Постанова № 11904077, 23.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2010 р.Справа №2а-10702/10/6/0170 (16:53)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А. ,

при секретарі Усковій О. І.,

за участю представника позивача - Кройтора І. В., представника відповідача - Черниш А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратон"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті № 0002631502/0 від 05.08.2010 року про визначення позивачу податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 149196,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що дане рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, з неповним з'ясуванням обставин, оскільки зроблені за результатами перевірки висновки відповідача, про те, що на позивача не розповсюджується дія п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованим. При цьому позивач зазначає, що він виконує зобов'язання по перевезенню пасажирів за маршрутами, тарифи на які врегульовано органом місцевого самоврядування, отже має право користуватися при формуванні ПДВ положеннями п. п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву за вихідним № 7865/9/10-0 від 08.09.2010 року, зокрема , у судовому засіданні, посилався на те, що дія п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" розповсюджується тільки на підприємства та організації комунальної власності, котрі надають транспортні послуги і котрим виконавчий комітет встановлює тарифи щодо оплати транспортних послуг.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ратон” зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 11.06.1993р. як субєкт підприємницької діяльності - юридична особа (ЄДРПОУ 20684259).

Державною податковою інспекцією в м. Ялті АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатом якої був складений акт № 3016/15-2/20684259 від 21 липня 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002631502/0 від 05.08.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, у розмірі 149196,00 грн., де 45 211,00 грн. основний платіж, 103985 штрафні (фінансові) санкції.

На погодившись з зазначеним рішення, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті № 0002631502/0 від 05.08.2010 року на суму 149196,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті № 0002631502/0 від 05.08.2010 року про визначення позивачу податкового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 149196,00 грн., суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкцій.

Згідно з висновком акту, відповідачем встановлено порушення позивачем положень п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, ТОВ “Ратон” занижена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі45 211,00 грн.

Відповідач, посилаючись на положення ст.35 Закону України “Про автомобільний транспорт”та положення п.п. “а”п.2 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування України” зазначив в акті перевірки, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі “маршрутного таксі”підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.08р. №1655 ТОВ “Ратон”погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про те, що дія п.п. 5.1.13 п.5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”не розповсюджується на позивача, в звязку з чим зробив висновок про заниження позивачем суми ПДВ.

Отже, на думку відповідача товариству з обмеженою відповідальністю “Ратон”такі тарифи не встановлені, а тільки погоджені, а це означає, що дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”не поширюється на товариство з обмеженою відповідальністю “Ратон”.

Однак такий висновок ДПІ є необґрунтованим у звязку з наступним.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Ратон”- є субєктом господарювання та виконує зобовязання по перевезенню пасажирів за маршрутами.

Із змісту рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року вбачається, що виконком при його прийнятті керувався ст. 28, 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Відповідно до п. 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року з 01.08.2008 року узгоджено єдиний тариф 2-00 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, яка працюють в режимі маршрутного таксі ( додаток 1).

Закон України “Про податок на додану вартість” визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 1655 від 24 липня 2008 року прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Крім того суд зазначає, що поняття слова “регулювання”, застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”слід розуміти, як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше.

При використанні терміну “регулювання”необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Вказане свідчить про те, що висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства, в звязку з чим прийняте на підставі висновків акту перевірки податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що адміністративний позов задоволено, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при поданні позову судового збору у розмірі відповідно до задоволених вимог немайнового характеру (3,40 грн.), в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.09.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 27.09.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Ялті Автономної Республіки Крим № 0002631502/0 від 05.08.2010 року на суму 149196,00 грн., де 45 211,00 грн. основний платіж з податку на додану вартість, 103 985,00 грн. штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ратон” (98600, АР Крим, м. Ялта, с. Гаспра, вул. Горького, 4, кв. 18) судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.