Ухвала суду № 119014182, 13.05.2024, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/11457/19 Провадження № 4-с/712/23/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року Соснівський районний суд міста Черкаси у складі :

Головуючого судді Токової С.Є.

при секретарі Білик О.Ю.

з участю скаржника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

16 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою, в якій просила суд :

- у зв"язку з неналежним обгрунтуванням визнати постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 06 лютого 2024 року, винесену у виконавчому провадженні № 68129406 начальником Першого віддлу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Бондаренко Альоною Миколаївною неправомірною;

- скасувати постанову про результати перевірки виконачого провадження від 06 лютого 2024 року, винесену у виконавчому провадженні № 68129406 начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко Альоною Миколаївною;

- визнати вимогу № 2648 від 16 січня 2024 року, складену старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною у виконавчому провадженні № 68129406 такою, що не відповідає положенням Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати вимогу № 2648 від 16 січня 2024 року, складену державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною .

Скаргу обгрунтовує тим, що 16.01.2024 року під час здійснення виконавчого провадження № 68129406, старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Чорна С.А. склала вимогу №2648 та надіслала її сторонам вказаного виконавчого провадження на їх електронні адреси.

Вказану вимогу вважає незаконною, оскільки на її думку якщо Законом України " Про виконавче провадження"чи іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини з примусового виконання рішення конкретної категорії, у конкретній правовій ситуації, не передбачено складання з конкретною метою виконавцем вимоги конкретного змісту, такий документ не повинен складатись , так як він не має жодного правового навантаження.

Вимога була надіслана сторонам виконавчого провадження без накладення кваліфікованого електронного підпису та без застосування засобів кваліфікованого електроннного підпису.

Фактом створення вимоги № 2648 від 16 січня 2024 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчсої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м. Київ) Чорною С.А. було створено умови для перешкоджання реальному виконанню рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16 липня 2021 року у справі № 712/11457/19 , так як цим рішенням державний виконавець фактично змінив необхідність у застосуванні заходів примусового виконання рішення, що співмірні до обсягу вимог за судовим рішенням, що підтверджується постановою Черкаського апеляційного суду від 06 лютогог 2024 року.

З причин прийняття державним виконавцем на думку скаржника, незаконного рішення у формі вимоги, судове рішення черговий раз не було виконано 20 та 21 січня 2024 року.

За цих обставин були порушені. її права як стягувача у виконавчому, так і малолітньої дитини та було допущеного з боку державного виконавця втручання у їх сімейне життя.

Не погоджуючись із підставами, формою та змістом вимоги № 2648 від 16.01.2024 року вона подала скаргу до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

03 лютого 2024 року начальник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції( міста Київ) Бондаренко А.М. за результатами перевірки виконавчого провадження № 68129406, винесла постанову відповідно до якої скаргу ОСОБА_1 від 25.01.2024 року залишено без задоволення. Дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної Світлани Андріївни в частині скасування та визнання незаконною вимоги державного виконавця від 16.01.2024 року при здійсненні виконавчого провадження № 66157837 визнано такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Вказану постанову вважає неправомірною, оскільки в ній не вказано коли постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам та коли отримана сторонами виконавчого провадження.

Мотивувальна частина оскаржуваної постанови повністю не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", так як містить посилання на вимогу державного виконавця, яка на її думку не є заходом примусового виконання рішення у розумінні положень ст.10та 63 Закону України "Про виконавче провадженн , у зв"язку з чим безпосередній начальник державного виконавця повинен визнати таке рішення незаконним та скасувати його.

Далі зазначає, що залишок тексту мотивувальної частини оскаржуваної постанови не викликає у неї бажання його коментувати виходчи із безтолковості тексту.

Також звертає увагу суду про невірне зазначення у оскаржуваній постанові номеру виконавчого провадження - 66157837, замість вірного 68129406 та невірне зазначення суті її скарги.

У запереченнях на скаргу представник відділу ДВС посилається на те, що Законом України "Про виконавче провадження" не встановлено конкретних випадків, у яких складається вимога. Але комплексний аналіз зазначеного Закону передбачає, що у державного виконавця є велика кількість прав, необхідних для належного забезпечення примусового виконання рішень для реалізації яких він складає вимоги. Право державного виконавця складати вимоги передбачено, зокрема ч.6 розділу І Інструкції з організації з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

У вимозі, яку оскаржує ОСОБА_1 від 16.01.2024 року № 2648 зазначено найменування органу державної виконавчої служби, прізвище , ім"я та по батькові державного виконавця, дата відкриття виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, строк виконання, наслідки невиконання. ( п.12 розділу І Інструкції). Вимога не містить посилання на ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", як стверджує скаржник.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв"язку або вручається виконавцем особі, яка зобов"язана вчинити дії ( абзац 2 пункту 9 розділу І Інструкції ), а автоматизована система виконавчих проваджень ( АСВП) не передбачає підписання вимоги за допомогою накладання КЕП під час її складання.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження"копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження", в тому числі і вимоги, доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням. Направлення (дублювання) скаржнику зазначеної вимоги шляхом надсилання на електронну пошту, було зумовлено виключно з мотивів скорішого інформування та впевненості в дійсності отримання документу стороною провадження.

За наведених обставин, вимогу державного виконавця від 16.01.2024 року № 2648 вважають такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Що стосується мотивів оскарження постанови начальника Першого відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про результати проведення перевірки виконавчого провадження від 06.02.2024 року вказували, що допущені у ній описки були виправлені, та ніяким чином не впливають на суть прийнятого рішення.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 вимоги скарги підтримала з підстав, наведених у ній.

Представники суб"єкта оскарження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні 15.03.2024 року проти вимог скарги заперечували. В судове засідання 07.05.2024 року не з"явились.

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився.

Заслухаваши учасників справи, дослідивши матеріали долучені до скарги, суд приходить до наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2021 у справі № 712/11457/19 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини було задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_5 ».

Відповідно до рішення служби у справах дітей ЧМР № 573 від 07 вересня 2018 року, матері ОСОБА_1 встановлено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 суботи до 19-00 неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 до 18-00; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

Вказане рішення суду набрало законної сили 23.11.2021 року.

Наразі, зазначене рішення перебуває на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

16.01.2024 року державним виконавцем Чорною С.А. на електронні адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено вимогу № 2648 .

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, предметом судового захисту за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців під час виконання судового рішення є порушене право заявника, що підлягає доказуванню і встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звертаючись до суду з даною скаргою, ОСОБА_1 обгрунтовує її тим, що Законом України "Про виконавче провадження" - статями 13,63 не передбачено винесення державним виконавцем такого документу як вимога. Крім того, вимога державного виконавця№ 2648 від 16.01.2024 року не скріплена електронним цифровим підписом, у зв"язку з чим не є співмірним заходом примусового виконання рішення суду.

Суд не погоджується із зазначеними доводами скаржника виходячи з наступного.

Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

За частиною першою та другою цієї статті виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Відповідно до пункту 8 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У частині четвертій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Посилання скаржника на ту обставину, що вказана вимога не є дієвим заходом виконання рішення суду з мотивів , що її винесення не передбачено Законом України "Про виконавче провадження" та вона не засвідчена державним виконавцем у встановлений законом спосіб без доведення в судовому засіданні факту порушення прав заявниці як стягувача у виконавчому провадженні зазначеним документом, суд вважає безпідставними.

Більше того, згідно з частиною першою статті 13 Закону України " Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та прниймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складанням актів та протоколів, надання доручень та розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв , повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, винесення такого документа як вимога прямо передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Що стосується вимоги скарги про визнання неправомірною постанови про результати перевірки виконавчого провадження від 06 лютого 2024 року начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального упраівління Міністерства юстиції ( м. Київ) Бондаренко А.М. та її скасування, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 74Закону України " Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною третьою зазначеної вище статті встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2024 року начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А.М. винесена постанова , за змістом якої скаргу ОСОБА_1 № 1 від 25.01.2024 року залишено без задоволення. Дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Чорної Світлани Андріївни в частині скасування та визнання незаконною вимоги державного виконавця від 16.01.2024, при здійсненні виконавчого провадження № 66157837 визнати такими, що відповідає вимогам чинного законодавства. Копію постанови за результатами перевірки виконавчого провадження направити ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

13.03.2024 року начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Бондаренко А.М. винесено постанову про виправлення помилок у постанові про результати проведення перевірки виконавчого провадження від 06.02.2024 року.

В судовому засіданні встановлено, що необгрунтованість постанови на думку скаржника ОСОБА_1 , полягає у невірному зазначенні номера виконавчого провадження, невірній вказівці на предмет оскарження, та невірне зазначення адреси на яку необхідно направити копію даної постанови. Також заявник в судовому засіданні зазначала, що не погоджується із самим текстом постанови, який на її думку начальник відділу ДВС повинен викладати так, як вказує її представник, котрий обіймав у минулому таку посаду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19).

Між тим, звертаючись до суду з даною скаргою ОСОБА_1 взагалі не вказувала яким саме чином порушені її права, а її пояснення в судовому засіданні зводяться виключно до цитування Інструкції з організації примусового виконання рішень , Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Закону України " Про виконавче провадження" та не свідчать про порушення її прав та інтересів як стягувача у виконавчому провадженні.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльністьПершого відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЧеркасиЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ),боржник ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію стосовно справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua.

Повний текст ухвали виготовлено 13.05.2024 року.

Головуючий : С.Є. Токова