Рішення № 118996752, 14.05.2024, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2433/24

Провадження №: 2/336/1718/2024

14.05.24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

14 травня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/2433/24 (провадження № 2/336/1718/2024) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1496551 від 20 березня 2021 року, -

встановив:

14 березня 2024 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню в позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2606 від 27.10.2015 року зареєстровано в реєстрі фінансових установ за № 16103225).

20 березня 2021 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1496551 від 20 березня 2021 року в електронній формі.

За умовами п. 1.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору про споживчий кредит, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.3 договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 14 днів.

Відповідно до п. 1.4 договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником за домовленістю сторін вважається датою укладення договору про споживчий кредит між позичальником та позикодавцем.

Позивачем в порядку встановленому п. 1.4 договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується повідомленням № 162/03 від 06 березня 2024 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «Веллфін» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів

Позивачем належним чином виконані умови договору про споживчий кредит, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Згідно з п. 1.5.1 договору нарахування процентів за користування позикою проводиться відповідно до наступних умов: - 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 50 грн. за перший день користування позикою; -1,8% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 договору.

Відповідно до п. 1.5.2. договору передбачено, що у разі якщо позичальник не повернув позику у строк, встановлений п. 1.3 договору нарахування саме прецентів за користування позикою встановлених п. 1.5.1 договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою включаючи день погашення.

Нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 05 березня 2024 року становить 15000,00 грн., яка складається: 5000,00 грн. - основний борг, 10000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1496551 від 20 березня 2021 року в розмірі 15000,00 грн., яка складається: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 15 квітня 2024 року о 08-45 год. та 14 травня 2024 року о 08-30 год. не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення кореспонденції за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим належним чином, клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що 20 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1496551 від 20 березня 2021 року, за допомогою веб-сайту позикодавця (https://creditup.com.ua), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.1. договору позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені договором, грошові кошти в позику в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього договору.

Згідно з п. 1.4. договору цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 1.3. договору строк позики за цим договором складає 14 днів, позика має бути повернута згідно з графіком розрахунків до 03.04.2021 року.

За змістом п. 1.5. Договору, строк та проценти за користування позикою за договором про споживчий кредит обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах:

Пунктом 1.5.1 договору передбачено, що протягом строку позики, встановленого п. 1.3 договору розмір основних процентів складає: - 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 50 грн. за перший день користування позикою; - 1,8% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 договору.

При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Згідно з п.1.5.2. договору, у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений п.1.3. договору, нарахування процентів, установлених п.1.5.1. договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (проценти за понадстрокове користування позикою). При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Пунктами 1.6, 1.7 договору встановлено, що позика надається на споживчі цілі. Деталізована інформація щодо визначення сукупної вартості позики при нарахуванні основних процентів у відповідності до пункту 1.5.1 Договору зазначена у графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору про споживчий кредит № 1496551 від 20.03.2021 року, сукупна вартість позики складає 6260,00 грн., проценти за користування позикою складаються 1260,00 грн.

Договір про надання споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором vz5515, зазначені паспортні дані, місце реєстрації та ідентифікаційний номер позичальника, що підтверджується копією вказаного договору.

Відповідно до інформаційної довідки за вих. 162/03 від 06 березня 2024 року директора ТОВ «Платежі Онлайн» останній повідомив, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, тип транзакції - видача, номер транзакції - 31627-68389-76703, номер замовлення - а_46657348_1496551, сума - 5000,00 грн., дата та час проведення - 20.03.2021 року о 23:47:19, номер платіжної картки - НОМЕР_1 , емітент платіжної картки - ПриватБанк, код авторизації - 501083, опис - credit issuance.

З роздруківки заявки з офіційного веб-сайту ТОВ «Веллфін», яка містить ідентифікуючі дані щодо позичальника, слідує, що позивач у встановленому пунктами 4.1, 4.2 Правил порядку оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки, які відмічені як обов`язкові для заповнення.

Відповідачу надано грошові кошти шляхом перерахування суми кредиту в розмірі 5000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , вказану позичальником.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 1496551 від 20.03.2021 року, то кінцевим терміном повернення кредиту за умовами договору є 03.04.2021 року. Загальна сума заборгованості за цим договором та всіма нарахованими відсотками відповідно до його умов станом на 05 березня 2024 становить 15000,00 грн., яка складається: 5000,00 грн. - основний борг; 10000,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Водночас невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту ТОВ «Велффін», які регламентують порядок надання грошових коштів у позику (п. 6 договору позики).

За положеннями пунктів 6.1. - 6.3 Правил договір про споживчий кредит з заявником укладається на умовах та в порядку визначеному цими правилами.

У разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення смс-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінету та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу зазначену в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню, заявник отримує електрону копію договору про споживчий кредит.

У разі отримання договору про споживчий кредит засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір про споживчий кредит з товариством в особистому кабінеті.

Згідно з п. 6.6. Правил для підписання електронної форми договору про споживчий кредит, заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну та паролю входить до особистого кабінету.

Відповідно до п. 6.8 Правил заявник підписує, а також підтверджує ознайомлення та згоду з усіма істотними умовами договору про споживчий кредит з моменту підтвердження електронним підписом одноразовим ідентифікатором у особистому кабінеті, доступ до якого здійснено з використанням унікального логіну та унікального пароля особистого кабінету.

Згідно з п. 3.1 товариство надає фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи заявника та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

У пункті 2 цих Правил надано визначення понять «Логін для входу в Особистий кабінет» та «Пароль входу в особистий кабінет». «Логін для входу в Особистий кабінет» - це унікальна комбінація букв та/або цифр, яка встановлюється Заявником. При першому вході до особистого кабінету заявник самостійно визначає в спеціальному полі «Логін» обрану ним комбінацію. Заявник чи позичальник здійснює наступні дії щодо входу в особистий кабінет з використанням визначеної комбінації «Логіну» та особисто несе відповідальність за збереження інформації про логін особистого кабінету.

«Пароль входу в Особистий кабінет» - це комбінація букв/цифр/символів, що задаються заявником самостійно в момент реєстрації в особистому кабінеті у відповідному полі.

Пунктами 4.1, 4.2 зазначених Правил установлено, що заявник, який має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

Відповідно до п. 4.8 цих Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.

Згідно із п. 4.9 Правил дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої заявнику суми від 1 до 99 копійок та з наступним зазначенням заявником у відповідному полі особистого кабінету точної суми, що була зарезервована. Точну, зарезервовану суму заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк, використавши засоби смс-повідомлень, засоби телефонного зв`язку тощо.

Відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику та згоду заявника на отримання позики (п.4.10 Правил).

Згідно з п. 6.9. Правил товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі про споживчий кредит на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в заявці.

Відповідно до п.п. 6.10. - 6.11. Правил перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладання договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року N 675-VIII визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В частині 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначені терміни, зокрема: - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); - електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7); - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенні з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Сторони узгодили суму кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), договір є підставою для виникнення зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Договір про споживчий кредит підписаний споживачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, умови визначені в даних документах погоджені сторонами.

ОСОБА_1 доведено до відома, що сума кредиту становить 5000,00 грн., строк кредитування 14 днів, тобто до 03 квітня 2021 року; розмір процентів складає: - 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 50 грн. за перший день користування позикою; - 1,8% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 договору; сума процентів за користування позикою складає 1260,00 грн., сукупна вартість позики складає 6260,00 грн.

Відповідно до інформаційної довідки позивачем перераховані грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 , яку зазначив відповідач в заявці на отримання позики.

ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, про що отримано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи 27 жовтня 2015 року, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яка зареєстрована в реєстрі фінансових установ за № 16103225.

Основним видом діяльності даного товариства є інші види кредитування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Веллфін».

ТОВ «Веллфін» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач отримав позику в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів 20.03.2021 року о 23:47:19, на платіжну картку НОМЕР_1 , що узгоджується з інформаційною довідкою та роздруківкою заявки відповідача на отримання кредиту з офіційного веб-сайту ТОВ «Веллфін».

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 не надав доказів щодо погашення заборгованості за тілом кредиту. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що основна сума боргу за договором про споживчий кредит № 1496551 від 20.03.2021 року становить 5000,00 грн., а тому вказана сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти до висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сторони погодили строк кредитування 14 днів, а відтак, у межах строку кредитування до 03 квітня 2021 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі справа № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) виклала правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання або зазначили інший строк.

Відтак, у межах строку кредитування до 03 квітня 2021 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики.

Відповідно до п. 7.1 Правил за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти, що зазначені у графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики.

За умовами договору про споживчий кредит № 1496551 від 20.03.2021 року, сума кредиту становить 5000,00 грн., строк кредитування 14 днів, тобто до 03 квітня 2021 року, проценти за користування позикою складаються 1260,00 грн., сукупна вартість позики складає 6260,00 грн.

Згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору про споживчий кредит № 1496551 від 20.03.2021 року, та доведений до відома відповідача сукупна вартість позики складає 6260,00 грн., проценти за користування позикою складаються 1260,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Строк кредитування встановлено 14 днів, тобто до 03 квітня 2021 року.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит за період з 20 березня 2021 року (дата укладення договору) по 03 квітня 2021 року (строк кредитування 14 днів).

Проценти за користування позикою за даний період складаються 1260,00 грн.

За умовами укладеного 20 березня 2021 року між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 1496551 сторони погодили строк позики, тривалістю 14 днів. Відтак, зі спливом вказаного строку право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою та інших платежів за цим договором припинилося.

Позовні вимоги про стягнення процентів після 03 квітня 2021 року не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Із вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України позивач не звертався, а підстави стягнення заборгованості за простроченими відсотками відсутні, оскільки умови договору позики не передбачають нарахування відсотків понад строк зазначений в п.1.3. договору, як і підстав застосування п.1.5.2. договору в частині нарахування понадстрокового користування грошовими коштами.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 109-114, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зміст п. 1.5.2 договору який встановлює, що проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно, то дані положення не ґрунтуються на законі та є такими, що ставлять у невигідне становище споживача.

З урахуванням викладеного, сума відсотків, яку відповідач зобов`язаний сплатити за користування позикою в сумі 5000,00 грн. у межах строку кредитування який становить 14 днів, з урахуванням неналежного виконання умов договору, складає 1260,00 грн. (5000,00 грн. х 1,8% х 14 днів).

Відповідач жодного платежу за договором не здійснив.

Встановивши зазначені обставини, враховуючи критерії справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, суд дійшов до висновку, що вимоги ТОВ «Віллфін» про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит № 1496551 від 20 березня 2021 року підлягають частковому задоволенню у сумі 6260,00 грн., яка складається: 5000,00 грн. - сума кредиту, 1260 грн. - сума відсотків.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо судових витрат

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Судові витрати, згідно зі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що відповідає заявленій в позові сумі 15000,00 грн. Задоволеній сумі в розмірі 6260,00 грн. буде відповідати такий розмір судового збору: 3028,00 грн. х 6260,00 грн. : 15000,00 грн. = 1263,68 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1263,68 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 1496551 від 20 березня 2021 року - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1496551 від 20 березня 2021 року у сумі 6260,00 грн., яка складається: 5000,00 грн. - сума кредиту, 1260 грн. - сума відсотків.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» судовий збір у розмірі 1263,68 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін», ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складання повного судового рішення 14 травня 2024 року.

Суддя: