Рішення № 119047904, 15.05.2024, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5101/24

пр. № 2/759/2697/24

15 травня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши у спрощенному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства СП "Партнер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за фактичне користування послугами, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ СП «Партнер» 12.03.2024р. звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , яким просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за користування послугами автостоянки за період з 01.01. 2017 р. по 10.03.2024 р. в розмірі 23 000 грн., 3 % річних в розмірі 671 грн.98 коп., інфляційні втрати у розмірі 2883,10 грн., пеня в розмірі 23 000,00 грн. з покладанням на відповідача відшкодування понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_2 являється користувачем збудованого гаражного боксу № НОМЕР_1 , який знаходиться на земельній ділянці відведеній позивачу для експлуатації та обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що позивач охороняє гаражний бокс № НОМЕР_1 , який належить відповідачу і розташований на земельній ділянці, землекористувачем та балансоутримувачем якої є ПрАТ СП «Партнер». Однак відповідач грубо порушує чинне законодавство, категорично відмовляється сплачувати заборгованість за фактичне користування послугами та охорону автомобіля, незважаючи на те, що послугами автостоянки користується регулярно, у зв`язку з чим останній вимушений звернутися до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості за користування послугами автостоянки.

Ухвалою Святошинського районного суду від 13.03.2024року справу прийнято до розгляду та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що спільне підприємство «Партнер» створено у відповідності до вимог діючого законодавства і є правонаступником МДКП « Партнер» відповідно до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києві № 1292 від 09.10.1996 року.

Відповідно до п.1 Рішення Виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів № 138 від09.03.1992 р. « Про передачу відкритої автостоянки на в. Жмеринській, 1-а в м. Києві передано в експлуатацію малому підприємству « Партнер», правонаступником якого є ПрАТ СП « Партнер».

Судом встановлено, що 01.03.2013 року між СП "Партнер" та відповідачем був підписаний договір №5714 на експлуатацію, обслуговування та зберігання автомобіля.

Відповідно до п.1.1. укладеного між сторонами договору на експлуатацію та обслуговування позивач бере на себе обов"язки по зберіганню і охороні автомобіля автовласника в автогаражі №15 на автостоянці №5, який розміщений на земельній ділянці по в. Жмеринська, 1-а. Автовласник, тобто відповідач, бере на себе зобов"язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати відповідно до умов п.5.1 вказаного вище договору.

Згідно умов договору позивач бере на себе обов"язки по зберіганню автомобіля автовласника марки Лексус LS460 3007 року, кузов НОМЕР_2 держ № НОМЕР_3 в автогаражі №15 на автостоянці 5, за адресою: м. Київ в. Жмеринська,1-а. ПрАТ СП «Партнер» у своїй діяльності керується «Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених постановою КМ України 22.01.1996 року, які регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання усіх типів автотранспортних засобів, які належать громадянам, і поширюються на всі автостоянки (крім гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб`єктами підприємницької діяльності, чи належать цим суб`єктам.

Згідно з п.27 зазначених Правил, автостоянки гарантують схоронність транспортних засобів, прийнятих на зберігання, а у разі їх зникнення, розукомплектовування або пошкодження під час зберігання, несуть повну матеріальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Зазначена автостоянка обладнана відповідно до вимог Державних будівельних норм України «Споруди транспорту, автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБР В.2.З.- 15:2007».

Для обслуговування автостоянки та утримання її в належному стані позивач вживає всі чинні вимоги, укладає договори з постачальниками електроенергії, здійснює пропускний і внутрішній режим, забезпечує цілодобову охорону об`єкта, сплачує всі податки згідно чинного законодавства, що підтверджується рахунками по сплаті електроенергії,оплата заробітної плати електромонтеру , охоронцям , податки на зарплату, прибирання території, покос трави та ін.

Відповідно до ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо сплати коштів за користування послугами з утримання належного відповідачу майна, у останнього утворилась заборгованість.

На підтвердження вищезазначеного, позивач надає взаєморозрахунок заборгованості за період з 01.01. 2017 р. по 10.03.2024 р. в розмірі 23 000 грн., 3 % річних в розмірі 671 грн.98 коп., інфляційні втрати у розмірі 2883,10 грн., пеня в розмірі 23 000,00 грн.

Відповідачем не надано конкретного розрахунку, заперечень щодо правильності даного розрахунку, а також не подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Таким чином, оскільки судом встановлено наявність заборгованості у відповідача за спожиті послуги, позовні вимоги в даній частині підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав в зв`язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов таким, що дає підстави для його задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 3028,00грн. та сплачену суму правової допомоги в розмірі 4 500 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 76-81, 141, 263-268, 280-282 ЦПК України, статтями 11, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов приватного акціонерного товариства СП "Партнер" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за фактичне користування послугами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» ( 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1а) борг за спожиті послуги по зберіганню і охороні автомобіля автовласника в розмірі в розмірі 23 000 грн., 3 % річних в розмірі 671 грн.98 коп., інфляційні втрати у розмірі 2883,10 грн., пеня в розмірі 23 000,00 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати пов"язані з правничою допомогою в розмірі 4500 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Л.М. Шум