Рішення № 119020001, 13.05.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 рокусправа № 380/23908/23

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2020 року по день фактичної виплати 16 серпня 2023 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2020 року по день фактичної виплати 16 серпня 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №791-ос від 16.05.2022 звільнений з військової служби в запас; наказом №54-ос від 19.03.2022 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Заборгованість по грошовому забезпеченню остаточно була виплачена позивачу 16.08.2023. Зазначає, що відповідач при несвоєчасній виплаті суми місячного грошового забезпечення не нарахував та не виплатив йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2020 по день її фактичної виплати. Позивач стверджує про наявність права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

23.10.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що у спірному періоді посадовий оклад позивача визначався на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 та наказу Міністерства внутрішніх справ №558 від 25.06.2018. Вказані нормативно-правові акти передбачали розрахунковою величиною величини при обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, який і застосовував відповідач. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №791-ос від 16.05.2022 звільнений з військової служби в запас; наказом №54-ос від 19.03.2022 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 14.04.2023 у справі №380/15105/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших виплат у 2020, 2021, 2022 роках.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.

На виконання рішення суду №380/15105/22 відповідачем 16.08.2023 виплачено позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню в розмірі 101178,28 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ Приватбанк.

28.07.2023 представником позивача подано до відповідача адвокатський запит, в якому адвокат просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення з 01.01.2020 по день фактичної виплати.

Листом від 17.08.2023 відповідач надав інформацію щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду, згідно з якою відсутня інформація про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Вважаючи протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у відповідності до приписів Закону №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, грошове забезпечення, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічного змісту норми містяться у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001, відповідно до якого компенсація громадянам в грат частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема на суму щомісячного грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2021 у справі №264/6796/16-а зазначив, що Верховний Суд вже розглядав справи за подібними правовідносинами.

Зокрема, у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що «наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункту 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону 1058-ІV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушенням строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ та окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені».

Аналогічна правова позиція наведена також у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17.

Суд зазначає, що місячне грошове забезпечення, а також допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні та підйомна допомога з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням є складовими заробітної плати. У разі несвоєчасної виплати вказаних сум, провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум місячного грошового забезпечення, а також допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та підйомної допомоги з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 29.04.2021 у справі №240/6583/20).

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 16.08.2023.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягає.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2020 року по день фактичної виплати 16 серпня 2023 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (вівськова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2020 року по день фактичної виплати 16 серпня 2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяР.І. Кузан