Рішення № 119012291, 14.05.2024, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2688/24

2/296/1907/24

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2024 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Шкиря В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" Мостовенка О.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2024 директор ТОВ «Коллект Центр» - Мостовенко О.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.05.2021 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позичальником, яким є ОСОБА_1 , укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4184566.

24.01.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 24-01/2022, відповідно умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договір про надання споживчого кредиту № 4184566 від 20.05.2021 р., що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позичальником, яким є: ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 року, в тому числі за Договір про надання споживчого кредиту № 4184566 від 20.05.2021 р., що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позичальником, яким є: ОСОБА_1

У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 08.03.2024 загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить - 65970,95 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги- 45600,00 грн., заборгованість по пеням і штрафам 0,00 грн., нараховані 3% річних 50,95 грн., інфляційні витрати 320,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №4184566 від 20.05.2021 в сумі 65970,95 грн., понесені витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 17000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

У судове засідання сторони не з`явились.

Директор ТОВ «Коллект Центр» у прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити за його відсутності; проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання 14.05.2024 не з`явився, до суду повернувся конверт з відміткою про невручення рекомендованого листа у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

20.05.2021 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позичальником, яким є ОСОБА_1 , укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4184566 (а.с. 4-8).

Відповідно до умов договору, банк відкрив позичальнику картковий рахунок, з максимальним лімітом в розмірі 20000,00 грн., в межах строку дії Договору 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90 % в мажах строку кредиту, 24079,41% - річних за стандартною ставкою; 5844,50% - річних за зниженою ставкою (а.с. 4-8).

Відповідно до п. 2.1 договору №4184566 про надання споживчого кредиту від 20.05.2021 року кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За положеннями п.п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених п.п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому в п. 4.2 договору.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А533411 20.05.2021 14:57:32

Згідно додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 4184566 від 20.05.2021 відповідч мав повернути до 19.06.2021 - 20000,00 грн основного боргу та 7980,00 грн процентів за користування кредитом.

20.05.2021 ТОВ"ФК"Контрактовий дім" повідомило ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»,що перерахувало20.05.2021о 14:58 суму20000,00грн накарту НОМЕР_2 (а.с.12)

24.01.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 24-01/2022, відповідно умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договір про надання споживчого кредиту № 4184566 від 20.05.2021 р., що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позичальником, яким є: ОСОБА_1 (а.с.13, 23-25).

У своючергу,ТОВ «ВердиктКапітал» відступилоправо грошовоївимоги допозичальників Товариствуз обмеженоювідповідальністю «КОЛЛЕКТЦЕНТР» відповіднодо Договорувідступлення прававимоги №10-03/2023/01від 10.03.2023року,в томучислі заДоговір пронадання споживчогокредиту №4184566від 20.05.2021р.,що укладенийміж ТОВ«АВЕНТУС УКРАЇНА»та позичальником,яким є: ОСОБА_1 (а.с. 29-32).

У порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 08.03.2024 загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить - 65970,95 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги- 45600,00 грн., заборгованість по пеням і штрафам 0,00 грн., нараховані 3% річних 50,95 грн., інфляційні витрати 320,00 грн. (а.с. 14-20).

Згідно реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №4184566, укладеного 20.05.2021, має загальну суму заборгованості за кредитом -65970,95 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги- 45600,00 грн., нараховані 3% річних 50,95 грн., інфляційні витрати 320,00 грн. (а.с. 32 зворот-33).

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "Коллект-Центр"- ОСОБА_1 за період з 20.05.2021 по 23.01.2022 має загальну заборгованість за договором у сумі 65970,95 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги- 45600,00 грн., нараховані 3% річних 50,95 грн., інфляційні витрати 320,00 грн. (а.с. 14-22).

Таким чином між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання споживчого кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Судом встановлено, що відповідач уклав із ТОВ «Авентус України» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором А533411 20.05.2021 о 14:57:32), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Авентус України» відкрив позичальнику картковий рахунок, з максимальним лімітом в розмірі 20000,00 грн., в межах строку дії Договору 30 днів, стандартна процентна ставка - 1,90 % в мажах строку кредиту, 24079,41% - річних за стандартною ставкою; 5844,50% - річних за зниженою ставкою (а.с. 4-8).

Згідно додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 4184566 від 20.05.2021 відповідч мав повернути до 19.06.2021 - 20000,00 грн основного боргу та 7980,00 грн процентів за користування кредитом.

20.05.2021 ТОВ"ФК"Контрактовий дім" повідомило ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»,що перерахувало20.05.2021о 14:58 суму20000,00грн накарту НОМЕР_2 (а.с.12)

У пункті 4.3.1 договору №4184566від 20.05.2021 року сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Отже, після спливу 19.06.2021 року 30 днів погодженого строку кредиту з цього дня відбувалась неодноразова пролонгація строку кредиту, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, тобто по 23.01.2021 року.

Відповідно до п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, позичальник 20.06.2021 сплатив 8360 грн, які зараховані на погашення заборгованості зі сплати відсотків, як те передбачено п.6.1.1 та 6.3.1 договору№4184566від 20.05.2021

24.01.2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 24-01/2022, відповідно умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договір про надання споживчого кредиту № 4184566 від 20.05.2021 р., що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позичальником, яким є: ОСОБА_1 (а.с.13, 23-25).

У своючергу,ТОВ «ВердиктКапітал» відступилоправо грошовоївимоги допозичальників Товариствуз обмеженоювідповідальністю «КОЛЛЕКТЦЕНТР» відповіднодо Договорувідступлення прававимоги №10-03/2023/01від 10.03.2023року,в томучислі заДоговір пронадання споживчогокредиту №4184566від 20.05.2021р.,що укладенийміж ТОВ«АВЕНТУС УКРАЇНА»та позичальником,яким є: ОСОБА_1 (а.с. 29-32).

Згідно реєстру боржників до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №4184566, укладеного 20.05.2021, має загальну суму заборгованості за кредитом -65970,95 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги- 45600,00 грн., нараховані 3% річних 50,95 грн., інфляційні витрати 320,00 грн. (а.с. 32 зворот-33).

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 20.05.2021 року кредитного договору №4184566 продовження строку користування кредитом через автопролонгацію відповідно до вимог пункту 4.3 на 90 календарних днів поспіль, відсутність сплати боргу після 20.06.2021, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в сумі 20 000,00 грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 37240,00 грн, оскільки 20.06.2021 відповідач сплатив 8360 грн, які зараховані на погашення відсотків (20000,00 грн х 1,9% х 120 днів=45600,00 грн - 8360,00 грн що сплачені 20.06.2021=37240 грн)

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

11 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 від 11 березня 2020 року (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, в подальшому такий неодноразово продовжувався, та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року

Відповідно до п.6 розділу IV Закону України Про споживче кредитування у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Беручи до уваги те, що 3% річних інфляційні втрати, згідно наявних розрахунків, нараховані відповідачу в період дії карантину , натомість у відповідності до п.6 розділу IV Закону України Про споживче кредитування споживач був звільнений від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання у цей період, відтак відсутні підстави для їх стягнення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 20.05.2021 в загальному розмірі 57240 ,00 грн, яка складається з тіла кредиту - 20000,00 та відсотків за користування кредитом - 37240,00 грн

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо стягнення з позивача судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн. про що свідчить платіжна інструкція № 0421750079 від 19.03.2024

Позов задоволено частково, отже 2627,27 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (57240,00 грн :65970,95 грн х 3028,00 грн= 2627,27грн).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги 02-01/2023 від 02 січня 2023 року, укладеного між ТОВ "Коллект Центр" та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявкою про надання юридичної допомоги №803 від 07.02.2024 з приводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; актом №3 про надання юридичної допомоги від 08.012024 з приводу стягнення заборгованності з ОСОБА_1 на суму 17000,00 грнз яких: усна консультація 2 години - 4000,00 грн, підготовка пропозицій- 2000,00 грн., складання позовної заяви - 4 години за 12000,00 грн.

Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просила стягнути сторона відповідача, а також те, що зазначена категорія справ є справою незначної складності, що в свою чергу не потребувало додаткових зусиль, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат в сумі 17000,00 є явно завищеними та не відповідають співмірності та пропорційності судових витрат.

Отже, суд вважає, що в даному конкретному випадку з відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн судових витрат на правничу допомогу. Саме таку суму суд вважає співмірною, реальною та пропорційною у цій справі

Керуючись ст. ст.509,525,526,536,549,611,625,634,1049,1054 ЦК України, ст. ст.12,13,76,79,50,80,81,89,128,141,247,259,263-265,279-282,352,354,355 ЦПК України,ст. 61 Конституції України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження :01133, м.Київ, вул.Мечнікова,3 офіс 306, код ЄДРПОУ44276926) заборгованність за договором№4184566 про надання споживчого кредиту від 20 травня 2021 року яка станом на 10.03.2023 складає 57240 ,00 грн, з яких - 20000 (двадцять) тисяч 00 кривень- тіло кредиту, а - 37240 (тридцять сім тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження :01133, м.Київ, вул.Мечнікова,3 офіс 306, код ЄДРПОУ44276926) судовий збір в сумі 2627 (дві тисячі шістсот двадцять сім гривень) 27 копійок та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Cуддя В. М. Шкиря