Рішення № 118987478, 13.05.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року № 640/12885/22

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві по відмові судді у відставці ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.07.2020 №670;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити судді у відставці Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу роботи на посаді судді, врахувавши половину стажу за період навчання у вищому начальному закладі та стаж за період проходження строкової служби, встановивши щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки №670 від 23.07.2020, здійснивши такий перерахунок, починаючи з 19.02.2020 та виплатити різницю між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що у зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020, він має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці внаслідок зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідний посаді, на підставі частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII. Разом з тим, позивач вказав, що станом на час звільнення у відставку (07.06.2017), йому не було здійснено зарахування (перерахунок) стажу за період навчання та проходження строкової служби, який в загальному, з урахуванням стажу роботи на посаді судді, мав становити 27 років 6 місяців 22 дні.

На думку позивача, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у здійсненні йому перерахунку щомісячного грошового утримання на підставі довідки від 23.07.2020 №670, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві, є необгрунтованою, упередженою, недобросовісною та нерозсудливою, а також такою, що порушує його майнові права.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказав, що оскільки на дату звернення позивача із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці чинними були положення пункту 25 розділу XII Закону №1402, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданій позивачу, відповідно до частин третьої-четвертої статті 133 Закону №2453, були відсутні.

У поданій до суду відповіді на відзив представником позивача наголошено на відсутності аргументів та доводів пенсійного органу, які б спростовували позицію позивача, викладену у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 07.12.1993 №33 «Про обрання народних суддів районних народних судів міста Києва» ОСОБА_1 обрано на посаду судді Залізничного (Солом`янського) районного суду міста Києва.

На підставі рішення Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів міста Києва від 12.05.1997 ОСОБА_1 присвоєно третій кваліфікаційний клас судді.

Указом Президента України від 18.02.1998 №133/98 ОСОБА_1 призначено заступником голови Залізничного районного суду міста Києва.

Указом Президента України від 15.03.2004 №325/2004 ОСОБА_1 переведено з посади судді Солом?янського районного суду міста Києва на роботу судді Дніпровського районного суду міста Києва.

Наказом Голови Солом?янського районного суду міста Києва від 25.03.2004 №33 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади судді, з посади виконуючого обов`язки заступника голови суду, за переведенням, на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва, з 25.03.2004, на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України.

Відповідно до наказу Голови Дніпровського районного суду міста Києва від 26.03.2004 №74 ОСОБА_1 зараховано за переведенням на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26.03.2004 відповідно до Указу Президента України від 15.03.2004 №325/2004 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Указом Президента України від 26.05.2004 №579/2004 ОСОБА_1 призначено головою Дніпровського районного суду міста Києва.

Наказом Голови Дніпровського районного суду міста Києва від 16.05.2012 №25 ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату (надбавку) за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, як такому, що стаж роботи якого становить більше 20 років.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.05.2017 №1322/0/15-17 ОСОБА_1 за його заявою звільнено з посади судді Дніпровського районного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно з наказом Голови Дніпровського районного суду міста Києва від 07.06.2017 №53 ОСОБА_1 відраховано зі штату суду.

Після звільнення з посади судді, з 07.06.2017 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.

У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 13.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 23.07.2020 №670, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вказана довідка видана ОСОБА_1 відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, Закону №1402-VIII зі змінами, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, про те, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 126 120,00 грн, у тому числі:

1. Посадовий оклад - 78 825,00 грн;

2. Доплата за вислугу років (60%) - 47295,00 грн;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн;

4. Доплата за науковий ступінь - 0, 00 грн;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн;

6. Щомісячна доплата відповідно до частини 6 статті 135 Закону №1402-VIII - 0,00 грн.

Листом від 15.11.2020 №2600-0309-6/162413 пенсійний орган повідомив позивача про те, що для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на підставі наданої позивачем довідки про суддіввську винагороду немає підстав.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 13.10.2020, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Справа є типовою, оскільки відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20, яке набрало законної сили 07.08.2020.

Вирішуючи спір між сторонами суд, враховуючи відповідно до статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 620/1116/20, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VIІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

У відповідності до частини другої статті 142 Закону №1402-VIІІ судді у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

За приписами пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з цим, необхідно зазначити, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.

Саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

При цьому зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, суд зазначає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 23.07.2020 №670, виданої Теруправлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.

Різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, відмовляючи позивачу в перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.07.2020 №670, відповідач діяв протиправно.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 19.02.2020 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 23.07.2020 №670 є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, встановивши щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, станом на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір такого забезпечення становив 86% суддівської винагороди.

Відповідно до довідки Дніпровського районного суду міста Києва від 11.02.2022 стаж роботи ОСОБА_1 на посадді судді становив 23 роки 6 місяців.

Однак, як стверджує позивач, під час здійснення призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачем не було враховано половини стажу за період навчання у вищому навчальному закладі та стажу за період проходження строкової служби.

Так, з відомостей з Трудової книжки від 08.07.1977 серії НОМЕР_1 та Військового квитка № НОМЕР_2 вбачається, що позивач:

- у період з 03 листопада 1975 року по 07 червня 1977 року протягом 1 року 7 місяців 1 дня проходив військову службу;

- у період з 01 грудня 1977 року по 31 липня 1978 року протягом 8 місяців пройшов слухачем підготовчого відділення денної форми навчання юридичного факультету Київського державного універститету ім. Т. Г. Шевченка;

- у період з 01 вересня 1978 року по 30 червня 1983 року протягом 4 років 10 місяців був студентом денної форми навчання юридичного факультету Київського державного універститету ім. Т. Г. Шевченка.

Відповідно до пункту 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, до загального і спеціального стажу роботи позивача, що дає право на одержання щомісячного грошового утримання, належить враховувати половину строку навчання у вищому навчальному закладі та та строку проходження строкової служби.

Аналогічна позиція щодо необхідності зарахування половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №9901/2/19 та від 03.09.2020 року у справі № 9901/521/19.

Крім того, викладена вище позиція щодо необхідності зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 року у справі № 243/4458/17 та від 24.03.2020 року у справі № 559/512/17.

Із матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, позивачу включені періоди його роботи на посаді судді 23 роки 2 місяці 21 день, без урахування часу військової служби з з 03 листопада 1975 року по 07 червня 1977 року та навчання у вищому навчальному закладі з 01 грудня 1977 року по 31 липня 1978 року, з 01 вересня 1978 року по 30 червня 1983 року. При цьому, як було встановлено вище, період військової служби та період навчання у вищому навчальному закладі повинен був бути врахований до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

За таких обставин, зважаючи, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді та стаж, який зараховується до стажу на посаді судді, складає, з урахуванням наведених висновків судової справи 27 років 6 місяців та 22 дні, суд вважає, що позивач має право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді.

Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до підпунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої - четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.09.2023 у справі 3580/1983/20.

Щодо позовних вимог в частині здійснення виплати різниці між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини в даній частині виникли у зв`язку з відмовою відповідача у перерахунку пенсії на підставі довідки від 23.07.2020 №670.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

Таким чином, щодо здійснення виплати різниці між належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою, суд зазначає про передчасність заявлених вимог, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок ще не проведено та їх виплату не здійснено.

Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищевикладену норму діючого законодавства, суд зазначає, що у суду на даний час відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде виконано рішення суду у даній справі, а відтак відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання позивача.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 23.07.2020 №670.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) з 19.02.2020 здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві від 23.07.2020 №670, з урахуванням стажу роботи на посаді судді, врахувавши половину стажу за період навчання у вищому начальному закладі та стажу за період проходження строкової служби, встановивши щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.