Рішення № 11902812, 28.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

“ 28 ” жовтня 2010 року Справа №17/142 (5/58)

За ПОЗОВОМ: Закритого акціонерного товариства „Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів ”Чернігівриба”

14021, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 69           

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного підприємства ”Дошир”

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 180-А           

Про стягнення 1146,51 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Слесарев Д.Ю. –юрист, довіреність №199 від 26.03.08р.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Закритим акціонерним товариством „Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів ”Чернігівриба” заявлено позов до Приватного підприємства ”Дошир” про стягнення 1146,51 грн., в тому числі 1032,06 грн. основного боргу та 114,45грн. пені.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та надав обґрунтований розрахунок пені.

Відповідач відзив на позов не надав, явки представника в судові засідання не забезпечив, ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, надіслані Відповідачу за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 180-А, повернулися без вручення адресату з відміткою «за зазначеною адресою не перебуває».

          Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.10.10р., приватне підприємство „Дошир” зареєстроване за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 180-А.

          З викладеного вбачається, що судом вжиті всі належні заходи по повідомленню Відповідача про дату час та місце розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації, та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          05.03.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір купівлі-продажу (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Продавець (Позивач) зобов’язується передати у власність Покупця окремими партіями товар, найменування, ціна та загальна вартість якого відображається у накладних, а Покупець (Відповідач) зобов’язується приймати такі партії товару та сплачувати їх на умовах Договору. Для Договору «окрема партія товарів»означає партію товарів, по яких виписується окрема накладна.

          Відповідно до п.3.1. Договору ціна на товар встановлюється на підставі специфікацій, що є додатками до цього Договору, а в разі їх відсутності на підставі прайс-листів Продавця. У разі зміни цін Продавець надає нову специфікацію або новий прайс-лист. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний у цьому Договорі.

          Згідно п.3.2. Договору, Покупець зобов’язується оплачувати кожну партію поставленого Продавцем товару на протязі семи банківських днів з моменту підписання накладної на цей товар.

          За умовами п.4.4. Договору перехід права власності на товар від Продавця до Покупця, а отже і ризиків, яким може підлягати товар, здійснюється в момент підписання Покупцем або його уповноваженим представником накладних на відпуск товару Продавцем, що підтверджують факт кількості та вартості товару.

          Відповідно до п.8.1. Договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до остаточного його виконання. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії даного Договору не одна із сторін письмово не повідомила про його припинення, строк дії Договору продовжується на наступний рік.

          Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1032,06 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними:

·          № РН-0001716 від 31.03.2009р. на суму 471,42 грн.;

·          № РН-0002162 від 22.04.2009р. на суму 300,86 грн.;

·          № РН-0002316 від 29.04.2009р. на суму 184,79 грн.;

·          № РН-0002455 від 06.05.2009р. на суму 74,99 грн.

          Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 1032,06 грн.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Згідно п.6.2. Договору, у випадку порушення Покупцем терміну оплати, передбаченого пунктом 2 розділу 3 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 2 (одного) відсотка неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу, починаючи від дати, коли Покупець повинен був розрахуватися за поставлений товар.

          На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі 114,42грн. за період з 08.04.09р. по 19.11.09р.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 612, 631, 655, Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Приватного підприємства ”Дошир” (14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 180-А, п/р 26004130026 в ”Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, код 36338998) на користь Закритого акціонерного товариства „Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів ”Чернігівриба” (14021, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 69, код 14238455, р/р 26001239016 в ЧОД АППБ ”Аваль”, МФО 380805) 1032 грн. 06 коп. основного боргу, 114грн. 42 коп. пені, 102 грн. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           І.В. Кушнір

28.10.10