Рішення № 119047289, 13.05.2024, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ № 712/6844/22

Провадження № 2/712/617/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря Дубини В.В.

представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №б/н від 22.06.2007 у сумі 46546,32 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 2726,21 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 43379,09 грн., заборгованості за комісією - 441,02 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з метою отримання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» відповідач підписала заяву б/н від 22.06.2007. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає Договір про надання банківських послуг. Позивач зазначає, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому був збільшений до 21600,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 Договору, в якому зазначено, що клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлено договором. Внаслідок порушення договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 20 жовтня 2022 року.

Соснівським районним судом м. Черкаси 09.11.2022 у справі № 712/6844/22 ухвалено заочне рішення у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , яким позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22.06.2007 у розмірі 46546,32 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2023 скасовано заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.11.2022 у справі № 712/6844/22 та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 07 грудня 2023 року на 10 год.00 хв.

Ухвалою суду від 22.04.2024 залишено заяву Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зменшення позовних вимог без розгляду.

Відповідач заявив клопотання про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що із поданих позивачем документів вбачається, що 22.06.2007 відповідач звернувся до Позивача, подавши заяву-анкету на відкриття гривневого кредитного карткового рахунку № 5457-0829- 5892-3190 на умовах «кредитка Універсальна» із пільговим періодом 55 днів, з кредитним лімітом 2 800,00 грн. та на умовах сплати процентної ставки по кредиту 1,9 % щомісячно ( 22,8 % річних), а також щомісячної комісії в розмірі 1 % на залишок заборгованості. Строк дії умов кредитування за вказаною карткою становив - червень 2011 року (включно).

Строк кредитування за кредитним лімітом, в розмірі 2800,00 грн., який було надано Відповідачу за кредитною карткою «Універсальна» № НОМЕР_1 , виданої 22.06.2007, обмежувався до 01.07.2011. Докази того, що після спливу цього строку кредитна картка на умовах цього тарифу перевипускалась із виданням нової карти або продовжувались умов кредитування за цим тарифом за відповідними заявами чи погодженнями відповідача, в матеріалах справи відсутні. Крім цього, як вбачається наданого банком обороту по даному картковому рахунку, остання видаткова операція за цим картковим рахунком здійснювалась відповідачем 08.12.2008 шляхом поповнення картки. Після цієї дати жодних видаткових та прибуткових операцій відповідачем по цьому картковому рахунку не здійснювалось, що також свідчить про відсутність погоджень відповідача на продовження строку кредитування після закінчення встановленого строку дії картки.

Водночас, із поданого Позивачем розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом були нараховані Позивачем як за період кредитування, так і після закінчення строку кредитування (тобто після 01.07.2011) та розраховані станом на 31.07.2022. При цьому, як вбачається із наданого банком розрахунку проценти за час кредитування (тобто з 22.06.2007 по 01.07.2011) нараховані позивачем складають 1854,61 грн. А нараховані після закінчення строку кредитування проценти складають: 43 379,09 1854,61 = 41 524,48 грн.

Отже, враховуючи, що сторонами було чітко погоджено строк кредитування на умовах кредитного тарифу «Універсальна», який становив до червня 2011 року (і після цього кредитна картка на умовах цього тарифу банком за заявою відповідача не перевипускалася та відповідачем не використовувалась), тому нарахування Позивачем процентів у розмірі 41 524,48 грн. за користування сумою кредиту після завершення строку кредитування (тобто після червня 2011 року) є порушенням приписів ст. 1048 ЦК України, а відтак є безпідставним та не ґрунтується на вимогах законодавства, а отже задоволенню не підлягають.

Як вбачається із наданих Позивачем розрахунків до них включено нарахування щомісячної комісії (винагороди) Банку за надання фінансового інструмента у розмірі 1 % щомісячно на залишок заборгованості, що за розрахунками банку станом на 01.07.2011 та по даний час складають 441,02 грн.

Тобто фактично банком в договорі було передбачено отримання плати (щомісячної комісії) у відсотковому значенні від залишку заборгованості за надання та обслуговування фінансового інструменту (кредиту), що не є змістом послуги із надання кредиту, та є фактично діями Банку, які він вчиняє на власну користь, встановлюючи для Позичальника щомісячну плату тільки за те, що він надає чи обслуговує кредит, фактично збільшуючи (здорожуючи) для Позичальника сукупну вартість кредиту шляхом встановлення таких скритих платежів. Натомість платою за надання кредиту відповідно до приписів ст. 1048, 1056-1 ЦК України є проценти за користування грошовими коштами, розмір яких було чітко визначено Договором.

Уключення до розрахунку заборгованості Відповідача суми щомісячної комісії у розмірі 441,02 грн. є безпідставним, а такі вимоги кредитного договору є нікчемними в силу закону, а тому вони не можуть входити до структури суми заборгованості Відповідача за вказаним кредитним договором, а тому вказана вимога також не підлягає до задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи із вказаним позовом Позивач звернувся до суду 01.02.2022, тобто із пропущенням строків позовної давності щодо кожного із платежів за кредитним договором (як суми тіла кредиту, так і відсотків та інших платежів), нарахованих за час кредитування, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. У зв`язку із цим Відповідач наполягає на застосуванні позовної давності до усіх вимог позивача за кредитним договором, щодо яких сплинув строк позовної давності.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 22.06.2007.

З моменту оформлення кредитного договору пройшло 16 років. Позичальник не звертався до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними коштами та погашення, які він здійснював.

Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови, зокрема, розмір поточної процентної ставки 1,9%, розмір комісії та штрафів тощо. Крім того, Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку.

З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачу встановлено кредитний ліміт та відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна».

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором.

Позивач також зазначає, що останнім днем строку дії картки визначено кінцеву дату для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту у розмірі та в строки, встановлені Тарифами, при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за кредитним договором б/н та припинення зобов`язань в цілому.

Таким чином, на думку позивача, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Отже, нарахування банком відсотків після закінчення строку виконання зобов`язання є цілком законним та повністю узгоджується з Умовами надання споживчого кредиту та не суперечить позиції, викладеній у постанові ВП ВС у справі № 444/9519/12, та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також позивач зазначає, що ним не порушено строк позовної давності.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач виклав доводи, аналогічні доводам, викладених у відзиві.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві; просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Представник позивача до судового засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що станом на 10.05.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 4995,06 грн., яка складається з 2726,21 грн. заборгованості за тілом кредиту; 905,75 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 1363,10 грн. заборгованості з пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що відповідачпідписав 22.06.2007заяву проприєднання доУмов таПравил наданнябанківських послугу ПриватБанку,в якійзазначено,що даназаява разоміз Пам`яткоюклієнта,Умовами таПравила наданнябанківських послуг(далі-Умови),а такожТарифами становлятьміж ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно заяви встановлено кредитний ліміт у сумі 2800 грн. та встановлена базова процентна ставка за кредитом 1,9% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 1%. При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених указаним договором, більш, аніж на 120 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. та 5% від суми позову (а.с. 20).

До рахунку відкрита картка № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» термін дії картки становить до червня 2011 року (а.с. 19).

Зазначений Договір відповідно до ст. 634 ЦК України є змішаним договором, який містить у собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

У новій редакції статуту Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником за всіма правами і обов`язками Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

На підтвердження зазначених у позові вимог, позивач надав Умови та Правила надання банківських послуг (далі за текстом - Умови).

Відповідно до приписів п.п. 3.2, 3.3 Умов після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість надання кредиту на платіжну картку. Клієнт надає свою згоду в тому, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою та безумовною згодою Держателя (клієнта) відносно прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Пунктом 4.6 Умов передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Пунктом 5.3 Умов передбачено право банку односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору.

Відповідно до п. 5.7 розділі ІІ Умов банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком частині в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

Відповідно до п. 6.4 Умов у разі незгоди зізміною Правил та/або «тарифів Банку», клієнт зобов`язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість, в тому числі і заборгованість, що утворилася протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих клієнту та його довіреним особам. У разі незгоди зі списанням коштів по картрахунку письмово повідомити Банк про це протягом тридцяти п`яти днів з моменту списання.

Згідно п. 6.5 Умов відповідач зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.6.6 Умов у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банка клієнт повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Згідно п.8.6 Умов при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.07.2022 склала 47428,34 грн., з яких: 2726,21 грн. заборгованість за тілом кредиту, 43379,09 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 882,02 грн. - нарахована пеня, 441,02 грн. нарахована комісія.

До стягнення заявлена сума заборгованості 46546,32 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 2726,21грн., заборгованості по процентам за користування кредитом -43379,09 грн., заборгованості за комісією 441,02 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Зазначена норма закону застосовується також до відносин за кредитним договором в силу вимог ст. 1054 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала зобов`язання за Кредитним договором та не повертала кредитні кошти у визначені договором строки.

Відповідач просить до вимог позивача застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно доп.1ч.2ст.258ЦПК Українипозовна давністьв одинрік застосовується,зокрема,до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності передбачені статтею 267 ЦК України.

Так, особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі №826/13768/16(11-609апп18) визначено, щопозовна давністьце законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Такожу постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі №910/18560/16(12-143гс18) сказано, щопозовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Відповідно до позиції, викладеної у постанові ВС у справі № 569/13606/17-ц від 03.06.2020, за змістом пунктів 2.3., 2.4., 3.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Національного банку України від30 квітня 2010 року № 223(у редакції, що діяла станом на26 березня 2011 року - дату видачі картки № НОМЕР_2 ), спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб (далі - договір).

Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов`язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов`язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку.

Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії. Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором. Банк зобов`язаний після виконання взаємних зобов`язань або в разі розірвання чи закінчення терміну дії договору на вимогу користувача видати йому довідку про повернення спеціального платіжного засобу, крім випадків передавання його користувачу у власність, кредиту та процентів за користування ним.

Таким чином, у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.

Письмового договору між банком таОСОБА_1 про встановлення кредитного ліміту на платіжку картку № НОМЕР_2від 26 березня 2011 року (заяви на видачу кредиту, підписаної відповідачем) матеріали справи не містять.

Отже, обставини щодо перевипуску кредитної платіжної картки№ НОМЕР_2 із видачею кредитної картки № НОМЕР_2 не встановлені, а тому колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що кінцевий строк кредитування у справі становить до 31 грудня 2011 року, що відповідає строку дії картки № НОМЕР_1 .

Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про стягнення процентів після 31 грудня 2011 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Необґрунтованими є також вимоги банку про нарахування та стягнення неустойки й комісії після 31 грудня 2011 року».

Як встановлено судом, відповідачу відкрито банківську картку № НОМЕР_1 , терміном дії до червня 2011 року на 55 днів пільгового періоду (а.с.19-20).

Отже, кінцевий термін кредитування становить до 30 червня 2011 року, доказів перевипуску картки на новий термін позивач у дотримання вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надав.

Позивач до суду із позовом звернувся 26.08.2022 згідно штемпелю на поштовому конверті, отже за межами позовних вимог, а тому у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за кредитом слід відмовити.

Указане відповідає позиції, викладеній у постанові ВС у справі № 569/13606/17-ц від 03.06.2020, у якій зазначено: «…сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).

Враховуючи те, що строк дії картки встановлено до 31 грудня 2011 року, саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягненнятіла кредиту та нарахованих до 31 грудня 2011 року інших платежів за кредитом.

Кредитор звернувся до суду із позовом у вересні 2017 року, тобто поза строком позовної давності, заявленої відповідачем у відзиві на позовну заяву, а тому у цій частині апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Платіж позичальника у квітні 2013 року розміром 110 грн пропущену позовну давність не перериває, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

За таких обставин переривання позовної давності визнанням позичальником частини боргу не відбулося».

Що стосується вимоги позивача про стягнення комісії, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ч. 1,2,3,4 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

У Постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.

Як було встановлено судом, умовами кредитного договору встановлена сплата комісії у розмірі 1% від суми кредиту щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості. Проте, сторона позивача не вказує, які саме послуги за вказану комісію надаються (будуть надаватися) відповідачу ОСОБА_2 . Умови кредитного договору не містять жодних даних про такі послуги за комісією.

Пунктом 17 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Враховуючи викладене вище та те, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі задоволенню не підлягають, оскільки така вимога не має належного обґрунтування.

Також суд вважає, що розмір такої комісії, з огляду на обставини справи (зокрема розмір кредиту), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови договору про оплату комісії є несправедливими.

Крім того, з заяви позивача, зареєстрованої судом за вхідним № 19458 від 13.05.2024, вбачається, що позивач зазначає, що станом на 10.05.2024 у відповідача відсутня заборгованість зі сплати комісії, однак не зазначає на підставі чого така заборгованість у позивача вісутня.

За вказаних обставин, у задоволенні вимог про стягнення комісії слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

Як зазначено вище, строк дії кредиту встановлений до 30.06.2011 (термін дії картки).

Відсотки позивачем нараховані за період з 31.08.2007 по 01.08.2019 у загальній сумі 43379,09 грн. (а.с. 5-12).

За вимогами про стягнення відсотків за користування кредиту, нараховані до 30.06.2011, сплинув строк позовної давності, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Що стосується відсотків нарахованих за межами строку дії договору, а саме з 01.07.2011, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що процентивідповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто заможливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється післяспливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).

Враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користування кредиту за межами строку дії кредиту, то у задоволенні вимог позивача в частині нарахування відсотків за користування кредиту, починаючи з 01.07.2011 слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо вимог позивача про стягнення відсотків за період з 31.08.2007 по 30.06.2011 суд зазначає, що позивач звернувся з порушенням строку позовної давності, а тому у їх задоволенні слід також відмовити.

Суд також зауважує, що позивач у заяві від 13.05.2024, зареєстрованої судом за вх. № 19548, зазначив, що станом на 10.05.2024 заборгованість відповідача за відсотками становить 905,75 грн.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Позивач: Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий 14.09.2007 Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 15.05.2024.

Суддя: О.С. Стеценко