту ОСОБА_4 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_4 ; копію тимчасового паспорту перебування на території Іспанії ОСОБА_4 ; копію трудової книжки ОСОБА_4 ; копію документа, що підтверджує перебування ОСОБА_5 перебування в країні Іспанія; копію виписки сімейного лікаря ОСОБА_4 ; копію лікарських заключень ОСОБА_4 №6681, №6544; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 ; копію посвідчення інваліда (пенсійне) ОСОБА_8 ; копію паспорта ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копію акта ТзОВ Сихів-Стимул, що підтвержує факт, що ОСОБА_2 потребує догляду; копію свідоцтва про право власності на квартиру; копію витягу з реєстру на нерухоме майно; копію пояснення ОСОБА_9 ; копію акта Сихів-Стимул; копію акта Сихів-Стимул.

Командуванням НОМЕР_1 прикордонного загону розглянуто рапорт та повідомлено, що відсутні підстави для звільнення в запас Збройних Сил України солдата ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що відсутні документи, які б підтверджували, що відсутні інші особи, які б могли здійснювати такий догляд.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби за підпунктом г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач звернувся до суду із позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам с уд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами 1, 2, 4-6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Водночас підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

Суд встановив, що позивач подав відповідачу рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі абзацу 6 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За змістом відповідної норми військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я;

у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за рідним братом, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена довідкою МСЕК від 06.06.2023 № 372377 Серії 12 ААГ (висновок: потребує постійного стороннього догляду), індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 546, Медичним висновком ЛКК від 29.06.2023 № 300/04 (за станом здоров`я потребує стороннього догляду та нездатний до самообслуговування терміном на 1 рік до 29.06.2024).

Водночас відповідач не задовольнив відповідний рапорт, оскільки відсутні документи, які б підтверджували, що відсутні інші особи, які б могли здійснювати такий догляд.

Із даного приводу суд звертає увагу на те, що норма абз. 6 пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 взагалі не передбачає умови щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати відповідний догляд.

На переконання суду, відповідач помилково поширює на застосування до спірних правовідносин, як на підставу для звільнення з військової служби, умови щодо здійснення постійного догляду за особою, лише в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Відповідач безпідставно наполягає на застосуванні сукупності умов для звільнення позивача з військової служби, які передбачені абз. 7 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232, тобто у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, оскільки позивач звертався до відповідача з вимогою звільнити його з військової служби на підставі абз. 6 пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232, тобто у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи (рідним братом).

Суд зазначає, що відповідно до акту ТОВ «Сихів-Стимул» за адресою вул. Сихівська, 4/47, м. Львів зареєстровані, але фактично не проживають ОСОБА_10 , 1976 р.н., ОСОБА_11 2003 р.н., ОСОБА_12 2004 р.н., ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . ОСОБА_2 фактично проживає за вказаною адресою, 1990 року народження, інвалід І групи, який згідно з медичним висновком ЛКК від 29.06.2023 № 300104 потребує постійного стороннього догляду та нездатний до самообслуговування. Догляд може здійснювати його брат ОСОБА_1 .

Згідно з заявою ОСОБА_13 від 30.10.2023 з червня і до жовтня 2023 року здійснював догляд за своїм товаришем ОСОБА_1 . Зараз не може здійснювати догляд у зв`язку із зміною місця проживання.

Разом з тим, на підтвердження неможливості здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 його матір`ю ОСОБА_4 , позивач надав відповідачеві копію закордонного ОСОБА_4 , з відміткою про те, що вона 01.07.2023 перетнула кордон і в Україну не повернулася.

Таким чином суд дійшов висновку, що тривале перебування ОСОБА_4 за кордоном свідчить про її сталу відсутність в Україні.

При цьому, ОСОБА_8 (батько ОСОБА_2 ) є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_10 .

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що наданих позивачем до рапорту від 14.01.2024 документів достатньо для висновку про необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

Тому досліджених судом доказів достатньо для висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у його звільненні з військової служби на підставі абз. 6 пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, в даному випаду, є зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі абз. 6 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмовити звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до вимог абзацу 6 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до вимог абзацу 6 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Стягнути з НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 15.05.2024.

Суддя Кедик М.В.