Рішення № 119051068, 15.05.2024, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1961/24

15 травня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення № UA403030/2023/000082/2 від 04.10.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ФИНТРЕЙД" (далі - позивач, Товариство, декларант) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, митний орган, митниця), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 за №UA403030/2023/000082/2 (далі - Рішення) щодо збільшення митної вартості товарів, імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ФИНТРЕЙД".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що законодавством України не передбачено можливості коригування митним органом митної вартості імпортованих товарів, визначеної за основним методом визначення вартості товарів, в зв`язку з тим, що декларантом при імпортуванні інших партій товару за одним й тим же контрактом раніше було самостійно обрано резервний метод визначення вартості імпортованих товарів, оскільки метод визначення митної вартості товарів в кожному випадку визначається декларантом самостійно.

Позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів підставами неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів (основного методу) не стали розбіжності чи невідповідності, які надають обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості товарів. Жодних конкретних розбіжностей чи невідповідностей у кількості чи у вартості імпортованого товару у документах, які подано на підтвердження митної вартості імпортованих товарів чи обґрунтування сумніву відповідача не зазначено.

Враховуючи наведені доводи, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 за №UA403030/2023/000082/2.

Ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача на адресу суду 17.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову повністю. Мотивував тим, що під час здійснення митного контролю за МД №23UA403030022903U3 від 03.10.2023 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки митна вартість подібних товарів оформлених в попередньому періоді митними органами є значно вищою. Згідно із положеннями частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень 55 Кодексу. Відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товарів була визначена митницею самостійно.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки на його думку справа є незначної складності та не потребує великого обсягу часу для її підготовки, а також зазначив, що представник позивача не надав інформації про обсяг наданих ним послуг.

Ухвалою суду від 15.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

Інших заяв по суті від учасників справи не поступало.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконання зовнішньоекономічного договору №2 від 03.03.2023, укладеного між компанією «KAMURI VIETNAM JSM» (В`єтнам) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД» (Україна) згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) № KAM-FIT-23010 від 27.07.2023 Позивачем на митну територію України ввезено товар «мішки для пакування …».

03 жовтня 2023 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №23UA403030022903U3, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком унизу, розміром не менше 56х97см, прямокутної форми, без кришки, без логотипу: Мішки поліпропіленові: FIT-56-97-112-MW-H-PE 182000 шт. Виробник: KAMURI VIETNAM JSM. Торгова марка: нема даних. Країна виробництва: В`єтнам/ VN.»

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості № б/н від 27.07.2023; пакувальний лист № KAM-FIT 23010 від 27.07.2023; рахунок-фактура (інвойс) № KAM-FIT-23010 від 27.07.2023; коносамент № HAN0319599 від 02.08.2023; автотранспортна накладна № GI4361 від 29.09.2023; сертифiкат про походження товару № 2301048390 від 03.08.2023; некласифікований комерційний документ - Комерційна пропозиція №PI-KAM-FIT 23010 від 14.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару Swift платіж від 25.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару Swift платіж від 25.07.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 477 від 29.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 478 від 29.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № GI4361-1 від 29.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.05.2023; страховий поліс № 0007545/GCN/003-KD9/HH.2.2/2021/SDBSO1 від 08.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 26.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 10 від 04.05.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) доповнення до додатку № 10 від 26.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2 від 03.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022; договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022; договір (контракт) про перевезення №2508/265 від 25.08.2023; інші некласифіковані документи Специфікація 1/010 від 28.09.2023; копія митної декларації країни відправлення № 305697799430 від 27.07.2023.

Під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403030022903U3 Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи. Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додаткових документів надано не було.

Листом від 04.10.2023 декларант повідомив митницю про те, що всі документи подані в повному обсязі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403000/2023/000082/2 від 04.10.2023, у гр. 33 якого зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи те, що митна вартість подібного товару від даного виробника (KAMURI VIETNAM JSM) згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

Також у рішенні є посилання на те, що:- відповідно до п.3.2 договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Заявка до митного оформлення не подано;

- відповідно до п. 3.8 договору товар повинен супроводжуватися сертифікатом походження. У листі виробника товару від 01.09.2023 № 0109/1 сертифікат походження від 25.07.2023 № 237962 зазначений, проте до митного оформлення не поданий;

- доставка товару здійснюється на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.08.2022 №1008/139;

- відповідно до п. 1.3 договору під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку, яка подається у письмовій формі, однак до митного оформлення даний документ не поданий;

- відповідно до п. 4.1.3 договору оплата здійснюється клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку. Рахунки про оплату транспортних послуг до митного оформлення не подані.

Зважаючи на викладене, митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за МД №UA807200/2023/9729 від 03.08.2023 на рівні 2,5 EUR/кг, що згідно курсу на момент прийняття митної декларації становить 2,6332 дол. США/кг.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогою визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Підставами для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару згідно з МД №23UA403030022903U3 від 03.10.2023 згідно з рішенням про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000082/2 від 04.10.2023: 1. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.03.2023 № 2. Відповідно до п. 3.2 контракту відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Проте, декларантом до митного оформлення заявку не подано; 2. умовами п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.03.2023 № 2 визначено, що продавець зобов`язується поставити товар на умовах CIF Гданськ у редакції Incoterms 2010. У наданих декларантом до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) №KAM-FIT-23010 від 27.07.2023 та Комерційній пропозиції №PI-KAM-FIT-23010 від 14.06.2023 зазначено умови поставки CIF Гданськ Incoterms 2000, що суперечить умовам контракту; 3. згідно із умовами п. 1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 1008/139 від 10.08.2023 під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заяву, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. Заявка подається у письмовій формі у тому числі із застосуванням електронної пошти, за 2 доби до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення. Однак, заявка до митного оформлення декларантом не подана; 4. наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.05.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CIF і підготовлений виключно для ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД», що обмежує конкурентність.

На переконання відповідача ці обставини, а також те, що вартість подібних товарів, вже розмитнених у попередніх періодах, є значно вищою, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується з таких підстав.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суд приймає до уваги, що відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України.

Дослідивши подані декларантом згідно із частиною другою статті 53 МК України наявні у нього документи, які подавалися із митними деклараціями, а також додатково подані документи, суд дійшов висновку, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

Щодо не надання до митного оформлення письмової заявки на відвантаження товару, підписаної сторонами Контракту №2 від 03.03.2023 року, відповідно до умов п. 3.2. вказаного Контракту та твердження відповідача, що згідно з Договором транспортно-експедиторського обслуговування від 10.08.2022 року за №1008/139 декларантом до митного оформлення не було надано заявку на перевезення, слід зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, дана поставка фактично була здійснена, то додаткового підтвердження її замовлення та погодження не потрібно.

Заявка це - документ, в якому Замовником визначено основні умови перевезення, спеціальні вимоги до умов транспортування вантажу, транспортного засобу, умови та терміни доставки, вартість перевезення та інші особливості надання послуг перевезення.

З вищевказаного не вбачається обов`язкове надання до митного оформлення Заявки, а саме виконання перевезення свідчить, що Замовником було надано всю необхідну інформацію для виконання даного перевезення.

Позивач додає до даної позовної заяви заявку до договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1008/139 від 10.08.2022 року щодо транспортування імпортованих товарів №GI436-1 від 29.09.2023.

Тому, відсутність доказів заявки на надання послуг транспортного експедирування на момент здійснення митного оформлення не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару.

Поряд з тим, така була підтверджена в ході розгляду даної справи.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну CIF, (COST, INSURANCE AND FREIGHT) на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

За умовами поставки CIF (Incoterms 2010) продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з базисними умовами поставки CIF продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи пошкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF саме на продавця покладається обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Отже, у разі поставки товару на умовах CIF витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару. Відповідно, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на страхування та транспортування товару до місця поставки, відсутні як такі.

В той же час, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв`язку з тим, що у наданому до митного оформленні інвойсі №KAM-FIT-23010 від 27.07.2023 та додатково наданій митним брокером комерційній пропозиції №PI-KAM-FIT-23010 від 14.062023 зазначено умови поставки CIF Гданськ Incoterms 2000, тоді як за умовами зовнішньоекономічного договору №2 від 03.03.2023 продавець зобов`язується поставити товар на умовах CIF Гданськ у редакції Incoterms 2010.

Так, на відміну від Incoterms 2000, Incoterms 2010 передбачає, що за правилами (на умовах CIF), зокрема, обов`язок з оплати витрат і перехід ризиків втрати або пошкодження товару від продавця покупцю має місце, коли вони знаходяться вже на борту судна, а не коли вони лише перетнули поруччя судна, як це було раніше.

Проте вказана обставина не впливає на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів, а сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.

З приводу зазначеної митним органом підстави як надання до митного оформлення прайс-листа від 01.05.2023, що містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CIF і підготовлений виключно для ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД», суд вважає таку необґрунтованою та такою, що не відповідає діючому митному законодавству України, з огляду на наступне.

Суд наголошує, що додатком №10 від 26.07.2023 до контракту № 2 від 03.03.2023 сторони погодили ціну товару, за якою і визначено митну вартість товару у поданій позивачем митній декларації № 23UA403030022903U3 від 03.10.2023.

При цьому, що факт оплати ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ФИНТРЕЙД" імпортованого товару стверджується банківськими платіжними документами - Swift платіж від 25.09.2023 та від 25.07.2023.

Зазначені рахунки, на переконання суду, відповідно до норм п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Отже, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі №820/9195/15, від 28.08.2018 у справі №810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірних рішеннях, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати, пов`язані з правничою допомогою, у розмірі 8 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 28.08.2024 між адвокатом Скибою В.М. та Товариством з обмеженою відповідальність "Торговий Дім "ФИНТРЕЙД" укладено договір про надання правової допомоги № б/н.

Згідно п.3 даного договору, за надання правової допомоги клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар у розмірі 16 000 грн. Також Клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвоката аванс за надані послуги в розмірі 50% від Договірної вартості послуг шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок.

Також суд звертає увагу на те, що на підтвердження заявлених до відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у розмірі 8 000 гривень Позивачем не надано суду детальної інформації про обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; детальний опис наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Проте, представником позивача не було долучено жодних підтверджуючих документів (рахунок на оплату, платіжну інструкцію або інші бухгалтерські документи) щодо здійсненої оплати авансу у розмірі 50%, а тому, суд висновує, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно платіжної інструкції №4163 від 02.04.2024 позивачем за подання до суду відповідного позову сплачено 3028,00 грн. судового збору.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000082/2 від 04.10.2023.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ФИНТРЕЙД» судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15 травня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Робоча, 82А,м. Херсон,Херсонська обл., Херсонський р-н,73011 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Тернопільська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

Головуючий суддяОсташ А.В.