Постанова № 11905967, 19.10.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-4453/10/2370 19.10.2010 р. м. Черкаси

10 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаращенка В. В.,

при секретарі Бондар Т. П.,

за участю:

представника позивача Мельника А.Ю. за дорученням,

представника відповідача Бондарука В. А. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»до державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 року за № 0000291501/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1378 грн. 23 коп. та податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 року за № 0000241501 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3846 грн. 13 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при своєчасній сплаті узгоджених сум податкових зобовязання з визначенням при цьому у платіжних дорученнях періоду сплати та призначення платежу, відповідач за спірними податковими повідомленнями-рішеннями на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2001 року №2181-ІІІ (далі Закон № 2181) безпідставно нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних строків сплати самостійно узгоджених податкових зобовязань по сплаті комунального податку та збору за спеціальне використання водних ресурсів. Відповідач сплачені позивачем кошти зарахував в рахунок податкового боргу, який виник раніше, проте чинне законодавство не наділяє відповідача правом змінювати призначення платежу, а тому останній неправомірно вчинив такі дії.

Крім того, пп. 17.1.7 п. 17 ст. 17 Закону 2181 передбачає застосування штрафних (фінансових) санкцій тільки у разі несплати узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних термінів, встановлених цим Законом.

Також позивач звертає увагу на порушення відповідачем вимоги п. 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року за № 110 та зареєстрованої в Мінюсті України 23.03.2001 року, а саме: спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в день реєстрації акта перевірки, чим не надало можливості позивачу подати свої заперечення на акт перевірки, а також у розрахунках штрафних (фінансових) санкцій не вказано податковий (звітний) період, за який подано розрахунки, не зазначена сума податкових зобовязань, не вказані дати нарахування штрафних санкцій, що унеможливлює підтвердити правомірність визначеного розміру штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив скасувати спірні рішення податкового органу.

Відповідач проти позову заперечив у його задоволенні просив відмовити повністю та пояснив, що в ході перевірки позивача з питань сплати податків і зборів встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 щодо строків сплати податкових зобовязань, а відповідно до п. 7.7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами у рівних пропорціях.

Крім того, зазначив, посилаючись на пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, тому штрафні (фінансові) санкції нараховані на законних підставах.

Також пояснив, що відповідно до п. 2 розяснення Президії ВАСУ № 02 5/35 від 26.01.2000 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, не може бути підставою для визнання такого акту недійсним.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

23.03.2010 року посадовою особою відповідача проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань сплати узгоджених сум податкового зобовязання протягом граничних строків сплати по податку на додану вартість, комунальному податку, земельному податку з юридичних осіб, платі за спецводокористування, збору за геологорозвідувальні роботи, збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 19.02.2007 року по 15.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.03.2010 року за №62/15-131/24359125, згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем встановлених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань за вищевказаними податками та зборами, в тому числі за сплатою комунального податку та збору за спецводокористування.

Статтею 15 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 року та ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»№56-93 від 20.05.1993 року до переліку місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок, механізм справляння та порядок сплати якого встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно із переліком і у межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому комунальний податок є обов'язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цього податку.

Крім того, відповідно ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 року до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить також збір за спеціальне використання природних ресурсів.

Відповідно до статей 4-5 України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 року платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Розрахунок комунального податку повинен подаватися протягом 40 календарних дні, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Кошти комунального податку оплачуються до міського бюджету щомісяця до 15 числа, що настає за звітним. Сума комунального податку у повному обсязі (з урахуванням фактично оплачених авансових внесків за місяці цього кварталу), повинна бути внесена платником протягом 10 календарних дні, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну для подання розрахунку.

Розрахунок штрафних санкцій з комунального податку із зазначенням дати нарахування податкового зобовязання, дати сплати податкового боргу та нарахування штрафних (фінансових) санкцій вказаний у додатку № 1 до акту перевірки.

Згідно з вказаним розрахунком позивач порушив строки сплати самостійно узгоджених податкових зобовязань за розрахунками №№ 4617 від 22.10.2007 року, 3269 від 25.07.2007 року, 4617 від 22.10.2007 року, 1543 від 19.04.2007 року, 4749 від 05.02.2007 року, 1543 від 19.04.2007 року.

Відповідно до п. 6.1 та п. 7 наказу Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/118/219 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року; платники складають та подають до органів державної податкової служби податкові розрахунки зборів за спеціальне водокористування в частині використання води за формами, встановленими Державною податковою адміністрацією України, відповідно до підпункту "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону 2181.

Згідно пп. 14, 14-1 постанови Кабінету Міністрів України № 1494 від 16.08.1999 року «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту»збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платником самостійно.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

Розрахунок штрафних санкцій зі сплати збору за спецводокористування із зазначенням дати нарахування податкового зобовязання, дати сплати податкового боргу та нарахування штрафних (фінансових) санкцій вказаний у додатку № 3 до акту перевірки.

Згідно з вказаним розрахунком позивач порушив строки сплати самостійно узгоджених податкових зобовязань за розрахунками №№ 1906 від 08.05.2009 року, 6636 від 13.02.2009 року, 3046 від 10.08.2009 року, 08.05.2009 року, 6636 від 13.02.2009 року, 9001363251 від 06.11.2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 податковим повідомленням-рішенням від 23.03.2010 року № 0000291501/0 позивачу нараховано штраф в сумі 1378 грн. 23 коп. в розмірі 50% від узгодженої суми податкового зобовязання за затримку платежів на 842 календарних дні, а податковим повідомленням-рішенням від 23.03.2010 року № 0000241501/0 позивачу нараховано штраф в сумі 3846 грн. 13 коп. в розмірі 50% від узгодженої суми податкового зобовязання в за затримку платежів на 224 календарних дні.

Судом встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області розрахунки комунального податку та розрахунки за спецводокористування, якими самостійно визначив податкові зобовязання та здійснив їх оплату у встановлений законом термін, що підтверджується платіжними дорученнями наданими позивачем в яких останній чітко визначив період сплати та призначення платежу.

Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-Х11обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється зокрема із сплатою податку, збору (обовязкового платежу). Відповідно до частини 1 статті 11 цього Закону відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до законів України.

Судом встановлено, що грошові кошти позивача, які сплачені останнім за відповідний період та відповідно до поданих розрахунків по комунальному податку та по збору за спецводокористування, спрямуванні відповідачем в рахунок погашення податкового боргу позивача, що виник раніше, там самим спричинило прострочення сплати узгоджених податкових зобовязань та відразу стало підставою застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій відповідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у розмірі п'ятдесяти відсотків.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Проте, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Серед заходів, що визначенні Законом № 2181 та які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу, зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків відсутні.

Беручи до уваги вказані приписи, суд приходить до висновку, що грошові кошти, сплачені позивачем в погашення узгоджених податкових зобовязань за спірними розрахунками, неправомірно були спрямовані на погашення податкового боргу. У звязку з цим визначення періоду, протягом якого відбулась затримка сплати узгодженого податкового зобовязання, виходячи з дати погашення таким платником податків інших податкових зобовязань також суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, відповідальність платника податків встановлена саме за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків сплати, встановлених законом, і не обумовлюється будь-якими іншими умовами, в тому числі наявністю у платника податків податкового боргу та спрямуванням податковим органом платежів в рахунок його погашення.

Разом з тим, з розрахунків штрафних санкцій (додаток № 1 та № 3 до акту) вбачається, що відповідач визначив фактичні строки сплати узгоджених сум податкових зобовязань за вищевказаними розрахунками за датою сплати узгоджених сум податкових зобовязань за інші податкові періоди.

Беручи до уваги, що позивач сплатив узгоджені суми податкових зобовязань у граничні строки сплати, визначені законодавством, відповідно до поданих розрахунків по комунальному податку та по збору за спецводокористування, а застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 знаходиться в прямій залежності від дати сплати платником податків узгодженої суми конкретного податкового зобовязання, то накладення на позивача згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень штрафу за порушення граничних строків сплати сум податкових зобовязань виходячи з дати сплати сум податкового зобовязання за інші періоди (тобто іншого податкового зобовязання) не відповідає правовій нормі зазначеного підпункту Закону №2181.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач неправильно застосував пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 відносно позивача, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000291501/0 від 23.03.2010 року та №0000241501/0 від 23.03.2010 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області від 23.03.2010 року № 0000291501/0 про застосування до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 23 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з комунального податку.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Ватутіне Черкаської області від 23.03.2010р. № 0000241501/0 про застосування до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 13 коп. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по сплаті за забір води з водних обєктів загального державного значення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Гаращенко