Окрема ухвала № 119049090, 14.05.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

О К Р Е М А У Х В А Л А

14 травня 2024 року Справа №200/235/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, Рівненська область, м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.01.2023 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі Відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 052530003586 від 24.01.2022 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.11.2022 року, зарахувавши до пільгового стажу:

- відповідно до пп. «а» п. 3 Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці:

- період проходження військової служби за контрактом з 19.12.2019 року - до стажу роботи на посаді заступника механіка підземної дільниці;

- час проходження служби з 04.02.2020 року по 17.08.2020 року, з 17.09.2020 року протягом якого брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- час проходження служби з 04.02.2020 по 17.08.2020 року, з 17.09.2020 по 18.11.2020 року, з 10.12.2020 року протягом якого брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- час проходження служби з 04.02.2020 по 17.08.2020 року, з 17.09.2020 по 18.11.2020 року, з 10.12.2020 по 16.08.2021 року протягом якого брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п."а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та Рішення Верховного Суду від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20-а, відповідно до заяви від 17.11.2022 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року у справі № 200/235/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, було відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 р. у справі № 200/235/23 було задоволено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 р. у справі № 200/235/23 скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії № 052530003586 від 24.01.2022, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.11.2022, з урахуванням вискоків суду викладених в цьому рішенні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРОПУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

01.05.2024 року від ОСОБА_1 (далі - заявник) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, яка подана на підставістатті 383 КАС України.

Відповідно до вказаної заяви заявник просить суд:

визнати протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2024 року № 052530003586, прийняте на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року по справі № 200/235/23;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виконати Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року по справі № 200/235/23, з урахуванням всіх висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Тобто, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно зі ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач з 12.07.2004 по 10.08.2004 працював учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті на період проходження приктики; з 08.07.2005 по 25.08.2005 працював учнем електрослюсара підземного на період проходження практики; з 01.02.2006 по 15.02.2006 працював учнем електрослюсара підземного на період проходження практики; з 14.07.2006 по 07.01.2008 працював на посадах механік підземний, електрослюсар підземний 4 розряду з повним робочим днем в шахті; з 15.01.2008 по 16.01.2009 працював на посадах заступник механіка, механік дільниці з повним робочим днем в шахті; з 21.01.2009 по 31.07.2016 працював на посадах механік підземний, заступник механіка підземного з повним робочим днем в шахті; з 01.08.2016 по 19.10.2017 працював на посадах механік підземний, заступник механіка підземного, електрослюсар підземний 5 розряду з повним робочим днем в шахті; з 19.10.2017 по теперішній час працює на посаді заступник механіка підземної дільниці.

Між позивачем та міністерством оборони України в особі командира 300 навчального танкового полку 169 навчального центру Сухопутних військ 29.12.2019 було підписано контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на 3 (три) роки.

Відповідно до довідки від 27.12.2019 №703/4 позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки від 03.03.2021 №138 позивач перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.02.2020 по теперішній час.

Відповідно до довідки № 772 від 25.09.2020, № 828 від 22.10.2020, № 12 від 26.07.2021, № 139 від 03.03.2021, № 50 від 07.09.2021, № 103 від 08.11.2022 позивач в період з 04.02.2020 по 17.08.2020, з 17.09.2020 по 18.11.2020, з 10.12.2020 по 16.08.2021, з 01.09.2021 по 13.11.2021, з 28.11.2021 по 22.07.2022, з 02.08.2022 по 06.10.2022, з 07.10.2022 по теперішній час, приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Позивач 17.11.2022 звернувся через веб-портал до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідачем було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.01.2022 № 052530003586 в якому було зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 29 років, а пенсійний вік становить 60 років. Вік заявника 37 років 06 місяців 12 днів. Для визначення права на призначенні пенсії на пільгових умовах необхідно долучити довідки про пільговий характер роботи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року у справі № 200/235/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, було відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 р. у справі № 200/235/23 було задоволено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 р. у справі № 200/235/23 скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії № 052530003586 від 24.01.2022, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.11.2022, з урахуванням вискоків суду викладених в цьому рішенні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРОПУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 15.04.2024 № 052530003586, в якому зокрема було зазначено, що вік заявника 37 років 06 місяців 12 днів. Страховий стаж особи становить 29 років 09 місяців 0 днів. Пільговий стаж особи (за Списком № 1) складає 13 років. Результати розгляду документів, доданих до заяви: - за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Додатковий коментар: відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки заявник звернувся раніше ніж за місяць до набуття права на призначення пенсії.

Суд апеляційної інстанції у постанові від 07.03.2024 року по справі № 200/235/23 дійшов висновку, що робота позивача відповідно до записів у трудовій книжці передбачена відповідним Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Також, зазначений факт підтверджується іншими документами, які надавались позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах.

Отже, вимоги відповідача щодо надання довідки у даному випадку не ґрунтуються на приписах законодавства.

Також судом було зазначено, що відповідачем фактично не зазначено які періоди роботи та з яких підстав неможливо зарахувати до пільгового стажу.

Також судом було зазначено, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону №1058-ІV.

Зазначені обставини не враховані відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення.

Статтею 2 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII Про оборону України (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що наявні правові підстави для перерахунку пенсії з зарахуванням до стажу на пільгових умовах в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періоди безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів та до пільгового період проходження військової служби за контрактом.

Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення від 15.04.2024 № 052530003586, яке прийняте відповідачем на виконання постанови суду не були враховані висновки суду, яким було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання постанови суду від 07.03.2024 року по справі № 200/235/23 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17.11.2022, з урахуванням вискоків суду викладених в цьому рішенні.

Також, як вбачається з доданого до оскаржуваного рішення розрахунку, до пільгового стажу Позивача не зараховано період роботи з 15.01.2008 по 22.04.2008, період проходження військової служби з 19.12.2019 по 31.10.2022 зараховано лише до загального страхового стажу з урахуванням кратності періодів безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Як вбачається з даного рішення від 15.04.2024 № 052530003586, Відповідачем повторно, при розгляді заяви від 17.11.2022 року не було застосовано норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, розгляд заяви було здійснено відповідно до норм Закону №1058-ІV. В рішенні відповідачем не зазначено які періоди роботи не зараховано до пільгового стажу та з яких підстав неможливо зарахувати такі періоди.

Також, в супереч висновкам викладеним у постанові суду, до пільгового стажу Позивача за посадою заступник механіка підземної дільниці передбаченою відповідним Списком, не було зараховано період проходження військової служби за контрактом з 19.12.2019 року та період проходження військової служби з урахуванням кратності (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періодів безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Таким чином, з огляду на правовий статус Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області як суб`єкта владних повноважень по відношенню до позивача, як громадянина України, який за наслідками судового захисту вправі очікувати на своєчасне та у повному обсязі поновлення порушених прав з боку державних органів, суд вважає, що 15.04.2024 року Головним управлінням на виконання судового рішення прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії прийнято всупереч постанови суду, яка набрала законної сили, адже не враховує викладені у такому судовому рішенні висновки.

Як вже було зазначено вище, згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви та визнання протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2024 року № 052530003586, прийнятого на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року по справі № 200/235/23.

Виходячи з викладеного, заява позивача про визнання протиправним рішення та дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Поряд з цим, суд зазначає, що за положеннями ст. 383 КАС України, суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача-суб`єкта владних повноважень на вчинення будь-яких дій.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 383 КАС України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченомустаттею 249цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Відповідно ч. 4 ст. 249 КАС України, згідно якої в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

На виконання приписів означеної норми, суд зазначає, що відповідачем було порушено ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, приписи ч.ч. 2, 3 та 4 ст. 86 Закону № 1697-VII, приписи п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, ст. 370 КАС України.

Суть порушення наведених приписів нормативно-правових актів викладена вище.

Відповідно до ч. 5 ст. 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Керуючись положеннямиКодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.04.2024 року № 052530003586, прийняте на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року по справі № 200/235/23.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виконати Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року по справі № 200/235/23, з урахуванням всіх висновків суду.

Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області 30-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання до суду доказів вжиття заходів направлених на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.

Повний текст ухвали складений та підписаний 14 травня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її року проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Є.В. Череповський