Постанова № 11905164, 21.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.15

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2010 року Справа № 2а-7277/10/1270 <Текст > 21 жовтня 2010 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петросян К.Є.,

при секретарі Ковіній І.В.,

за участю сторін:

представників позивачів - Скупінського О.В., (дов. від 06.05.2010р.),

Ожигіної І.А. (дов. дійсна до 31.12.2010р.),

представника відповідача Ленінської МДПІ у м.Луганську Борзенко Н.О. (дов. №27/10 від 22.02.2010р.),

представника відповідача ГУ ДКУ у Луганській області Горелової М.А. (дов. №14-12/1-6 від 31.12.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 20.08.2010 № 0000632360/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , -

ВСТАНОВИВ :

22.09.2010 позивач ТОВ «Рінат» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 20.08.2010 № 0000632360/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в обґрунтування якого послався на наступне.

ТОВ «Рінат» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 18.12.2006р. №100006660 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивач знаходиться на обліку в Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції у м.Луганську.

17.11.2009р. ТОВ «Рінат» було подано до Ленінської МДПІ у м.Луганську податкову декларацію за жовтень 2009 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 1080 710,00 грн. Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. За даними поданої податкової декларації, сума бюджетного відшкодування, визначена відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», по результатам господарської діяльності ТОВ «Рінат» у жовтні 2009 року склала 342404,00 грн. Ленінською МДПІ в м.Луганську проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Рінат» за жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт від 19.08.2010р. №625/23-616/34721136. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 1.8, п.п. 7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п. 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009р. на суму 342404,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632360/0 від 20.08.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 342404,00 грн.

Даний акт перевірки, на думку позивача, містить відомості, які не відповідають нормам діючого законодавства, як слідство податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Посилання податкового органу в акті перевірки на п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» має нове трактування, а саме: якщо в подальшому податковому періоді сума, розрахована згідно п.п.7.7.1 цього пункту має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. У відповідності з внесеними змінами, які вважаються в попередньої редакції Закону як помилка, законних підстав для відмови в відшкодуванні ПДВ вищезазначеної суми у податкового органу немає. Відповідно, на думку позивача, висновки акту є необґрунтованими, оскільки всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем були дотримані.

Крім того, зазначив, що Ленінською МДПІ у м.Луганську було порушено порядок оформлення результатів документальних перевірок, а саме: описова частина акту не містить інформації про висвітлені показники, які відображаються підприємством у податковій звітності та фактичних показників, виявлених у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів (акт перевірки не містить посилання на жодну податкову накладну, використану при перевірці та жодне платіжне доручення); при виявленні розбіжностей не зазначено первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. В порушення абз.8 п.2 ч.II розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, при складанні акту перевірки перевіряючими допущено відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень, які не мають підтверджених доказів.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000632360/0 від 20.08.2010 року, в порушення Наказу ДПА України від 21.06.2010 року №253, не містить посилання на відповідну частину ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу» щодо підстав проведення перевірки, але містить посилання на п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 (далі Закон №2181) щодо проведення камеральної перевірки. Також сума, вказана в повідомленні як фактично невідшкодована підприємству на момент перевірки 0,00 грн., але вона складає 342404,00 грн. Саме з цих підстав перевіряючий не зміг зробити посилання на порушення вимог діючого законодавства в акті перевірки, що потягло за собою винесення незаконного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійним податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську №0000632360/0 від 20.08.2010 року, винесене на підставі акту перевірки №625/23-616/34721136 від 19.08.2010 року та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рінат» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 342404,00 грн. по декларації за жовтень 2009 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов, надали пояснення аналогічні предявленому позову, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Ленінської МДПІ у м.Луганську в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях посилався на наступне.

За результатами проведеної Ленінської МДПІ у м.Луганську невиїзної документальної перевірки ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року був складений акт від 19.08.2010р. №625/23-616/34721136. Перевіркою встановлено порушення п. 1.8, п.п. 7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п. 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість», ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009р. на суму 342404,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення «В1» від 20.08.2010 року №0000632360/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 342404,00 грн. Такі висновки фахівцями Ленінської МДПІ у м.Луганську зроблено з огляду на наступне.

Згідно з поданою ТОВ «Рінат» до Ленінської МДПІ податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку складає 1080710,00 грн.

Відповідно до довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ), залишок відємного значення попереднього податкового періоду складається із сум ПДВ, які виникли в таких періодах: квітень 2007 року 217557 грн., листопад 2007 року 336407 грн., грудень 2007 року 1018 грн., січень 2008 року 687 грн., лютий 2008 року 184669 грн., серпень 2008 року 3156 грн., вересень 2008 року 2569 грн., грудень 2008 року 4956 грн., січень 2009 року 330709 грн.

Заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року перевірена в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки, результати якої оформлено актом від 12.03.2010 року №175/23-616/34721136 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року».

Позаплановою перевіркою, результати якої оформлено актом від 12.03.2010 року №175/23-616/34721136 встановлено, що одними з основних постачальників були:

1. ЗАТ «Луганський трубний завод» (м.Луганськ, вул. 2-га Свердлова, 5, іпн. 001908012336), згідно договорів купівлі-продажу обладнання від 12.01.2007 року б/н та від 22.12.2006 року б/н реалізувало складські приміщення, крани, господарські мережі, водопровід тощо на загальну суму 1228663,08 грн., у тому числі ПДВ 204777,17 грн., що складає 79,4% від загальної суми податкового кредиту квітня 2007 року.

Згідно довідки зустрічної перевірки, отриманої від СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську №226 08-3/00190802, ЗАТ «Луганський трубний завод» не є виробником або імпортером постачаємої продукції.

2. ТОВ «СПМК-239» (м.Луганськ, м.Олександрівськ, вул.Новая, 56, іпн. 013517412337), згідно договору купівлі-продажу основних засобів від 26.12.2006 року №2/12 реалізувало лісопильний цех, столярний цех, мастерську, прохідну, контору, водонапірну вежу, кран-балку тощо на загальну суму 318020,02 грн., у тому числі ПДВ 53003,34 грн., що складає 20,6% від загальної суми податкового кредиту квітня 2007 року.

Згідно довідки зустрічної перевірки, отриманої від ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську від 14.06.2010 року №293/23-20/01351747 ТОВ «СПМК-239» не є виробником або імпортером постачаємої продукції.

3. ТОВ «Союзтехстрой» (м.Київ, вул.Артема, 37-41, іпн. 349252826595), згідно договору від 26.09.2007 року №033-09/07 реалізувало металоконструкції на загальну суму 599084,18 грн., у тому числі ПДВ 99847,36 грн., що складає 29,4% від загальної суми податкового кредиту листопада 2007 року, та реалізувало фільтр, шнековий живильник, кабіна оператора на загальну суму 150000 грн., у тому числі ПДВ 25000 грн., що складає 7,5% від загальної суми податкового кредиту січня 2009 року.

Згідно отриманого листа від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 15.03.2010 року №3115/7/23-1106, щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Союзтехстрой», код ЄДРПОУ 34925286, встановлено, що провести зустрічну перевірку немає можливості, у звязку із тим, що стан платника (32) - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації.

Питома вага суми бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ «Рінат» за жовтень 2009 року по взаємовідносинам з ТОВ «Союзтехстрой» згідно додатку 2 до податкової декларації за жовтень 2009 року складає 124847 грн.

Таким чином, згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання, встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (ліквідовані, закриті підприємства), підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням). Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача зазначила, що неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгу постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість». У звязку з неможливістю проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання не підтверджено товарний характер здійснення операцій та не можливо встановити період виникнення податкових зобовязань постачальників товарів, як це зазначено у п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, представник Ленінської МДПІ у м.Луганську просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Луганській області у судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала, надала суду письмові заперечення, відповідно до яких пояснила суду наступне.

Згідно з п.4.1. «Порядку відшкодування податку на додану вартість», встановленого спеціальним наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України №200/86 від 21 травня 2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року №489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

На теперішній час до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу, у звязку із чим просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функції та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат», ідентифікаційний код 34721136, зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.11.2006 року, що підтверджується свідоцтвом серії А 00 № 714975 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.11). ТОВ «Рінат» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100006660 від 18.12.2006 року (а.с. 9).

17.11.2009 року позивачем до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 1080710,00 грн. (а.с. 21-22).

19.08.2010 року Ленінської міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Луганську було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року, за результатами якої складено акт №625/23-616/34721136 від 19.08.2010 року (а.с. 25-27).

Перевіркою встановлено порушення п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме актом зафіксовано, що за результатами проведеної перевірки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року на суму 342404,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.08.2010 року №0000632360/0, яким ТОВ «Рінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 342404,00 грн. (а.с. 28).

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону №168 бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1. ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Положення п.1.8 ст.1 Закону №186 щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Виходячи з зазначених норм Закону №168, єдиною умовою для включення сум податку до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, виданих відповідно до вимог закону, які підтверджують сплату податку в ціні товару (послуги).

Відповідно до п.п. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №186, не мають права на отримання бюджетного відшкодування такі особи:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Аналогічні положення містяться у п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997.

Відповідно до п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 № 205 визначено, будівництво - спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «капітальні інвестиції», для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух обєктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів рахунок «Основні засоби».

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Зарахування на баланс власного збудованого обєкта повинно відображатися за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2006р. (а.с.52-53) у ЗАТ «Луганський трубний завод» було придбано основні фонди (складські приміщення та будівля прохідної на суму 1132166,61 грн., в тому числі ПДВ - 188694,43 грн., що підтверджується податковою накладною №135 від 28.12.2006 року (а.с. 39). Також позивачем придбано обладнання на суму 96496,46 грн., в тому числі ПДВ 16082,74 грн., про що видані податкові накладні №152 від 22.12.2006 року та №54 від 18.01.2007 року (а.с.45-46).

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 26.12.2006р. (а.с. 48-51) ТОВ «СПМК-239» реалізувало ТОВ «Рінат» основні засоби (лісопильний цех, столярний цех, майстерню, прохідну, контору, водонапірну башню, кран-балку тощо) на загальну суму 318020,02 грн., у тому числі ПДВ 53003,34 грн., про що видані податкові накладні №9 від 27.12.2006 року та №10 від 27.12.2006 року (а.с.40).

Також, ТОВ «Союзтехстрой» згідно з договором поставки №033-09/07 від 26.09.2007 року (а.с. 84-87) реалізувало ТОВ «Рінат» металоконструкції на загальну суму 599084,18 грн., у тому числі ПДВ 99847,36 грн., про що позивачу видані видаткові накладні №РН-0000002 від 19.02.2008 року, №РН-0085 від 25.10.2007 року, а також податкові накладні №0000101 від 02.11.2007 року, 000085 від 28.09.2007 року (а.с. 90-93).

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок),у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону №168).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що в позивача є видаткові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів, відповідні договори купівлі продажу, акти приймання передачі, які підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

Таким чином, зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 342404,00 грн. з посиланням на те, що неможливе проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання і тому не можливе підтвердження факту надмірної сплати податку, суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким, як зазначено вище, право господарюючого субєкта платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.

Інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні-рішенні не наведено.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, або за наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Посилання відповідача на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено звязок між сплатою, надходженням до бюджету сум податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, що ці етапи нерозривно повязані між собою, і тому право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку має місце помилкове тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.

Доказів того, що викладені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Луганську суду не надано, як і не доведено безтоварність операцій, здійснених позивачем та ТОВ «Союзтехстрой».

Що стосується відносин ТОВ «Рінат» із ЗАТ «Луганський трубний завод» та ТОВ «СПМК-239», суд враховує ту обставину, що у грудні 2006 року позивачем були придбані саме основні фонди (споруди), на підставі договорів купівлі продажу від 26.12.2006 року та 28.12.2006 року, які містять положення про те, що суми ПДВ сплачені у вартості споруд. Тобто позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за період жовтня 2009 року суми ПДВ, сплачені ним продавцям основних фондів у складі вартості цих фондів. Крім того, позивач не відноситься до осіб, визначених п.7.7.11, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, з огляду на наступне.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання не чинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його не чинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року №0000632360/0 є недійсним, у звязку із чим підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з квитанції №00296 від 22.09.2010 року, позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн.(а.с.2), сума якого підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, оскільки його позовні вимоги задоволено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 21 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26 жовтня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення від 20.08.2010 № 0000632360/0, винесене Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 342404,00 (триста сорок дів тисячі чотириста чотири гривні 00 коп.) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» (91000, м. Луганськ, вул. Оборонна, 6, код ЄДРПОУ 34721136 на поточний рахунок 2600401005464 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 304289), суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі в сумі 342404,00 (триста сорок дів тисячі чотириста чотири гривні 00 коп.) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 26 жовтня 2010 року.

< Текст >

СуддяК.Є. Петросян