Рішення № 11901777, 25.10.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 жовтня 2010 р.           Справа 2/139-10

за позовом: ПАТ "Індустріально- експортний банк" 21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 10

до: Закритого акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Заводська, буд.1

про стягнення 29 168,55 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Марков С.М.- за довіреністю;

          відповідача : Гота Н.О.- за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ПАТ "Індустріально-екпортний банк" до Закритого акціонерного товариства "Автоелектроапаратура" про стягнення з боржника 29 168,55 грн. заборгованості по кредиту, в т.ч.: 5 066,00 - заборгованості по простроченому кредиту, 3 257,86 грн.- заборгованість по простроченим відсоткам, 305,49 грн.- сума нарахованих відсотків, 20 276,00 грн.- сума строкової заборгованості та 263,20 грн.- пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.08.10 р. порушено провадження у справі № 2/139-10 та призначено засідання на 13.09.10 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 25.10.10 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні та направленій до суду заяві № 06-23/526 від 22.10.10 р. позовні вимоги визнав в заявленій позивачем сумі та одночасно просить суд відстрочити виконання рішення суду терміном на 10 місяців.

Приймаючи заяву відповідача про визнання позову в повному обсязі, суд враховує те, що вона підписана представником відповідача - Готою Н.О., у якої наявні повноваження на визнання позову, що вбачається із довіреності № 06-23/210 від 07.06.2010 року.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

21.02.2008 р. між Акціонерним товариством "Індустріално-експорний банк", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Індустріально-експортний банк" (далі по тексту- Позивач) та Закритим акціонерним товариством "Автоелектроапаратура" (далі по тексту- Відповідач) укладено Кредитний договір № 388-а (далі по тексту- Договір).

Згідно умов даного Кредитного договору Банк надав Відповідачу кредит для придбання вантажного автомобіля в розмірі 91 200,00 грн., на умовах сплати 17,0 % річних, з строком користування кредитом до 20 лютого 2011 року та порядком погашення згідно графіку зменшення ліміту, зазначеному в п.1.1 Кредитного договору.

Згідно договору про внесення змін до Кредитного договору від 30.12.2008р., за користування кредитними коштами було встановлено відсоткову ставку на рівні 22 % річних.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, видавши кредитні кошти на умовах визначених вищезазначеним Кредитним договором з усіма змінами та доповненнями до нього, що підтверджується меморіальним ордером № 388-а від 21.02.2008 року., а також випискою по поточному рахунку Позичальника.

Відповідно до п. 2.10. Кредитного договору Відповідач зобов'язався забезпечити повне погашення кредиту, відсотків та плати за обслуговування кредитної лінії у визначені Кредитним договором терміни, однак, взяті на себе зобов'язання вчасно не виконує, у зв'язку з чим за ним станом на 16.07.2010р. виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту в сумі 5 066,00 грн. та прострочена заборгованість по сплаті відсотків в сумі 3 257,86 грн.

Залишок строкової заборгованості по кредиту, станом на 16.07.2010р. становить 20 276,00 грн., а сума строкової заборгованості за відсотками становить 305,49 грн.

У зв"язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не здійснює повернення кредитних коштів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 388-а від 21.02.2008 року є кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо повної оплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість перед Банком.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 5 066,00 - заборгованості по простроченому кредиту, 3 257,86 грн.- заборгованості по простроченим відсоткам, 305,49 грн.- сума нарахованих відсотків та 20 276,00 грн.- сума строкової заборгованості підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 263,20 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом (пеня за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 184,28 грн. за період з 26.10.2009 р. по 08.06.2010 р. + пеня за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 78,92 грн.).

Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

П. 4.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування кредитом та/або плати за обслуговування кредитної лінії, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Виходячи з матеріалів справи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 263,20 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом заявлено правомірно та підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом розглянута заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду, на підставі чого, суд дійшов наступних висновків.

В п. 1.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 року № 02-5/333 вказано, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Як наголошено в п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 року № 02-5/333 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи з наведеного, враховуючи фінансовий стан боржника, та користуючись наданим суду правом п.6 ст.83 ГПК, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача та про відстрочення виконання даного рішення строком до 10 місяців.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, враховуючи, що відповідачем позовні вимоги підтримані, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 233, 346 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства Автоелектроапаратура” (23320, Вінницька область, смт.Сутиски, вул.Заводська, буд.1, код ЄДРПОУ 32192547) на користь Публічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 10, код 26176127) заборгованості на загальну суму 29 168,55 грн. заборгованості по кредиту, в т.ч.: 5 066,00 - заборгованості по простроченому кредиту, 3 257,86 грн.- заборгованість по простроченим відсоткам, 305,49 грн.- сума нарахованих відсотків, 20 276,00 грн.- сума строкової заборгованості та 263,20 грн.- пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 291,69 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 жовтня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21050, м.Вінниця, вул.Театральна, 10

3 - відповідачу Вінницька область, Тиврівський район, смт.Сутиски, вул.Заводська, буд.1