Рішення № 118987819, 13.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року 320/5979/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, оформлену листом від 23.02.2023 №Ш-284/6/8010-23/8010.4.2/612-23, у прийнятті у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від іноземного громадянства;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути звернення громадянки Російської федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 19.05.2021отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України та з 11.05.2021 тимчасове посвідчення громадянина України. Одночасно позивач зобов`язався протягом 2 років припинити громадянство російської федерації відповідно до вимог Закону України «Про громадянство України» та надати документи на підтвердження припинення громадянства російської федерації.

Позивач звернувся до міністерства закордонних справ російської федерації з питаннями щодо процедури відмови від громадянства рф і отримання довідки про вихід із громадянства рф. У відповідь на звернення позивач отримав офіційну відповідь від мзсрф, з якої вбачається, що консульський прийом громадян зупинено та запропоновано до третьої держави до представництва рф з питань щодо виходу з громадянства рф.

Позивачем було подано відповідачеві супровідний лист, в якому він виклав обставини та просив прийняти у нього декларацію про відмову від іноземного громадянства для оформлення паспорта громадянина України. Разом із супровідним листом було подано декларацію про відмову від іноземного громадянства (згідно зразка, затвердженого Наказом МВС України 16.08.2012 року № 715, форма 45), копію відповіді міністерства закордонних справ російської федерації від 25.08.2023 року № 24041/кд-гр., проте відповідач відмовив у прийнятті зазначеної декларації у зв`язку з невідповідністю її вимогам законодавства. Позивач вважає рішення відповідача протиправним і просить суд його скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем поданий відзив, у якому останній просить у задоволенні позову відмовити.

Відзив обґрунтовано тим, що у позивача відсутні правові підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Чинне законодавство передбачає вичерпний перелік обставин, які є незалежними від особи причинами неотримання документу про припинення іноземного громадянства, внаслідок чого вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства та чітко вказано, що особа має вчинити дії щодо виходу з громадянства, а саме звернутись до відповідного органу з клопотанням про припинення іноземного громадянства.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є уродженкою міста Кірова Калузької області російської федерації.

07 червня 2011 року позивач отримав посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , дата видачі - 07 червня 2011 року відділом ПРФО ГУМВС України в Київській області.

27 серпня 2019 року позивач отримав тимчасове посвідчення громадянина України, попередньо пройшовши процедуру набуття українського громадянства. Відповідач, видав позивачу тимчасове посвідчення громадянина України номер ОТ003996, терміном дії до 30 липня 2020 року.

13 жовтня 2020 року рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області припинено громадянство України «Про громадянство України» та видано довідку про припинення громадянства України № 52/20.

Після припинення громадянства України ОСОБА_1 звернулася до відповідача стосовно українського громадянства.

ОСОБА_1 подала необхідні документи для оформлення їй українського громадянства вдруге та 19 травня 2021 отримала довідку про реєстрацію особи громадянином України №1036/2021 та 11 травня 2021 року - тимчасове посвідчення громадянина України номер НОМЕР_2 , орган видачі -8010, терміном дії до 22 квітня 2023 року.

15 листопада 2021 року позивач звернувся до Посольства російської федерації в Україні щодо виходу з громадянства російської федерації та подала відповідну заяву (зареєстровану за номером 269100466. До вказаної заяви, позивачем було додано: довідку про відсутність заборгованостей по сплаті податків в російській федерації та довідку з адресно-довідкового бюро про зняття з місця реєстрації за адресою свого проживання в російській федерації, а саме: АДРЕСА_1 в 20 грудні 2002 році - до Посольства російської федерації в Україні ( АДРЕСА_2 ) в серпні місяці 2022 року.

24 січня 2023 року позивач отримав відповідь з Міністерства іноземних справ російської федерації згідно якої, його заява зареєстрована за номером № 269100466 щодо виходу з громадянства російської федерації не розглядалася у зв`язку із призупинення діяльності російських представництв на території України та рішення не приймалося. Також даним листом повідомлялося, що позивач має право звернутися до третьої держави та звернутися до представництва російської федерації з питанням щодо виходу з громадянства російської федерації при наявності в даній державі дозвільного документу на проживання.

17.02.2023 позивач звернувся до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області з проханням:

надати роз`яснення стосовно подальших дій для завершення процедури отримання українського громадянства та документування паспортом України та паспортом України для виїзду за кордон враховуючи наявність обставин, які об`єктивно не дають можливості оформити мені вихід з громадянства Російської федерації в рамках дії тимчасового посвідчення громадянина України номер НОМЕР_2 терміном дії до 22 квітня 2023 року;

прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства - громадянства Російської федерації взявши до уваги наявність об`єктивних факторів, за наявністю яких неможливо оформити процедуру виходу з громадянства Російської федерації.

Листом ЦМУ ДМУ у м. Києві та Київській області від 23.02.2023 №Ш-287/6/8010-23/8010.4.2/612-23 на звернення позивача від 17.02.2023 повідомлено, що незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Додатково повідомлено, що відповідно до нормативного документу тариф за оформлення заяви про вихід з громадянства російської федерації становить 65 доларів США (в еквіваленті - 1852 грн. 50 коп.). Наразі половина мінімальної заробітної плати на дату набуття ним громадянства України перевищує вартість оформлення виходу з громадянства російської федерації.

А тому, ураховуючи вищезазначене, відповідачем повідомляємо про відсутність у позивача підстав для подання декларації про відмову від громадянства російської федерації.

Також зазначено, що оформлення паспорта громадянина України відбувається відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 р. № 745) із змінами після припинення Вами громадянства російської федерації.

Одночасно позивачу було повідомлено, що у наданих ним додатках до заяви від 17.02.2023 відсутня декларація про відмову від іноземного громадянства.

Вважаючи відмову відповідача протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до визначень, які містить частина перша статті 1 Закону №2235-III, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Положенням статті 6 Закону №2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Так, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (частина перша статті 8 Закону №2235-III).

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2235-III іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина перша статті 1 Закону №2235-III).

Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону №2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Так, із частиною першою статті 1 Закону №2235-III, декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав

Частиною першою статті 9 Закону №2235-III передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

За правилами пункту 2 частини другої статті 9 Закону №2235-III однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства - є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України (частина перша статті 1 Закону №2235-III).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, до незалежних причин законодавцем віднесено, зокрема, якщо вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).

Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 119 Порядку №215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Судом з наданих відповідачем матеріалів щодо набуття громадянства України, встановлено, що 11.01.2021 року позивачем підписано зобов`язання про припинення іноземного громадянства - російської федераціїпротягом двох років з моменту набуття громадянства України. Відповідно до змісту вказаного документа позивач зобов`язався подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. У разі неотримання ним з незалежних причин документа про припинення громадянства російської федерації, зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.

Рокитнянським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням на підставі ст.8 Закону України «Про громадянство України» з 22.04.2021 та позивачу видана довідка №1036/2021 про реєстрацію особи громадянином України від 19.05.2021 року.

19.05.2021 позивач отримав тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_3 , видане ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Таким чином, датою прийняття позивача до громадянства України є 22.04.2021 та з цієї дати позивач повинен був протягом двох років виконати підписане зобов`язання щодо припинення громадянства російської федерації.

Відповідач обґрунтовуючивідсутність у позивача підстав для подання декларації про відмову від громадянства російської федерації посилається на абзац 13 статті 1 Закону України «Про громадянство України» незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства, зокрема, є - вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-ІІІ незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Аналізуючи вказані положення, суд доходить висновку, що при оформленні припинення іноземного громадянства (підданства) необхідно враховувати момент, коли особа набула громадянство України. Тобто, у даному випадку станом на 22.04.2021року - дата набуття позивачем громадянства України відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі, з 1 січня 6000,00 грн.

Відповідно, половина розміру мінімальної заробітної плати складає 3000,00 грн.

Станом на 22.04.2021 року офіційний курс долара США, встановлений НБУ становив . 28,0576 грн. за 1 долар

Згідно інформацією із сайту Консульського відділу Посольства рф в Україні тау відповідності до розділу II, пункту 2 Наказу Посольства рф в Україні за №1 від 09.01.2021 Тариф збір за здійснення консульських дій, передбачає необхідність сплати за оформлення заяви про вихід з громадянства рф в загальному та спрощеному порядку в розмірі: збору за здійснення консульських дій у розмірі - 2223 грн., в тому числі: консульський збір у розмірі - 1820 грн., в тому числі збір за відшкодування фактичних витрат у розмірі - 370,50 грн..

Отже, вартість у розмірі 1820 грн. за подання заяви про вихід з громадянства рф не перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, що становила 3000 грн.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України, вказана підстава не може вважатися незалежною від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.

Натомість, суд звертає увагу, що 15 листопада 2021 року позивач звернувся до Посольства російської федерації в Україні щодо виходу з громадянства російської федерації та подала відповідну заяву (зареєстровану за номером 269100466), до якої було додано необхідні для цього документи та було сплачено консульський збір.

Також матеріали справи містять відповідь Міністерства іноземних справ російської федерації від 23.01.2023 року, згідно якої заява позивача дійсно зареєстрована за номером № 269100466 щодо виходу з громадянства російської федерації та не розглядалася у зв`язку із призупинення діяльності російських представництв на території України. При цьому, жодне рішення не приймалося.

Водночас, суд зазнає, що загальновідомим є те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і донині. Функціонування дипломатичних та консульських установ держави-агресора на території України не здійснюється.

Отже, у зв`язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні та зупинення усіх дипломатичних зав`язків з країною-агресором, рішення про припинення громадянства російської федерації у передбачений законодавством росії шестимісячний строк уповноваженими органами російської федерації не прийняте, повторно позивач позбавлений можливості подати заяву до посольства вказаної країни про вихід з громадянства.

Як вже зазначалось, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України консульські установи держави-агресора в Україні не працюють, однак з початку повномасштабного вторгнення законодавство України не зазнало змін в частині визначення порядку дій та їх послідовності щодо відсутності в особи можливості отримання документа про припинення громадянства такої держави з незалежних від неї причин, що в свою чергу призводить до фактичного порушення прав такої особи.

Відтак, позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачем не було враховано вищезазначених обставин та листом від 23.02.2023 №Ш-287/6/8010-23/8010.4.2/612-23 позивачу повідомлено про відсутність у нього підстав для подання декларації про відмову від громадянства іноземної держави.

При цьому, суд враховує, що відповідно до копії військового квитка НОМЕР_4 , позивач з 21.08.1989 р. зарахований на військову службу в частину НОМЕР_5 ; з 30.10.1989 р. відправлений для проходження служби до військової частини № НОМЕР_6 ; з 25.01.1991 р. звільнений в запас, а з 31.07.1991 р. перебуває на обліку Узинської міськради Білоцерківського району Київської області.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу`військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Викладені обставини в умовах воєнного стану, враховуючи, що позивач є військовозобов`язаним, виключають можливість виїзду за межі України, взагалі, та тим більше до російської федерації, або її дипломатичних установ з метою реалізації процедури відмови від її громадянства.

Поряд із тим, суд зазначає, що визначення поняття декларація про відмову від іноземного громадянства узгоджується з положеннями ст. 16 Європейської конвенції про громадянство, відповідно до якої держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися.

За наведених обставин, відмова від іноземного громадянства, не може розумно вимагатись відповідно до ст. 16 Європейської конвенції про громадянство, оскільки наведені позивачем обставини (неможливість отримати згідно процедури російської федерації документ про відмову від громадянства рф за місцем проживання позивача на території України внаслідок припинення роботи дипломатичних представництв рф на території України) є достатньо вагомими для висновку про неможливість виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), як підставу для подання позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2235-III невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (у даному випадку 6 місяців) є прямо встановленою підставою для подання декларації про відмову від іноземного громадянства (пункт 2 частини другої статті 9 Закону №2235-III).

Ураховуючи вказані положення Закону №2235-III та встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови у прийнятті поданої позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства.

У справі «Рисовський проти України» (п.70-71) ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №1151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). У справі «Рисовський проти України» також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування». ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі». Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії».

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Судом встановлено, що на звернення позивача щодо можливості подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації відповідач обмежився роз`ясненнями норм законодавства по процедурі припинення іноземного громадянства, при цьому не прийняв від позивача декларацію про відмову від іноземного громадянства та не надав мотивованої відмови в прийнятті такої декларації.

Враховуючи вищевикладене, позивач має повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства російської федерації наразі не є можливим.

Суд зазначає, що в даній справі відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.

Суд також зауважує, що рішення про припинення громадянства рф позивача органами РФ не прийняте саме у зв`язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні, жодних застережень щодо можливої підстави для відмови у виході з громадянства Російської федерації листи консульських установ не містять.

Поряд з цим, суд при вирішенні даної справи бере до уваги той факт, що позивачем до відповідача не подавалася декларація про відмову від іноземного громадянства, тобто рішення відповідачем з даного приводу не приймалося. Натомість, відповідачем в листі, як зазначалося вище, одночасно з роз`ясненнями норм законодавства по процедурі припинення іноземного громадянства повідомлено про відсутність у позивача права на подачу декларації про відмову від іноземного громадянства.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача, з урахуванням наявності у відповідача дискреційних повноважень, у даному випадку є визнання протиправними дій Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо повідомлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про відсутність у неї права на подачу декларації про відмову від іноземного громадянства та зобов`язання відповідача розглянути звернення громадянки російської федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073,60грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо повідомлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відсутність у неї права на подачу декларації про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області розглянути звернення громадянки російської федерації - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні та прийняти відповідне рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.