Рішення № 119012193, 13.05.2024, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/374/24

Провадження по справі №2/276/166/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого суддіЗбаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , за змістом якої просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 36080 грн., інфляційні втрати 9416,88 грн., три відсотки річних 2129,21 грн.

В обґрунтування позову представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» зазначає, що23.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі кредитор) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4815281 про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умовкредитного договору,ТОВ «АвентусУкраїна» своїзобов`язанняперед відповідачемза кредитнимдоговором виконалота надаловідповідачу кредитв сумі11000грн.,шляхом зарахуваннякредитних коштівна платіжнукартку відповідача,строком на30днів,тобто до23.10.2021.Знижена процентнаставка 1,14%в деньта застосовуєтьсявідповідно донаступних умов.Якщо Споживачумежах строку,визначеного вп.1.4Договору абопротягом трьохкалендарних днів,що слідуютьза датоюзакінчення такогостроку,здійснить повнепогашення кредитної заборгованості абопротягом такогостроку заініціативою Споживачавідбудеться продовження строкукредиту нановий строк.23.10.2021Відповідач здійснивоплату нарахунок Кредиторав розмірінарахованих процентівза користуваннякредитом насуму 3762.00грн.В зв`язкуз чим,у відповідностідо п.1.4та п.4.2.Кредитного договорувідбулося продовженнястроку кредиту,ще на30днів (до22.11.2021)з стандартноюпроцентною ставкою1,90%в день.Стандартна процентнаставка становить1,90%в деньта застосовується:у межахстроку діїкредиту,вказаного вп.1.4.договору;у межахнового строкукредиту,якщо відбуласяпролонгація заініціативою Споживача,відповідно доп.4.2Договору;у межахнового строкукредиту,якщо відбуласяавтопролонгація,відповідно доп.4.3Договору.22.11.2021Відповідач своїзобов`язанняперед Кредиторомщодо поверненнякредиту танарахованих процентівне виконав,а такожне уклавугоду щодопролонгації строкудії Кредитногодоговору,в зв`язкуз чим,а такожкеруючись пунктами4.3Кредитного договоруКредитний договірбуло автопролонговано,а строккористування кредитомбуло продовженона 90календарних днівпоспіль.Враховуючи невиконаннявідповідачем своїхборгових зобов`язаньперед кредитором,17.01.2023між ТОВ«Авентус Україна»,як клієнтом,та позивачем,як фактором,було укладенодоговір факторингу№17.01/2023-Ф,згідно зумовами якогоклієнт відступивфактору правагрошової вимогиза кредитнимдоговором.Станом надату зверненнядо судузаборгованість відповідача за Кредитним договором перед позивачем не сплачена та становить 36080,00 грн та складається з наступного: 11000,00 грн. - тіло кредиту; 25080,00 грн. - нараховані проценти. Також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховано інфляційні втрати в розмірі 9416,88 грн та 3 % річних в розмірі 2129,21 грн.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду від 22.02.2024 року відкрито провадження за даним позовом, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду від 13.03.2024 року здійснено перехід у справі до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просивпроводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надав, копія ухвали про відкриття провадження у справі, судові повістки направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача,які повернуті до суду із зазначенням причин невручення «адресат відмовився».

Згідно із ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом про розгляд справи шляхом направлення повідомлення за адресою місця проживання за зареєстрованим місцем проживання, що згідно ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомленням особи про розгляд справи.

Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

У судові засідання 02.04.2024 та 13.05.2024 відповідач не з`явився.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст.280,281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4815281 про надання споживчого кредиту, який було укладено відповідно до правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року (а.с.22-31).

Кредитний договір був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А750702» (а.с.31).

Положеннями розділу 1 вказаного вище договору передбачено наступне: укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченомуЗаконом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства (п.1.1); на умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2); сума кредиту (загальний розмір) складає 11 000,00 гривень (п.1.3); строк кредиту 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п.1.4); стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, якщо не виконанні умови для застосування заниженої процентної ставки, у межах нового строку, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація (п.п.1.5.1 п.1.5); занижена процентна ставка 1,14 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач в межах строку, визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставу, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту, але в будь - якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору; а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (не включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (п.1.5.2 п.1.5); мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби (п.1.6); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41 % річних, за заниженою ставкою 3483,62 % річних (п.1.7); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 17270,00 грн., за зниженою ставкою 14762,00 грн. (п.1.8).

Відповідно до умов розділу 2 договору: кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою одержання кредиту; сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.

Положеннями розділів 3 та 4 вказаного вище договору передбачено наступне: нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт (п.3.1 розд.3); до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до п.4.2 Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів (п.3.2 розд.3); строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження, або в порядку автопролонгації (п.4.1 розд.4); споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору, пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство (п.п.4.2.1-4.2.2 розд.4); якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача (п.п.4.3.1 п.4.3 розд.4); споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.п.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення строку автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача (п.п.4.3.3 п.4.3 роз.4).

Відповідно до розділу 6 кредитного договору: сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом в порядку автопролонгації, повернення кредиту, здійснюється не пізніше наступного дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в Особистому кабінеті, а сплата процентів, що нараховуються за день автопролонгації, здійснюється в день такої автопролонгації (п.6.1 розд.6); повернення кредитної заборгованості споживачем, всі платежі та розрахунки, зазначені у цьому договорі, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в договорі та/або на Веб-сайті банківські рахунки Товариства в національній грошовій одиниці України - гривня (п.6.2 розд.6).

Крім того, 23.09.2021 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А750702» таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.32).

Також відповідачем 23.09.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора, було підписано паспорт споживчого кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна", в якому передбачено наступні умови кредитування: сума/ліміт кредиту 11000,00 грн; строк кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації; стандартна процентна ставка, відсотків річних (застосовується протягом строку кредиту, якщо не виконані умови для застосування заниженої процентної ставки, в період пролонгації та автопролонгації) 693,50 % річних (1,90 % в день); знижена процентна ставка, відсотків річних: (застосовується протягом початкового строку кредиту, а у випадку пролонгації - до дати пролонгації, якщо споживачем виконані умови для отримання знижки на стандартну процентну ставку, зокрема протягом строку кредиту (+3 дні) здійснено повне погашення заборгованості або пролонгацію строку кредиту) 416,10 % річних (1,14 % в день) (а.с.17-21).

Відповідачу на підставі договору було перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 : 23.09.2021 на суму 11000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» вих. №2353 від 20.01.2023 року (а.с.89-94).

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 23.10.2021 здійснив оплату процентів в розмірі 3762,00 грн., інших платежів в рахунок оплати процентів за наданим кредитом, а також платежів на повернення тіла кредиту ОСОБА_1 не здійснено. (а.с. 40-64).

Відповідно до інформації щодо розсилки SMS-повідомлень відповідачу на вказаний ним в кредитному договорі контактний номер телефону 23.10.2021 року було відправлено повідомлення про те, що кредит було продовжено до 22.11.2021 року зі стандартною процентною ставкою 1,9 %.

Згідно повідомлення ТОВ «Авентус Україна» від 23.11.2021 року позивач повідомив ОСОБА_1 , що у нього на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а тому відповідно до п.4.3.1 Кредитного договору строк кредиту продовжено на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль (а.с.37-38).

З наданої картки обліку договору (розрахунку заборгованості) №4815281 від 23.09.2021 встановлено, що заборгованість відповідача по основному боргу становить 11000,00 грн, за зниженими процентами - 00 грн., за стандартними процентами - 25080,00 грн. Відповідачем сплачено проценти за період користування кредитом за зниженою ставкою 3762,00 грн.(а.с.40-63).

Таким чином, сума заборгованості становить 36080,00 грн, з яких 11000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 25080,00 грн. - заборгованість за відсотками.

17.01.2023між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 , що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 17.01.2023 за договором факторингу №17.01/23-Ф від 17.01.2023та реєстром боржників (витяг) (а.с.39,79-88).

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача, шляхом направлення на електронну пошту ОСОБА_2 , зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення (а.с.35).

Відповідно до наявного в позовній заяві розрахунку ОСОБА_1 за період з березня 2022 року по грудень 2023 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 9416,88 грн, та за період з 21.02.2022 по 09.02.2024 нараховано 3 % річних в розмірі 2129,21 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст.526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядом справи встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №4815281 від 23.09.2021 укладений в електронній формі.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020№ 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що договір про надання споживчого кредиту №4815281 від 23.09.2021 був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, та при його укладенні погоджено всі істотні умови кредитування. Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 здійснив часткового погашення заборгованості, а саме сплатив проценти за користування кредитом в розмірі 3762,00 грн.

У відповідності до умов договору про надання споживчого кредиту №4815281 від 23.09.2021 строк кредиту було пролонговано на 30 днів до 23.11.2021 року на підставі п.1.4 та п.4.2 договору, після чого у зв`язку з тим, що станом на 23.10.2021 ОСОБА_1 не погасив заборгованість за договором про надання споживчого кредиту, строк кредиту було автопролонговано на 90 календарних днів на підставі п.4.3 договору, та він закінчився 20.02.2022.

Таким чином, внаслідок продовження дії договору у первісного кредитора були наявні правові підстави для нарахування процентів за користування кредитом по 20.02.2022 року виходячи з процентної ставки 1,90%

Враховуючи вищевикладене, оскільки отримані за договором про надання споживчого кредиту №4815281 від 23.09.2021 кошти в добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 не повернуті, що підтверджується договором про надання споживчого кредиту, паспортом споживчого кредиту, карткою обліку договору, а також беручи до уваги те, що заборгованість по тілу кредиту та відсотках за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії договору, тому, суд погоджується, що позивач, якому відступлено право вимоги, вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків, що становить 36080,00 грн. При цьому, з картки обліку договору вбачається, що заборгованість по тілу кредиту та відсоткам розрахована в межах строку дії договору (по 20.02.2022).

Таким чином, нарахування відсотків позивачем в межах строку дії договору є правомірним.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем, яку позивач просить стягнути, не сплачена та становить в загальному розмірі 36080,00 гривень.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Відповідач у повному обсязі отримав інформацію про умови кредитування, був ознайомлений з порядком повернення кредиту та інших платежів.

Правильність нарахувань розміру заборгованості відповідачем на час розгляду справи не спростована. Відповідач не надав до суду свій розрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК україни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2ст.625 ЦК України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

11 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 від 11 березня 2020 року (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, в подальшому такий неодноразово продовжувався, та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на підставіпостанови Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року

Відповідно до п.6розділу IV Закону України "Про споживче кредитування"у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертоюстатті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другоюстатті 3 цього Закону.

Окрім того, Відповідно доУказу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Як передбачено п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних положень Закону України "Про споживче кредитування"таперехідних положень ЦК Українита протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2022 року по грудень 2023 року та розрахунок 3% річних за період 22.02.2022 по 09.02.2024, а тому вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4815281 від 23.09.2021 в загальному розмірі 36080,00 грн., яка складається з тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.(а.с.1), а тому у зв`язку із частковим задоволенням позову (75,75%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1834 гривень 96 копійки.

Згідно із частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023 року (а.с.67-70), копію звіту про надання правової допомоги від 09.02.2024 згідно договору № 10/07-2023 від 10.07.2023 року (а.с.33), копію рахунку на оплату по замовленню № 2165/09/02 від 09.02.2024 року (а.с.65) та копію платіжної інструкції №3454 від 13.02.2024 року на оплату послуг у сумі 10000,00 грн. (а.с.36).

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при заочному розгляді справи без участі представника позивача, а також часткове задоволення позову, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт. Крім того, у відповідності до положень статей 137,141 ЦПК України, подання позовної заяви в інтересах клієнта (зазначено в звіті як вид правової допомоги) не входить до виду витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, суд вбачає підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та, виходячи з засад розумності та у зв`язку з частковим задоволенням позову, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.2, 12,13,76-79, 81, 82, 141, 258, 259,263-265,268, 273,274,277-279,280,281, 352,354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4815281 від 23.09.2021 в розмірі 36080 (тридцять шість тисяч вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок, що складається з заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 11000 гривень тазаборгованості за відсотками в розмірі 25080 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір в розмірі 1834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійоктавитрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя А.М.Збаражський