Рішення № 119020046, 13.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 рокусправа № 380/4535/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; код ЄДРПОУ 00034022), Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 5; код ЄДРПОУ 33145904) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації Державної спеціальної служб транспорту №1011 від 01.12.2023 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання та травми, пов`язаних із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання та травми, ТАК, пов`язаних із захистом Батьківщини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на встановлення йому ІІІ групи інвалідності у зв`язку з отриманням травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, тому відмову у призначенні йому такої одноразової грошової допомоги вважає незаконною.

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано виправлену позовну заяву, в якій відповідачем визначено Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту.

Ухвалою суду від 13.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

03.04.2024 за вх.№25334 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що опрацювавши документи, подані позивачем до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, було встановлено, що позивача, 07.10.2004 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час і зараховано в запас. Під час перебування у запасі 12.09.2017 21.09.2017 після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу було встановлено ІІІ Групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 21.09.2017 №345739,причина інвалідності МСЕК зазначив «загальне захворювання». Після переогляду 30.09.2021 21.10.2021 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності «загальне захворювання», що підтверджується довідкою МСЕК від 21.10.2021 №056957. Інвалідність була встановлена на строк до 30.09.2024. 06.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації. Після повторного огляду органами МСЕК позивачу було повторно встановлено ІІІ групу інвалідності і змінено причину інвалідності на «захворювання, травма, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини». Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку №975 у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Вважає, що оскільки повторне встановлення інвалідності та причин її виникнення у позивача відбулось у понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №345739, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності після повторного огляду 12.09.2017. Причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 1 жовтня 2019 року. Дача чергового переогляду 12.09.2019.

Згідно з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №322329, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності після повторного огляду 23.09-23.10.2019. Причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 1 жовтня 2021 року. Дача чергового переогляду 23.09.2021.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №345739, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності після повторного огляду 12.09.2017. Причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 1 жовтня 2019 року. Дача чергового переогляду 12.09.2019.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №056957, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності після повторного огляду 30.09.2021-21.10.2021. Причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 1 жовтня 2024 року. Дача чергового переогляду 30.09.2024.

06.03.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача було призвано на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.04.2023 №531/у, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_1 14.03.2023 одержав вогнепальне осколкове сліпі поранення поперекової ділянки справа, вертеброгенна торакобрахіалгія, люмбалгія, виражений больовий та м`язковий-тонічний синдром, астено-невротичний стан, пошкодження медіального меніска лівого колінного суглоба.

Згідно з довідкою військо-лікарської комісії №2 Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №409 від 31.07.2023, 31.07.2023 солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК №2 Західного регіону. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузції, каліцтва). Стан після артроскопічної резекції внутрішнього меніска внаслідок пошкодження (14.03.2023) тіла та заднього рогу медіального менікса лівого колінного суглобу. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (Довідка №531/у від 12.04.2023, видана командиром в/ч НОМЕР_2 ). Поширений остеохондроз шийного, грудного та поперекового відділу хребта, деформуючий спондильоз шийного, грудного та поперекового відділу хребта, деформуючий спондильоз шийного відділу хребта першого ступеня, множинні протрузії МХД із больовим синдромом та помірним порушенням функції. Порушення адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції з інсомнічним синдромом. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Цервіко-торако-люмбаогія. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статей 64б, 17 в, 61 в графи ІІ Розладу хвороб та графи __-__ Таблиці __-__ додаткових вимог Обмежено придатний до військової служби, неридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морські піхоті, спец. спорудах; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №386375, ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності після повторного огляду 15.08.2023. Причина інвалідності захворювання, травма, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини, інвалідність встановлена на строк до 1 вересня 2025 року. Дача чергового переогляду 15.08.2024.

Позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 із рапортом щодо виплати одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання та травми, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Відповідно до протоколу від 07.11.2023 №209 засідання комісії Адміністрації Державної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісією прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки між первинним встановленням інвалідності та повторним оглядом термін перевищує дворічний строк.

Листом від 01.12.2023 №518/1.6/1011, Адміністрація Державної служби транспорту повідомила командира військової частини НОМЕР_2 про прийняте рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до приписів статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011 -XII (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Положеннями статті 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ).

Положеннями статті 162 Закону № 2011-XII передбачений розмір одноразової грошової допомоги, який визначається залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності.

Так, в силу приписів пункту «б» частини першої статті 162 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (частина друга статті 162 Закону № 2011-XII).

Частиною третьою статті 163 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

За змістом частини четвертої цієї статті якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Відповідно до положень частини дев`ятої статті 163 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень наведеної вище норми Закону № 2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Аналізуючи наведені вище норми суд дійшов висновку, що Закон № 2232-ХІІ та Порядок № 975 передбачають обмеження, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком, який обчислюється з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

Аналогічна правова позиція висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 в адміністративній справі № 806/2187/18 та 10.05.2023 в адміністративній справі № 240/10064/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу ІІІ група інвалідності була первинно встановлена з 12.09.2017. Водночас, після повторного огляду органами МСЕК позивачу було повторно встановлено ІІІ групу інвалідності і змінено причину інвалідності на «захворювання, травма, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини», що підтверджується довідкою МСЕК від 12.10.2023 №386375, тобто в термін понад 2 роки від встановлення ІІІ групи інвалідності.

Отже, в даному випадку повинні застосовуватися обмеження, встановлені статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та частиною 2 пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, згідно яких у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд вважає такі вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених підстав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна