Рішення № 118985443, 29.02.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 752/25413/21-а

Провадження № 2-а/761/343/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Аббасової Н.В.,

при секретарі судового засідання Сухині А.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Управління поліції в метрополітені ГУНП України в м. Києві (далі - відповідач) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серія ЕГА № 458722 від 16.10.2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.10.2021 року старшим сержантом поліції Швець С.О. Управління поліції в метрополітені ГУНП України в м. Києві, було винесено постанову серія ЕГА № 458722 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляду штрафу в розмірі 170 грн. за порушення карантинних обмежень.

Позивач не погоджується з постановою, та вважає її такою, що була винесена з порушенням законодавства, оскільки вважає запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину, а також обмеження його прав і свобод які може бути обмежено в зв?язку зі встановленим карантином, можливі виключно у разі, якщо карантин та проведення інших обов?язкових санітарних та протиепідемічних заходів, встановлено як додатковий захід режиму надзвичайного стану у разі його введення в Україні або окремих її місцевостях.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2021 року вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07.06.2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 04.01.2023 року замінено неналежного відповідача у даній справі Управління поліції в метрополітені ГУНП України на належного відповідача ГУ НП у м. Києві.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.02.2023 року вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2023 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19.05.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що позивач не оспорював допущене ним правопорушення, у постанові не міститься зауважень, жодних доводів чи заперечень не зазначено. Крім того, незгода позивача зі встановленими обмеженнями не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2023 року вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

14.12.2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшли матеріали даної справи та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 року передані судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.12.2023 року, прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

10.01.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2021 року старшим сержантом поліції Швець С.О. Управління поліції в метрополітені ГУНП України в м. Києві, було винесено постанову серія ЕГА № 458722 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляду штрафу в розмірі 170 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 16.10.2021 року о 15 год. 15 хв., знаходився в громадському місці без засобів індивідуального захисту, маски, респіратора, які закривають рот та ніс, а саме вестибюлі ст. м. Теремки в м. Києві, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 2ст. 44-3 КУпАП.

Частиною 2 ст. 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду адміністративної справи № 337/3389/16-а в постанові від 30.05.2018р. зазначив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного Верховний Суд відмітив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Дослідивши обставини справи та наявні в матеріалах справи письмові документи суд приходить до висновку, що будь-яких доказів, в тому числі і фото - чи відеозапису з місця події, на спростування, зазначених у позовній заяві позивачем обставин, стороною відповідача суду не представлено та клопотань про витребування таких не заявлено, а тому суд вважає пояснення позивача такими, що не суперечать матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на відсутність жодних належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, а також правомірності складання та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.10.2021 року ЕГА № 458722 та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 33, 44-3, 251, 254, 258, 268 КУпАП, ст. ст. 6, 9, 72-77, 286, 297 КАС України суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП у м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії ЕГА № 458722 від 16.10.2021 року за порушення вимог ч. 2 ст. 44-3 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 170,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 44-3 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Н.В. Аббасова