Рішення № 11906385, 17.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2010 р.Справа № 29/99-10-2212 За позовом Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі, якою є Міністерство транспорту та зв'язку України;

до відповідачів: 1. - державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт";

2. - товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТ-СЕРВІС";

про визнання недійсними договору підряду та додаткової угоди

суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від прокуратури: Котюх С.А. - посвідчення;

Від позивача: Кирич С.О., довіреність

Від відповідачів: 1. Кушнірук О.С. - довіреність.

Зайцев С.М. - довіреність;

2. Мєшкова Є.П. - довіреність.

В судовому засіданні від 17.09.2010 р. брали участь:

Від прокуратури: Котюх С.А. - посвідчення;

Від позивача: Кирич С.О., довіреність

Від відповідачів: 1. Кушнірук О.С., довіреність.

Зайцев С.М. - довіреність;

2. не з’явився;

Суть спору: Іллічівський транспортний прокурор Одеської області в інтересах держави особі, якою є Міністерство транспорту та зв'язку України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Порт-Сервіс” про визнання недійсними договору підряду № 682-о від 30.09.2009р. та додаткової угоди № 1 від 20.01.2010р., укладеними між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” і ТОВ „Порт-Сервіс”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2010 р. порушено провадження по справі № 29/99-10-2212.

11.06.2010р. ТОВ „Порт-Сервіс” надало відзив на позовну заяву, згідно якого з зазначеними в позовній заяві вимогами не згодне, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

23.06.2010р. Іллічівський транспортний прокурор звернувся до суду зі зміненими та уточненими позовними вимогами до ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Порт-Сервіс”.

19.07.2010р. ТОВ „Порт-Сервіс” надало заперечення на позовну заяву.

Ухвалою від 19.07.2010р. суд залучив до участі у справі в якості іншого відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю „Порт-Сервіс”.

29.07.2010р. відповідач ДП „Іллічівський морський торговельний порт” звернувся до господарського суду з заявою, згідно якої позов Іллічівського транспортного прокурора в інтересах Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання недійсним договору підряду від 30.09.2009р. визнає в повному обсязі.

30.07.2010р. відповідач ДП „Іллічівський морський торговельний порт” надало заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державному підприємству „Іллічівський морський торговельний порт” вчиняти будь-які дії з виконання договору підряду від 30.09.2009р. № 682-0.

09.08.2010р. представник відповідача ТОВ „Порт-Сервіс” надав заперечення на заяву про забезпечення позову.

25.08.2010р. позивач Іллічівський транспортний прокурор Одеської області надав клопотання про вжиття заходів з забезпечення позовних вимог шляхом заборони ДП „Іллічівський морський торговельний порт” здійснювати будь-які дії по виконанню умов договору № 682-0, укладеного 30.09.2009р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” та ТОВ „Порт-Сервіс”, а також перераховувати будь-які грошові кошти на поточний рахунок ТОВ „Порт-Сервіс”, а також, з метою реалізації правових наслідків визнання договору № 682-0 від 30.09.2009р. та додаткової угоди № 1 від 20.01.2010р. недійсними, накласти арешт на рахунки та майно ТОВ „порт-Сервіс”.

В задоволені заяв та клопотань Іллічівського транспортного прокурора та державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” про забезпечення позову, судом відмовлено, з підстав, що будуть викладені нижче.

25.08.2010р. позивач Іллічівський транспортний прокурор Одеської області звернувся з клопотанням про призначення судової експертизи, яке судом було відхилено, з огляду на його безпідставність.

03.09.2010р. Іллічівський транспортний прокурор звернувся до суду зі зміненими та уточненими позовними вимогами. Зміни та уточнення до позовної заяви залучені до справи, проте до розгляду судом не прийнятті, оскільки такі зміни та уточнення подані прокурором з порушенням порядку, встановленого ст. 22 ГПК України.

Також судом відхилено і клопотання Іллічівського транспортного прокурора від 03.09.2010 р. про залучення до справи третіх осіб, з огляду на його необґрунтованість та невідповідність законодавству.

Міністерство транспорту та зв’язку України в своїх поясненнях підтримало позовні вимоги Іллічівського транспортного прокурора та просило суд їх задовольнити в повному осбязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

09.07.2009р. на засіданні тендерного комітету Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” було прийнято рішення про оголошення процедури закупівлі у одного учасника - ТОВ “Порт-сервіс” буксиру “Гермес”, яке оформлено протоколом № 1574.

Відповідно до протоколу підставою прийняття рішення про проведення закупівлі буксиру у одного учасника слугувало відсутність конкуренції на ринку суднобудування (у тому числі з технічних причин). У протоколі від 09.07.2009р. також визначено, що права на предмет закупівлі належать ТОВ “Порт-Сервіс”. У техніко-економічному обґрунтуванні закупівлі морського буксиру “Гермес” у ТОВ “Порт –Сервіс” встановлено, що предметом закупівлі є морський буксир (Код по ДК 016-97 –35.11.32 Буксири та буксири штовхачі (буксири морські, рейдові, портові), а конкретне найменування товару: Морський буксир проекту 1510 типу “Гермес”. Наявність у ТОВ “Порт-сервіс” прав на корпус недобудованого об’єкту підтверджувалась представленими ТОВ “Порт-сервіс” договором купівлі - продажу № 25/09 від 22.05.2009р. укладеним між ТОВ “Порт-сервіс” та ТОВ “Український правовий альянс” та актом приймання передачі №1 від 02.06.2009р. Крім того, для розгляду питання про застосування процедури закупівлі у одного учасника ТОВ “Порт-сервіс” надало звіт про інвентаризацію обладнання агрегатів, комплектуючих незавершеного будівництва буксиру “Гермес”, паспорти на здачу секцій буксиру “Гермес”, повідомлення про приймання конструктивних елементів, специфікацію на морський буксир “Гермес”, креслення загального розташування.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування закупівлі морського буксиру “Гермес” процедура закупівлі у одного учасника була застосована враховуючи високу ступінь готовності корпусу буксиру, наявність проектної документації проекту 1510 типу “Гермес”, підтвердження ТОВ “Порт-сервіс” факту, що механічне обладнання та корпус буксиру належать йому на праві власності, що у подальшому надасть змогу значно скоротити строки введення в експлуатацію та передачу буксиру у власність ДП “ІМТП”.

На підставі наданих ТОВ “Порт-сервіс” документів, які були надіслані ДП “ІМТП” до Міністерства економіки України, Міністерством економіки України відповідно до листа № 3304-28/354 від 02.09.2009р. надало погодження процедури закупівлі у одного учасника. Відповідно до листа-погодження №906 від 01.09.2009р. Міністерство економіки України погодило застосування процедури закупівлі в одного учасника для проведення закупівлі морського буксиру “Гермес” у ТОВ “Порт-сервіс”.

Судом встановлено, що погодження процедури закупівлі буксиру у одного учасника та укладення договору №682-О від 30.09.2009р. відбулось виключно з підстав наявності у ТОВ “Порт-сервіс” прав власності на корпус судна та обладнання, що передбачено для встановлення на буксир. (згідно із Актом приймання передачі від ТОВ “Український правовий альянс” ТОВ “Порт-сервіс” від 02.06.2009р. № 1).

30 вересня 2009р. між Державним підприємством “Іллічівський морський торговельній порт” та товариством з обмеженою відповідальністю “Порт-сервіс” було укладено договір № 682-О.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору ТОВ “Порт-Сервіс” прийняло зобов’язання збудувати під наглядом Класифікаційного товариства, провести випробування та передати у власність ДП “ІМТП”(відповідач 1) буксир проекту 1510. На виконання договору № 682-О Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” на розрахунковий рахунок Товариства із обмеженою відповідальністю “Порт Сервіс” було перераховано 37500000, грн.. авансового платежу, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача 2.          

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

Так, Іллічівський транспортний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України , оскільки відповідно до Указу Президента України від 15.12.1999р. №1573/99 Міністерство транспорту та зв'язку входить в структуру центральних органів виконавчої влади в Україні.

Відповідно до ст.4 Закону України „Про транспорт" державне управління в галузі транспорту здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до його компетенції.

Зазначене Міністерство на підставі ст.9 Закону України „Про транспорт" управляє державним майном, здійснює контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного підприємствам державного майна (у т.ч. коштів), до яких відноситься й Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт".

Міністерство транспорту та зв'язку України відповідно до „Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, є головним (провідним) органом у системі центральних органів з питань реалізації державної політики в галузі морського і річкового транспорту (п. 1 Положення) і забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління та виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п. п. 12, 29 п. 4 Положення).

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" за наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.12.2005р. N858 (із змінами та доп.) віднесено до сфери управління Міністерства та у відповідності до Статуту є унітарним держаним підприємством.

При цьому, згідно статуту Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт", затвердженого наказом Міністра транспорту та зв'язку №672 від 04.06.2008р., Порт є державним унітарним транспортним підприємством, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (уповноважений орган управління).

Згідно ч.2, 3 ст.73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне унітарне підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Також згідно п. 4.2. ст.4 Статуту ДП „ІМТП” порт - майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, порт володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, актом уповноваженого органу управління та статуту порту.

З огляду на викладене укладення державним підприємством договору із порушення встановленої процедури закупівлі за державні кошти, порушує принцип добросовісності, відкритості та прозорості закупівлі товарів, робот, послуг за державні кошти, та створює умови для порушення гарантованої державою економічної безпеки. За таких підстав суд вважає, що прокурором обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, як органу що є представником власника (Держави) та забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами.

Механізм здійснення закупівлі товарів, робот, послуг за державні кошти в період проведення процедури закупівлі буксиру “Гермес” врегульовано Положенням про закупівлю товарів, робот і послуг за державні кошти , яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. № 921.

Державна закупівля –це придбання товарів, робіт і послуг за державні кошти в установленому цим Положенням порядку (п.п..3 п.2 Положення). Положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт - 300 тис. гривень. (п. 5). Закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється виключно у безпосередніх виробників товарів, виконавців робіт і надавачів послуг або їх офіційних представників (дилерів, агентів, дистриб'юторів тощо).(п.6). Предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з підпунктами 15 і 22 пункту 2 цього Положення та на основі Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 за показником п'ятого знака (класифікаційне угруповання "категорія") із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги (абз.1 п.3). Відповідно до п. 2 Положення наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти; предмет закупівлі - визначені замовником (за обсягом, номенклатурою або місцем поставки товару (виконання робіт, надання послуг)) товари, роботи чи послуги, на які в межах єдиної процедури закупівлі дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції, внесені на переговорах при застосуванні процедури закупівлі в одного учасника. Кількість тендерних пропозицій на один предмет закупівлі при проведенні торгів не може бути меншою ніж дві роботи - будь-яка діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом нових, розширенням, реконструкцією, капітальним ремонтом та реставрацією існуючих об'єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення, технічним оснащенням діючих підприємств товари - продукція, об'єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих товарів.

За приписами п.8 Положення закупівля товарів повинна проводитися з дотриманням наступних засад (принципів): максимальна економія та ефективність; добросовісна конкуренція серед учасників; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівлі; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до п. 19 Положення Закупівля може здійснюватися шляхом проведення процедури закупівлі у одного учасника (у т.ч.). Пунктом 21 Положення передбачено, що застосування процедури закупівлі в одного учасника потребує погодження з уповноваженим органом у встановленому ним порядку. Пунктом 22 Положення встановлено, що рішення уповноваженого органу про відмову у погодженні застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі у одного учасника оформляється листом. Процедура закупівлі у одного учасника врегульована пунктами 82-83 Положення. Так, закупівля у одного учасника - це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів. Процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовником після погодження уповноваженим органом у встановленому ним порядку у разі (у т.ч.) відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені, виконані чи надані тільки певним учасником, за відсутності при цьому альтернативи.

Відповідно до п. 84 Положення договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі.

Суд дійшов висновку, що у даному спірному випадку відповідачі не дотримувалися принципу відкритості та прозорості на усіх стадіях закупівлі, оскільки, по-перше, змінили предмет закупівлі під час укладання договору № 682 від 30.09.2009р. , що є порушенням пп.. 8, 82,83, 84 зазначеного Положення.

Так, як встановлено судом під час розгляду справи на підставі наданих сторонами документів, у техніко-економічному обґрунтуванні закупівлі морського буксиру “Гермес” у ТОВ “Порт –Сервіс” зазначено, що предметом закупівлі є морський буксир (Код по ДК 016-97 –35.11.32 Буксири та буксири штовхачі (буксири морські, рейдові, портові), а конкретне найменування товару: Морський буксир проекту 1510 типу “Гермес”. Водночас укладений між відповідачами договір № 682 за своєю правовою природою є договором підряду. Так, відповідно до ст. 1 (Предмет договору) сторони визначили, що підрядник зобов’язується побудувати під наглядом Класифікаційного товариства, провести випробування та передати у власність замовника буксир проекту 1510, а замовник зобов’язується прийняти зазначений буксир. Таким чином, під час прийняття рішення про закупівлю у одного учасника та погодження застосування зазначеної процедури у Міністерстві економіки України (уповноваженому органі відповідно до п. 9 Положення) сторони виходили з того, що предметом закупівлі є конкретно визначений товар - Морський буксир проекту 1510 типу “Гермес” із високим ступенем готовності, що підтверджували під час проведення узгодження процедури закупівлі у одного учасника. Так, відповідно до наявного в матеріалах справи листа ДП “ІМТП”(Відповідач 2) від 09.07.2009р. № 07.2.-515 до Міністерства економіки України щодо погодження застосування процедури закупівлі у одного учасника морського буксиру проекту типу “Гермес”, на підтвердження відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на товар –морський буксир типу “Гермес”, який може бути поставлений тільки ТОВ “Порт-Сервіс”, за відсутності при цьому альтернативи, портом (Відповідачем 1) були надані документи, що свідчили про високу ступень готовності об’єкту закупівлі (56%) та документи, що підтверджували наявність права власності на зазначений буксир у ТОВ “Порт-Сервіс”, які були надані останнім (відповідачем 2) при проведенні переговорів щодо закупівлі. Так, на думку суду, отримавши погодження про закупівлю одного учасника ТОВ “Порт-Сервіс” морського буксиру “Гермес” відповідачі мали б укласти договір поставки морського буксиру “Гермес”, проте, в порушення ст. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти уклали договір підряду № 682-О. Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” взагалі не проводились процедури передбачені п. 19 Положення щодо закупівлі робіт (в розумінні п. 2 Положення), а саме, будівництва буксиру проекту 1510, що є предметом оспорюваного договору.

Відповідач у відзиві на позов в обґрунтування заперечень, зазначає, що документом, що підтверджує відсутність конкуренції при застосуванні процедури закупівлі у одного учасника є маркетингові дослідження ринку судно будівництва України, які були проведені міжгосподарським науково-технічним центром “Транссервіс-1”, в якому визначено, що єдиним підприємством суднобудівної галузі України, яке займається будівництвом буксирів кантовщиків проекту 1510, є ТОВ “Порт-Сервіс”. При цьому відповідач звертає увагу, що саме позивач (Міністерство транспорту та зв’язку України) повідомив про проведені маркетингові дослідження та направив до ДП “ІМТП” зазначений висновок із супровідним листом №9672/04/10-09 від 02.09.2009р. Проте зазначені заперечення судом не приймаються до уваги у зв’язку з тим, що, по-перше, висновок від 02.09.2009р. та лист позивача № 9672/04/10-09 від 02.09.2009р. надіслано на адресу ДП “ІМТП”(Відповідача 2) вже після прийняття рішення Міністерством економіки України про погодження застосування процедури закупівлі у одного учасника для проведення закупівлі морського буксиру “Гермес”, яке оформлено та зареєстровано 01.09.2009р. за № 906. Зазначене свідчить, що наведені відповідачем 2 доводи не спростовують твердження Іллічівського транспортного прокурора (які підтримані позивачем), що при відсутності підтверджуючих документів щодо відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на поставку товару –морського буксиру типу “Гермес”, та при відсутності документів, що підтверджують відсутність альтернативи щодо проведення закупівлі виключно у відповідача 2 (ТОВ “Порт-Сервіс”), відповідачем 1 (ДП “ІМТП”) було прийнято рішення про проведення закупівлі у одного учасника та надіслано документи до Міністерства економіки України для погодження зазначеної процедури.

Судом звернуто увагу на те, , що відповідач 1 всупереч п.п. 2.2. Порядку погодження застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника (затверджено Наказом Міністерства економіки України від 30.01.2009р. №64) не надав засвідчену у встановленому порядку копію річного плану закупівель та копій експертних, нормативних, технічних документів, що підтверджують наявність умов застосування процедури закупівлі у одного учасника. На спростування зазначеного відповідачами доказів не надано.

Водночас, суд погоджується із твердженням прокурора, що Міністерство економіки України надало погодження застосування процедури закупівлі товарів, робіт та послуг всупереч п. 83 Положення та із порушенням пункту 13 Порядку, який передбачає, що Міністерство економіки України зобов’язано прийняти рішення про відмову в застосуванні процедури закупівлі у одного учасника, якщо подані документи не підтверджують наявність умов для застосування відповідної процедури, передбаченої пунктом 83 Положення та у разі виявлення в поданих документах недостовірної інформації.

Крім того, слід звернути увагу, що під час погодження застосування процедури у одного учасника відповідачем 2 була надана неповна інформація щодо запропонованого товару (предмета закупівлі) - морського буксиру “Гермес”(незакінчений будівництвом буксир довжиною 37,10м., шириною 12,10м., висотою борту 5,7 м., осадкою 3,6м.; головний двигун автоматизований потужністю 1825 кВТ при 1600 об/хв. з навісним обладнанням та системою управління - 2 шт.; автоматизовані дизель-генератори потужністю 1600 кВТ при 1500 об/хв. з навісним обладнанням, системою управління контролю та захисту і еталонними дизель-генераторами потужністю 80 кВТ виробництва Caterpiller; гвинто-рульові колонки - 2 шт., виробництво Rolls-Royce; дизель пожежний насос; електрогідравлічна буксирна лебідка, виробництво Rolls-Royce). Так, під час проведення закупівлі та укладання договору № 682 від 30.09.2010р. відповідач 2 ТОВ “Порт-Сервіс” стверджував, що корпус недобудованого буксиру проекту 1510 типу “Гермес” належить йому на праві власності відповідно до договору від 22.05.2009р. № 25/09 укладеного між ТОВ “Український правовий альянс” та ТОВ “Порт-Сервіс”.

Пунктом 3.3. зазначеної угоди передбачено, що перехід права власності на незавершене будівництво відбувається в момент передачі товару, що оформлюється актом приймання-передачі. Саме зазначена угода та акт приймання-передачі майна були надані ТОВ “Порт Сервіс” під час переговорів із ДП “Іллічівський морський торговельний порт” у якості підтвердження права власності на незавершене будівництво та слугували найголовнішою підставою проведення закупівлі буксиру у одного учасника та укладення договору № 682 від 30.09.2009р.

Водночас 20.08.2009р. (під час проведення погодження процедури закупівлі майна у одного учасника в Міністерстві економіки України) без попереднього та подальшого повідомлення ДП “ІМТП” та Міністерства економіки України, відповідач 2 (ТОВ “Порт Сервіс”) та ТОВ “Український правовий альянс” уклали додаткову угоду №2 та змінили суттєві умови договору купівлі-продажу в частині моменту переходу прав власності на незакінчений будівництвом буксир.

Так, відповідно до зазначеної додаткової угоди право власності на майно переходить від продавця до покупця в момент підписання акту прийому-передачі буксиру та обладнання від покупця за цим договором до особи, яка безпосередньо експлуатуватиме (якій буксир буде переданий). Таким чином, на момент погодження закупівлі у одного учасника та укладення договору № 682-О від 30.09.2009р. ТОВ “Порт Сервіс” не набув прав власності на незавершений будівництвом об`єкт, який крім того, знаходився та знаходиться під арештом. Враховуючи, що наявність прав власності на незавершене будівництво буксиру у Відповідача 2 (ТОВ “Порт-Сервіс”) було істотною обставиною та єдиною підставою проведення закупівлі у одного учасника та укладення договору, надання відповідачем 2 неповної (недостовірної) інформації є навмисним порушенням відповідачем 2 принципів закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти, які встановленні п. 8 Положення. Факт накладення арешту на майно, що є предметом закупівлі за державні кошти підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 26.08.2010р., відповідно до якого арешт та заборону на відчуження на майно накладено ще у 2006р. Відповідачем 2 зазначеного факту не спростовано, документів, що спростовують зазначене не надано.

У ст. 203 ЦК, в якій визначено основні критерії чинності правочину, та зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьої, п’ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, на думку суду, Іллічівський транспортний прокурор та позивач правомірно вважають, що відповідачами у такий спосіб порушено порядок проведення процедури закупівлі, що вплинуло на об’єктивність визначення процедури закупівлі та призвело до укладення договору із порушенням встановленої процедури закупівлі товарів, робіт , послуг за державні кошти. Оцінивши наявні у справі докази, суд, крім того, встановив низку інших порушень з боку відповідачів. За таких обставин процедура закупівлі морського буксиру проекту 1510 не може вважатися законною, а відтак, і договір № 682 від 30.09.2009р. та додаткова угода визнаються судом недійсними з моменту укладання відповідно до вимог ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, наслідки недійсності правочину залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання такого правочину. Як вже зазначалось, на виконання договору № 682-О Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” на розрахунковий рахунок Товариства із обмеженою відповідальністю “Порт Сервіс” було перераховано 37500000, грн.. авансового платежу. Доказів прийняття-передачі майна за договором ( або актів виконаних робіт за договором) відповідачами не надано.

Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Оскільки у ст. 216 ЦК зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, наслідки, визначені в законі, повинні застосовуватися незалежно від того, чи наведені вони у позовній заяві. Так, у п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних спорів про визнання правочинів недійсними” зазначено, що за змістом ст. 216 Цивільного кодексу України та виходячи із загальних засад суд може застосовувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Таким чином позовні вимоги Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі, якою є Міністерство транспорту та зв'язку України до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ „Порт-Сервіс” про визнання недійсними договору підряду № 682-о від 30.09.2009р. та додаткової угоди № 1 від 20.01.2010р., укладеними між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” і ТОВ „Порт-Сервіс” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності спірного договору та додаткової угоди до нього шляхом зобов’язання ТОВ „Порт-Сервіс” повернути державному підприємству „Іллічівський морський торговельний порт” 37500000, 00 грн. сплачених на виконання недійсного договору № 682-0 від 30.09.2009р..

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Також судом відхиляться і клопотання прокурора та порту про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Прокурор та порт свої клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтували припущенням, що у разі застосування двосторонньої реституції як наслідку визнання договору недійсним відповідач 2 не зможе повернути суму сплаченого авансу порту. При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, прокурор та порт суду не надали.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу віднести за рахунок відповідачів, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір № 682-о від 30.09.2009р. та додаткову угоду № 1 від 20.01.2010р., укладеними між ДП „Іллічівський морський торговельний порт” і ТОВ „Порт-Сервіс” недійсними.

3. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Порт-Сервіс” (54030, м. Миколаїв, вул.. Шевченко, 42/18 код ЄДРПОУ 21017660) повернути державному підприємству „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, пл.. Праці, 6; код ЄДРПОУ 01125672) 37500000, 00 грн. сплачених на виконання недійсного договору № 682-0 від 30.09.2009р..

4. Стягнути з державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, пл.. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) до Державного бюджету України (п/р 31114095700008в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) 42,50 грн. державного мита.

5. Стягнути з державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, пл.. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) до Державного бюджету України (п/р 31217259700008в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000, символ звітності банку 259) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Порт-Сервіс” (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 42/18 код ЄДРПОУ 21017660) до Державного бюджету України (п/р 31114095700008в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) 42,50 грн. державного мита.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Порт-Сервіс” (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 42/18 код ЄДРПОУ 21017660) до Державного бюджету України (п/р 31217259700008в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460, КБК 22050000, символ звітності банку 259) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.09.2010 р.

Суддя Аленін О.Ю.