Рішення № 119073745, 16.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року № 320/19916/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ, ідентифікаційний код: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення позивачу призначення пенсії за вислугу років, як особі звільненої у відставку за віком, з урахуванням періодів підприємницької діяльності, періоду військової служби в пільговому обчисленні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити пенсію за вислугу років позивачу, як звільненому у відставку за віком - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням військової служби (21 рік 08 місяців 03 дні), періоду військової служби в пільговому обчисленні (1 рік, 3 місяців 12 днів), періоду трудової і підприємницької діяльності (16 років, 10 місяців, 22 дні) та здійснити виплату недоотриманої пенсії з дати її призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після звільнення з військової служби у 2000 році отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту Закон №2262). з 24.02.2022 добровільно призваний на військову службу до Служби безпеки України. Наказом голови СБУ від 09.12.2022 звільнений з військової служби у зв`язку із досягненням граничного віку перебування на військовій службі у відставку. Після звільнення з військової служби позивач зазначає про здійснення перерахунку його пенсії за вислугу років, проте, вважає, що до загального страхового стажу не було зараховано періоди трудової діяльності в повному обсязі, а саме, не зараховано період військової служби у пільговому обчисленні та періоди здійснення підприємницької діяльності.

На думку позивача, така позиція органу Пенсійного фонду України є протиправною та порушує його право на отримання пенсії у повному обсязі, що змусило його звернутися до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 відкрито провадження у справі №320/19916/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що 10.12.2022 позивачу здійснено перерахунок пенсії за вислугу років після звільнення з військової служби за контрактом з урахуванням додаткової вислуги років та грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням на підставі документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом СБУ. Зазначено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Відповідач стверджує, що позивачу зараховано до страхового стажу періоди, за які сплачено страхові внески, на підставі інформації, наявної в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Підстави для перегляду страхового стажу відсутні.

Щодо обчислення розміру пенсії позивача з урахуванням звільнення у відставку, відповідач, цитуючи положення пункту «б» статті 13 Закону №2262, повідомив, що іншого законодавством не передбачено.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України.

З довідки СБУ від 12.04.2022 №27 вбачається, що позивач проходив військову службу: з 05.08.1979 по 23.06.1985 курсант Київського вищого військовогоінженерного училища зв`язку, наказ начальника училища №295 від 05.08.1979; з 23.06.1985 по 15.06.1992 служба в Збройних Силах СРСР на посадах офіцерського, інженерно-технічного складу, наказ МО СРСР №0437 від 23.06.1985; з 15.06.1992 по 20.04.1998 служба у Збройних Силах України на посадах офіцерського, інженерно-технічного та керівного складу, наказ МО України №01611; з 20.04.1998 по 23.06.2000 служба в органах СБУ на посадах офіцерського, оперативного складу, наказ начальника ГУ ВК СБУ №20-ос від 11.05.1998. Вислуга років на пенсію на 23.06.2000 складає: календарна 20 років 10 місяців 18 днів; пільгова 01 рік 03 місяці 12 днів.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу 22 років з 2000 року відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 17.08.2000.

Наказом голови СБУ від 09.12.2022 №1706-ОС/дск по особовому складу позивача звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «в» пункту 61 та підпунктом «а» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку. Позивача виключено зі списків особового складу з 09.12.2022. Загальний страховий стаж на пенсію на 09.12.2022 складає 37 років 22 дні, з них військова служба у календарному обчисленні складає 21 рік 08 місяців 03 дні.

Листом ГУ ПФУ від 19.05.2023 №16820-14999/К-02/8-2600/23 на звернення позивача надано роз`яснення, відповідно до яких позивачу у лютому 2023 року з 10.12.2022 проведено перерахунок пенсії після звільнення з військової служби по контракту з урахуванням додаткової вислуги років та грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням на підставі документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом СБУ. Розмір пенсії позивача за вислугу років обчислено відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №2262 за страховий стаж 37 років 08 місяців 22 дні, у тому числі вислуга років у календарному обчисленні 21 рік 08 місяці 03 дні служби. Вказано, що ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу періоди, за які сплачено страхові внески, на підставі інформації, наявної в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Підстави для перегляду страхового стажу відсутні. Щодо обчислення розміру пенсії позивача з урахуванням звільнення у відставку, відповідач, цитуючи положення пункту «б» статті 13 Закону №2262, повідомив, що іншого законодавством не передбачено.

Не погоджуючись з правомірністю вчиненої відповідачем бездіяльності, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії за вислугу років (2000 рік) право на пенсію за вислугу років мають:

а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше;

б) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Згідно підпункту 1 пункту 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії з 10.12.2022 розмір пенсії позивача обчислено, виходячи, зокрема, з вислуги років у календарному обчисленні 21 рік 08 місяців 03 дні.

Водночас, довідкою СБУ від 12.04.2022 №27 та наказом голови СБУ від 27.06.2000 №894-ос підтверджується наявність у позивача пільгової вислуги років 1 рік 3 місяці 12 днів, які не були включені ГУ ПФУ під час здійснення перерахунку пенсії за вислугу років.

З урахуванням означеного, суд дійшов висновку про наявність ознак протиправної бездіяльності ГУ ПФУ у цій частині щодо неврахування пільгової вислуги років при здійсненні перерахунку пенсії позивача.

Крім того, ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача вчинити ті дії, від здійснення яких він протиправно ухилився.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно не включив пільгову вислугу років позивача 01 рік 03 місяці 12 днів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

З урахуванням викладеного позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу пільгову вислугу років 01 рік 03 місяці 12 днів та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням означеного періоду.

Щодо врахування періоду здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає таке.

Відповідачем підтверджено, що страховий стаж позивача склав 37 років 00 місяців 22 дні, з якого вислуга років у календарному обчисленні 21 рік 08 місяців 03 дні. Тобто, страховий стаж, за виключенням вислуги років у календарному обчисленні, який підтверджено відповідачем, складає 15 років 04 місяці 19 днів, з яких позивач вважає безспірним періоди з 01.07.2001 по 31.12.2004, з 01.01.2011 по 31.12.2020 13 років 06 місяців 0 днів та зазначає, що спірним є період з 01.01.2005 по 31.12.2010, який, на його думку, складає 3 роки.

Дослідивши наявний в матеріалах справи Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 ОСОБА_1 , судом встановлено, що страхові внески за позивача за період з 2001 по 2020 рік сплачено за 13 років 9 місяців страхувальниками ДП «Аналіт техноторговий центр», ДП НВЦ «Арктика-М», ТОВ АФ «Багіра», ТОВ «Андрос РЕ», Кривицький, ОСОБА_1 .

При співставленні заявленого відповідачем як такого, що зарахований при обчисленні позивачу пенсії, страхового стажу за виключенням вислуги років у календарному обчисленні (15 років 04 місяці 19 днів) та підтвердженого інформацією з Реєстру за формою ОК-5 (13 років 9 місяців) вбачається, що підтверджений формою ОК-5 страховий стаж позивача є меншим ніж заявлений позивачем як такий, що врахований під час обрахунку його пенсії, з чого слідує, що підтверджений формою ОК-5 страховий стаж позивача включений до загального страхового стажу у повному обсязі.

При цьому позивач, зазначаючи, що спірним є період з 01.01.2005 по 31.12.2010, не наводить жодних обґрунтувань на підтвердження такої позиції.

В свою чергу, відповідач наголошує на зарахуванні до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески, на підставі інформації, наявної в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення позивачу призначення пенсії за вислугу років, як особі звільненій у відставку за віком, з урахуванням періодів підприємницької діяльності та зобов`язання призначити пенсію за вислугу років позивачу, як звільненому у відставку за віком - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням періоду трудової і підприємницької діяльності (16 років, 10 місяців, 22 дні).

Водночас, позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років позивачу, як звільненому у відставку за віком - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням військової служби (21 рік 08 місяців 03 дні), періоду військової служби в пільговому обчисленні (1 рік 3 місяців 12 днів) та здійснити виплату недоотриманої пенсії з дати її призначення не підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії вказав на відсутність правових підстав для такого перерахунку. Відтак, спору щодо відсоткового розміру пенсії у цій справі, не існує.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, як передчасної.

Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення позивачу «призначення» пенсії за вислугу років не підлягають задоволенню з огляду на призначення такої ще у 2000 році.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн згідно квитанції про сплату від 08.06.2023 №315984595851, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років, періоду військової служби в пільговому обчисленні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років з 10.12.2022, період військової служби в пільговому обчисленні 01 рік 03 місяці 12 днів, здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням означеного періоду та з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 16.05.2024

Суддя Панченко Н.Д.