Рішення № 119019639, 13.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року м. Київ№ 640/16873/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі відповідач/ГУНП в Київській області), в якому просив суд:

визнати протиправною відмову ГУНП в Київській області, викладену в листі 08 лютого 2021 року № 29А-22 у проведенні призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та виплати одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, з урахуванням раніше призначеної та виплаченої вже суми одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

зобов`язати ГУНП в Київській області призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року в якому призначена одноразова грошова допомога, у порядку дій відповідно до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі смерті, втрати працездатності поліцейським, затвердженого наказом МВС України № 4 від 11.01.2016 року, та виплатити грошову суму одноразової грошової допомоги за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі різниці між 200-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи на перше січня календарного року, в якому прийнято рішення на призначення 200-кратного розміру грошової допомоги та суми одноразової грошової допомоги 189 180,00 грн, що вже виплачена ОСОБА_1 , за призначеним розміром 90-кратного прожиткового мінімуму на перше січня року, в якому прийнято рішення.

Позов обґрунтований тим, що позивач проходив службу в органах міліції та поліції до 15.04.2016. Наказом ГУНП в Київській області від 15.04.2016 позивача звільнено зі служби через хворобу. Захворювання пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, а саме з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 09.06.2016 позивачу встановлено 2 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ України, а саме з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідач призначив позивачу одноразову грошову допомогу за встановленою 2 групою інвалідності, захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в розмірі кратному 90-та прожиткових мінімумів, встановленого законом на перше січня року, в якому відбулося призначення одноразової грошової допомоги, а не в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи. Відповідач призначив та виплатив одноразову грошову допомогу позивачу в значно меншому розмірі 189 180,00 грн.

Позивач 30.12.2020 звернувся із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі недоплаченої суми, як різниці між 200-кратним розміром прожиткового мінімуму та виплаченого розміру 90-кратного прожиткового мінімуму (189180,00 грн).

Відповідач 08.02.2021 листом за №29/А-22 відмовив позивачу в призначенні та доплати додаткової суми одноразової грошової допомоги, як різниці між 200-кратним та 90-кратним прожитковим мінімумом, встановленого законом для працездатної особи. Просить суд задовольнити позов

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2021 року відкрито провадження у справі №640/16873/21, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

30 липня 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду м. Києва від ГУНП в Київській області надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції наказом ГУНП в Київській області від 15.04.2016 №168о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за підпунктом 2 пункту 1 статті 77 (через хворобу), а тому на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком №4. На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №320/2155/19 ГУНП в Київській області була призначена грошова допомога у розмірі 189 180,00 грн та платіжним дорученням від 18.11.2020 №13936 виплачена у повному обсязі. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

27 грудня 2023 року зазначену справу фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 прийнято справу №640/16873/21 до провадження судді Жукової Є.О.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 15.01.2024 у справі №640/16873/21 доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 та ГУНП в Київській області 17.01.2024.

Правом надання відповіді на відзив відповідно до статті 163 КАС України позивач не скористався.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 20.12.2001.

Позивач з 01.11.1984 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується записами в трудовій книжці, в подальшому 07.11.2015 був прийнятий на службу до поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.04.2016 №168 о/с, позивача було звільнено з посади начальника відділу Білоцерківського відділу поліції з 15.04.2016 на підставі підпункту 2 пункту 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

Свідоцтвом про хворобу № 170/ЗВ від 28.03.2016, виданим Військо-лікарською комісією ДУ ТМО МВС України в Київській області підтверджено наявність у позивача захворювання, що пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв`язку з наявністю вказаних захворювань позивачу встановлена II група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0513316 від 09.06.2016.

Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності, яка йому була встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом від 24.09.2018 №29/А-1028 ГУНП в Київській області повідомило позивача, що за результатом розгляду заяви (рапорту) для проведення виплати одноразової грошової допомоги згідно із поданою заявою немає правових підстав.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №320/2155/19 визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції ГУНП в Київській області, викладену у листі № 29/А-1028 від 24.09.2018, у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності. Зобов`язано ГУНП в Київській області розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, з урахуванням правової позиції, наданої судом у цьому рішенні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 у справі №320/2155/19 апеляційну скаргу ГУНП в Київській області залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 залишено без змін.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №320/2155/19 ГУНП в Київській області було призначено грошову допомога у розмірі 189 180,00 грн та платіжним дорученням від 18.11.2020 №13936 виплачено.

Позивач уважає, що внаслідок встановлення йому ІІ групи інвалідності, він має право на отримання в більшому розмірі одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Із метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням з 30.12.2020 ІІ групи інвалідності, позивач звернувся до ГУНП в Київській області з відповідною заявою про виплату вказаної допомоги у 200 кратному розмірі.

08 лютого 2021 року листом за № 29/А-22 відповідач відмовив позивачу в виконанні призначення та доплати додаткової суми одноразової грошової допомоги, як різниці між 200-кратним та 90-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатної особи.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України «Про міліцію» і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року №850 затвердив «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі по тексту - Порядок №850), яка набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.

Згідно з пунктом 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, зокрема, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07 листопада 2015 року визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з частиною першою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Частиною другою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України

Статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги, зокрема, визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі по тексту - Порядок №4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №4 встановлено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає, зокрема, заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Пунктом 2 розділу IV Порядку №4 встановлено, що рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, як Порядком №850, так і Порядком №4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.

При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, відповідно до Порядку №850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку №4 - з проходженням служби в поліції.

Разом з тим, в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції, та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14 лютого 2019 року у справі №822/764/18, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, дійшов висновку, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону України «Про Національну поліцію» та у відповідності до Порядку №4.

Так, Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12 вересня 2016 року №916 «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», яким пункт 5 розділу I Порядку №4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога.

Крім того, задля усунення прогалини в законодавстві 8 червня 2017 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському», яким право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності розповсюдили також на поліцейських, у яких втрата працездатності настала внаслідок захворювання або поранення, отриманого внаслідок виконання завдань міліції або під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, який набрав чинності 12 липня 2017 року, встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у пунктах 3 - 6 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», які визнані інвалідами або отримали поранення до набрання чинності цим Законом.

В постанові від 14 лютого 2019 року у справі №822/764/18 колегія суддів Судової палати відступила від правового висновку, висловленого, зокрема, у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №806/845/16, що особа, яка проходила службу в поліції у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ, та сформулювала такий правовий висновок: «Поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4».

Як встановив суд, позивач звільнений зі служби в поліції наказом ГУ НП в Київській області від 15 квітня 2016 року №168о/с на підставі підпункту 2 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком №4.

Згідно із довідками до акта огляду медико-соціальною експертною комісією інвалідність позивачу встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки, одноразова грошова допомога в разі, зокрема, визначення втрати працездатності поліцейського виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Як вже зазначив суд, статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги, зокрема, визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Отже, позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Матеріали справи свідчать, що позивачу призначена та виплачена одноразова грошова допомога згідно із Законом України «Про Національну поліцію» та Порядком №4 в розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14.02.2019 у справі № 822/764/18, суд не погоджується із позивачем про наявність у нього права на отримання грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, і як наслідок для призначення одноразової грошової допомоги в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатної особи на 09 червня 2016 року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2022 по справі №810/2787/18.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.