Рішення № 118993819, 22.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року Справа № 160/2658/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поданий через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Кардашем В.А., у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період роботи в російській федерації починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 01.07.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати з 01.09.2005 року по 31.03.2021 року на підставі довідок від 16.07.2021 року № 299, та від 20.04.2021 року № 162, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме з 07.07.2021 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 року по справі №160/23309/21 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію позивачу з 01.07.2021 року, однак при призначені пенсії відповідач не взяв для обрахунку пенсії заробітну плату позивача за роботу в російській федерації зазначену в довідках від 20.04.2021 року № 162 та від 16.07.2021 року №299. 05.12.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив перерахувати його пенсію з урахуванням заробітної плати отриманої за роботу в російській федерації з урахуванням довідок про заробітну плату від 20.04.2021 року № 162 та від 16.07.2021 року №299. 04.01.2023 року відповідач своїм листом повідомив, що врахувати заробітну плату отриману в російській федерації немає законних підстав оскільки її неможливо підтвердити. З такими діями позивач не згоден та вважає їх протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 20.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідачадля залучення до матеріалів справи додаткові докази та встановлено строк для їх подання.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 22.02.2023 надіслано одержувачам ОСОБА_2 (представнику позивача) та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронний кабінет, а копію адміністративного позову відповідачу 13.02.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на подання відзиву на позов з урахуванням ч.6 ст.251 КАС України до 09.03.2023.

22.03.2023 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Записи про прийняття та звільнення з роботи повинні проводитись у відповідності із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а також раніше діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в країні введено воєнний стан. Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 27.05.2022 року №71/14-500-36157 в якому зазначається про розірвання дипломатичних відносин між Україною та Росією, а також про евакуацію всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України з території держави-агресора з 24.02.2022 року. З огляду на зазначене, до набрання чинності закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою - агресором, листування з Російською Федерацією припинено.

У прохальній частині відзиву відповідач також просив суд визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву по справі № № 160/2658/23 та поновити строк для подання відзиву у зв`язку з воєнним станом на території України.

До відзиву надано копії матеріалів з пенсійної справи позивача.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 20.08.2014 Жовтоводським МС ГУ ДМС України у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі № 160/23309/21, яке набрало законної сили 31.05.2022, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області області №046550004354 від 08.07.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи по трудовій книжці (заповнена 20 липня 1979) та роботи в Російській Феларації до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01 липня 2021 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду;

- в іншій частині позовних відмовлено.

На виконання вищеозначеного рішення позивачу було призначено пенсію за віком з 01.07.2021, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рішення П`ятихатського об`єднаного управління ПФУ від 01.09.2022 №046550004354.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 05.12.2022, у якій просив розрахувати йому пенсію з урахуванням довідки про заробітну плату №162 від 20.04.2021 та №299 від 16.07.2021 починаючи з моменту призначення пенсії, а саме: з 01.07.2021 року.

Листом відділу обслуговування громадян №3 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.01.2023 №337-31474/С-01/8-0400/23 «Про розгляд звернення» на означене звернення позивача повідомлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року по справі № 160/23309/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 періоди роботи по трудовій книжці від 20.07.1978, періоди роботи в Російській Федерації та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 01.07.2021. Зобов`язань щодо розрахунку розміру пенсії за даними довідок від 20.04.2021 № 162 та 16.07.2021 № 299 про заробітну плату з 01.09.2005 по 31.03.2021, які видані ООО "Мартин", зазначене рішення суду не містить. З 01.07.2021, враховуючи рішення суду від 27.01.2022 по справі №160/23309/21, ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи в російській федерації починаючи з моменту призначення пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною 1 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд вказує, що у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №160/23309/21 було встановлено, що «на підтвердження стажу роботи протягом періодів з 2005 року по 2021, Позивач надав до матеріалів справи у копіях: довідку ТОВ «МАРТИН» від 2021 року щодо розміру заробітної плати; довідкою ТОВ «МАРТИН» №299 від 16.07.2021 р. про перерахування з його заротібної плати взноси до Пенсійного фонду Російської Федерації; довідка ТОВ «МАРТИН» без номеру від 01.03.2021 р., в якій зазначено дати прийняття та звільнення ОСОБА_1 на посади з посиланням на номери та дати наказів про прийняття/звільнення; додаткову угоду від 05.12.20219 р. до трудового договору №326/18 від 19.12.2018 р.; довідку Жовтоводської міскої філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №488/10-633 від 24.03.2021 р., яка містить відомості про виплати допомоги по безробіттю Позивачу; довідку Жовтоводської міскої філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №488/10-969 від 03.06.2021 р., яка містить відомості про виплати допомоги по безробіттю».

Згідно з довідкою від 16.07.2021 року № 299, виданою ОСОБА_1 ТОВ «МАРТИН», з січня 2012 року до березня 2021 року позивач отримував заробітну плату на території російської федерації, з якої перераховувались внески в Пенсійний фонд рф. Довідка ТОВ «МАРТИН» від 20.04.2021 року № 162 підтверджує отримання ОСОБА_1 у період з вересня 2005 року по грудень 2011 року заробітної плати на території російської федерації, з якої перераховувались внески в Пенсійний Фонд рф (копії містять у матеріалах справи). Зазначені довідки містять посилання на первинні документи, на підставі яких їх видано, підписані генеральним директором підприємства та містять відповідний відтиск печатки.

Проте, розрахунок за пенсійною справою позивача свідчить про те, що у період з 01.09.2005 року по 31.03.2021 року пенсійним органом взято для обчислення розміру пенсі заробітну плату ОСОБА_1 у розмірі «0,00 грн.». Тобто, відповідачем при призначенні пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №160/23309/21 для розрахунку розміру пенсії позивача не було враховано довідки від 16.07.2021 року № 299, та від 20.04.2021 року № 162 про розмір заробітної плати, видані ТОВ «МАРТИН».

Підставою для неврахування заробітної плати за період 01.09.2005 року по 31.03.2021 року згідно вказаних довідок пенсійним органом зазначено те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року по справі №160/23309/21 зобов`язань щодо розрахунку розміру пенсії за даними довідок від 20.04.2021 № 162 та 16.07.2021 № 299 про заробітну плату з 01.09.2005 по 31.03.2021, які видані ТОВ "Мартин" не містить.

Суд зазначає, що абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до п.п. 3 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (далі Порядок №22-1) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Тобто, обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17, яку в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні».

Зазначене, також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.03.2020 у справі № 280/1411/16-а та від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку про те, що довідка ТОВ «МАРТИН» про розмір заробітної плати ОСОБА_1 відповідають вимогам законодавства, оскільки видані на підставі первинних документів, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо найменування та місцезнаходження підприємства, на якому працював позивач, відтак має бути врахована при призначенні пенсії позивачу.

При цьому, що посилань відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву, на те, що відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 27.05.2022 року №71/14-500-36157 в якому зазначається про розірвання дипломатичних відносин між Україною та Росією, а також про евакуацію всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України з території держави-агресора з 24.02.2022 року, у зв`язку з чим до набрання чинності закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою - агресором, листування з Російською Федерацією припинено, суд наголошує, що такі аргументи не були підставою для відмови у врахуванні сум заробітної плати позивача, що вказані у листі від 04.01.2023 №337-31474/С-01/8-0400/23.

Крім того, 01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.

29.11.2022 КМУ прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, і якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Отже, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 передбачено вихід України з цієї Угоди зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до ст.58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення ч.1 ст.58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (ст.6 КК України, ст.8 КУпАП, ст.3 ЦПК України). Конституція України, закріпивши ч.1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За ст.151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, суд наголошує, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Зокрема, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Варто також зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, положення Закону № 2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022. Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Таким чином, суд відхиляє наведені посилання відповідача як безпідставні.

Оскільки відповідачем неправомірно обчислено розмір пенсії без урахування сум доходу позивача у період з 01.06.2015 по 31.03.2021, а тому порушені позивачем права підлягають відновленню судом.

Отже, з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, скоригувавши їх в заявлених межах на підставі ч.2 ст.9 КАС України, а саме:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати з 01.09.2005 року по 31.03.2021 року за період роботи в російській федерації на підставі довідок ТОВ «МАРТИН» від 16.07.2021 року № 299, та від 20.04.2021 року № 162, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме: з 01.07.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати з 01.09.2005 року по 31.03.2021 року за період роботи в російській федерації на підставі довідок ТОВ «МАРТИН» від 16.07.2021 року № 299, та від 20.04.2021 року № 162, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме: з 01.07.2021 року, з урахуванням виплачених сум.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

За положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року становить 2684 гривні.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3статті 4 Закону №3674-VIставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, який подано фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн.).

При цьому, частиною 3 статті 4 Закону №3674-VIвстановлено, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Правова позиція щодо застосування понижуючого коефіцієнта відповідного розміру ставки судового збору для позовних заяв, поданих до суду після 04.10.2021 в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, та підлягає в силу ч.5 ст.242 КАС України застосуванню судом до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, оскільки позовна заява подана до суду з використанням системи «Електронний суд» та в ній заявлено одну вимогу немайнового характеру, а інша вимога є похідною, позивач повинен був сплати судовий збір за подання цього адміністративного позову у загальному розмірі 858,88 грн (1073,60 грн х 0,8).

Водночас, позивачем при поданні адміністративного позову до суду сплачено судовий збір відповідно до електронної квитанції від 09.08.2023 №32528798800007497863 у розмірі 1073,60 грн. Тобто, сума 214,72 грн (1073,60 грн 858,88 грн) є надміру сплаченою сумою судового збору, яка може бути повернута за клопотання позивача відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, судовий збір у розмірі 858,88 грн., який сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до електронної квитанції від 09.02.2023 №32528798800006298670 та належить до розподілу між сторонами в цій справі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати з 01.09.2005 року по 31.03.2021 року за період роботи в російській федерації на підставі довідок ТОВ «МАРТИН» від 16.07.2021 року № 299, та від 20.04.2021 року № 162, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме: з 01.07.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати з 01.09.2005 року по 31.03.2021 року за період роботи в російській федерації на підставі довідок ТОВ «МАРТИН» від 16.07.2021 року № 299, та від 20.04.2021 року № 162, починаючи з моменту призначення пенсії, а саме: з 01.07.2021 року, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно