Рішення № 11902056, 27.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.10 р. Справа № 7/173

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” м.Донецьк

До відповідача-1: Приватного підприємства „Авто-Експрес” м. Сніжне

До відповідача-2: Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м.Київ

За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- ОСОБА_1 м. Донецьк

- Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” м. Донецьк

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 м. Торез

Предмет спору: стягнення в порядку регресу суми 6 942, 96 грн.

За участю представників:

від позивача: Ткаченко А.Г. - дов.

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: Урловський Д.О. -дов.

Треті особи:

- ОСОБА_1 - не зявилась.

- ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” не зявились,

- ОСОБА_2 - не зявилась.

СУТЬ СПОРУ:

ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ПП „Авто-Експрес” м. Сніжне та ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ про стягнення в порядку регресу суми 6 942, 96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Skoda Fabia д/н НОМЕР_2, посвідчення водія ОСОБА_1; довідку ДАІ №6070 від 08.08.2008р.; постанову Торезького міського суду Донецької області №3-6088/08 від 01.09.2008р.; договір добровільного страхування наземного транспорту №029371-02-05-01-01 від 25.07.2008р.; страховий акт №5463-02 від 26.08.2008р. до договору №029371-02-05-01-01 від 25.07.2008р.; заяву на виплату страхового відшкодування від 04.08.2008р.; звіт №9148/2008 від 22.08.2008р.; акт огляду автомобіля від 08.08.2008р.; рахунок-фактуру №ДС-001939 від 08.08.2008р.; рахунок-фактуру №ДС-002067 від 14.08.2008р.; платіжне доручення №13657 від 26.08.2008р.; розрахунок суми страхового відшкодування від 26.08.2008р.; довідку-розрахунок від 14.08.2008р.; квитанцію №21281000716861219133352 від 19.08.2008р.; замову-наряд №ДРС-001385; квитанцію №21281000716861219133353 від 19.08.2008р.; замову-наряд №ДРС-001384; заяву про страхове відшкодування №1098 від 03.06.2010р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.2010р.

Заявою про уточнення позовних вимог від 29.07.2010р., а також у судових засіданнях позивач зазначив, що просить стягнути 6 942, 96 грн., а саме: з відповідача-2 суму завданої матеріальної шкоди (страхової виплати) в розмірі 6432, 96 грн. (за виключенням суми франшизи), а з відповідача-1 510, 00 грн. франшизи. Заява підписана повноважною особою та прийнята судом.

У судовому засіданні 06.10.2010р. позивач також надав клопотання про витребування у відповідачів додаткових документів в порядку ст.38 ГПК України. Клопотання розглянуто у судовому засіданні 06.10.2010р. та задоволено.

Відповідач-1 надав відзив на позов та додаткові документи по справі. У судовому засіданні визнав позов в частині стягнення з нього 510 грн. франшизи та вважає, що згідно страхового полісу з ВАТ „СК „Універсальна”, останній повинен сплатити позивачу в порядку регресу суму страхового відшкодування в залишковій частині в розмірі 6432, 96 грн.

Відповідач-2 у письмовому відзиві та у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність доказів того, що водій відповідача-1 правомірно керував автомобілем „Богдан А09212” держ.номер НОМЕР_1 та перебував з відповідачем-1 у трудових відносинах на час скоєння ДТП, а також повідомив, що згідно страхового полісу, укладеного з відповідачем-1, страхове відшкодування повинно бути зменшеним на суму франшизи в розмірі 510 грн. Повідомив про зміну найменування з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” у Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Універсальна”.

В ході розгляду справи судом зясовано, що відповідач-2 змінив найменування з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (ЗКПО 20113829) на Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Універсальна” (ЗКПО 20113829)”, що підтверджується його правоустановчими документами, які містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 12.07.2010р. у справу залучено як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 на стороні відповідача.

Ухвалою від 27.07.2010 р. у справу залучено як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО”.

Треті особи до суду не прибули, пояснень по справі не надали.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-6088/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Торезьким міським судом Донецької області, відповідно до ухвали господарського суду від 12.07.2010р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

03.08.2008р. біля 07:45 год. в Калінінському районі м.Донецька на пр. Ільїна сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Богдан А04212 д/н НОМЕР_1 (далі по тексту Рено), який належить ПП „Авто-експрес”, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Skoda Fabia д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Шкода), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_1.

Згідно протоколу серії ДО №756006 від 03.08.2008р. про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 10.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до цього ж протоколу, матеріали передані до Торезького міського суду Донецької області.

Постановою Торезького міського суду Донецької області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнено ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Між третіми особами ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” та ОСОБА_1, який є власником автомобіля Шкода, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №029371-02-05-01-01 від 25.07.2008р. (далі по тексту Договір). Розділом 4 Договору передбачено, що він діє до 24.07.2015р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Шкода був застрахованим.

Предметом Договору є страхування майнових інтересів страхувальника у відповідності до діючого законодавства, ліцензій №396012 від 29.01.2008р. та Правилам №03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, який зареєстрований у Державній комісії з регулювання фінансових послуг України 29.01.2008р. під №0680541 надалі Правила. Обєктом страхування є автомобіль Skoda Fabia д/н НОМЕР_2, 2008 р. випуску (пункти 1.1-1.2 Договору).

Страховим випадком, у тому числі, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди події, яка відбулась під час руху застрахованого транспортного засобу, в результаті чого застрахованому транспортному засобу спричинено шкоду, у разі якщо особистість винуватого у скоєнні ДТП встановлена та, якщо ця особа не є водієм застрахованого транспортного засобу. У цьому випадку розмір франшизи складає 0% або 0,00 грн. (розділ 4 Договору).

Розмір страхового відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запасних запчастин, деталей та матеріалів, а підставою для виплати суми страхового відшкодування є рахунок СТО (розділ 5 Договору).

Дії страхувальника у разі настання страхового випадку та перелік документів, які підтверджують факт настання страхового випадку узгоджені сторонами у розділах 8 та 9 Договору.

Відповідно до рахунків-фактур №ДС-001939 від 08.08.2008р. №ДС-002067 від 14.08.2008р., вартість ремонтних та відновлювальних робіт у загальному розмірі склала 6942, 96 грн.

Згідно звіту №9148/2008 сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику, складає 6942, 96 грн.

Відповідно до страхового акта №5463-02 від 26.08.2008р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 6942, 96 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №029371-02-05-01-01 від 25.07.2008р. та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 04.08.2008р. третя особа ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” зазнала витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у загальному розмірі 6942, 96 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №13657 від 26.08.2008р.

23.12.2009р. між позивачем та ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” укладено договір уступки права вимоги б/н (далі Договір уступки).

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно приписів ст.ст. 512-514, 519 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, у тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно п.1 Договору уступки, в порядку та на умовах визначених цим договором, цедент (ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО”) передає цесіонарію (позивач), а цесіонарій отримує належні цеденту права вимоги, які виникли в останнього на підставі ст.27 Закону України „Про страхування” у звязку із виплатами страхових відшкодувань за договорами добровільного страхування наземного транспорту, до осіб, відповідальним за заподіяні збитки.

Згідно додатку №1 до Договору уступки, до позивача, у тому числі, перейшло право вимоги за договором №029371-02-05-01-01 від 25.07.2008р. (по страховому акту №5463-02 від 26.08.2008р. на суму 6942, 96 грн., винна особа у скоєнні ДТП ОСОБА_2, страхувальник за договором №029371-02-05-01-01 ОСОБА_1).

З огляду на матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди пошкодженому автомобілю Шкода у сумі 6942, 96 грн.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Торезького міського суду Донецької області від 01.09.2008р. №3-6088/08, вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача-1 ОСОБА_2

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 керуючи автомобілем Богдан при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та скоїв зіткнення з автомобілем Шкода. Тобто, ОСОБА_2 діяв в порушення приписів п.10.1 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобілів Шкода та Богдан.

Матеріалами справи, у тому числі постановою Торезького міського суду Донецької області, наказом №86 від 03.09.2007р., наказом №18к/п від 07.06.2003р. підтверджений факт знаходження у момент скоєння ДТП ОСОБА_2 у трудових відносинах з ПП „Авто-Експрес” м.Донецьк, а також факт наявності вини робітника (водія) відповідача-1 ОСОБА_2

Факт виконання третьою особою ОСОБА_2 своїх трудових обовязків під час скоєння ДТП підтверджений наказом №86 від 03.09.2007р., наказом №18к/п від 07.06.2003р., не спростований відповідачем -1 та наявним у справі.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між відповідачами по справі укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/3207893. (далі по тексту Поліс).

Згідно Полісу, страхувальником є відповідач-1, страховиком відповідач-2.

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль Богдан (д/н НОМЕР_1).

Відповідно до Полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно Полісу, строк його дії встановлений з 08.09.2007р. по 07.09.2008р.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000, 00 грн. із франшизою 510, 00 грн. (п.2 Полісу).

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що матеріальну шкоду автомобілю Шкода завдано внаслідок дій третьої особи ОСОБА_3, яка в момент скоєння ДТП знаходилась у трудових відносинах з відповідачем-1 та виконувала свої трудові обовязки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач-2 по справі є страховиком відповідача-1, працівник якої є винним у скоєнні ДТП та нанесенні збитків. Відповідач-2 не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі перейшло право регресного позову до страховика відповідача-2, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище, Полісом передбачений розмір фрашизи у сумі 510,00 грн. (п.2 Полісу).

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про страхове відшкодування №1098 від 03.06.2010р., в якій повідомив про укладення між ЗАТ „Страхова компанія ВУСО” та ВАТ „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” договору уступки права вимоги та просить здійснити страхове відшкодування у розмірі 6942, 96 грн. В підтвердження отримання заяви відповідачем-2 у справі міститься повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.2010р.

Враховуючи наведене, той факт, що відповідач-2 не відреагував на заяву про здійснення страхового відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачі по справі 6942, 96 грн. В ході розгляду спору, позивач надав уточнення, згідно яких 510,00 грн. просить стягнути з відповідача-1, а 6432, 96 грн. з відповідача-2.

У звязку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати відшкодування матеріальної шкоди у відповідача-2 Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ, як у особи, що застрахувала цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Богдан (у розмірі завданої матеріальної шкоди за виключенням суми франшизи 510,00 грн., тобто у розмірі 6432, 96 грн.) та у відповідача-1 Приватного підприємства „Авто-Експрес” м. Сніжне, як підприємства, на якому на момент скоєння ДТП працювала винна у заподіянні шкоди особа (у розмірі 510, 00 грн. суми франшизи за Полісом).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 6942, 96 грн. є доведеною позивачем, та підлягає стягненню у повному обсязі:

- 6432, 96 грн.(сума, яка не перевищує ліміт відповідальності винної у скоєнні ДТП особи за Полісом) з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ;

- 510, 00 грн. (сума на яку зменшується розмір страхового відшкодування за Полісом) з Приватного підприємства „Авто-Експрес” м. Сніжне.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” м.Донецьк задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (01601, м.Київ, вул.Пилипа Орлика, б.24/1, ЄДРПОУ 20113829) на користь Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” (83017, м.Донецьк, б.Шевченка, 27, ЄДРПОУ 33792667, р/р 26004000100561 в Донецькій філії ТОВ УКБ „КАМБІО”, МФО 394523) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 6432, 96 грн., 94, 51 грн. державне мито, 218, 66 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємства „Авто-Експрес” (86500, Донецька обл.., м.Сніжне, вул.Дзержинського, 44, ЄДРПОУ 32198122) на користь Відкритого акціонерного товариства „Інвестиційно-фінансовий консалтінг” (83017, м.Донецьк, б.Шевченка, 27, ЄДРПОУ 33792667, р/р 26004000100561 в Донецькій філії ТОВ УКБ „КАМБІО”, МФО 394523) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 510, 00 грн., 7, 49 грн. державне мито, 17,34грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Повний текст рішення підписаний 27.10.2010р.

Суддя