Рішення № 119000112, 15.04.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/182/24

№ 2/183/1546/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року м.Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Котенко Т.О., розглянувши у судовому засіданні, в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Будинкоуправління № 1 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району, Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить, визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона на підставі ордеру № 29 від 02 листопада 2011 року є користувачем житлового приміщення за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Зазначений ордер отримано на неї (раніше прізвище було ОСОБА_1), її чоловіка ОСОБА_2 та дитину ОСОБА_3 .

14 вересня 2015 року було ухвалено рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/8234/14, яким було вирішено вселити ОСОБА_2 в житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач з 2014 року не проживає у вказаній квартирі, не має там речей. Добровільно виїхав на постійне місце проживання за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Коштів на утримання квартири не надає, позивачка самостійно сплачує всі комунальні платежі. На даний час у квартирі проживає вона разом з дітьми та змушена сплачувати платежі по квартплаті в тому числі і за відповідача. У зв`язку з наведеним, просить суд задовольнити позов.

Відзиву на позов не надходило.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2024 року відкрите провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, його представником подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позовної заяви, а також докази, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а у своїй сукупності, з точки зору достатності, дійшов до наступних висновків.

Обставини, встановлені судом і зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії ордеру № 29 від 02 листопада 2011 року вбачається, що основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 та надана вонана склад сім`ї - чоловік ОСОБА_2 , та доньок: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

12 серпня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.

08 червня 2021 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_7 .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2015 року № 183/8234/14 вбачається, що ОСОБА_4 вселено в квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно витягу № 682 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданого ЦНАП Черкаської селищної ради Новомосковського району, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Окрім неї в квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 .

З акту перевірки фактичного проживання (не проживання) в квартирі АДРЕСА_1 від 19 грудня 2023 року, складеного комісією у складі депутата Черкаської селищної ради Богданової О.Л., за участю сусідів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у відповідності до яких члени комісії підтвердили той факт, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі з 2014 року.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України,докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України,суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Основним законодавчим актом у сфері регулювання житлових відносин є Конституція України та Житловий кодекс України, прийнятий у 1983 році. (далі - ЖК України).

17 липня 1997 року Україна ратифікувала римську Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенцію), а також Перший протокол та протоколи №№ 2, 4, 7 та 11 до цієї Конвенції. Певна увага приділена у Конвенції правам людини, що пов`язані з житлом. Так, п. 1 ст. 8 Конвенції встановлює, що кожна людина має право на повагу до її житла. Цим правом закріплена недоторканність житла, яка проголошена також ст. 30 Конституції України. Відповідно до цього ніхто не може перешкоджати особі у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм житлом, а будь-які порушення цих повноважень захищаються у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ним зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а ст. 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, проводиться виключно в судовому порядку.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавленні права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

У відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.85 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Оцінивши зібрані у справі докази і з`ясувавши обставини спору, суд вважає, що відповідач без поважних причин не проживає в спірній квартирі більше шести місяців.

Поважних причин, передбачених ст. 71 ЖК України, при яких житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, судом не встановлено.

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що відповідач не проживає у наданому їй житловому приміщенні понад шість місяців. Даних про наявність будь-якої домовленості між позивачем та відповідачем з приводу користування житловим приміщенням, а також доказів про поважність причин відсутності відповідача у житловому приміщенні за місцем реєстрації суду не надано. А тому, суд приходить до висновку про те, що відповідач втратив право користування вказаним житловим приміщенням, з підстав, визначених ст.71 ЖК України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Будинкоуправління № 1 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району, Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса електронної пошти: невідома)

Третя особа: Будинкоуправління № 1 Гвардійської Квартирно-експлуатаційної частини району, ЄДРПОУ 22992692, (адреса місцезнаходження: 51270, Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, смт. Гвардійське, вул. Ювілейна, будинок 8 офіс 20)

Третя особа: Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління, (код ЄДРПОУ 08004581, адреса місцезнаходження: вул..Феодосіївська, буд. 13, м.Дніпро, 49005).

Рішення суду складено і підписано 15 квітня 2024 року.

Суддя І.Г.Дубовенко