Рішення № 119018491, 14.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 рокуСправа №160/9036/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба судової охорони про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (далі - ТУ ССО у Дніпропетровській області, відповідач) щодо не нарахування та невиплати контролеру ІІ категорії 1 відділення 10 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м. Кривий Ріг) ТУ ССО у Дніпропетровській області позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно в розмірі 30000 гривень щомісячно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити контролеру ІІ категорії 1 відділення 10 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м. Кривий Ріг) ТУ ССО у Дніпропетровській області позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 включно в розмірі 30000 гривень щомісячно.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходить службу у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Дніпропетровській областіі на період дії воєнного стану має право на отримання додаткової винагороди з 24.02.2022 по 20.01.2023 відповідно до постанови Кабінету МіністрівУкраїни від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», проте через протиправну бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області позбавлений таких виплат.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (провадження №Пз/990/4/22).

Від третьої особи-2 надійшли до суду пояснення, в обґрунтування яких заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 року №384. Згідно пункту 10 Порядку 384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Тобто, для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Пунктом третім частини третьої статті 148 Закону визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України. Пунктами 3 і 4 частини 5 статті 22 цього Бюджетного кодексу України визначено, що Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. У затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 та 2023 роки та відповідних кошторисах територіальних управлінь Служби судової охорони, в тому числі Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області і, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату. Враховуючи викладене вище, накази територіального управління Служби судової охорони Дніпропетровській області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не видавались і не можуть бути видані. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, третя особа-2 посилається на пропущення позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України.

Від третьої особи-1 надійшли до суду пояснення, в обґрунтування яких заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що станом на день надання пояснень у ДСА відсутні будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам відповідно до Постанови №168. Щодо залишку невикористаних асигнувань за загальним фондом державного бюджету на оплату праці за січень-квітень 2022 року по установах судової системи третьою особою повідомлено, що це кошти, які залишилися на рахунках у результаті нерівномірного розподілу помісячних бюджетних призначень на 2022 рік та будуть розподілені до кінця бюджетного року. Питання виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 можливо вирішити лише шляхом виділення додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету, оскільки на сьогодні видатки на зазначені цілі для ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів, не збільшені. Як наслідок, жодні зміни до кошторису видатків Служби судової охорони в частині збільшення бюджетних асигнувань для виплати додаткової грошової винагороди встановленої Постановою №168 ДСА України не затверджувалися.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що відповідно до підпункту 20 пункту 19 Положення про Службу судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1051/0/15-19 (із змінами), Голова Служби судової охорони приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Служба. Натомість, у відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 після її прийняття, Службою судової охорони не затверджувались. Зазначені обставини встановили неможливість видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 . Дії Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області відповідають вимогам статті 23 Бюджетного кодексу України, за якою будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно статті 51 Бюджетного кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. На підставі зазначеного відповідач зауважує, що вказана винагорода не нараховувалась позивачу, наказ про нарахування не видавався, однак позивачу не було відмовлено у виплаті такої винагороди. У зв`язку з чим, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.

Ухвалою суду провадження по справі поновлено, оскільки усунуто обставини, що викликали його зупинення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ТУ ССО у Дніпропетровській області від 18.04.2023 року №35-04-172/23, позивача прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено на посаду контролера 2 категорії 5 взводу охорони 1 підрозділу охорони (м.Дніпро) територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області наказом ТУ ССО у Дніпропетровській області від 03.03.2020 року №19 о/с, з 03.03.2019 року та проходить службу по теперішній час.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у вказаній довідці допущено описку, а саме: у даті з якої позивач проходить службу по теперішній час, вірною дата є 03.03.2020.

У відповідь на рапорт позивача, листом Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області повідомило, що за період з 24.02.2022 по 25.10.2022 накази начальника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо виплати додаткової винагороди співробітникам Управління не видавались. Також зазначено, що наказом Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану, яким визначено механізм виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану співробітникам Служби судової охорони.

Позивач вважає, що його незаконно позбавлено щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 161 Закону Українивід 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"визначено, що служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

До працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони (ч.1 ст.1621 Закону №1402-VII).

Відповідно до частин 1, 2 ст.165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №289 від 03.04.2019 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (Порядок №384).

Пунктом 3 Порядку №384 встановлено, що грошове забезпечення співробітникам Служби (далі - співробітники) визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.

За п.4 Порядку №384 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 8-10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (п.15 Порядку №384).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 (постанови Кабінету Міністрів №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної Постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї Постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022р. №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка.

До вказаного переліку віднесено і Дніпропетровську область.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022р. №350 внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. №168, доповнивши абзац перший після слів та поліцейським словами , а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка".

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022р. №754 внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. №168.

Так, в абзаці першому:

слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінити словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні);

після слова щомісячно доповнити словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).

Пунктом 2 постанови №754 встановлено, що постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого в подальшому були внесені зміни.

Разом з тим, Нікопольський район: Нікопольська міська територіальна громада, де проходить службу позивач входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року, затверджено наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року №75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27 липня 2022 року №169).

Отже, в період з 01.06.2022 по 22.07.2022 позивач не мав права на виплату додаткової винагороди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до Постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022р. №1146 абзаці першому пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022р. №168 слова, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), та (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць) виключено.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.

Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану затверджений наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 (Порядок №396).

Пунктом 6 Порядку №396 передбачено, що розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчисленні з 24 лютого по 28 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану.

Відповідно до п.7 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривеньспівробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривеньіншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривеньспівробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Перелік районів ведення бойових дій, затверджується наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (п.11 Порядку №396).

В матеріалах справи відсутні копії наказів головнокомандувача Збройних Сил України, з яких би вбачалось, що м. Дніпро або район Дніпропетровської області, в якому проходить службу позивач знаходиться вмежах територіальної громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168» В абзаці першому:

слова, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), та (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць) виключено.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.

Таким чином, з 01.06.2022 по 31.08.2022 умовою виплати додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони було проходження служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач з 01.06.2022 по 22.07.2022 проходив службу вмежах територіальної громади, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),позовні вимоги за вказаний період щодо нарахування і виплати додаткової винагороди не підлягають задоволенню.

З врахуванням вищенаведеного, позивач має правона виплату додаткової винагородив розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, як співробітник Служби судової охорони за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 і з 23.07.2022 по 20.01.2023.

Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані зміни в правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000грн. на місяць, передбаченому постановою №168 в первинній редакції.

Відтак, виходячи з приписів частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачеві додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396 про застосування якого вказує відповідач, оскільки за імперативною нормою частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» Державна судова адміністрація України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції постанови від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим, визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

При цьому, відмова територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області у виплаті позивачеві додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення в належному розмірі виникли між ним та відповідачем, яке в силу вимог пункту 10 Порядку №384 виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.

Отже, Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області є належним відповідачем за пред`явленим позовом, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах в частині ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди за спірний період.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року по зразковій справі №260/3564/22 вказано на ознаки типової справи: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 та необхідності зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).

Таким чином, за ознаками типової справи, визначення якої наведене в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, адміністративна справа №160/9036/23 підпадає під ознаки типової.

Згідно ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.

Виплата позивачу додаткової винагороди з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Європейським судом з прав людини у рішеннях від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява №70297/01) та від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою ч.2 ст.6 КАС України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018у справі №824/166/15-а, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Щодо посилання Служби судової охорони на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Предметом спору є нарахування і виплата позивачу щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 20.01.2023.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції від 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у рішенні від 06.04.2023 за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22 вказано, що положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою ст.122 КАС України.

В редакції до набрання чинності вказаними змінами ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України передбачала наступне положення - у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з наведеного, тримісячний строк звернення до суду застосовується до правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом №2352-IX, тобто з 20.07.2022 року.

Суд також зазначає, що п.1 глави ХІХ Кодексу законів про працю України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який неодноразово продовжувався.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 "відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач звернувся з позовом до суду 01.05.2023 року, а тому зважаючи на вищенаведені норми строк звернення до суду з цим позовом не пропущено.

За приписами ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В позовній заяві позивач також просить стягнути витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 ст.134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч.1. ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За визначенням п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2022 між адвокатом Меліховською Яною Олександрівною (Адвокат) і Шпонька С.І. (Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту щодо виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідно до п. 4.1. договору гонорар Адвоката погоджується угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

30.12.2022 сторони уклали Додаткову угоду до договору, якою погодили, що Клієнт сплачує Адвокату гонорар за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 22.11.2022 у розмірі 2000 грн.

Відповідно до підписаного сторонами акту виконаних робіт від 30.12.2022 до договору про надання правової допомоги від 22.11.2022 Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги у формі: консультація, підготовка запиту, адміністративного позову -2000,00 грн.

Позивачем докази сплати понесених витрат на правничу допомогу не надані. Сторонами в додатковій угоді не визначено коли саме повинні бути сплачені послуги з наданої правничої допомоги.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

За правилами частин 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто, суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Відповідач під час розгляду справи у відзиві на позовну заяву вказав, що розмір витрат на оплату послуг професійної правової допомоги у розмірі 2000,00 грн. є не доведеним належними доказами, оскільки акт виконаних робіт від 22.11.2022 до договору про надання правової допомоги не містить розрахунку погодинної вартості наданої правової допомоги.

Суд з приводу вказаного зауваження зазначає, що Велика Палата Верховного Суду від 16.11.2022 у постанові №922/1964/21 вказала, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Увипадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу відповідають вимогам співмірності, розумності та справедливості, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна судова адміністрація України, третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба судової охорони про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати контролеру ІІ категорії 1 відділення 10 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м. Кривий Ріг) Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області Шпоньці Сергію Івановичу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 і з 23.07.2022 по 20.01.2023 року включно в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити контролеру ІІ категорії 1 відділення 10 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м. Кривий Ріг) Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області Шпоньці Сергію Івановичу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 і з 23.07.2022 по 20.01.2023 року включно в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асігнувань Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 57, код ЄДРПОУ 43238738) на користь контролера ІІ категорії 1 відділення 10 взводу охорони 2 підрозділу охорони (м. Кривий Ріг) Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області Шпоньки Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова