Рішення № 119038994, 13.05.2024, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 339/65/24

Номер провадження 2-а/350/8/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції Коритко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 в якому просить скасувати постанову серії 4АВ №04565856 від 16 січня 2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ч.1 ст.122 КУпАП за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зіслався на те, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував. У вказаний в постанові час та місці він жодним транспортним засобом не керував, тому не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.122 КУпАП, тому постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Постановою серія 4АВ №04565856 від 16 січня 2024 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ч.1 ст. 122 КУпАП за те, що особа яка керувала транспортним засобом Nissan Terano реєстраційний номер НОМЕР_1 12.01.2024 за адресою М06 Київ-Чоп394+318 перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 52 км/год. чим порушила пункт 12.9 (б) ПДР відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.122 КУпАП.

Підставою для скасування постанови серії 4АВ №04565856 від 16 січня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є невідповідність обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач є керівником Благодійної організації "Благодійний фонд Волонтери Болехівщини". Фонд створений з метою надання допомоги Збройним Силам України у відбитті російської агресії.

Автомобіль NissanTerano реєстраційний номер НОМЕР_1 , який ввезено на територію України, як гуманітарна допомога, через благодійний фонд у встановленому порядку був переданий військовослужбовцю Збройних Сил України ОСОБА_3 в зону бойових дій. Вказаним автомобілем 12.01.2024 за адресою М06Київ-Чоп394+318 о 12 год.07 хв. позивач не керував. Внести відомості у Єдиний державний реєстр транспортних засобів, щодо належного користувача не має можливості, оскільки транспортний засіб тимчасово ввезено на територію України на період дії воєнного стану та 90 днів після нього. Окрім того, зазначає, що до адміністративної відповідальності було притягнуто його, як фізичну особу, однак він не керував транспортним засобом Nissan Terano реєстраційний номер НОМЕР_1 12.01.2024 за адресою М06Київ-Чоп394+318 тобто не вчиняв інкримінованого йому адміністративного правопорушення. У винесеній постанові, його зазначено, як фізичну особу з зазначенням персональних даних, а не як керівника юридичної особи.

Враховуючи викладені обставини та відсутність доказів на підтвердження будь-яких правопорушень з його боку, спірна постанова, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є такою, що підлягає скасуванню.

21.03.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ № 04565856 від 16.01.2024 винесена інспектором Департаменту патрульної поліції Міщанин О.М. на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Відповідно до бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів реєстраційна карта ТЗ відповідає даним вказаним у постанові. Зокрема транспортний засіб Nissan Terano реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстровано за БО «БФ «Волонтери Болехівщини» керівником якої є ОСОБА_1 . На момент опрацювання та прийняття рішення за вказаною фіксацією порушення ПДР, інспектором ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів інформації про зміну власника чи наявність належного користувача даного транспортного засобу не виявлено. Відтак, Департамент патрульної поліції вважає, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, а постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, щодо позивача винесена на підставі належних і допустимих доказів. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов до відповідача про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, з підстав, викладених у ньому. Крім того, позивач суду пояснив, що він, як керівник Благодійної організації «БФ Волонтери Болехівщини», яка з моменту повномасштабного вторгнення росії займається активною допомогою військовослужбовцям, зокрема забезпеченням автомобілями підвищеної прохідності. На даний час фондом організовано передачу в користування військових 23 автомобілі, що були передані, як гуманітарна допомога. Фонд, який він очолює не набуває право власності на вказані транспортні засоби, оскільки такі передаються доброчинцями безкоштовно з умовою передачі військовим. Для належного оформлення та ввезення на територію України, вказані автомобілі мають бути зареєстровані, для чого видається тимчасовий реєстраційний талон та відповідні номерні знаки. На даний час, на нього складено вже декілька постанов за аналогічним обвинуваченням, однак, оскільки він правил дорожнього руху не порушував, тому вважає, що такі постанови є незаконними. Він звертався до Територіального сервісного центру №2641 з метою призначення належних користувачів на автомобілі, які перебувають на тимчасовому обліку, однак на даний час вказана процедура законодавчо неврегульована.

Позивач вказав, що склалася така ситуація, що він, як особа що в силу свого життєвого досвіду та статусу, хоче допомагати в зміцненні обороноздатності України, однак несе негативні наслідки за діяння, вплинути на які жодним чином не може. Військовослужбовці, котрі користуються автомобілями, які були передані їм фондом, часто виконують на них різні завдання, ймовірно і воєнного характеру в бойових підрозділах, при цьому можливо і порушують швидкісний режим, однак він жодним чином не може вплинути на них, тому вважає, що не може нести відповідальність. ОСОБА_3 , якому було передано вказаний в постанові автомобіль, є офіцером, постійно знаходиться на території де ведуться бойові дії, тому рідко виходить на зв`язок. Подати заяву про те, що саме він керував автомобілем, та оплатити відповідний штраф не мав можливості. З свого боку, він, позивач, використав всі способи для того, щоб оскаржувана постанова була скасована відповідачем самостійно, звертався з відповідною заявою у Департамент патрульної поліції в якій зазначив, що автомобіль було передано військовослужбовцю Збройних Сил України та надіслано підтверджуючі документи. Оскільки, постанова відповідачем не була скасована, тому для захисту своїх прав змушений звернутися в суд.

Представник відповідача Коритко І.Б., в судовому засіданні заявлений позов не визнала з підстав наведених у відзиві. Крім того, вказала, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, як керівника юридичної особи. Комплекс «КАСКАД» є стаціонарним комплексом фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, пройшов необхідні тестування та має дозвільні документи на їх використання. Враховуючи викладене, зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі щодо позивача винесена на підставі інформаційних файлів та метаданих за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, а тому є правомірною. Щодо вчинення правопорушення іншим суб`єктом, який зазначений у позові, зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів дотримання ним умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені положеннями ст.279-3 КУпАП і не посилається на факт вчинення дій, які згідно цієї статті необхідно було вчинити для звільнення від адміністративної відповідальності, що унеможливлює звільнення його від адміністративної відповідальності. Позивач, як керівник БО «БФ «Волонтери Болехівщини» є суб`єктом, який несе відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, вчиненого за участі транспортного засобу, який зареєстровано на благодійну організацію.

З приводу застосування ст.14-2 КУпАП, зазначає, що дана стаття не визнавалась неконституційною та є чинною на момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Просила відмовити в задоволенні позову.

Третя особа на стороні відповідача інспектор Міщанин О.М. в судове засідання не з`явилася, причин своєї неявки не повідомила, хоч про час, день та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку шляхом надіслання повістки в її електронний кабінет.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12.03.2024 справу призначено до розгляду за правилами ст.286 КАС України, призначив судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. З метою забезпечення строків розгляду адміністративної справи, встановлених ст.286 КАС України, суд витребував в Департаменту патрульної поліції всі матеріали адміністративної справи, на основі яких винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ №04565856 від 16 січня 2024 року.

21.03.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача до суду поступило клопотання про відкладення розгляду у справі з метою підготовлення відзиву на позовну заяву.

21.03.2024 до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до копії паспорта громадянина України (а.с.3), позивач у цій справі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є директором благодійної організації "Благодійний Фонд Волонтери Болехівщини" (а.с.10).

За БО "Благодійним Фондом Волонтери Болехівщини" 24 листопада 2023 року зареєстровано автомобіль Nissan Terano реєстраційний номер НОМЕР_1 та видано тимчасовий реєстраційний талон ХХР №056157 (а.с.13).

Вказаний автомобіль 15 грудня 2023 року згідно акту прийому-передачі був переданий лейтенанту Збройних Сил України ОСОБА_3 з метою забезпечення ЗСУ необхідними засобами (а.с.8). ОСОБА_3 є військовослужбовцем ЗСУ, що підтверджено копією посвідчення офіцера (а.с.12).

Постановою серії 4АВ №04565856 від 16 січня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розмірі 340,00 грн. В оскаржуваній постанові зазначено притягнути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та адреса місця проживання АДРЕСА_1 тобто всі його персональні дані, як фізичної особи (а.с.4).

ОСОБА_1 , як директор БО "Благодійний фонд Волонтери Болехівщини" звертався з заявою до відповідача в якій зазначив, що автомобілем 12 січня 2024 року на трасі Ь06Київ-Чоп 394+318 керував ОСОБА_3 , який повертався з м. Болехів де отримав спеціальне обладнання придбаного Фондом для забезпечення військовослужбовців, а також надав Департаменту патрульної поліції всі підтверджуючі документи (а.с.79-80).

07.02.2024 рішенням т.в.о. заступника начальника відділу опрацювання заяв комунікації з громадянами управління автоматичної фіксації Правил дорожнього руху Департаменту патрульної поліції, відмовлено ОСОБА_1 у його скаргах, залишено постанови у справах про адміністративні правопорушення без змін, а скарги без задоволення (а.с.82-84).

Встановлено, що ОСОБА_1 звертався в ТСЦ МВС №2641, для того, щоб внести відомості у Єдиний державний реєстр транспортних засобів, щодо належного користувача.

З відповіді ТСЦ МВС №2641 від 23.04.2024 за №31/28/-2641-1023 на звернення БО "БФ Волонтери Болехівщини" вбачається, що автомобілі, які перебувають на обов`язковому тимчасовому державному обліку та на які видано тимчасові реєстраційні талони не являються власністю установи в розумінні законодавства, а відтак відсутня можливість надання адміністративної послуги з оформлення належного користувача на транспортні засоби, які перебувають на тимчасовому державному обліку та ввезені на територію України, як гуманітарна допомога (а.с.105-107).

Отже, між сторонами виник спір відносно законності винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача, яку останній вважає неправомірною та просить про її скасування.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Суд, вислухавши учасників справи, надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові та оцінюючи зміст обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в ній, а також дослідивши наявні докази в матеріалах адміністративної справи, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити, з огляду на таке.

Суд встановив, що оскаржуваною постановою позивача ОСОБА_1 визнано винуватим за те, що особа, яка керувала транспортним засобом NissanTerano реєстраційний номер НОМЕР_1 12.01.2024 за адресою М06 Київ-Чоп394+318 перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 52 км/год. чим порушила пункт 12.9 (б) ПДР Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. На підставі ст.ст.142, 33, 222, 2791-2793, 284 КУпАП позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорока) гривень.

Позивач не погоджується з винесеною постановою, вказуючи у позовній заяві, що вона є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин справи.

Для встановлення істини у адміністративній справі слід дослідити докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а також дотримання суб`єктом владних повноважень вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стаття 19 Конституції передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідачі) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приміткою до вказаної статті встановлено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до частини 7 статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах) несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Згідно з положеннями статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з положеннями ст.ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ст.72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, що саме він керував транспортним засобом, що автомобілем у вказаний в постанові час та місті керував ОСОБА_3 , однак завчасно внести відомості у Єдиний державний реєстр транспортних засобів, щодо належного користувача немає можливості, оскільки переданий військовослужбовцю транспортний засіб ввезено тимчасово на період дії воєнного стану і 90 днів після нього, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до матеріалів справи на автомобіль Nissan Terano видано тимчасовий реєстраційний талон ХХР №056157 та реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно акту прийому-передачі від 15.12.2023 автомобіль переданий військовій частині НОМЕР_3 , а саме лейтенанту Збройних Сил України ОСОБА_3 з метою забезпечення ЗСУ необхідними засобами. Тобто у володінні чи користуванні БО "Благодійний Фонд Волонтери Болехівщини" чи позивача, даний транспортний засіб о 12 год.07 хв. 12.01.2024 не перебував та не перебуває на момент ухвалення судом рішення.

Про те, що автомобіль марки Nissan Terano (тимчасовий реєстраційний талон ХХР №056157 та реєстраційний номер НОМЕР_1 ) станом на 12 год. 07 хв. 12.01.2024 не перебував у фактичному користуванні позивача ОСОБА_1 , тобто що останній не керував автомобілем у зазначений в постанові час та день, по суті не заперечує і представниця відповідача.

Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є Міністерство внутрішніх справ України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII з наступними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №3353-XII) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною 9 названої правової норми передбачено, що порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру. У разі наявності будь-яких обтяжень, реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється виключно за умови надання згоди на це обтяжувачем (обтяжувачами).

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі транспортні засоби), оформлення та видача реєстраційних документів і номерних знаків визначена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі Порядок №1388).

Згідно з абзацом 1 пункту 3 цього Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС (абзац 19 пункту 3 Порядку №1388).

Згідно з пунктом 7 Порядку №1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). У разі припинення або скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях власники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом дев`яноста днів.

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають вимогам, установленим МВС, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1388 державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).

Згідно з абзацами 6, 7, 9, 10, 11 пункту 16 Порядку №1388 транспортні засоби, які були примусово відчужені або вилучені, а також ті, які придбані на території України або ввезені на територію України на законних підставах у період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку за заявою власника шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу.

До заяви власника додаються копія документа, що посвідчує його особу, а також копія акта про примусове відчуження або вилучення майна за зразком згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 31 жовтня 2012 року № 998 або копія документа, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу.

На транспортні засоби, які підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку, видаються тимчасові реєстраційні талони, що є дійсними в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та протягом дев`яноста діб після його припинення або скасування, та закріплюються нові номерні знаки або номерні знаки, які були в користуванні та на даний час не закріплені за іншими транспортними засобами.

Протягом дев`яноста діб із дня припинення або скасування дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану особи, які експлуатують транспортні засоби, що перебували на обов`язковому тимчасовому державному обліку в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, зобов`язані здійснити державну реєстрацію транспортних засобів відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» та цього Порядку. У разі встановлення факту обтяження такого транспортного засобу чи подання документів, інформація в яких не відповідає відомостям відповідних державних реєстрів і баз даних під час державної реєстрації, та/або транспортний засіб не зареєстровано протягом дев`яноста діб із дня припинення або скасування дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, такий транспортний засіб вважається необлікованим.

Транспортні засоби, які були примусово відчужені або вилучені, а також ті, які придбані на території України або ввезені на територію України на законних підставах у період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку за заявою власника шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу.

На транспортні засоби, які підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку, видаються тимчасові реєстраційні талони, що є дійсними в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та протягом дев`яноста діб після його припинення або скасування, та закріплюються нові номерні знаки або номерні знаки, які були в користуванні та на даний час не закріплені за іншими транспортними засобами.

Протягом дев`яноста діб із дня припинення або скасування дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану особи, які експлуатують транспортні засоби, що перебували на обов`язковому тимчасовому державному обліку в період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, зобов`язані здійснити державну реєстрацію транспортних засобів відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух» та Порядку 1388.

Відповідно до пункту 3 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 року № 1145 (далі - Порядок 1145) підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Підпунктами 8, 9 пункту 28 Порядку 1145 передбачено, що для оформлення належного користувача на транспортний засіб, окрім іншого вносяться дані про марку, модель, номерний знак, свідоцтва про реєстрацію та ідентифікаційний номеру транспортного засобу (VIN) та дані власника транспортного засобу.

Відповідно до ч.1 ст.279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Таким чином, суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених ст.122 КУпАП, може бути лише фізична особа, яка:

керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення;

є власником транспортного засобу;

є керівником юридичної особи, якій належить на праві власності транспортний засіб.

Згідно тимчасового реєстраційного талону транспортний засіб Nissan Terano реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстровано за БО «БФ «Волонтери Болехівщини» керівником якої є ОСОБА_1 (а.с.13-13 зворот).

Разом з тим, під час судового розгляду з`ясовано факт передачі на потреби Збройних Сил України автомобіля Nissan Terano реєстраційний номер НОМЕР_1 , який 15.12.2023 передано в розпорядження лейтенанту ЗСУ ОСОБА_3 для передачі його у володіння військовій частині НОМЕР_3 , тобто автомобіль вибув з володіння «БФ «Волонтери Болехівщини» та її керівника ОСОБА_1 15.12.2023 (а.с.8).

Згідно відповіді Територіального сервісного центру МВС №2641 від 13.04.2024 №31/28/1-2641-2023 автомобілі, які перебувають на обов`язковому тимчасовому державному обліку та на, які видано тимчасові реєстраційні талони не являються власністю установи в розумінні законодавства. Відтак, станом на сьогодні, відсутня можливість надання адміністративної послуги з оформлення належного користувача на транспортні засоби, які перебувають на тимчасовому державному обліку та ввезені на територію України, як гуманітарна допомога (а.с.105-107).

За таких обставин, станом на 12.01.2024 позивач не міг вчинити дії для оформлення належного користувача на транспортний засіб. Іншої можливості, окрім, як передати військовослужбовцю транспортний засіб по акту прийому передачі для забезпечення ЗСУ необхідними автомобілями для захисту Вітчизни і таким чином призначити відповідального користувача у нього не має, тобто це питання не врегульовано нормативними документами МВС, структурним підрозділом якого є Департамент патрульної поліції відповідач по справі. Інформація про належного користувача була надана відповідачу.

В розрізі встановлених обставин, змісту КУпАП, Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998, суд враховує, що розглядуваний випадок не врегульований приписами ст.ст.14-2, 279-3 КУпАП, що в аспекті практики Європейського суду з прав людини вказує невідповідність цих норм вимогам «якості закону», зокрема, передбачуваності поведінки особи та значних дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень під час притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В свою чергу, за обставин справи притягнення позивача до адміністративної відповідальності не можна вважати правомірним.

Сам факт тимчасової реєстрації автомобіля NissanTerano реєстраційний номер НОМЕР_1 на час воєнного стану за БО "Благодійний фонд Волонтери Болехівщини" та перебування ОСОБА_1 на посаді директора Фонду, за відсутності скоєнння саме позивачем правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п. 12.9 (б) ПДР - перевищення встановленого обмеження швидкості, тобто вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, та діє на даний час.

Як вказано в рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 п.5.2. Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є "найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу" (частина перша статті 17 Основного Закону України).

В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У абзаці 2 п.4.3 зазначеного рішення Конституційного Суду України вказано, що " Словосполучення "власник (співвласник) транспортного засобу", використане у статті 14-1 Кодексу ( 80731-10 ), означає, що таким власником (співвласником) може бути як фізична, так і юридична особа (статті 2, 318 Цивільного кодексу України) (435-15). Конституційний Суд України виходячи з конституційного принципу індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) ( 254к/96-ВР ), правової доктрини, положень Кодексу ( 80731-10 ) (статті 9,12,13,14,15,16,17,27,30,31,32 Загальної частини та Особлива частина) та своєї правової позиції, за якою "суб`єктом адміністративної відповідальності є лише фізична особа" (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 30 травня 2001 року N 7-рп/2001 ( v00p710-01) у справі про відповідальність юридичних осіб), вважає, що суб`єктом, який підлягає адміністративній відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, є фізична особа.

Зареєструвавши тимчасово, на період транспортний засіб Nissan Terano реєстраційний номер НОМЕР_1 (тимчасовий реєстраційний талон ХХР №056157), як гуманітарну допомогу та передавши його військовослужбовцю Збройних Сил України з метою забезпечення ЗСУ необхідними засобами для боротьби проти збройної агресії росії, відновлення територіальної цілісності держави, позивач діяв, як громадянин, що виконує свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни передбачений ст.65 Основного Закону України в силу свого віку та можливостей.

За вчинене правопорушення повинна відповідати тільки та особа, яка його вчинила, за умови доведення її провини.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_5 12.01.2024 о 12 год.07 хв. автомобілем марки Nissan Terano реєстраційний номер НОМЕР_1 12.01.2024 за адресою М06 Київ-Чоп394+318 не керував, а відтак не перевищував встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 52 км/год. та не порушував пункт 12.9 (б) ПДР.

Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, котре він не вчиняв, за відсутності доказів його вини, за наявності обставин, які достовірно підтверджують, що правопорушення у зазначений в протоколі час та місці вчинила інша особа, а тільки за те що за благодійним фондом тимчасово зареєстровано автомобіль Nissan Terano, не відповідатиме принципу винуватості діяння.

Надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позивачем доведено допущення відповідачем порушень вимог КУпАП при винесені постанови серії 4АВ № 04565856 від 16.01.2024 щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує фіксування ( збирання доказів) цього правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ № 04565856 від 16.01.2024, винесену інспектором Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 , якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддано штрафу у сумі 340 гривень, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи (а.с.11), у зв`язку з чим при зверненні до суду із цим позовом не сплачував судовий збір.

Водночас матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, у зв`язку з чим суд вважає, що витрати пов`язані зі сплатою судового збору необхідно стягнути з відповідача.

Керуючись, ст.ст.7, 9, 122, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.2, 6, 19-20, 77, 139, 243, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі - задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ № 04565856 від 16.01.2024, винесену інспектором Департаменту патрульної поліції Міщанин Оксаною Михайлівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в сумі 340 гривень, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місце знаходження: вул. Федора Ернеста,3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 03491062.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце роботи: Департамент патрульної поліції, місце знаходження: вул. Федора Ернеста,3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 03491062.

Повний текст рішення складено 15.03.2024.

Суддя: