Постанова № 11905547, 23.04.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5575/09/1770

23 квітня 2010 р. 13год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Олевського Т.Р., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Надієвець О.М.,

представник відповідача: Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , -

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.07.2009р. №0003292342/0/23-121.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 24.06.2009р. по 07.07.2009р. ДПІ у м.Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Рівнеазот» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених платежів з субєктами господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності, за період з 01.01.2005р. по 31.12.2008р. За наслідками перевірки складено акт від 10.07.2009р. №895/23-400/05607824. На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.07.2009р. №0003292342/0/23-121, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 15280,10грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7640,05грн.

Позивач вважає висновки відповідача, що стали підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення безпідставними та неаргументованими, оскільки вони ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній, субєктивній, оцінці податкового органу про неспроможність здійснення даним контрагентом господарських операцій та на обставинах існування кримінальної справи, порушеної щодо осіб, причетних до заснування і діяльності ТОВ "Мастерхолд".

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та додав, що висновки ДПІ у м.Рівне спростовуються даними бухгалтерського та податкового обліку ВАТ «Рівнеазот», адже отримані від ТОВ "Мастерхолд" товари були не лише належним чином оприбутковані, а й використані у власній господарській діяльності ВАТ "Рівнеазот". Також вказав, що зобовязання, виконані сторонами за договором, є дійсними, що підтверджує правомірність дій ВАТ "Рівнеазот" щодо віднесення сплаченої ТОВ "Мастерхолд" суми в розмірі 61120,40грн. до валових витрат підприємства. Просив позов задовольнити.

Державна податкова інспекція у м.Рівне позов не визнала повністю, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки ВАТ «Рівнеазот» та винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Вказав, що підставою донарахування позивачу податкових зобовязань та штрафних санкцій з податку на прибуток стали висновки про нікчемність господарських операцій, здійснених позивачем у періоді, що перевірявся, з контрагентом ТОВ "Мастерхолд", які, в свою чергу, ґрунтуються на ознаках фіктивності останнього та на відсутності належного документального оформлення відповідних господарських операцій. За таких підстав вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Рівненського міського суду від 23.02.2009р. №4-325/09 призначено у кримінальній справі №70/107-08 позапланову перевірку ВАТ "Рівнеазот" щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обовязкових платежів за період з 01.01.2005р. по 31.12.2008р. при здійсненні фінансово-господарських операцій із 76-ма субєктами господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності (а.с.33).

Ця перевірка проведена ДПІ у м.Рівне з 24.06.2009р. по 07.07.2009р., за наслідками перевірки відповідачем складено акт від 10.07.2009р. №895/23-400/05607824 року (а.а.с.9-12).

У ході перевірки встановлено, що ВАТ "Рівнеазот" у періоді, що перевірявся, мало господарські відносини лише з ТОВ "Мастерхолд", а з іншими, вказаними в постанові субєктами підприємницької діяльності, в господарських взаємовідносинах не перебувало.

За результатами перевірки ДПІ у м.Рівне зроблено висновки про порушення ВАТ «Рівнеазот», серед іншого, вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток у IV кв. 2006р. на суму 15280,10грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 22.07.2009р. №0003292342/0/23-121, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 22920,15грн., у т.ч. 15280,10грн. основного платежу та 7640,05грн. штрафних санкцій. (а.с.115).

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Рівнеазот" та ТОВ "Мастерхолд" укладено договір поставки від 10.10.2006р. №1142, згідно з яким останній зобовязався передати першому металопродукцію в асортименті згідно специфікації, загальною вартістю 149236,80грн., у т.ч. ПДВ 24872,80грн., на умовах EXW - склад постачальника, який знаходиться за адресою м.Київ, вул.Кіквідзе,1/2 (а.а.с.13-16).

На виконання умов цього договору ТОВ "Мастерхолд" для ВАТ "Рівнеазот" виписано податкові накладні від 13.10.2006р. №1310 на загальну суму 9984грн., у т.ч. ПДВ - 1664грн., та від 26.10.2006р. №2610 на загальну суму 63360,48грн., у т.ч. ПДВ - 10560,08грн., а також видаткову накладну від 26.10.2006р. №2610 на загальну суму 73344,48грн., у т.ч. ПДВ. 12224,08грн. (а.а.с.17-19). Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних (а.а.с.23-25).

Розрахунки між субєктами господарювання проведені повністю у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень від 12.10.2006р. №9823 на суму 9984грн. (у т.ч. ПДВ 1664грн.), від 24.10.2006р. №10371 на суму 17360,64грн. (у т.ч. ПДВ 2893,44грн.), від 24.10.2006р. №10373 на суму 45999,84грн. (у т.ч. ПДВ 7666,64грн.) (а.а.с.20-22).

Сума, відображена у вищевказаних видатковій накладній та податкових накладних 61120,40грн., включена ВАТ «Рівнеазот» до складу валових витрат за IV кв. 2006 року.

Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (далі Закон №283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті Закону.

Як встановлено у ході судового розгляду, податковий орган, поряд з іншим, взяв до уваги матеріали кримінальної справи №70/107-08 про обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 у вчинення злочинів, передбачених стст.28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України. У період 2004-2008 років вказані особи за попередньою змовою між собою, діючи умисно, перебуваючи на території міста Києва, переслідуючи мету, направлену на скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів з подальшим незаконним збагаченням, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобовязань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість шляхом документального оформлення фіктивних фінансово-господарських операцій між субєктами господарювання.

Суд бере до уваги посилання позивача на те, що сам факт існування кримінальної справи, в якій фігурує ТОВ "Мастерхолд", не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. Проте, це підтверджується іншими доказами.

Так, договором від 10.10.2006р. №1142 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2000). Термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобовязання щодо поставки в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі та ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, вказаний договір покладає мінімальні обовязки на продавця, а покупець несе всі витрати ризику у звязку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Дорожніх листів, довіреностей, специфікацій, паспортів якості, жодних інших документів, що засвідчують транспортування металопродукції з м.Києва до м.Рівного, позивачем суду не надано.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17, який згідно з видатковою накладною від 26.10.2006р. №2610 отримував металопродукцію від ТОВ «Мастерхолд», губився у своїх показаннях і не зміг пояснити суду, яким транспортом доставлялася продукція з м.Києва до м.Рівного, чи були виписані товарно-транспортні накладні, не назвав прізвища водія та завідуючого складом, який здійснював прийом продукції безпосередньо у ВАТ «Рівнеазот». Показав, що фактично продукцію отримував не він, а водій. Свідок повністю підтвердив свої показання, дані ним під час досудового слідства у кримінальній справі №70/107-08 та зафіксовані у протоколі допиту свідка від 11.04.2009р. (а.с.35).

У ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

В силу ч.2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машиннозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники ( у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відтак, суд не бере до уваги надані ВАТ «Рівнеазот» письмові докази (а.а.с.56-60, 92-114), оскільки вважає, що вони не відповідають вимогам вищевказаних норм.

Згідно зі ст.173 Гоподарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати , зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.203 Цивільний кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У ході судового розгляду не встановлено факту передачі товарів від постачальника ТОВ «Мастерхолд» до покупця ВАТ «Рівназот», оскільки позивачем не надано актів приймання-передачі металопродукції, довіреностей, документів, що підтверджують транспортування товару, наступне зберігання та використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, вказаний правочин є таким, що вчинений з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України, спрямований на штучне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту та в силу ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Отже, суд приходить до висновку, що валові витрати за IV кв. 2006 року. на суму 61120,40грн. сформовані ВАТ «Рівнеазот» неправомірно.

В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У той же час згідно з ч.2 ст.71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем надано достатні аргументи та докази, які свідчать що нарахування податковим органом позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 15280,10грн. та штрафних санкцій у розмірі 7640,05грн. є правомірним, здійсненим у межах повноважень державного органу та у спосіб, встановлений законом. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, у звязку з чим суд і прийшов до висновку про необхідність відмови у позові.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003292342/0/23-121 від 22.07.2009р. відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Дудар О.М.

Постанова складена в повному обсязі 27.04.10р.