Рішення № 11902509, 19.10.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2010 р.Справа № 20-12/24-10-828 За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради

до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

за участю: Прокурора Малиновського району м. Одеси

про виселення та стягнення 3 142,29 грн.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Судді Зуєва Л.Є.

Никифорчук М.І.

Представники сторін:

від позивача: Бобикін О.М.- за довіреністю № 01-13/11417 від 22.12.2009 року;

від третьої особи позивача - Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради: не зявились;

від відповідачів:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: не зявились;

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3: не зявились;

від прокурора: Доброжан Н.І.- за посвідченням № 69 від 19.06.2009 року.

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нежилого приміщення 1-го поверху, загальною площею 38,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та передати вказане приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради; стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість по орендній платі в сумі 3 142,29 грн. та витрати Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради по сплаті державного мита в сумі 187 грн. та на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 1.04.2004р. № 23/2 у вигляді несплати орендної плати за користування приміщенням протягом тридцяти девяти місяців поспіль, за період з січня 2006 року по грудень 2009 року, що зумовило односторонню відмову Представництва від вказаного договору відповідно до ст. 782 ЦК України, шляхом надіслання повідомлення, яке було отримано відповідачем 24.12.2009 року. Враховуючи незвільнення відповідачем орендованого приміщення, наявність заборгованості по орендній платі, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області із відповідним позовом.

Крім того, позивач стверджує, що Орендар не виконує умови договору оренди та, в порушення п. 7.3 договору, не використовує орендоване приміщення. Актом обстеження від 02.04.2009р. встановлено, що орендоване приміщення не використовується, довгий час зачинено, отже Представництво не має доступу в своє приміщення та не може реалізувати право власності як уповноважений Одеською міською радою орган. Також цим актом обстеження встановлено, що орендарем не виконані і інші обовязки за Договором, зокрема, страхування орендованого приміщення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2010 року (суддя Цісельський О.В.) було порушено провадження у справі № 12/24-10-828 за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення та стягнення 3 142,29 грн.

09.04.2010 року до господарського суду Одеської області надійшла заява заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про відвід судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В. від розгляду справи № 12/24-10-828.

Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 09.04.2010 року заяву заступника начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про відвід судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В. від розгляду справи № 12/24-10-828 було відхилено, однак, з метою уникнення в подальшому суперечностей та сумнівів з боку позивача у справі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в неупередженості суду при розгляді справи № 12/24-10-828, справу № 12/24-10-828 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2010 року справу № 12/24-10-828 було прийнято до свого провадження суддею господарського суду Одеської області Щавинською Ю.М., справі присвоєно № 20-12/24-10-828. Одночасно, відповідно до ст. 27 ГПК України, судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.

В подальшому, приймаючи до уваги, що рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009 року у справі № 12/4-09-42, прийнятим, зокрема, на підставі договору відступлення права вимоги від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, право власності, у тому числі на спірне приміщення, загальною площею 38,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2, було визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, тобто фактично на теперішній час предметом вказаного спору є виселення та зобовязання передати Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежиле приміщення, право власності на яке рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, судом було змінено процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та залучено його до участі у справі в якості іншого відповідача.

Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 05.07.2010 року на підставі заяви судді господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М., враховуючи категорію і складність спору, справу № 20-12/24-10-828 передано на колегіальний розгляд у складі суддів: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Зуєва Л.Є., суддя Никифорчук М.І.

Враховуючи викладене, ухсправу № 20-12/24-10-828 слід прийняти до колегіального розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Щавинська Ю.М., суддя Зуєва Л.Є., суддя Никифорчук М.І.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав суду відзив на позов (т. 1 а.с. 36-42), в якому проти позову заперечує, з наступних підстав:

ФОП ОСОБА_2 зазначає, що дійсно, 01.04.2004 року між Малиновською РА Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 23/2, відповідно до якого останньому було передано у строкове (до 30.03.2005р.) платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 38 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Протягом строку дії вказаного договору ФОП ОСОБА_2 належним чином виконував прийняті на себе зобовязання, що опосередковано підтверджується з0містом заявлених позовних вимог в частині періоду часу, за який позивачем була нарахована заборгованість.

Разом з тим, 23.11.2005р. Малиновською РА Одеської міської ради було прийнято розпорядження № 1141/01-04 „Про відчуження нежилого приміщення 1-го поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, на користь ПП ОСОБА_2.”, яким було вирішено здійснити відчуження вказаного приміщення на користь ФОП ОСОБА_2, який орендує дане приміщення згідно договору оренди № 23/2 від 01.04.2004 року, та зобовязано останнього внести вартість обєкта у сумі 12046 грн. на відповідний рахунок продавця. Згідно платіжних квитанцій № 22 від 29.11.2005р. на суму 10038,33 грн. та № 24 від 29.11.2005р. на суму 2007,67 грн. ФОП ОСОБА_2 вказані зобовязання покупця по оплаті вартості зазначеного обєкту виконав у повному обсязі.

Проте, Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради всупереч прийнятим Одеською міською радою рішень від 17.04.2001р. № 2160-111, від 15.07.2005р. № 4236-ІV, від 05.04.2007р. № 1139-V, а також прийнятого орендодавцем розпорядження від 23.11.2005р. № 1141/01-04, відчуження вищевказаного індивідуально визначеного майна комунальної власності здійснено не було.

З урахуванням зазначеного та змісту ч. 1 ст. 202 ЦК України, на думку ФОП ОСОБА_2, по факту прийняття Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження від 23.11.2005р. № 1141/01-04 "Про відчуження нежилого приміщення 1-го поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ПП ОСОБА_2.", Одеською міською радою - рішення від 05.04.2007р. №1139-У "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягає приватизації та відчуженню у 2007 року, і внесенні змін у рішення Одеської міської ради", а також по факту оплати ФОП ОСОБА_2 вартості зазначеного об'єкту нерухомості, між органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права на підставі перелічених адміністративних актів та юридичних фактів було вчинено правочин з відчуження індивідуально визначеного майна комунальної власності. На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. у справі № 12/4-09-42 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про визнання права власності, у тому числі, на об'єкт договору оренди нежитлового приміщення № 23/2 від 01.04.2004р.

Таким чином, ФОП ОСОБА_6 вважає, що, починаючи з 17.03.2009р. (дата набрання законної сили рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. у справі № 12/4-09-42) об'єкт договору оренди нежитлового приміщення № 23/2 від 01.04.2004р. не є власністю Одеської міської ради, у зв'язку з чим позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення ФОП ОСОБА_2 з об'єкту оренди та стягнення грошових коштів за користування об'єктом оренди, починаючи з січня 2006 року, задоволенню не підлягають, оскільки ніяким чином не пов'язані із захистом прав власника цього об'єкту, яким фактично є ФОП ОСОБА_3 (позивач по справі № 12/4-09-42).

Що стосується вимог позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_6 заборгованості з орендної плати за договором оренди № 23/2 від 01.04.2004р. протягом січня 2006 грудня 2009р. , відповідач зазначає, що згідно до ст.ст. 11, 328 ЦК України, починаючи саме з 29.11.2005р., ФОП ОСОБА_2 володів та користувався обєктом договору оренди нежитлового приміщення № 23/2 від 01.04.2004р. вже не як орендар обєкту комунальної власності, а як його новий власник, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_6 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованості по орендній платі за договором оренди не житлового приміщення №23/2 від 01.04.2004р., яка нібито виникла протягом січня 2006р.- грудня 2009р., не повязані із захистом майнових прав власника обєкту, оскільки Одеська міська рада на час „виникнення заборгованості” таким не являлась.

До того ж, відповідач вказує про те, що позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради подано з порушенням строків позовної давності, встановленої статтями 256, 257 ЦК України, у звязку з чим просить суд у задоволенні позову Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради відмовити повністю.

Крім того, у поданому в подальшому клопотанні від 19.04.2010р. (т. 1 а.с. 84-93) відповідач вказує, що Одеським апеляційним господарським судом по однорідній справі № 24/215-09-6203 було прийнято постанову від 08.04.2010р., якою у задоволенні подібного позову Представництву було відмовлено.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у наданому суду відзиві на позов (т.1 а.с.121-128), проти позову заперечує, повністю підтримуючи позицію, викладену у відзиві на позов Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6

У судовому засіданні 19.10.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники третьої особи та відповідачів, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових ухвал, у судове засідання 19.10.2010 року не зявились, про причини відсутності суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Як свідчать матеріали справи, 01.04.2004 року між Малиновською районною адміністрацією м. Одеси (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 23/2, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 38,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, під розміщення пункту побутового обслуговування населення.

Строк дії договору відповідно до п. 1.2. договору був встановлений сторонами до 30.03.2005 року.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 договору оренди від 01.04.2004 року № 23/2 орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 року № 1054-XXIV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”. За орендоване приміщення орендар зобовязується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору (т. 1 а.с. 26), що становить за перший після підписання договору оренди місяць 40,49 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно п. 4.7 договору № 23/2 від 01.04.2004 року, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати обєкта оренди.

Пункт 4.9. договору оренди передбачає, що у випадку припинення дії цього договору у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Аналізуючи питання закінчення строку дії договору, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 7.7 договору сторони врегулювали, що після закінчення строку дії договору орендар має право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору.

При цьому, згідно до п. 7.9 договору оренди № 23/2 від 1.04.2004 року (т. 1, а.с.9-11), дія договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, автоматичної пролонгації орендних правовідносин договором не передбачено.

Як було встановлено судом, вважаючи, що дію договору оренди № 23/2 від 01.04.2004 року було автоматично продовжено відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, позивач продовжував нараховувати орендарю орендну плату за користування приміщенням та тільки 17.12.2009 року, враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням протягом 39 місяців поспіль та нарахованої пені, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, відповідно до ст. 782 ЦК України, надіслало на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору оренди. Після чого, у звязку з незвільненням відповідачем орендованого приміщення та наявністю заборгованості по орендній платі, звернулося до суду.

Разом з тим, аналізуючи обставини справи, суд вважає, що останнім наявним у справі розпорядженням Малиновської РА від 18.04.2006р. № 336/01-04 (т. 1, а.с.25), прийнятим на підставі заяви відповідача (т. 1, а.с.106), строк дії договору було продовжено до 25.03.2007р. Доказів про продовження сторонами договору оренди після 25.03.2007р. суду не надано. Таким чином, суд вважає, що договір оренди від 1.04.2004р. , відповідно до положень ст. 291 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України", припинився 25.03.2007 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, яка цілком кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Пунктом 4.7 договору оренди № 23/2 від 1.04.2004 року також передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобовязаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 38 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення відповідача із вказаного приміщення на користь орендодавця є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі в сумі 3 142,29 грн., суд зазначає наступне:

Згідно до п.п. 1, 2 ст. 762 ЦК України, яка цілком кореспондується з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Крім того, згідно з п. 4.9 договору оренди № 23/2 від 1.04.2004 року, у випадку припинення дії цього договору у звязку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається із розрахунку позивача, і відомості, що знайшли відображення у ньому, відповідачем не спростовані, відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував передбачені договором орендні платежі. Враховуючи, що незважаючи на припинення 25.03.2007р. дії договору оренди № 23/2 від 1.04.2004 року, відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 фактичну передачу нежитлового приміщення за актом приймання-передачі не здійснив, позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості по орендній платі по 24 грудня 2009 року включно, згідно зробленого позивачем розрахунку, який перевірено судом, підлягають задоволенню з урахуванням строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами, в сумі 2419,41 грн. В задоволенні решти вказаних вимог слід відмовити.

Щодо тверджень відповідачів про те, що по факту прийняття Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження від 23.11.2005р. № 1141/01-04 "Про відчуження нежилого приміщення 1-го поверху, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ПП ОСОБА_2.", Одеською міською радою - рішення від 05.04.2007р. № 1139-У "Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягає приватизації та відчуженню у 2007 року, і внесення змін у рішення Одеської міської ради", а також по факту оплати ФОП ОСОБА_2 вартості зазначеного об'єкту нерухомості, між органом місцевого самоврядування та ФОП ОСОБА_2 було вчинено правочин з відчуження спірного приміщення, а відтак договір оренди припинив свою дію та відпали підстави сплати орендної плати, та щодо посилань відповідачів при цьому на рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. у справі № 12/4-09-42, яким на об'єкт договору оренди нежитлового приміщення № 23/2 від 01.04.2004р. було визнано право власності за ФОП ОСОБА_3, у звязку з чим, з дати набрання законної сили вказаним рішенням господарського суду об'єкт договору оренди нежитлового приміщення № 23/2 від 01.04.2004р. не є власністю Одеської міської ради та позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради ніяким чином не пов'язані із захистом прав власника цього об'єкту, яким фактично є ФОП ОСОБА_3, суд зазначає наступне:

Частиною 1 статті 210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок реєстрації прав власності в Україні на нерухоме майно здійснюється на підставі Тимчасового положення “Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 року.

Згідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Отже за відсутності державної реєстрації у набувача майна за договором право власності виникнути не може.

Судові рішення, якими визнається право власності на нерухоме майно, повинні бути обовязково зареєстровані у визначеному порядку в БТІ та РОН, після чого власнику нерухомого майна видається свідоцтво або витяг, якими посвідчується право власності на нерухоме майно.

Ухвалами суду від 05.07.2010р., від 29.09.2010р. та від 30.08.2010р. було зобовязано відповідачів надати докази реєстрації рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2009 року у справі № 12/4-09-42 у КП „ОМБТІ та РОН”. Разом з тим, в порушення зазначених вимог суду та ст. 33 ГПК України, витребувані судом докази не були надані відповідачами, крім того, листом КП „ОМБТІ та РОН” від 10.02.2010р. (т. 1, а.с. 35) також підтверджується, що нежитлові приміщення по вул. Заньковецькій, 7 окремо не зареєстровані, у звязку з чим суд доходить висновку про те, що ані ФОП ОСОБА_2, ані ФОП ОСОБА_3 не набули у встановленому законом порядку права власності на спірне приміщення.

Вказані обставини, відповідно до ст. 35 ГПК України, були встановлені також рішеннями суду у справі № 24/216-09-6204, зокрема, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2010р., яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України.

За таких обставин, суд вважає твердження відповідачів щодо правомірного та законного володіння нерухомим майном, яке є предметом договору оренди № 23/2 від 01.04.2004р., такими що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Згідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (65005, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) з нежилого приміщення 1-го поверху, загальною площею 38,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_2, та передати вказане приміщення Представництву по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЗКПО 26302595).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65005, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЗКПО 26302595) 2 419 /дві тисячі чотириста девятнадцять/ грн. 41 коп. заборгованості по орендній платі, 163 /сто шістдесят три/ грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 208 /двісті вісім/ грн. 86 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Зуєва Л.Є.

Суддя Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 22.10.2010р.