Ухвала суду № 119037447, 08.05.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/21427/18

Провадження № 6/947/288/24

УХВАЛА

08.05.2024

Київський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26597691) про встановлення порядку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася до Київського районного суду м. Одеса з заявою про встановлення порядку виконання постанови Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 року у справі № 520/21427/18 шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення речових прав ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 231365451101) із закриттям розділу.

В обґрунтування заяви послалася на те, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфіловою Оленою Іванівною від 16.04.2024 року № 72630520 зупинено розгляд заяви Одеської міської ради від 11.04.2024 року за реєстраційним номером № 60447856, яка була подана разом із засвідченою копією постанови Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 року по справі № 520/21427/18, у зв`язку з необхідністю надання документів на підтвердження права власності Одеської міської ради на майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 231365451101).

Однак, проведення реєстрації права власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на витребувану квартиру АДРЕСА_2 є неможливою, оскільки всі правовстановлюючі документи відносно даного майна містять запис про «нежитлове приміщення першого поверху № 521».

У відповідності до вимог пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності у разі витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують право власності на таке майно належного власника, крім випадку, коли право власності належного власника було зареєстроване в Державному реєстрі прав.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про реєстрацію права власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_2 -а.

При цьому, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно чинним залишається запис про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху № 521.

Одеська міська рада вважає, що належне виконання рішення суду по справі № 520/21427/18 із поновленням порушеного права Позивача полягає у внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення речових прав ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 231365451101), із закриттям розділу.

За відсутності визначення відповідного порядку виконання судового рішення внесення будь-яких записів до Реєстру виявляється неможливим, а рішення суду щодо витребування майна на користь територіальної громади м. Одеси залишиться невиконаним.

З урахуванням викладеного, посилаючись наст. 435 ЦПК України, Одеська міська рада просить встановити порядок виконання рішення суду у справі № 520/21427/18, яке набрало законної сили, а саме визначити, що рішення суду підлягає виконанню шляхом внесення запису до Державного реєстру про припинення речових прав ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 231365451101), із закриттям розділу.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.

З боку заявника до судового засідання надано заяву щодо можливості розгляду справи за відсутністю представника заявника, в якій вимоги заяви щодо встановлення порядку виконання рішення підтримав та просить задовольнити.

Дослідивши зміст заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, ознайомившись із доданими до зазначеної заяви матеріалами, вивчивши пояснення сторін виконавчого провадження суд дійшов до такого висновку.

Встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 27.10.2020 р. у справі 520/21427/18, відмовлено у задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування квартири АДРЕСА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 року по справі № 520/21427/18 (номер провадження: 22-ц/813/761/23) апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено: рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.10.2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю, витребувано від ОСОБА_1 (РНОКі НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 24,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 231365451101).

Згідно із ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-РП/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Разом з цим, Одеська міська рада вимушена звернутись із даною заявою про встановлення порядку виконання рішення суду по справі № 520/21427/18, яке набрало законної сили з наступних підстав.

У справі № 520/21427/18, яка розглядалась Київським районним судом м. Одеси, Одеською міською радою було заявлено віндикаційний позов до останнього зареєстрованого власника спірного об`єкту нерухомості - ОСОБА_1 , а отже, порядок виконання судового рішення полягає у внесенні відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В свою чергу, виконання рішення суду шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права на квартиру АДРЕСА_2 за Одеською міською радою виявляється на даний час неможливим, оскільки за обставинами даної справи спірний об`єкт нерухомого майна, який належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради є нежитловим приміщенням першого поверху № 521, загальною площею 24,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідне нежитлове приміщення незаконно вибуло з права власності Позивача через протиправну державну реєстрацію 01.11.2007 року права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 .

У постанові Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 року зазначено: «оскільки ОСОБА_2 не набув у встановленому законом порядку права власності на спірну квартиру (нежиле приміщення) то не мав правових підстав її відчужувати, а наступний правочин не спричинив виникнення у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно».

Таким чином, судом підтверджено, що спірний об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 повністю тотожне нежитловому приміщенню першого поверху № НОМЕР_2 , що знаходиться за єдиною адресою.

Разом з цим, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_5 від 16.04.2024 року № 72630520 зупинено розгляд заяви Одеської міської ради від 11.04.2024 року за реєстраційним номером № 60447856, яка була подана разом із засвідченою копією постанови Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 року по справі № 520/21427/18, у зв`язку з необхідністю надання документів на підтвердження права власності Одеської міської ради на майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 231365451101).

Однак, проведення реєстрації права власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на витребувану квартиру АДРЕСА_2 є неможливою, оскільки всі правовстановлюючі документи відносно даного майна містять запис про «нежитлове приміщення першого поверху № 521».

У відповідності до вимог пункту 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності у разі витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком, що підтверджують право власності на таке майно належного власника, крім випадку, коли право власності належного власника було зареєстроване в Державному реєстрі прав.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про реєстрацію права власності Територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на квартиру АДРЕСА_2 -а.

При цьому, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно чинним залишається запис про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху № 521.

Частиною 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з тим вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься тільки, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

Також, у постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що «судове рішення про задоволення віндикаційного позову саме по собі є достатньою підставою для внесення державним реєстратором відповідних записів до Державного реєстру. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем».

У пункті 74 постанови від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що «рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача».

Аналогічні висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 11.08.2022 року по справі № 461/1980/17, від 24.05.2023 року по справі № 640/10024/18, від 21.02.2024 року по справі № 759/17050/21.

Отже, в разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для проведення державної реєстрації.

З огляду на викладені обставини, Одеська міська рада вважає, що належне виконання рішення суду по справі № 520/21427/18 із поновленням порушеного права Позивача полягає у внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення речових прав ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 231365451101), із закриттям розділу, що зумовило її звернення до суду з відповідною заявою про встанолення порядку виконання рішення суду.

За відсутності визначення відповідного порядку виконання судового рішення внесення будь-яких записів до Реєстру виявляється неможливим, а рішення суду щодо витребування майна на користь територіальної громади м. Одеси залишиться невиконаним.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25.11.1995 року у справі № 6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною або встановлення способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна або встановлення способу та порядку виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна або встановлення способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 визначив, що зміна або встановлення способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни або встановлення способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь- яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 435 ЦПК Україниза заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішенняє обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд погоджується з твердження заявника про те, що правова конструкція прийнятого судом рішення вказує на передачу майна і його одночасне витребування, проте не встановлює послідовності вчинення дій визначених рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до ст.44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на судне є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких -не допустити судовий процес у безладний рух.

Статтею 41Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.

За змістом ст.129,129-1Конституції Українита у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили,обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.18,260,263,435ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ЗаявуОдеської міської ради(код ЄДРПОУ26597691) провстановлення порядкувиконання рішеннясуду - задовольнити.

Встановитипорядок виконання постанови Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 року у справі № 520/21427/18 за позовом Одеської міськоїради до ОСОБА_1 ,треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,про витребування майнавід добросовісногонабувача, шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення речових прав ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 231365451101) із закриттям розділу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя Луняченко В. О.