Рішення № 119050199, 14.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 рокусправа № 380/15410/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогою визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області по нарахуванню ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за період 2022 року та скасувати податкове повідомлення рішення від 04.04.2023 року №0234879-2412-1320.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням, яким йому донараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та не для його категорії фізичних осіб-підприємців. Позивач зазначає, що приміщення, яке є власністю позивача та щодо якого спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм ПК України, а саме пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування. Також, позивачем зазначено, що податковим органом при прийнятті спірного повідомлення-рішення не враховано та не визначено цільове призначення вказаного нежитлового приміщення (будівлі), а відповідно не вірно застосовано ставки оподаткування. З огляду на вказане, позивач вважає податкове повідомлення-рішення, яким йому донараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік протиправним та просить суд скасувати зазначене рішення.

Позиція Головного управління ДПС у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву, в якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що в позовній заяві позивач посилається на рішення Банюнинської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області 32 сесії 7 скликання №9 від 21.06.2018 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік» ставка податку за 1 кв.м. (відсотків розміру мінімальної заробітної плати) для фізичних осіб - код 1271.1 - будівлі для тваринництва - становить 0,1% від мінімальної заробітної плати за 2019 рік. Натомість ГУ ДПС у Львівській області при обчисленні податку на нерухоме майно протиправно застосовано ставку 0,75 % від мінімальної заробітної плати за 2019 рік. Як зазначив відповідач, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад. Для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по нежитловій будівлі, реєстраційний номер майна 1782466346221, яке перебуває у власності ОСОБА_1 використано ставки згідно рішення Новояричівської селищної ради № 1502 від 09.07.2021 « Про встановлення місцевих податків і зборів на 2022 рік» по класу будівель 1271, оскільки за територіальною приналежністю село Банюнин належить до Новояричівської селищної ради. Застосування рішення Банюнинської сільської ради рішенням Кам`янка-Бузького району Львівської області 32 сесії 7 скликання №9 від 21.06.2018 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік» для винесення податкового повідомлення-рішення за 2022 рік є протизаконним, оскільки вищезгадане рішення застосовується лише для ППР винесених за 2020 рік. Відтак, оскільки станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у контролюючого органу була інформація про неможливість використання за цільовим призначенням нежитлової будівлі позивача, податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а отже дії податкового органу щодо визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є правомірними.

Ухвалою судді від 07.07.2023 в справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.06.2009 №22894381 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.03.2019 №158982216, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в (підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу №377 від 13.04.2009).

Згідно договору купівлі-продажу від 13.04.2009, ОСОБА_1 придбано в ОСОБА_2 1/2 частку нежитлової будівлі, цегляної, позначеної в плані під літерою «А-1», загальна площа всієї будівлі становить 952,3 кв. метри, та знаходиться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з протоколу №3 загальних зборів співвласників майнових паїв в СВСГ «Нива» від 26.02.2008, заслухано заяву ОСОБА_2 про виділення майна в натурі, а саме: корівника-3, та уповноважено ОСОБА_3 вчинити всі необхідні дії та підписати документи від імені співвласників, які стосуються виділення ОСОБА_2 майнового паю в натурі.

Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2023 №0234879-2412-1320, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 23212,31 грн., об`єкт оподаткування: нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 в.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області 04.04.2023 №0234879-2412-1320 протиправним, звернувся до суду з метою його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовано нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту Податковий кодекс України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

При цьому, системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування (д), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу (е), сільськогосподарський товаровиробник (ж), громадські організації інвалідів та їх підприємства (з), релігійні організації (и)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання (ґ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів (і), будівлі промисловості (є) тощо).

Буквальний аналіз пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути у власності сільськогосподарських товаровиробників та безпосередньо використовувались у сільськогосподарській діяльності.

При цьому, з положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 за №507 будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

За змістом статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період з 2001-2004 років» від 18.01.2001 за №2238-111, сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року №575-VІ виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до Податкового кодексу України й підпункт «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпункту «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Аналіз наведених приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Як встановлено судом, позивачу на праві приватної власності належить 1/2 нежитлової будівлі (корівник), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в, загальною площею 952,3 кв.м. (частка площі, яка перебуває у власності позивача 476,15 кв.м.).

При цьому, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та має такі зареєстровані види економічної діяльності: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що в податковому періоді (2022 рік) позивач був сільськогосподарським виробником та власником нерухомого майна задіяного в сільському виробництві в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відтак, за встановлених обставин, суд вважає, що наявні правові підстави для застосування до нерухомого майна, яким володіє позивач, а саме: 1/2 нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в, підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно зазначене нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тому, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.04.2023 №0234879-2412-1320, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 23212,31 грн., об`єкт оподаткування: нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 в, є таким, що не ґрунтується на нормах закону та підлягає скасуванню.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача щодо не проведення позивачем звірки по вказаному нерухомому майну, оскільки проведення такої звірки є правом платника, а не обов`язком, а також не впливає на відсутність у нього об`єкта оподаткування.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість доводи позивача щодо наявності підстав визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи.

Даючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд дійшов висновку, що таке не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України для такого роду рішень та прийняте з порушенням положень Податкового кодексу, тому його необхідно визнати протиправним і скасувати, задовольнивши позов.

Відтак, суд враховує, що в даній справі обов`язок доказування правомірності своїх дій та прийнятого рішення покладено на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області по нарахуванню ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачені фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за період 2022 року та скасувати податкове повідомлення рішення від 04.04.2023 року №0234879-2412-1320.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Желік О.М.