Постанова № 11906089, 19.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2010 року 09:38 № 2а-8871/10/2670

За позовом Акціонерного товариства закритого типу проектно-розвідувальний та конструкторсько-технологічний інститут з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»

до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Пономарьов Д.Г.

Представники:

від позивача: Стрілець О.В. (довіреність від 07.06.2009р. №б/н)

від відповідача: Большакова К.А. (довіреність від 10.06.2009р №3391/9/10-114.),

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26.08.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Акціонерне товариство закритого типу проектно-розвідувальний та конструкторсько-технологічний інститут з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.12.2009р. №0008572312/0, від 30.12.2009р. №0008572312/1, від 31.03.2010р. №0008572312/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 294478 грн. 52 коп., в тому числі за травень 2007р. 13333 грн. 33 коп., за червень 2007р. 5000 грн., за серпень 2007р. 37024 грн. 42 коп., за жовтень 2007 р. 10850 грн. 00 коп., за листопад 2007р. 20925 грн. 08 коп., за грудень 2007 р. 36133 грн. 03 коп., за січень 2008р. 38861 грн. 80 коп., за лютий 2008р. 33563грн. 66 коп., за серпень 2008р. 10247 грн. 65 коп., за вересень 2008р. 11195 грн. 78 коп. за листопад 2008р. 10671 грн. 53 коп.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правильності визначення ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету Акціонерним Товариством закритого типу проектно-розвідувальний та конструкторсько-технологічний інститут з дослідним виробництвом «Київський Будпроект»при взаємовідносинах з ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»(код 34527443) за період з 01.01.06 р. по 30.04.09 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 25.11.2009р. №2043/23-12/01273763.

В зазначеному акті встановлені порушення, зокрема п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 294478 грн. 52 коп., в тому числі

за травень 2007р. 13333 грн. 33 коп.,

за червень 2007р. 5000 грн.,

за серпень 2007р. 37024 грн. 42 коп.,

за жовтень 2007 р. 10850 грн. 00 коп.,

за листопад 2007р. 20925 грн. 08 коп.,

за грудень 2007 р. 36133 грн. 03 коп.,

за січень 2008р. 38861 грн. 80 коп.,

за лютий 2008р. 33563грн. 66 коп.,

за серпень 2008р. 10247 грн. 65 коп.,

за вересень 2008р. 11195 грн. 78 коп.

за листопад 2008р. 10671 грн. 53 коп.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009р. №0008572312/0, яким визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 294478 грн. 52 коп., та штрафними (фінансовими) санкціями 147239 грн. 26 коп., на загальну суму 441717 грн. 78 коп.

В подальшому, за результатами адміністративного оскарження ДПІ у Шевченківському районі винесла податкові повідомлення рішення з дробом 1 та 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно ст. 2 зазначеного Закону завданнями органів державної податкової служби є: - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; - роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Статтею 10 даного Закону визначені функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, зокрема державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

В акті перевірки зазначено, що між підприємствами АТЗТ ПРКТІДВ "Київський Будпроект" (Замовник) в особі: директорів -Хомутецького В.А, Свєчнікова В.А. та ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг»(Виконавець) в особі, директора ОСОБА_6 було укладено договори на виконання робіт та були виписані контрагентом податкові накладні.

Суми ПДВ за цими податковими накладними Позивач включив до податкового кредиту відповідного періоду та відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних.

Також між підприємствами було складено акти прийому-передачі робіт на загальну суму 1 766 871,23 грн. в т.ч. ПДВ - 294 478,52 грн.

Перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту шляхом віднесення до складу податкового кредиту у відповідних періодах сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг».

Стосовно діяльності ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг»код за ЄДРПОУ 34527443 встановлено, що підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до відповіді від 24.06.2009р. №14980/7/18810 ДПІ у Печерському районі м. Києва на запит ДПІ у Шевченківському районі від 21.05.2009р. №8319/7/2312 м. Києва, повідомлено наступне:

ТОВ «Т.А.В. - Інжиніринг»код за ЄДРПОУ 34527443 зареєстроване в ДПІ у Печерському району м. Києва від 28.07.200бр. за №41894

Підприємство зареєстровано платником ПДВ 07.08.2006р., свідоцтво платника ПДВ №37731880 від 07.08.2006р., індивідуальний податковий номер 345274426554.

Згідно бази облікових даних:

Вид діяльності: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15 а.

Фактична адреса: 01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 15 а.

Засновники: ОСОБА_7, ідентифікаційний код: НОМЕР_1.

Посадові особи підприємства:

Керівник: ОСОБА_6, ідентифікаційний код: НОМЕР_2

Головний бухгалтер: ОСОБА_6.

Останній звіт до ДПІ підприємство подало 19.01.2009р. за грудень 2008 року по податку на додану вартість.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено територіально - дільничний контроль, згідно якого підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Направлено запит до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва на встановлення фактичного місця знаходження суб'єкта підприємницької діяльності.

Юридична особа (позивач) має стан 8 (до ЄДР внесено запис про його відсутність за місцем знаходженням).

Відповідно до пункту 21 Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 року №1396 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», Державною архітектурно-будівельною інспекцією на підставі акта перевірки дотримання ліцензійних умов та згідно з висновком ліцензійної комісії (протокол від 19.12.2008 р. №19) прийнято рішення - Наказ від 23.12.2008 №31-Л про анулювання ліцензії АВ №193444, виданої ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг».

Однак суд звертає увагу, що в акті від 25.11.2009р. зазначено, що позивачем занижено ПДВ за період з травня 2007р. по листопад 2008р., а наказ про анулювання ліцензії ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»виданий 23.12.2008р., тому не береться до уваги посилання представника відповідача на зазначений наказ, оскільки анулювання ліцензій контрагента позивача відбулося після того, як між ними були укладені та виконані умови договорів на виконання робіт.

Також представник відповідача посилається на копії протоколів допиту обвинуваченого ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 з яких вбачається, що ТОА «Т.А.В. Інжиніринг»має ознаки фіктивного підприємства.

Однак відповідачем до суду не надано вироку суду, яким визначено кримінальну відповідальність осіб, які мають відношення до створення фіктивного підприємства, тому судом не береться до уваги посилання відповідача на те, що контрагент позивача на час укладання договорів з позивачем мав ознаки фіктивного підприємства.

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо проведення контрольної перевірки контрагента позивача з питань встановлення ознак фіктивного підприємства та щодо завищення або заниження контрагентом позивача зобовязань перед бюджетом.

Відповідно до п. 4.1.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.32 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу положень абз. 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Датою виникнення валових витрат відповідно до пп.. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вже було зазначено вище, у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»на час укладення договорів з позивачем мало ознаки фіктивного підприємства, оскільки ліцензія на час укладання договорів анульована не була, в Єдиному державному реєстрі ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»значилося та перебувало на обліку в податкових органах, Останній звіт до ДПІ підприємство подало 19.01.2009р. за грудень 2008 року по податку на додану вартість, а тому у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»на час укладення договорів з позивачем працювало та вело господарську діяльність з порушенням законодавства, що може бути підставою для не визнання контролюючим органом як податкова декларація.

Згідно положень ст.. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс ПДВ за податковими накладними, що виписані ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»до податкового кредиту відповідного періоду та відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3 .1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 ЦК України встановлює підстави недійсності правочину. Так, згідно ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Разом з тим, ст.. 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд звертає увагу на практику судів вищої інстанції, зокрема на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.01.2009 року за касаційною скаргою прокурора Орджонікідзівського району міста Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 30.08.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року у справі №АС-04/298-06 за позовом прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Харкова до Приватного підприємства «Громада», Науково-виробничого обєднання корпорації «Укрспецмонтаж»про визнання господарського зобовязання недійсним та стягнення 280 800,00 грн., в якій зазначено, що «…. відповідно до ст. 288 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено в ч. 2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Представник відповідача не довів суду, що договори, що були укладені між позивачем та контрагентом, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або є таким, що порушують публічний порядок.

Відповідно до п. 1.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно ч. 1 ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене у позивача наявні всі підстави для включення до складу валових витрат вартість придбання робіт у ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закон України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. № 233/2037 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. " Але в цьому Порядку абзаці 1 п.5 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку."

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. "

Відсутність, недостовірність, неповне визначення у податкових накладних хоча б одного з обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, не дозволяє індентифікувати податкові накладні, як такі що оформлені у відповідності до вимог існуючого законодавства. Та такі, що дозволяють платнику податків відносити зазначену в них суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували невідповідність нормам чинного законодавства податкових декларацій, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В силу п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто діюче законодавство чітко передбачає, що відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладі, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних та як вже зазначалось вище, позбавляють покупця права на податковий кредит.

Судом встановлено, що на час укладання договорів з позивачем ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»мало статус платника податку та не було позбавлено ліценції.

Таким чином, у позивача наявні законні підстави для включення до податкового кредиту з ПДВ вартості придбаних робіт у ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг», що підтверджуються податковими накладними, виданими ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг», наявними в матеріалах справи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п.п. 4.2.2 п. 4. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Позивачем не було занижено податок на додану вартість що стосується правовідносин з ТОВ «Т.А.В. Інжиніринг»за період з травня 2007 по листопад 2008р., а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення від 07.12.2009р. №0008572312/0, від 30.12.2009р. №0008572312/1, від 31.03.2010р. №0008572312/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятих ним рішень. Натомість представник позивача надав обґрунтовані пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю;

2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.12.2009р. №0008572312/0.

3.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.12.2009р. №0008572312/1.

4.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2010р. №0008572312/2.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 25.10.2010 р.