Рішення № 119000427, 22.04.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/3969/24

Категорія 38

2/295/1430/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Перекупка І.Г.

при секретарі судового засідання Конончук Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом поданим представником ОСОБА_1 - адвокатом Костюченком Владиславом Костянтиновичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

18.03.2024 представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати таким, що не підлягав виконанню, виконавчий напис № 69185 від 22.12.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»14492,81 грн та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»на користь ОСОБА_1 14492,81 грн. безпідставно набутих коштів.

В обґрунтування позову зазначено, виконавчим написом № 69185 від 22.12.2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» ОСОБА_1 стягнуто 14492,81 грн. Позивач дізнався про стягнення з нього зазначеної суми після того, як з його рахунку, на який поступає грошове забезпечення в ЗСУ, були утримані суми за виконавчим написом нотаріуса. Відомості про виконавчий документ отриманий нею шляхом доступу до АСВП після призначення йому Центром безоплатної вторинної правової допомоги представника. Згідно з виконавчим написом, який розміщений в АСВП, з позивача стягується борг за кредитним договором від № 591060150 від 18 листопада 2019 року з АТ «АЛЬФА-БАНК», право вимоги за яким згідно з договором факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року перейшло до відповідача. З виконавчого напису вбачається, що сума боргу має таку структуру: 7771,21 заборгованість з тіла кредиту; 6671,60 - заборгованість з процентів та комісій; 50 грн. - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису. Всього - 14492,81 грн. Як підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.08.2023 року з позивача стягнуто всю суму, зазначену у виконавчому написі нотаріуса (згідно з Постановою виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Зазначені кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набуті.

На момент вчинення спірного виконавчого напису діюче законодавство не дозволяло вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі, оскільки останній не був нотаріально посвідченим. Станом на 07.07.2021 (було визнано не чинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», з моменту її прийняття. Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених Договорів.

Проте, незважаючи на це, всупереч вимогам закону, відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а приватний нотаріус у свою чергу вчинив 08.09.2020 року виконавчий напис № 34772, всупереч правилам встановленим Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була не чинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23. Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 13799 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися.

Представник відповідача направила до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі, позов визнає.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним, причини неявки суду не повідомлено, письмових заперечень на позовну заяву не подано.

Процесуальне право учасників справи про розгляд справи за їх відсутності унормовано в ч. 3 ст. 211 ЦПК України, водночас, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 691852, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», заборгованість, що виникла за кредитним договором №591060150 від 18.11.2019, який укладено між АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором є ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС». (а.с. 10)

Відповідно до змісту виконавчого напису, стягнення заборгованості здійснюється за період з 20.09.2021 по 20.12.2021. Сума заборгованості складається із: 7771,21 грн - заборгованість з тіла кредиту; 6671,60 грн - заборгованість з процентів та комісій; 50 грн - плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису. Загальна сума заборгованості становить 14492,81 грн.

23.07.2022 приватним виконавцем виконавчого округу міста Житомирської області Волковою Є.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису нотаріуса від 22.12.2021 № 691852, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М., за яким має бути стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 14492,81 грн. (а.с. 6)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача посилався на те, що нотаріус виніс виконавчий напис без наявності оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка передбачена пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат». При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2,3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 1 Переліку документів передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №760/2193/15-ц висловлено позицію про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Таким чином, нотаріусом не було з`ясовано питання щодо безспірності заборгованості, зокрема розміру основної суми боргу, штрафу та відсотків за користування кредитом, не було з`ясовано даного питання з боржником.

Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази на предмет їх належності, достовірності і достатності у взаємозв`язку та в сукупності, суд вважає, що виконавчий напис №69185 від 22.12.2021 про стягнення заборгованості з позивача вчинений без надання належних документів на підтвердження розміру заборгованості, на підставі документів, які не свідчили про безспірність заявленої вимоги, а відтак оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи з позивача стягнуто в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 кошти в загальному розмірі 14492,810 грн. (а.с. 6).

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикціяце позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).

Отже, як вже було зазначено, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, підстава, за якою відповідач стягнув з позивача 14492,81 грн відпала, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про повернення стягувачем коштів на підставі ст. 1212 ЦК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При подачі позову до суду, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн згідно платіжної інструкції № 0.0.3534713230.1 від 17.03.2024.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд керується ч. 2 ст. 141 ЦПК України та ч. 1 ст. 142 ЦПК України та покладає на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов поданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Костюченком Владиславом Костянтиновичем до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Євгенія Олегівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягав виконанню, виконавчий напис № 69185 від 22.12.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» 14492,81 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС»на користь ОСОБА_1 14492,81 грн. безпідставно набутих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 605,60 грн, на підставі платіжної інструкції № 0.0.3534713230.1 від 17.03.2024.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.05.2024

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: прооживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Костюченко Владислав Костянтинович, адреса робочого місця: Чернігівська обл, м. Новгород-Сіверський, вул. Купців Сорокіних, 25/1, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 40340222.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова

Євгенія Олегівна, адреса: місто Житомир, бульвар Новий, будинок 5, офіс 2.8.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Г. Перекупка