Рішення № 119019767, 14.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024 року № 320/5920/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС в м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 26.07.2021 №0051970-1306-2655 про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу;

-визнати протиправними дії Головного управління ДПС в м. Києві щодо внесення 30.08.2021 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під номером запису про обтяження №43694460 та зобов`язати Головного управління ДПС в м. Києві виключити відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що внесенні 30.08.2021 під номером запису про обтяження №43694460, щодо майна яке належить ОСОБА_1 , а саме квартири, загальною площею 64,89 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позову, позивачка зазначає, що всупереч вимогам Податкового кодексу України відповідач виносить податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, які знаходяться на оскарженні, а тому не є податковим боргом.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що у позивачки обліковується податковий борг. Також в зв`язку з наявністю податкового боргу, згідно ст. 89 ПКУ майно платника підлягає опису в податкову заставу, тому позивачці були надіслано спірне рішення про опис майна в податкову заставу. Відтак, відповідач вказав, що при прийнятті рішення, діяв на підставі та в спосіб передбачений законодавством.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.03.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

03.11.2022 адвокатом Пахолок Тарасом Павловичем в інтересах ОСОБА_2 у відповідь на адвокатський запит, отримано лист Головного управління ДПС у Київській області №71952/6/26-15-24-01-11-18 від 15.12.2022, згідно якого вбачається, що у ОСОБА_2 начебто наявний податковий борг, з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 331 665,44 грн. по земельному податку з фізичних осіб (який складається з 72 354,83 гривень за 2018 та 244 508,21 грн. за 2016, пені 156,48 грн. та штрафної санкції 14740,13 гривень), у зв`язку з чим податковим органом сформовано податкову вимогу від 26.07.2021 №0051970-1306-2655, рішення про опис майна у податкову заставу від 26.07.2021 №0051970-1306-2655.

Відповідно до ст. 88, 89 ПК Кодексу, по ОСОБА_1 складено акт опису майна від 30.08.2021 №736/26-15-13-06-26 та зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказані дії Головного управління ДПС у м. Києві в частині винесення рішення від 26.07.2021 №0051970-1306-2655 про опис майна в податкову заставу та реєстрації 30.08.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у вигляді податкової застави на момент звернення позивачки до суду оскаржуються в судовому порядку.

Вважаючи такі дії позивача незаконними, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків y встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Вiдповiдно до п.88.1-88.2 ст.88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Вiдповiдно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Вiдповiдно до п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Отже, у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання така сума грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків. При цьому, опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу.

Відповідно до пп.1, 2 р. ІІ «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому, пп.3 р. ІІ цього Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Вiдповiдно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вiдповiдно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

VI. Оцінка суду

Судом встановлено, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 26.07.2021 №0051970-1306-265 та податкова вимога від 26.07.2021 №0051970-1306-2655 сформовані Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України, у зв?язку з нарахуванням ОСОБА_1 податку за землю з фізичних осіб, за земельну ділянку, власником якої вона є, яка розташована під нежитловим приміщенням (площа земельної ділянки - 296.38 кв.м.), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, питання законності нарахування ОСОБА_1 земельного податку було предметом розгляду Державною податковою службою України, при розгляді скарги представника ОСОБА_1 .

За результатами вивчення законності нарахування такого податку Державною податковою службою України винесено рішення №3093/6/99-00-08-05-04 від 25.09.2019 про результати розгляду скарги, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 про визначення податкового зобов?язання із земельного податку з фізичних осіб та встановлено незаконність нарахування ОСОБА_1 земельного податку (за земельну ділянку, власником якої вона є, яка розташована під нежитловим приміщенням (площа земельної ділянки - 296,38 кв.м.), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 ).

Більш того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №640/11356/19 відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві, та залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021, яким в судовому порядку встановлено незаконність нарахування ОСОБА_1 земельного податку (за земельну ділянку, власником якої вона є, яка розташована під нежитловим приміщенням (площа земельної ділянки - 296,38 кв.м.), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 ).

Отже, при формуванні оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу від 26.07.2021 №0051970-1306-2655 та податкової вимоги від 26.07.2021 №0051970-1306-2655 Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України, податковому органу було відомо про наявність рішення Державної податкової служби України від 25.09.2019.

Відповідно до пп. 14.1.175 п, 14,1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов?язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п.88.1-88.2 ст.88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов?язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий боре, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов?язання, самостійно Визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. Відповідно до п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред?являється платнику податків, що має податковий борг.

Отже, у разі несплати платником податків узгодженої суми грошового зобов?язання така сума грошового зобов?язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов?язків. При цьому, опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. Відповідно до пп.1, 2 р. «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів У країни від 30.06.2017 №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов?язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом: При цьому, пп.3 р. II цього Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов?язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов?язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов?язаний сплатити нараховану суму грошового зобов?язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов?язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу можуть бути прийняті виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання.

З листів Головного управління ДПС у м. Києві №64341/6/26-15-13-06-10 від 11.11.2022 та №71952/6/26-15-24-01-11-18 від 15.12.2022, вбачається що начебто податковий борг становить 331 665,44 грн., що складається з: - 14 740,13 грн. штрафної санкції 72 354,83 грн. податку за 2018 рік 244 568,21 грн. податку за 2016 рік - 156,48 грн. пені

Щодо 14740,13 грн. штрафної санкції, суд зазначає таке.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2019, від 26.12.2019 та від 14.06.2022 у справі №640/22131/19 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві форми "Ф" від 04.05.2017 №45010-1305, яким визначено податкове зобов?язання щодо земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 72354,83; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2017 відповідача, форми "ІІ" №0173031305, в якому позивачу встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов?язання з земельного податку з фізичних осіб та за затримку сплати грошового зобов?язання в сумі 73700,65 грн. зобов?язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 14 740,13 грн.

Отже, станом на день формування оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу від 26.07.2021 №0051970-1306-2655 та податкової вимоги від 26.07.2021 №0051970-1306-2655 Головним управлінням ДПС у м. Києві, податкове зобов?язання ОСОБА_1 яке нараховано згідно ППР від 04.05.2017 №45010-1305 в сумі 72354,83 грн. та штрафу в розмірі 14740,13 грн. оскаржено у встановленому порядку, що прямо свідчить про його неузгодженість.

Щодо 72354,83 грн. податку за 2018 рік, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві від 03.04.2018 №32525-1305-2655 на суму 72354,83 грн. (справа №640/21672/22).

Відповідно до абз.4 п.56.16 ст.56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов?язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, податкове зобов?язання на суму 72354,83 грн. згідно податкового повідомлення-рішення прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві від 03.04.2018 №32525-1305-2655 є неузгодженим до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/21672/22.

Щодо 244568,21 грн. податку за 2016 рік, суд зазначає таке.

Головним управлінням ДПС у м. Києві, ОСОБА_1 , було сформоване податкове повідомлення-рішення за 2016 від 13.04.2016 №276-1305 у розмірі 255807,23 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2018 у справі №826/14791/16 - вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві від 13.04.2016 №276-1305 в частині надмірно нарахованого ОСОБА_1 суми податкового зобов?язання з земельного податку фізичних осіб за 2016 у сумі 11 239,01 гривень.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі №826/14791/16 - апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 - залишено без змін.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у м. Києві сформовано нове ППР від 22.04.2019 №118045-1305-2615 у розмірі 244568,21 гривень, як податок за землю з фізичних осіб за 2016 рік.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2021 у справі №640/11356/19 - вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22 квітня 2019 року №118045-1305-2615, яким нарахованого ОСОБА_1 податок за землю з фізичних осіб за 2016 рік на суму 244568,21 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі №640/11356/19 - апеляційну скаргу ГУ ДІС у м. Києві - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 - залишено без змін.

Отже, податкове зобов?язання на суму 244568,21 грн. згідно податкового повідомлення-рішення прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві від 22.04.2019 №118045-1305-2615 є неузгодженим та в силу положень п.1 розділу VI Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, така вимога податкового органу вважається відкликаною.

Щодо 156,48 грн. пені, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів, що свідчили б про наявність податкового зобов?язання у вигляді пені в розмірі 156,48 грн. Матеріали справи таких доказів також не містять.

Щодо зобов`язання винити дії з виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб?єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.

Відповідно до 4.3 ст.245 КАС України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов?язати суб?єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи ці положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб?єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

За приписами ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов?язків.

Таким чином ст.6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства".

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia). Враховуючи, наявність протиправних дій контролюючого органу, у даному випадку, задоволення вимоги, щодо скасування рішення про опис майна та зобов?язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити внесенні відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є повністю обґрунтованими та такими що відновлять порушені права позивачки.

Що стосується обраного способу захисту, суд зазначає таке.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв?язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов?язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв?язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб?єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв?язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб?єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб?єкта владних повноважень у контексті положень КАС необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб?єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб?єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов?язків, їх зміни чи припинення.

Акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов?язуючим до вчинення будь-яких дій.

Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/ відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу.

Акт опису майна не є рішенням суб?єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивачки.

Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі.

Таким чином, у спірній ситуації належним способом захисту є визнання протиправним і скасування рішення про опис майна та зобов?язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис, щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачка звільнена від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 26.07.2021 №0051970-1306-2655 про опис майна ОСОБА_1 в податкову заставу.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в м. Києві щодо внесення 30.08.2021 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під номером запису про обтяження №43694460 та зобов' язати Головного управління ДПС в м. Києві (ідентифікаційний код 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) виключити відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що внесенні 30.08.2021 під номером запису про обтяження №43694460, щодо майна яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ), а саме квартири, загальною площею 64,89 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.05.2024