Рішення № 119018377, 13.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуСправа №160/4730/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач-1), Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 138 о/с від 09 лютого 2024 року Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в частині переведення для подальшого проходження служби в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», з 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 , звільнивши з посади поліцейського взводу № 1 роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ № 136 о/с від 09 лютого 2024 року Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» в частині призначення з 09 лютого 2024 року ОСОБА_1 поліцейським взводу № 2 роти №2 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- рішення суду звернути до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 09.02.2024 № 138 о/с від 09 лютого 2024 року та наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» № 136 о/с від 09 лютого 2024 року щодо переведення його на подальшу службу до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», вважає його протиправними, оскільки переведення та призначення на нову посаду відбулися з порушенням норм чинного законодавства та без його згоди. Оскаржувані накази не містять посилання, згідно якого підпункту пункту ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» відповідачі прийняли рішення про переведення. Позивача переведено на роботу до іншої місцевості та на іншу посаду без його згоди. З рапортами про переведення до відповідача-2 не звертався. Посилання в оскаржуваному наказі на лист Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 є таким, що суперечить вимогам Закону України «Про Національну поліцію», якими не передбачено таких підстав для переведення/переміщення в розумінні саме ст. 65 вказаного Закону. До того ж, спірними наказами позивача переміщено на іншу посаду не тимчасово (на період введення воєнного стану), а зазначено «для подальшого проходження служби». Позивач вважає, що таке «переміщення» не відповідає вимогам трудового спеціального та загального законодавства. Для цілей застосування статті 32 КЗпП України, в контексті спірних правовідносин, іншою місцевістю є інший населений пункт, у тому числі в межах однієї області. Тобто, до вказаних правовідносин підлягає застосуванню трудове законодавство, а тому для такого переведення обов`язкова згода поліцейського.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи - відмовлено.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребувано від Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, завірену належним чином копію листа від 09.02.2024 за №932-2024.

Витребувано від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, завірену належним чином копію доповідної записки від 09.02.2024 №20/617.

Відповідач-1 у поданому відзиві зазначив, що підставами для переведення позивача та видання спірного наказу є лист Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 № 932/2024, доповідна записка щодо результатів розгляду даного листа №20/617 від 09.02.2024 та відповідна вказівка начальника ГУНП в Дніпропетровській області щодо необхідності такого переведення. Отже, позивача правомірно, за ініціативою керівників органів поліції, для більш ефективної служби, в інтересах служби в поліції під час дії воєнного стану переміщено у порядку переведення на рівнозначну посаду до іншого органу поліції, на підставі положень Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) в редакції Закону України № 2123-ІХ від 15.03.2022 "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану", набрав чинності 01.05.2022 (далі - Закон № 2123-ІХ). Крім того, зазначив, що починаючи з 01 травня 2022 року (внесені до Закону №580-VIII зміни згідно із Законом від 15.03.2022 №2123-IX) законодавством не вимагається згода поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду в іншу місцевість. Разом з тим, з урахуванням внесених Законом № 2123-IX до ст. 65 Закону № 580-VIII змін, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. поліцейський без його згоди може бути переведений на рівнозначну посаду в будь-яке управління (територіальних орган) Національної поліції, туди де це викликано інтересами служби в поліції і обумовлено наказами уповноваженого керівника (керівників) поліції, зокрема та особливо під час дії воєнного стану та 60 днів після цього (п. 2 розділу II Закону № 2123-IX). Щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 32 КЗпП України відповідач зазначив, що оскільки після 01 травня 2022 року законодавчо врегульовані спірні питання щодо переміщення поліцейських по службі, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII у попередній редакції, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі. З урахуванням викладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 у наданому відзиві вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також вказав, що з метою укомплектування ДПОП «ОШБ «Лють» звернувся з листом до відповідач-1 за результатами розгляду якого останнім винесено наказ про переведення позивача. Наказом ДПОП «ОТТУБ «Лють», що є похідним від наказу відповідач-1, відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» позивача призначено на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 2 штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 ДПОП «ОШБ «Лють», що є рівнозначною посадою до тієї, яку він обіймав раніше. Підставою для видання наказу ДПОП «ОШБ «Лють» стали наказ ГУНП в Дніпропетровській області та подання ДПОП «ОШБ «Лють». Наказом Національної поліції від 04.12.2015 № 142 затверджено «Перелік посад поліцейських і відповідних їм граничних спеціальних звань», відповідно до якого, зокрема, посадам «поліцейський» територіальних управлінь міжрегіональних територіальних органів Національної поліції відповідають однакові граничні спеціальні звання «старший сержант поліції». Тобто, позивача було переведено на рівнозначну посаду. Відповідач-2 заперечує доводи позивача щодо відсутності в оспорюваних наказах підстави для переведення з огляду на те, що підставою для призначення позивача на посаду в ДПОП «ОШБ «Лють» як такого, що прибув у порядку переведення з ГУНП в Дніпропетровській області, є подання про призначення на посаду. Тобто, в цілому переведення позивача в інтересах служби у порядку статті 65 Закону № 580-VIII здійснено на підставі 1) листа ДПОП «ОШБ» Лють» №932-2024 від 09 лютого 2024 року, 2) рішення керівника поліції ГУНП в Дніпропетровській області до доповідної записки від 09.02.2024 №20/617 та 3) подання про призначення позивача на посаду в ДПОП «ОШБ» Лють», що цілком і повністю відповідає процедурі, встановленій статтями 60, 65 Закону № 580-VIII та Порядком № 1235. З урахуванням позиції викладеній Верховним судом у справі № 620/3663/19 відповідач-2 також заперечує доводи позивача про необхідність застосування до даних спірних правовідносин щодо переведення в іншу місцевість за згодою працівника положень КЗпП України. Відповідач-2 вважає, що ним дотримано процедуру та форму винесення оспорюваного наказу, виходячи з інтересів служби, з врахуванням особистих якостей позивача та його практичного досвіду роботи в полку поліції особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області, які є вкрай необхідними для ефективного виконання завдань поліції, передбачених Законом №580-VIII, в тому числі завдань територіальної оборони, здійснення заходів правового режиму воєнного стану, з метою охорони прав і свобод людей, а також інтересів суспільства і держави.

З наданими до суду відзивами відповідачами подано до суду витребувані докази.

Позивач у наданій відповіді на відзиви викладену у позові позицію підтримав, а також зазначив, що посади поліцейського-водія взводу № 2 роти № 8 (автотранспортна) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та поліцейського взводу № 2 роти №3 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» є відмінними між собою за: підпорядкуванням, обсягом завдань та обов`язків, рівнем відповідальності. Враховуючи, що для вказаних посад однаковим є граничне спеціальне звання, а обов`язковою умовою для переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, є саме відповідність спеціального звання, а тому вважаю непропорційним застосування до вказаних правовідносин лише граничного звання, без урахування початкового спеціального звання.

Відповідачем-2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких ним викладено аналогічні доводи викладеним у відзиві. Крім того, відповідач-2 зазначив про помилковість висновків позивача про те, що Департамент є воєнізованим підрозділом, але він є також поліцією особливого призначення, адже позивач до цього теж проходив службу в полку поліції особливого призначення, що є тотожним. Органи поліції складають одну велику систему і всі правовідносини, що виникають між сторонами врегульовано одним нормативно-правовим актом Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

Відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (0048248) старший сержант поліції до 09.02.2024 працював на посаді поліцейського взводу №1 роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.02.2023 № 138 о/с, відповідно до частин 1, 7 та 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі листа Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 № 932-2024 та доповідної записки УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 09.20.2024 № 20/617, позивача переведено для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», звільнивши останнього з посади поліцейського взводу № 1 роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 № 136 о/с, відповідно до частини 1 статті 65 Закону України Про Національну поліцію позивача призначено з 09.02.2024 на посаду поліцейським взводу № 2 роти №2 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють». Підстава: наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 09.02.2023 № 138 о/с.

Не погоджуючись з таким переведенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з вимогами статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-5 ст. 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до частини десятої статті 62 Закону №580-VIII, яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

Відповідно до ст. 60 Закону №580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Вказана стаття в редакції Закону № 2123-IX від 15.03.2022, згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.

Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону №580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Частиною другою статті 65 Закону № 580-VIII визначено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Частину восьму статті 65 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022, дія якого встановлена аналогічно прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону, про що вже зазначалось вище.

Частинами 9-11 вказаної статті визначено, що переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної відповідальності, а також поліцейських, які мають діюче дисциплінарне стягнення.

Для забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 1235, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1235, підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235, перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235, у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.

Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Як встановлено вище, наказом керівника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.02.2023 № 138 о/с, відповідно до частин 1, 7 та 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», позивача переведено для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», звільнивши з посади поліцейського взводу № 1 роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2024 № 136 о/с, відповідно до частини 1 статті 65 Закону України Про Національну поліцію позивача призначено з 09.02.2024 на посаду поліцейського взводу № 2 роти №2 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють».

Таким чином, з урахуванням приписів абз. 2 ч. 8, 9 Закону №580-VIII, переведення позивача здійснено на підставі виданого керівником ГУНП в Дніпропетровській області (до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади позивача) наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції, на підставі чого наказом керівника (т.в.о.) Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» позивача призначено на посаду в органі поліції, до якого його переміщено. Викладене свідчить про дотримання відповідачами порядку переміщення в частині видання відповідних наказів.

Щодо доводів позивача про відсутність у спірних наказах підстави переведення.

Положеннями розділів II та III Порядку № 1235 передбачено, що видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Розділом II Порядку № 1235 визначено, що підставою для видання наказів по особовому складу є, серед іншого, такі зміни в службовій діяльності поліцейського призначення на посаду, переміщення по службі, а також установлення чи скасування додаткових видів грошового забезпечення, премії та інших доплат відповідно до вимог чинного законодавства України.

З системного аналізу Переліку № 1235 вбачається, що документи наведені в ньому стосуються лише окремих аспектів проходження служби, а саме зміни в службовій діяльності за ініціативою поліцейського - рапорт, призначення на посаду - на підставі подання керівника, а також встановлення окремих видів грошового забезпечення - подання.

Суд наголошує, що вимоги до форми та порядку оформлення документів, щодо інших аспектів проходження служби зокрема щодо звільнення з посади, переміщення (переведення) по службі поліцейського за ініціативою керівника,, окрім зміни в службовій діяльності за ініціативою поліцейського, призначення на посаду, встановлення окремих видів грошового забезпечення, цим Переліком не передбачені.

Так, Типова інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 (далі - Типова інструкція) встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації в органах державної влади, тобто містить загальні норми документообігу в органах державної влади, у тому числі органах поліції.

Згідно з пунктами 80, 99 Типової інструкції, проекти наказів з кадрових питань (особового складу) (про прийняття на роботу, звільнення, надання відпустки, відрядження тощо) готує кадрова служба на підставі рішень керівника установи організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру, доповідних записок керівників структурних підрозділів, конкурсних документів (протоколів та рішень атестаційної чи іншої комісії), заяв працівників, трудових договорів та інших документів.

У тексті наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу), як правило, констатуюча частина (преамбула) не зазначається, крім випадків призначення на посаду або звільнення з посади керівних працівників органом вищого рівня або за іншою процедурою. У такому разі в констатуючій частині (преамбулі) наводиться посилання на відповідний нормативно-правовий акт органу вищого рівня у такій послідовності: вид акта, установа - автор, дата, номер, повна назва.

Суд наголошує, що у наказі про переведення № 138 о/с від 09.02.2024 підставами зазначено відповідні лист відповідача-2 про необхідність комплектування з метою ефективного виконання департаментом завдань та функцій залежно від професійних, особистих якостей поліцейських та доповідна записка управління кадрового забезпечення щодо підстав на умов переведення, крім того зазначено, що таке переведення здійснено відповідно до ч.ч. 1, 7, 8 ст. 65 Закону № 580-VIII, тобто за ініціативою керівників інших органів поліції, які порушили питання про переміщення.

Наказ № 136 о/с від 09.02.2024 є похідним від наказу № 138 о/с від 09.02.2024 та винесений на підставі останнього.

Так, з аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що спірні накази містять відповідні посилання на загальну підставу їх винесення, конкретизація яких викладено у відповідних листі та доповідній записці, а зазначення конкретної норми (пункту, підпункту) статті переведення чинне законодавство не вимагає.

З урахуванням викладеного доводи позивача про відсутність у спірних наказах підстав прийняття таких рішень суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Щодо доводів позивача про відсутність його згоди на таке переведення, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 65 Закону №580-VIII, законодавець серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує згоду поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.

Разом з цим, така підстава як «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби», як в даному спорі, такої згоди не потребує.

Отже, переміщення за підставою - «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби» є насамперед рішення певних органів (керівника суб`єкта призначення), прийняття яких не залежать від волі поліцейського.

При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.

Слід зазначити, що у підпункті "б" пункту 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), закріплено аналогічне правило про те, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади провадиться у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.

У вказаному пункті Положення йдеться також про те, що рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Таким чином, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.

Як зазначалось вже судом, згідно ст. 60 Закону №580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Абзацом 2 частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Вказані норми внесені змінами в редакції Закону «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 та згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону вони діють тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.

Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас частиною першою статті 32 КЗпП України установлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Однак відсутність у Законі №580-VIII та Положенні норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не на неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин, відповідно до норм трудового законодавства.

Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 № 620/3663/19.

Таким чином, суд наголошує, що норми ст. 32 КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо переведення поліцейських, з огляду на те, що до них підлягає застосуванню спеціальне законодавство Закон №580-VIII.

При цьому, судом встановлено, що до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов лист Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» від 09.02.2023 № 932-2024, у якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 30 утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (далі - Департамент). Серед широкого спектру завдань та функцій, які виконує підрозділ, в умовах сучасності важливими є участь у заходах із забезпечення публічного (громадського) порядку та безпеки громадян, зокрема під час здійснення заходів правового режиму воєнного стану тощо. Станом на сьогодні некомплект вакантних посад поліцейських Департаменту складає 1139 од., що суттєво знижує ефективність його діяльності, загрожує належній організації та забезпеченню виконання покладених на Департамент завдань та функцій, а також сприяє надмірній завантаженості поліцейських. Крім того, дотепер є неукомплектованим штурмовий батальйон № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту, який дислокується в місті Дніпро та налічує 333 од. Ураховуючи викладене, з метою забезпечення ефективного виконання завдань та функцій поліції Департамент просив розглянути питання щодо переведення для подальшого проходження служби поліцейських ГУНП в Дніпропетровській області, залежно від результатів виконання покладених на них обов`язків та своїх професійних, особистих якостей, у розпорядження Департаменту в кількості, яка забезпечить максимальну укомплектованість штурмового батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту.

Тобто, підставою переведення позивача на посаду поліцейським взводу № 2 роти №2 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» була необхідність забезпечити ефективне виконання завдань та функцій поліції, у тому числі зумовлених введенням воєнного стану, штурмовим батальйоном № 3 полку управління поліції особливого призначення № 3 Департаменту з дислокацією в м. Дніпро.

Згідно викладеного вище, згода поліцейського на таке переведення не потрібна.

Разом з цим, суд зауважує, що позивача переведено у підрозділ, який дислокується у м. Дніпро, тобто в тій же місцевості, що також спростовує суперечливі доводи позивача щодо необхідності отримання згоди працівника при переведенні в іншу місцевість.

Щодо рівнозначності посад, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону №580-VIII, посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Згідно затвердженого наказом Національної поліції України Переліку посад поліцейських і відповідних їм граничних спеціальних звань (наказ НПУ від 04.12.2015 №142 зі змінами), граничне спеціальне звання за посадами поліцейського взводу № 1 роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення та поліцейського взводу № 2 роти №2 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 (поліцейський (командир відділення) поліції особливого призначення - розділ VІІІ Молодший склад поліції) є старший сержант поліції.

Отже, позивач, маючи спеціальне звання старший сержант поліції, був переведений на рівнозначну за граничним спеціальним званням посаду.

Виходячи з цього та з урахуванням закладеного в частині другій статті 65 Закону №580-VIII принципу градації посад у поліції, за яким вищою вважається посада, за якою передбачене вище спеціальне звання поліції, суд дійшов висновку про рівнозначність посад поліцейського взводу № 1 роти № 7 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення та поліцейського взводу № 2 роти №2 штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 (поліцейський (командир відділення) поліції особливого призначення, для яких установлено однакове граничне спеціальне звання поліції.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідачів прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Беручи до уваги те, що позовна вимога в частині поновлення на посаді є похідною від позовних вимог про визнання спірних наказів протиправними, в її задоволенні також слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ист. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 13 травня 2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна