Постанова № 119061219, 13.05.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.05.2024Справа № 554/3738/24 Провадження № 3/554/1099/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«13» травня 2024 року м. Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ГУ ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, Полтава, Полтавська область, 36014) у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, керівника ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОФТЕХКОМБІНАТ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- за ч.1 ст. 163-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол за те, що він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене п.57.1 ст.57 та пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно подав платіжне доручення до установи банку на сплату податкового зобов`язання по єдиному податку за 2023 рік в розмірі 11653,16 грн. з граничним терміном сплати 19.02.2024 року, фактично подано 21.02.2024 року, що зафіксовано в акті № 4123/16-31-04-05-03/22528523 від 04.04.2024 року, який є додатком до протоколу.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справ був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем роботи правопорушника, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення м. Полтава, вул. Шевченка, 52. Конверт разом з судовою повісткою повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, в графі «пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності», ОСОБА_1 зазначив, що прострочив термін сплати податку на 2 дві, в зв`язку із великим навантаженням, щиро розкаюється та просить не притягувати до відповідальності, в зв`язку із малозначністю правопорушення.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принципрівностісторін- один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні зопонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі " ОСОБА_2 проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення, а отже й про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, згідно протоколу про адміністративне правопорушення про права та обов`язки, ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 повідомлявся, про що свідчить його особистий підпис в протоколі, однак в судове засідання останній не з`явився, причини неявки суду не повідомляв, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-2 ч. 1 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 2988/16-31-04-05-04 від 04.04.2023 року, актом від 04.04.2024 року.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Згідно зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

З урахуваннямвикладених обставин,враховуючиособу винного,обставини вчиненняним правопорушення,який хочав судовезасідання нез?явився,проте,згідно письмових пояснень,зазначених впротоколі,повністю визнавсвою провину,щиро розкаявся,строк поданняплатіжного дорученнядо установибанку пропустиву зв?язкуіз великоюзавантаженістю нароботі,а також,що вчинененим діяння хоча й містило в собі усі юридичні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-2 КУпАП, однак внаслідок конкретних обставин справи не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, не призвело до настання будь-яких тяжких наслідків, пропущений строк подання платіжного доручення є незначним та становить 2 дні, а тому, на підставівсіх вищевикладенихфактів,суд приходитьдо висновку,що євсі підставивважати,що ОСОБА_1 зробив відповіднівисновки,не будев подальшомудопускати такоїповедінки,тому,з урахуваннямвимог ст.22КУпАП,вважає можливимв даномувипадкудосягти виховних та попереджувальних заходів без застосування до правопорушника заходів адміністративного впливу, обмежившись усним зауваженням.

Оскільки судом прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, тому з нього судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 22, 33, 163-2 ч.1, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП.

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 163-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

Провадження в адміністративній справі у відношенніОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-2 КУпАП закрити.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Октябрського районного

суду м. Полтави: А.В. Сметаніна