Ухвала суду № 1190695, 29.11.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

26 листопада 2007 року

Справа № 2-16/1543-2007А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ,

суддів ,

,

секретар судового засідання

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан";

відповідача: Бисикало Тетяни Анатоліївни, довіреність №4574/5 від 06.09.2006, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 20 вересня 2007 року у справі № 2-16/1543-2007А,

за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" (с.Утьос, місто Алушта,98541)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, місто Алушта,98500)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року у справі №2-16/1543-2007А (суддя Омельченко В.А.) позов Закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим, не погодившись з постановою суду першої інстанції звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить зазначений судовий акт скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Алушті №0006972301/0 від 21.12.2006 року.

Суд стягнув з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Санаторій "Карасан" 03,40грн. державного мита.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Черткової І.В., у зв'язку з відпусткою, на суддю Волкова К.В.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач - закрите акціонерне товариство "Санаторій "Карасан" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в місті Алушті про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006972301/0 від 21.12.2006 року. (а. с. 2-3).

Позивач свої позовні вимоги обґрунтував тим, що податкове повідомлення - рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 435 575,97грн. є незаконними та такими, що суперечать чинному законодавству з питань оподаткування.

Ухвалою суду від 02.07.2007 року провадження у справі № 2-16/1543-2007 А було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2-23/274-2007 А.

Суд першої інстанції позов задовольнив у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2006 року, за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціям за квітень 2006 року закритого акціонерного товариства "Санаторій "Карасан", проведеної Державною податковою інспекцією в місті Алушті, складено акт №1960/23/02650682, на підставі якого, Державною податковою інспекцією у місті Алушті, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0006972301/0 від 21.12.2006 року про порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 435 575,97грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Санаторій "Карасан" обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону про податок на додану вартість, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначено: "Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)".

Проте, наведені норми Закону не містять залежності виникнення у платника податку права на податковий кредит від результатів "зустрічних перевірок". Закони України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" взагалі не містять визначення терміну "зустрічна перевірка".

Тобто, у порушення частини 2 статті 19, пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України, частини 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", у акті перевірки №1960/23/02650682 від 21.12.2006 не доведено порушення зазначених положень Закону України "Про податок на додану вартість", та при винесенні оскаржуваного рішення зроблені висновки, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Податок на додану вартість нараховується на базову вартість товару, о якої детально викладене у статті 4 Закону про податок на додану вартість. Згідно з 1 частиною статті 7 Закону про податок на додану вартість, поставка товару (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість по ставці 20%.

Покупець, оплачуючи продавцю вартість товару в водночас оплачує і податок на додану вартість, який входить до вартості товару та складає 20% від базової величини, але покупець оплачує суму податку не в бюджет, а безпосередньо продавцю товару. Законом про податок на додану вартість не передбачений механізм, згідно якого покупець товару може оплачувати обов'язок по податок на додану вартість безпосередньо до бюджету. Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону про податок на додану вартість платник податку (подавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну встановленого зразка з вказівкою в окремому рядку ставці податку у цифровому значенні (20% до бази оподаткування). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим у якості платника податку згідно зі статтею 9 Закону про податок на додану вартість.

Специфіка податку на додану вартість товару така, що платник податку перераховує до бюджету не ту суму податку, яку він отримав від покупця а суму, яка розраховується по формулі, встановленій в підпункті 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону про податок на додану вартість. Згідно даної норми, сума податку, яка підлягає оплаті (зарахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, оплачені в вартості товарів при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включати витрати на придбання товарів в склад валових витрат відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про податок на додану вартість, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про податок на додану вартість, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про податок на додану вартість, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, Закон про податок на додану вартість чітко та однозначно встановив процедуру нарахування, сплату до бюджету та відшкодування з бюджету податку на додану вартість, і ця процедура відшкодування не передбачає необхідності перевірки оплати податку на додану вартість в бюджет по всьому ланцюжку операцій при оберті товару. Бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, фактично оплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді поставнику таких товарів, а доказом такої оплати є документ, який підтверджує фактичну сплату грошей покупцем продавцю в розмірі вартості товару з нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Податкові зобов'язання не мають колективного характеру та у кожного платника податку виникають індивідуально, виходячи з проведених ним операцій. За порушення податкового законодавства відсутня колективна відповідальність. Законослухняний контрагент не може нести ніякої відповідальності (ні кримінальної, ні адміністративної, ні цивільно-правової) в разі вчинення іншою особою неправомірних дій. Делегування відповідальності по оплаті податкових зобов'язань не існує. Якщо будь-який контрагент, який є учасником конкретного товарного обороту не виконав свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість (як і іншого будь-якого податку) до бюджету, то і відповідальність за це має нести виключно сам.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Також, пункт 1 частини 1 статті 92 Конституції України зокрема визначає, що виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори. У відповідності до частини 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Як визначено у частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року у справі №2-16/1543-2007А було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року у справі №2-16/1543-2007А підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2007 року у справі № 2-16/1543-2007А залишити без змін.

2.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

3.Ухвалу може бути оскаржено до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя

Судді