Рішення № 119051753, 15.05.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року справа № 580/2901/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до керівника першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , керівника Городищенського ТЦК ОСОБА_2 , в якій просить:

- визнати порушення його прав в частині відмови у прийнятті заяви, як це передбачає Закон України Про звернення громадян у порядку на проходження ВЛК та отримання військового квитка керівником ТЦК підполковником ОСОБА_2 та його заступником майором прізвище якого не назвали;

- зобов`язати відповідача направити позивача для проходження ВЛК та видачу військово квитка, так як позивачу вже виконалося більше ніж 27 років;

- відшкодувати моральну шкоду у порядку ст. 63 Конституції України, у порядку п.6 ст. 5, ст, п.4, 2) ст.12 КАС України, відповідно до ст. 25 Закону України Про звернення громадян у розмірі 500000грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 17.04.2024 допущено заміну первинного відповідача - керівника Городищенського ТЦК ОСОБА_2 на належного - керівника першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Крім того, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Розгляд справи розпочато спочатку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправну відмову відповідача, яка викладена в усному порядку та полягає в тому, що 01.03.2024 у позивача працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовились приймати заяву про видачу військового квитка. Позивач вважає таку відмову незаконною, тому звернувся до суду за захистом прав.

У відзиві на адміністративний позов відповідач керівник першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не погодився з викладеними в позовній заяві доводами, зазначивши, що заява ОСОБА_1 від 01.03.2024 (додаток № 3 до позовної заяви) адресована не відповідачу, а «керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Таке звернення не могло бути прийняте першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки адресоване іншій установі. В той же час, ОСОБА_1 не відмовлено в усному зверненні і двічі - 11 січня та 1 березня 2024 року роз`яснено, що одержати військовий квиток він зможе в ІНФОРМАЦІЯ_5 , де перебуває на військовому обліку (відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку видачі, зберігання та знищення військових квитків осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 р. № 206), оскільки зареєстрував місце проживання в АДРЕСА_2 .

Ця обставина, на думку відповідача, підтверджується поясненнями військовослужбовця ОСОБА_3 від 07.03.2024, наданими співробітникам поліції у зв`язку із заявою батька позивача. Отже, наслідки неодержання військового квитка для ОСОБА_1 настали не у зв`язку з діями ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Також відповідач звернув увагу, що ним вживались заходи щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 580/447/24.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , заперечив проти задоволення позову з аналогічних підстав та додатково зазначив, що ОСОБА_1 01.03.2023 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, яка є предметом судового розгляду.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 та наполягав на задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що працівниками відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області здійснено виїзд 01.03.2024 за зверненням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про конфлікт з працівниками ТЦК. В ході перевірки заявник - ОСОБА_1 пояснив, що 01.03.2024 звернувся з сином до ТЦК м. Городище для подачі заяви про видачу військового квитка. Майор, а саме заступник керівника ТЦК відмовився приймати заяву і надати відповідь.

01.03.2024 працівниками відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області складено протокол прийняття заяви від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, відповідно до якого зафіксовано обставини, що 01.03.2024 близько 11:00 год. в м. Городище по вул. Олега Українського біля приміщення ТЦК виник конфлікт із працівниками ТЦК з приводу їхньої відмови прийняти заяву про видачу військового квитка сину ОСОБА_1 .

Звернення саме аналогічного змісту відображено в рапорті помічника чергового відділення поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_4 від 01.03.2024.

Будучи опитаним, працівник РТЦК та СП ОСОБА_3 у поясненнях від 07.03.2024 повідомив, що перебував на добовому чергуванні 01.03.2024, до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 прийшов громадянин ОСОБА_1 та почав вимагати військовий квиток свого сина ОСОБА_1 , та останньому особисто військовий комісар майор ОСОБА_5 роз`яснив, що військово-облікові документи його сина знаходяться в м. Києві, де ОСОБА_1 знаходиться на військовому обліку та порадив ОСОБА_1 туди звернутись.

У наданих на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2024 поясненнях керівник ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковник ОСОБА_5 зазначив, що Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , вдруге усно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_10 ) з проханням поставити його на військовий облік військовозобов`язаних. Відповідно інформації з бази даних АІТС «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 з 22 серпня 2023 року по теперішній час, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_12 ). Даному громадянину не відмовлено в усному зверненні і начальник відділення обліку мобілізаційної роботи - заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майор ОСОБА_6 в усній формі повідомив, що ОСОБА_1 особисто повинен прибути до ІНФОРМАЦІЯ_13 для оформлення військово-облікових документів, а саме військового квитка, та для зняття із військового обліку в зв`язку із вибуттям в іншу місцевість до нового місця проживання, після чого повинен особисто в семиденний строк з дня вибуття прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами для взяття на військовий облік.

Також громадянина ОСОБА_1 проінформовано про те що він порушив правила військового обліку, бо вчасно не став на військовий облік та не отримав військово-облікові документи (військовий квиток) як військовозобов`язаний по досягненню 27-річного віку, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненого в особливий період.

У поясненнях ОСОБА_2 також зазначено, що заява ОСОБА_1 від 01.03.2024 (додаток № 3 до позовної заяви) адресована не відповідачу, а «керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Таке звернення не могло бути прийняте першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки адресоване іншій установі.

Враховуючи зазначене, а також надані відповідачем пояснення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , намагався 01.03.2024 подати заяву про видачу військового квитка до ІНФОРМАЦІЯ_14 в АДРЕСА_3 , однак посадові особи РТЦК відмовились у прийнятті заяви, аргументуючи свою відмову необхідністю звернення ОСОБА_1 за місцем його проживання до ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що відповідно до положень частин 1, 3 статті 15 Закон України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За ч. 1, 3 ст. 7 Закон України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

З аналізу зазначених норм Закон України «Про звернення громадян» вбачається, що у разі якщо питання, порушені в одержаному зверненні не входять до повноважень органу до якого звернулась особа, то таке звернення направляється за належністю, про що повідомляється громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Однак, звернення громадянина не до того органу, який за законом повинен вирішувати порушені у зверненні питання, не може слугувати підставою для відмови в прийнятті звернення.

За наведеного правового регулювання, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали права відмовляти ОСОБА_1 у прийнятті заяви від 01.03.2024 про видачу військового квитка, що вказує на допущену з їх боку протиправну бездіяльність.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження позивача про подання заяви для проходження ВЛК, оскільки вищенаведені пояснення, які надані учасниками події працівникам поліції не містили тверджень, що позивач вимагав проходження ВЛК, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

При цьому, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки видача військового квитка належить до дискреційних повноважень РТЦК, тому суд не може перебирати на себе ці повноваження та за межами встановленої процедури самостійно вирішувати питання про наявність права позивача на отримання військового квитка.

Зі змісту пояснень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається, що заяву його сина на видачу військового квитка відмовився приймати заступник керівника ТЦК.

У наданих поясненнях керівник ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковник ОСОБА_5 зазначив, що начальник відділення обліку мобілізаційної роботи - заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майор ОСОБА_6 в усній формі повідомив про необхідність звернення до ІНФОРМАЦІЯ_13 , отже суд дійшов висновку, що саме заступник керівника першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовився приймати заяву позивача, що вказує на допущену з його боку бездіяльність.

Щодо посилання відповідачів про надання усної відповіді позивачу, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 15 Закон України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Також направлення за належністю за ч. 3 ст. 7 Закон України «Про звернення громадян» здійснюється в письмовій формі з повідомленням громадянина про такі дії.

З огляду на вищевикладене, надання усних рекомендацій щодо звернення до іншого органу з одночасною відмовою в прийнятті та реєстрації звернення, свідчить про допущені порушення Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти від ОСОБА_1 заяву від 01.03.2024.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Як роз`яснено у п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивачем не надано жодних доказів, які б обґрунтовували факт наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, та як наслідок підтверджували наявність моральної шкоди, що в свою чергу свідчить про неналежність її підтвердження.

Отже, позивачем не доведено, що неприйняття заяви призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат в цій частині відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність начальника відділення обліку мобілізаційної роботи - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майора ОСОБА_6 у прийнятті від ОСОБА_1 заяви від 01.03.2024.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) прийняти від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) заяву від 01.03.2024.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО