Рішення № 119049574, 10.05.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2024 р. справа № 809/829/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Ілюк А.Р.

представника відповідача Гоголя В.В.,

позивач та представник третьої особи - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Івано-Франківської обласної прокуратури,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області,

про визнання дій протиправними, стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 395264,83 грн., -

Виклад позицій сторін. Процесуальні дії та рішення суду:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Івано-Франківської області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі третя особа), в якому просив суд: визнати протиправними дії прокуратури Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.07.2015 року по 12.04.2016 року включно відповідно до статті 81 Закону України Про прокуратуру; стягнути з прокуратури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 395264,83 грн. за період з 01.07.2015 року по 12.04.2016 року включно відповідно до статті 81 Закону України Про прокуратуру.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 в період з 08.08.2013 по 12.04.2016 працював в органах прокуратури. Так, з 08.08.2013 позивача призначено стажистом на посаду прокурора Долинської міжрайонної прокуратури, з 06.08.2014 на посаду прокурора Долинської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області, а з 15.12.2015 на посаду прокурора Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області. Після набрання чинності з 15.07.2015 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII, визначено, що заробітна плата прокурорів має регламентуватися виключно статтею 81 Закону України Про прокуратуру. Водночас, позивач звертає увагу на те, що починаючи з 15.07.2015 по дату звільнення його з органів прокуратури 12.04.2016, заробітна плата прокурорів врегульовувалася постановами Кабінету Міністрів України, що суперечить нормам Закону України Про прокуратуру. Так, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік визначено, що норми положень статті 81 Закону України Про прокуратуру на 2015 рік застосовується у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Натомість умови оплати праці працівників органів прокуратури затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури в редакції від 30.09.2015. ОСОБА_1 зазначив, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України Про прокуратуру у зв`язку із невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505, не може бути підставою для виплати позивачу заробітної плати в розмірі, який є меншим за встановлений Законом України Про прокуратуру. За вказаних обставин позивач вважає, що він недоотримав за період з 01.07.2015 по 12.04.2016 заробітну плату в розмірі 395264,83 грн., яка підлягає стягненню з прокуратури Івано-Франківської області.

Ухвалою від 11.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, призначено судовий розгляд на 20.07.2016.

В судовому засідання 20.07.2016 представник відповідача подав заперечення від 20.07.2016 № 05-667вих-16 на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. Так, представник відповідача зазначив, що з 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», згідно з частиною третьої статті 81 якого посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.07.2015 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2016 11 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2017 12 мінімальних заробітних плат. Водночас, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік визначено, що норми положень статті 81 Закону України Про прокуратуру на 2015 рік застосовується у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Аналогічні положення визначені пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік». Таким чином Закони України «Про Державний бюджет на 2015 рік» та «Про Державний бюджет на 2016 рік» надають повноваження Кабінету Міністрів України визначити розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури. Отже, за період з липня 2015 року по квітень 2016 року позивачу нараховувалася заробітна плата виходячи з посадового окладу, який передбачений чинним законодавством, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 763 від 30.09.2015 та з урахуванням усіх нормативних актів, що регулюють оплату праці в органах прокуратури. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 54-60).

Також в судовому засідання 20.07.2016 представник відповідача подав клопотання № 05-654 вих-16 від 20.07.2016 про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи за № 826/5985/16 (а.с. 61-63).

В судовому засідання 20.07.2016 ОСОБА_1 надав суду висновок спеціаліста незалежної аудиторської фірми «Аудит-сервіс ІНК» від 06.07.2016 про перерахунок заробітної плати, нарахованої за період з 01.07.2016 по 12.04.2016 (а.с. 66-71).

01.09.2016 позивач подав до суду заяву (вх. № 6937/16), в якій зазначив, що не заперечує проти заявленого клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (а.с. 84).

Ухвалою від 05.09.2016 суд зупинив провадження у цій справі № 809/829/16 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 826/5985/16 за позовом Профспілки працівників державних установ м. Києва до Кабінету Міністрів України, треті особи Первинна профспілкова організація працівників Генеральної прокуратури України, Генеральна прокуратура України, про визнання незаконними та нечинними п. 1, абз. 2 пп. 1 п. 2, п. 4-1, Додатків 1, 2, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2016 року № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, в редакції від 30.09.2015.

23.04.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Івано-Франківської обласної прокуратури від 22.04.2024 № 15-328Вих-24 про поновлення провадження у справі № 809/829/16 (а.с. 121-123).

Ухвалою від 29.04.2024 поновлено провадження у справі № 809/829/16, визначено розгляд справи № 809/829/16 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; замінено відповідача в адміністративній справі № 809/829/16: Прокуратуру Івано-Франківської області на Івано-Франківську обласну прокуратуру; призначено судове засідання у справі на 10.05.2024.

В судовому засіданні 10.05.2024 представник відповідача щодо позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач та представник третьої особи в судове засідання 10.05.2024 не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомленні належним чином. Так, ухвалу про поновлення провадження від 29.04.2024 разом з повісткою про виклик в судове засідання направлено в електронний кабінет Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 30.04.2024 (а.с. 131). Ухвалу про поновлення провадження від 29.04.2024 разом з повісткою про виклик в судове засідання направлено за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 , зазначеною позивачем в позовній заяві: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення повернулося на адресу суду з довідками установи поштового зв`язку: адресат відсутній за вказаною адресою.

Позивач в установленому процесуальним законом порядку не повідомляв суд про зміну свого місця проживання, відмінну від місця проживання, зазначеного в позовній заяві.

Також секретар судового засідання повідомила ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_1 , зазначеним у позовній заяві, про дату та час проведення судового засідання (а.с. 133).

Від позивача не надходили до суду клопотання про відкладення розгляду справи, про його обов`язкову участь в судовому засіданні.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Пунктом 3 частини першої статті 127 КАС України визначено, що часом вручення повістки вважається: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі зміни адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, які учасник судового процесу повідомив суду.

За таких обставин, суд вважає, що позивачу вручено ухвалу суду від 29.04.2024 та судове повідомлення належним чином. Від позивача не надходило клопотання про відкладення розгляду справи. Відтак, відсутні, передбачені статтею 205 КАС України, підстави для відкладення розгляду справи через неявку позивача в судове засідання. Отже, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 з 08.08.2013 призначений стажистом на посаду прокурора Долинської міжрайонної прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с. 13).

На підставі наказу Прокуратури Івано-Франківської області від 06.08.2014 № 804к позивача призначено на посаду прокурора Долинської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області (а.с. 19).

На підставі наказу Прокуратури Івано-Франківської області від 04.12.2015 № 1303к позивача призначено на посаду прокурора Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області (а.с. 20).

На підставі наказу Прокуратури Івано-Франківської області від 12.04.2016 № 273к позивача звільнено з посади прокурора Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та з органів прокуратури Івано-Франківської області за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») (а.с. 22).

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 08.06.2016 до прокурора Івано-Франківської області, в якій просив нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 01.07.2015 по 12.04.2016 включно, а також виплатити компенсацію за невикористану відпустку відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 16-17).

Листом від 14.06.2016 № 18-343вих-16 Прокуратура Івано-Франківської області повідомила позивача про відсутність підстав для перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 , оскільки пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік визначено, що норми положень статті 81 Закону України Про прокуратуру на 2015 рік застосовується у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Натомість, а умови оплати праці працівників органів прокуратури затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури (а.с. 18).

Вважаючи протиправними дії прокуратури Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.07.2015 по 12.04.2016 включно відповідно до статті 81 Закону України Про прокуратуру, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд стягнути з прокуратури Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 395264,83 грн. за період з 01.07.2015 по 12.04.2016 включно відповідно до статті 81 Закону України Про прокуратуру.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015.

Заробітна плата прокурора регламентована статтею 81 Закон № 1697-VII (в редакції від 16.07.2015):

1. Заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

3. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

4. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом:

1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2;

2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

5. Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі:

1) Генерального прокурора України - 1,5 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;

2) першого заступника Генерального прокурора України - 1,4 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;

3) заступника Генерального прокурора України - 1,3 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;

4) керівника підрозділу Генеральної прокуратури України - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;

5) заступника керівника підрозділу Генеральної прокуратури України - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора Генеральної прокуратури України;

6) керівника регіональної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;

7) першого заступника керівника регіональної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;

8) заступника керівника регіональної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;

9) керівника підрозділу регіональної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;

10) заступника керівника підрозділу регіональної прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора регіональної прокуратури;

11) керівника місцевої прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури;

12) першого заступника керівника місцевої прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури;

13) заступника керівника місцевої прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури;

14) керівника підрозділу місцевої прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури;

15) заступника керівника підрозділу місцевої прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.

6. Посадовий оклад прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не може бути меншим за посадовий оклад керівника структурного підрозділу центрального управління Національного антикорупційного бюро України, що здійснює досудове розслідування.

7. Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

8. Грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.

9. Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною першою та другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» визначено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частинами третьою і п`ятою цієї статті та частиною першою статті 10 цього Закону.

Згідно з нормами частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 Закону № 1697-VII).

Підпунктом 5 пункту 63 Розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону № 1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік визначено, що норми положень статті 81 Закону України Про прокуратуру на 2015 рік застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік визначено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763, визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Згідно з пунктами 1, 2, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: 1) установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснюється в межах затвердженого фонду оплати праці.

Також, оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників органів прокуратури, не вносились, а Законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону «№ 1697-VII не передбачено, то відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості (збільшення видатків з Державного бюджету України), здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.01.2018 у справі № 810/1304/16, від 03.08.2018 у справі № 816/921/16

Щодо Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020, то воно стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України і пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. Застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами в редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).

В спірному випадку позивач перебував на посаді прокурора Калуської місцевої прокуратури Івано-Франківської області та не був переведений до окружної прокуратури.

Таким чином у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу 3 пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, з огляду на зміст якого на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме: постанови Кабінету Міністрів України № 505.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №826/18228/16, від 14.09.2021 у справі № 320/1874/19, від 26.05.2022 у справі №540/1268/21, від 14.07.2022 у справі № 160/13767/20.

Що стосується Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(II)/2023 у справі № 3-80/2022 за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності), то суд вказує на таке.

Згідно з абзацом третім пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX „за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(II)/2023 у справі № 3-80/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX.

Відповідно до пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(II)/2023 друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19 вересня 2019 року № 113-IX, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Так, у рішенні від 13.09.2023 № 8-р(II)/2023 Конституційний Суд України визначив, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX, визнане неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, втрата чинності абзацу третього пункту 3 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX жодним чином не може впливати на правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та прокуратурою Івано-Франківської області щодо нарахування та виплати заробітної плати за період з 01.07.2015 по 12.04.2016, оскільки спірні норми виникли на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX та втратили чинність 13.09.2023.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про те, що в спірних відносинах відповідач діяв на підставі закону. Судом також не встановлено порушення відповідачем інших критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлених частиною другою статті 2 КАС України.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними, стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 395264,83 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 03530483, вулиця Грюнвальдська, 11, місто Івано-Франківськ, 76604.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 37951998, вулиця Дністровська, 14, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Рішення складене в повному обсязі 15 травня 2024 року.