Рішення № 119064850, 14.05.2024, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

14 травня 2024 рокуСправа № 322/196/24

Новомиколаївський районний суду Запорізької області у складі головуючого судді Губанова Р.О., секретар судового засідання Гавриш О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія`Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики.

Короткий зміст позовних вимог, рух справи.

До Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому представник позивача просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (суму заборгованості за Договором позики №78556731 в розмірі 41414,36 грн, з яких: 11500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29914,36 грн - сума заборгованості за відсотками.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила таке.

19 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідності кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідності кредитів») та ОСОБА_1 (далі Відповідач) укладено Договір позики №78556731 (далі Договір), який укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідності кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) укладено Договір факторингу №14/06/21 (далі Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідності кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідності кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Реєстром боржників №8 від 26.07.2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (далі Реєстр боржників), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41414.36 грн, з яких:

- 11500.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 29914,36 грн сума заборгованості за відсотками;

- 0,00 грн сума заборгованості за пенею.

З моменту отримання прав вимоги до відповідача, позивачем не здійснювались нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики №78556731 в розмірі 41414,36 грн.

Посилаючись на положення ст.ст.509, 512, 526, 530, 549, 610-612, 625 ЦК України, висновки викладені в постановах Верховного суду по справах №732/670/19 від 09.09.2020, №404/502/18 від 23.03.2020, №127/33824/19 від 07.10.2020, представник позивача просила задовольнити позов.

Ухвалою від 31 січня 2024 року у справі за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики відкрито провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

22.02.2024 надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що до позовної заяви позивачем не надано детального розрахунку суми заборгованості відсотків за користування позикою, строк повернення позики 18.02.2023, отже проценти відповідно до договору повинні нараховуватися лише за 30 днів, відповідача ніхто не повідомляв про відступлення прав вимоги.

28.02.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій остання просила відмовити залишити відзив без розгляду та задоволення.

Зі змісту відповіді на відзив випливає, що відповідно до п.2.1 Договору сума позики становить 11500,00 грн, п.2.2 строк позики 30 днів, п.2.3 процентна ставка 2,5%, п.18 сума позики зазначена в п.п.2.1 п.2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений Договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою в розмірі визначеному п.2 Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Отже сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність таких волі відповідача для укладання такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позичальник погодився на умови визначені Договором щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованим.

Посилаючись на критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, просила не стягувати витрати на правову допомогу відповідача.

В судове засіданні сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

19.01.2023 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір (а.с.6 - 7).

Пунктами 1.1, 1.2 Договору визначено поняття «Процентів» і «Пені». Пунктом 2 визначені параметри і умови позики, параметри, порядок і графік повернення позиви сплати процентів, а також розмір процентної ставки і пені, зокрема: сума позика - 11500,00 грн; строк позики 30 днів; процентна ставка (базова) 2,5%; дата надання позики 19.01.2023; дата повернення позики 18.02.2023; знижена процентна ставка/день 1,125%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день Договором строк /день 2,70%, пеня /день 2,70%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 3340,13%; орієнтовна загальна вартість позики 15381,25 грн.

Пунктом 6 передбачено право позичальника ініціювати пролонгацію Договору.

Пунктами 17, 18 передбачені наслідки користування позикою понад встановлений Договором строк.

На виконання Договору ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на банківський рахунок відповідача позику у сумі 11500,00 грн, яку ОСОБА_1 зобов`язався повернути через 30 днів, тобто до 18.02.2023 і сплатити проценти за користування нею.

Після закінчення строку позики ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти (відсотки) за користування ними, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.15).

ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило Позивачу право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики, що підтверджується копією Договору факторингу, додатковими угодами до нього і реєстром божників (а.с.9 - 10).

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із положень частини першої ст.638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом пункту 1 частини першої ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Отже уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за Договором, а право вимоги ним перейшло до позивача, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу (тіло) в сумі 11500,00 гривень, а також відсотки в межах строку на який украдався Договір у сумі 3881,25 грн.

В контекстівимог щодо стягнення відсотків після прострочення закінчення строку Договору суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 263ЦПКУкраїни визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на положення ч.4 ст.263 ЦПК України, під час розгляду цієї справи суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст.ст.625, 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст.625, ст.1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст.1048 ЦК України.

Положеннями ч.3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судом встановлено, що відмінність наслідків визначених у пунктах 17, 18 Договору,полягає у нарахуванні пені або нарахуванніпроцентної ставки, взалежностівід суми позики (яка не перевершує або перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати),

Втім розмір у відсотковому відношенні, як у пені так і у процентній ставці є однаковим 2,7 %, тоді як відсоток в межах строку Договору - 1,125 %, а базова ставка 2,5 % (яка у вказаному випадку не застосовувалась взагалі).

Отже, хоча сума позики визначена в Договорі і перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, нарахування процентної ставки в розмірі 2,7 % за день прострочення, фактично є мірою відповідальності за прострочення зобов`язання (ст.625 ЦК України).

З 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом на даний час.

Отже підстави для задоволення вимоги Позивача щодо стягнення з відповідача відсотків після закінчення строку договору, відсутні.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви додана платіжна інструкція №55045 від 16.01.2024, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3028,00 грн, отже, враховуючи часткове задоволення позову на суму 15381,25 грн, що становить 37,14% від заявленої позивачем суми, розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 3028,00*37,14% = 1124,60 грн.

Крім цього, представник позивача просить стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1514,00 грн), однак на підтвердження вказаних витрат представником позивача не додано жодних доказів, тому вказана вимога задоволенню не підлягає.

На підтвердження заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, 3000,00 грн, відповідач додав до відзиву на позовну заяву такі документи: договір про надання правової допомоги від 20.02.2024 №20/02; додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2024 року №20/02 від 20.02.2024, опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 20.02.2024, розрахунок на оплату №20/02 від 20.02.2024.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог на 62,86% судом відмовлено, 62,86% від суми понесених відповідачем судових витрат, що складає 1885,80 грн (3000,00 х 62,86%), підлягають стягненню на його користь з позивачки.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст.141 ЦПК України).

З огляду на те, що сума, яка підлягає до стягнення із позивача на користь відповідача є більшою, а також враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача різницю між витратами, які підлягають до компенсації, тобто із ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення сума судових витрат у розмірі 761,20 грн (1885,80 грн - 1124,60 грн).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, що знаходиться 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк»), суму заборгованості за Договором позики №78556731 загальному розмірі 15381,25 грн (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят одна гривня 25 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 761,20 грн (сімсот шістдесят одну гривню 20 коп).

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 35625014;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 14 травня 2024 року.

Суддя Р.О. Губанов